Справа № 758/9765/25
про залишення позовної заяви без руху
14 липня 2025 року м. Київ
Суддя Подільського районного суду міста Києва Ковбасюк О.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей та сім'ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання батька таким, що самостійно виховує дитину, -
Позивач звернувся із вказаним позовом до Подільського районного суду міста Києва.
Ознайомившись із поданою заявою та доданими до неї документами, суд вважає, що позовну заяву слід залишити без руху із наступних підстав.
Вимоги щодо форми та змісту та форми позовної заяви визначені статтею 175 ЦПК України.
Зокрема, відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.
Згідно з п. 5, п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Однак вищевказаних вимог позивач при зверненні до суду не дотримався.
Так, позивач ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з позовом, у якому просить визнати, що він самостійно виховує та утримує неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із ним за адресою АДРЕСА_1 .
Метою встановлення факту самостійного виховання дитини позивач зазначив необхідність реалізації та забезпечення прав дитини. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається, зокрема, на позицію Верховного Суду про те, що доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов'язане із настанням обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов'язків та безумовно впливає на прав й інтереси самої дитини.
У відповідності до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.
У свою чергу суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 30.04.2024 у справі №910/12404/21, безпосередню мету, якої прагне досягнути позивач звертаючись з позовом до суду, втілює спосіб захисту порушеного права, застосування якого має за ціль попередити, усунути чи компенсувати наслідки порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного цивільного права та інтересу.
Застосування способу захисту має бути об'єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорювання та спричинених відповідними діяннями наслідків (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 18.01.2013 у справі №488/2807/17, від 04.07.2023 у справі № 373/626/17).
Разом із цим, до позовної заяви не додано жодних доказів, які б вказували на те, що права позивача кимось порушені, не визнаються або оспорюються, у тому числі не зазначено у чому полягає порушення його прав, свобод чи законних інтересів саме з боку відповідача.
Навпаки, як вбачається із доданих до позовної заяви документів, місце проживання дитини разом із позивачем визначено відповідним рішенням суду.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2024 у справі №201/5972/22, у частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання
або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Так, ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини
є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).
Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється. Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один з батьків самостійно їх виконує.
Однак жодних обставин, які б вказували на те, що відповідач не виконує або ухиляється від виконання своїх сімейних обов'язків, позивачем у позовній заяві не зазначено, як і не надано доказів на підтвердження таких обставин.
Таким чином, позовна заява не відповідає вимогам пунктів 4, 5, 8 ч. 3 ст. 175, ч. 5 ст. 177 ЦПК України.
Крім того, є незрозумілим чому позивач визначив третьою особою у справі Службу у справах дітей та сім'ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації.
Так, відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 19 Сімейного кодексу України при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підстав інших документів, які стосуються справи.
Механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, визначено Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №866 від 24.09.2008 (далі - Постанова №866 від 24.09.2008).
Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку вирішення, зокрема, спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини розглядається службою у справах дітей за місцем проживання дитини.
Відповідно до змісту позовної заяви та доданих до неї документів місцем проживання дитини сторін є АДРЕСА_1 .
Таким чином, Служба у справах дітей та сім'ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації не є органом опіки та піклування за місцем проживання дитини, а тому її участь у даній справі не є доцільною.
У зв'язку з наведеним позивачу слід уточнити орган опіки та піклування, участь якого є обов'язковою під час розгляду даної справи.
Відповідно до частин першої-третьої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, надасть суду належні докази, що стосуються предмету спору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 185, 260, 261, 353 ЦПК України, -
Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей та сім'ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання батька таким, що самостійно виховує дитину.
Надати позивачу строк 10 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви відповідно до мотивувальної частини цієї ухвали.
Роз'яснити позивачу, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
СуддяО. О. Ковбасюк