09.07.2025 Справа № 756/9503/25
№ 756/9503/25
№ 1-кс/756/1806/25
іменем України
09 липня 2025 року слідчий суддя Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва клопотання прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12024100050003781, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.12.2024, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 5 ст. 27, ч. 5 ст. 190, ч. 5 ст. 190 КК України,
30 червня 2025 року прокурор Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва із клопотанням про накладення арешту на майно.
У поданому клопотанні прокурор вказує на наступне.
Так, 18.06.2025 постановою прокурора об'єднано в одне кримінальне провадження матеріали досудових розслідувань № 12024100050003781 від 02.12.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.5 ст. 190 КК України, № 12025100050001644 від 18.06.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, присвоївши кримінальному провадженню № 12024100050003781 від 02.12.2024.
Досудове розслідування кримінального провадження № 12025100050001644 від 18.06.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, було розпочато по факту шахрайського заволодіння групою осіб за попередньою змовою квартирою АДРЕСА_1 .
У ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлено, що 07.11.2024 група осіб до яких входили зокрема ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за попередньою змовою шахрайським шляхом у період дії воєнного стану заволоділи нерухомим майном померлого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме квартирою АДРЕСА_2 , а також квартирою АДРЕСА_3 , загальною ринковою вартістю 2 966 300 (два мільйони дев'ятсот шістдесят шість тисяч триста) грн. 00 коп., заподіявши таким чином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , збитки в особливо великих розмірах.
13.05.2025 у ході пред'явлення особи для впізнання за фотознімками свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 впізнали ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як особу, що під виглядом надання ріелторських послуг спонукали їх до укладення договору-купівлі продажу шахрайським шляхом відчужених квартир померлого ОСОБА_6 .
06.06.2025 у рамках вказаного кримінального провадження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 190 Кримінального кодексу України.
06.06.2025 підозрюваний ОСОБА_4 впізнав ОСОБА_5 як особу, що залучила підозрюваного до злочинної схеми відчуження нерухомого майна та фактично керувала усіма його діями.
За результатами проведення слідчо-розшукових дій встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець міста Києва, громадянин України, українець, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_5 , раніше судимий 15.08.2019 вироком Солом'янського районного суду м. Києва за ч.2 ст. 345 КК України з призначенням покарання у вигляді 1 року позбавлення волі; 19.11.2019 до Дніпровського районного суду м. Києва скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019100070002750 від 05.08.2019 відносно ОСОБА_5 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 15, ч.4 ст. 190, ч.4 ст. 190, ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 358, ч.3 ст. 28, ч.4 ст. 358, ч.3 ст. 28, ч.1 ст. 365-2, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 365-2, ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 365-2 КК України.
22.05.2006 ОСОБА_5 був раніше судимий Шевченківським районним судом м. Києва за вчинення у 1995 році кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України із призначенням покарання у вигляді 2 роки позбавлення волі.
15.08.2019 вироком Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_5 визнано виним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України із призначенням покарання у вигляді 1-го року позбавлення волі. З тексту даного вироку вбачається, що ОСОБА_5 наніс легке тілесне ушкодження начальнику сектору відділу кримінальної поліції Солом'янського УП ГУНП у м. Києві під час встановлення ним обставин вчинення шахрайський дій у кримінальному провадженні. При цьому ОСОБА_5 вихопив з рук іншої особи довіреність на представництво інтересів управління квартирою та зім'яв її.
24.10.2018 ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 15, ч.4 ст. 190, ч.4 ст. 358 КК України у рамках здійснення досудового розслідування Подільським УП ГУНП у м. Києві за № 12016100070000103 від 06.01.2016. 25.10.2018 відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави у розмірі 2 500 000 грн.
З матеріалів вказаного кримінального провадження постановою прокурора від 05.08.2019 виділено інше за № 12019100070002750 від 05.08.2019. 22.09.2019 ОСОБА_5 повідомлено про нову підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 15, ч.4 ст. 190, ч.4 ст. 190, ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 358, ч.3 ст. 28,ч.4 ст. 358, ч.3 ст. 28, ч.1 ст. 365-2, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 365-2, ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 365-2 КК України.
28.10.2019 ухвалою Київського апеляційного суду м. Києва до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. З тексту даної ухвали вбачається, що упродовж 2016-2018 організована злочинна група осіб шахрайським шляхом із підробкою документів заволоділи порядком 17 об'єктами нерухомого майна. ОСОБА_5 був активним учасником організованої групи, а саме виконавцем. Він виконував відведені йому організатором ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , наступні функції: використовував підроблені паспорти із власною фотокарткою та звертався до органів місцевого самоврядування із запитами про отримання довідки Ф-3 та свідоцтв про смерть осіб; знаходив малозабезпечених громадян, яким пропонував за грошову винагороду в розмірі 2500-10000 грн. вчиняти кримінальні правопорушення; вносив неправдиві відомості до документів, зокрема заява про зняття з реєстрації місце проживання померлих власників; демонстрував квартири потенційним покупцям, повідомляючи останнім, що він є знайомим сім'ї власника або брокера, який діє за дорученням власника майна; приходив разом з необізнаними у злочинному умислі особами до приміщення приватних нотаріусів з підробленими документами та був присутній під чс здійснення купівлі-продажу квартир, отримував грошові кошти від покупців квартири, які у подальшому передавав ОСОБА_11 ; здійснював подальший перепродаж квартири іншим особам з метою отримання грошової винагороди.
Кримінальне провадження № 12019100070002750 від 05.08.2019 за обвинуваченнями ОСОБА_5 та інших осіб на даний час перебуває на судовому розгляді у Дніпровському районному суді м. Києва.
25.06.2025 о 19 год. 33 хв. поштовим зв'язком на адресу реєстрації та останні відомі адреси проживання ОСОБА_5 , в електронному вигляді о 20:30 год. на усі відомі засоби зв'язку ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (дружини), ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (матері) направлені повідомлення про підозру у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 190 Кримінального кодексу України.
Отже ОСОБА_5 відповідно до положень ч.1 ст. 278 КПК України має статус підозрюваного у кримінальному провадженні № 12024100050003781 від 02.12.2024, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 190, ч. 5 ст. 190 Кримінального кодексу України, щодо шахрайського заволодіння квартирою АДРЕСА_2 , а також квартирою АДРЕСА_3 .
Окрім цього, 17.06.2025 допитана у якості свідка ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка обіймає посаду приватного нотаріуса КМНО, повідомила, що 22.05.2025 нею було видано свідоцтво про право на спадщину за законом (зареєстроване у реєстрі за № 253), відповідно до якого ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_6 ) успадкувала усе майно своєї сестри ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_11 . Зокрема до переліку спадкового майна входить кв. АДРЕСА_1 . ОСОБА_14 вказала, що з особою, яка представлялась ОСОБА_15 був ріелтор на ім'я ОСОБА_17 . У ході проведення впізнання ОСОБА_14 також впізнала у ОСОБА_5 особу, яка спільно з ОСОБА_15 прибула до офісу приватного нотаріусу. Слід зазначити, що причина смерті ОСОБА_16 невстановлена через гнилісні зміни, як і ОСОБА_6 .
Встановлено, що 14.06.2025 у приміщенні офісу приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_18 , за адресою: АДРЕСА_7 , було оформлено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , між ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_13 (зареєстрований у реєстрі за № 738).
У цей же день ОСОБА_20 оформила договір дарування вказаної квартири на ім'я ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , посвідчений цим же нотаріусом (зареєстрований у реєстрі за № 739).
ОСОБА_19 діяв на підставі довіреності, посвідченої 13.06.2025 приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_22 , (зареєстрована у реєстрі за № 489), яка здійснює нотаріальну діяльність за адресою: м. Київ, вул. Гната Юри, 8.
Відповідно до показань свідка ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , вбачається, що ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , проживала сама за адресою: АДРЕСА_1 . Певний час за нею доглядала ОСОБА_24 . Труп ОСОБА_16 був виявлений співробітниками поліції з гнилісними змінами. Про наявність будь-яких родичів у ОСОБА_16 вказаним свідкам нічого не відомо, хоча вони й проживають тривалі роки у вказаному будинку. Десь у травні 2025 року об'явився раніше невідомий свідкам чоловік, який представлявся родичем померлої ОСОБА_16 , мав доступ до її квартири.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_14 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Прокурор вказує, що підставами і метою накладення арешту, відповідно до положень статті 170 КПК України, квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності належить ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_14 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), являється те, що вказане нерухоме майно визнано речовими доказами у кримінальному правопорушенні, оскільки відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України. Тобто, майно ОСОБА_16 було предметом вчинення кримінального правопорушення. У зв'язку з цим, постановою слідчого від 27.06.2025 вказана квартира визнана речовим доказом у кримінальному провадженні.
З урахування вказаного, прокурор просить накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власностіОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_14 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження даним майном, оскільки вона є речовим доказом у кримінальному провадженні.
Прокурор ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином.
При цьому, прокурор ОСОБА_3 подав до суду заяву про розгляд клопотання без його участі, клопотання підтримує та просить задовольнити.
Власниця майна ОСОБА_21 про дату, час та місце розгляду клопотання не повідомлялась на підставі положень ч. 2 ст. 172 КПК України, оскільки, на переконання слідчого судді, це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Ураховуючи неявку прокурора, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду клопотання, а також беручи до уваги позицію прокурора викладену у поданій до суду заяві, слідчий суддя приходить до висновку про можливість розгляду клопотання за наявними в ньому матеріалами.
Дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про арешт майна є обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Водночас, відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У відповідності до частин 1, 2 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення, збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до пунктів 1-3 ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.
Як убачається із клопотання про накладення арешту на майно та матеріалів доданих в його обґрунтування, прокурором обґрунтована необхідність арешту вказаного у клопотанні майна, зокрема, вказано перелік і види майна, що належить арештувати та надано документи, які підтверджують право власності на майно.
Так, в силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСІ проти Сполученого Королівства» (AGOSI v. The United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
У справі Раймондо проти Італії (Raimondo v. Italy, рішення 24.01.1994), в яких заявники скаржилася на контроль за використанням власності в зв'язку з провадженням кримінального розслідування, не знайшовши у цьому випадку порушення ст.1 протоколу № 1, Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п.35).
На підставі викладеного, з урахуванням того, що прокурор поданим клопотанням, а також матеріалами поданими в його обґрунтування доведено, що було вчинено кримінальне правопорушення, а також те, що квартира АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_21 , є речовим доказом у розумінні ст. 98 КПК України у кримінальному провадженні № 12024100050003781, з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання про арешт майна та вважає, що прокурор, виходячи з фактичних обставин кримінального правопорушення, обґрунтовано звернувся з клопотанням про арешт зазначеного майна.
Разом з тим, враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження слідчий суддя приходить до висновку, що необхідно накласти арешт на квартиру шляхом встановлення заборони розпорядження та відчуження будь-кому і будь-яким чином, оскільки прокурором не доведені обставини, які б свідчили про необхідність заборони користуванням вказаним об'єктом нерухомо майна.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 132, 170-173, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12024100050003781, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.12.2024, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 5 ст. 27, ч. 5 ст. 190, ч. 5 ст. 190 КК України, - задовольнити частково.
Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власностіОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_14 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), шляхом встановлення заборони відчуження та розпорядження будь-кому і будь-яким чином вказаним майном.
У задоволенні іншої частини вимог клопотання відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Слідчий суддя ОСОБА_1