Справа №:755/2654/25
Провадження №: 2-а/755/67/25
"17" липня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді - Хромової О.О.
при секретарі - Бовкун М.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (в письмовому провадженні) в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в якому просить скасувати постанову від 20 січня 2025 року № 87 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20 січня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову № 87 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, відповідно до змісту якої ОСОБА_1 не було уточнено свої військово-облікові дані протягом 60 днів відповідно до Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 11 квітня 2024 року
№ 3633-ІХ, у зв'язку із чим порушено законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.
Позивач вказану постанову вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
ОСОБА_1 зазначає, що 06 липня 2024 року направив до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву, у якій повідомив свої актуальні дані та зазначив, що з урахуванням абзацу 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», є особою, що не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Вказану заяву отримано відповідачем 11 липня 2024 року засобами поштового зв'язку. 21 жовтня 2024 року позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_7 з метою отримання інформації щодо розгляду його заяви, оскільки відповіді не отримував. Позивач отримав направлення на ВЛК, з яким прибув до визначеного медичного закладу, де йому призначили дату проходження ВЛК
- 09 січня 2025 року. ОСОБА_1 09 січня 2025 року пройшов огляд у доступних спеціалістів, також було визначено дату явки до установи для отримання результатів ВЛК. 18 січня 2025 року позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав документи про проходження ВЛК та подання заяви про отримання відстрочки від мобілізації. Цього ж дня відносно ОСОБА_1 складено протокол
№ 87 про адміністративне правопорушення. Позивач зазначив про факт незгоди з притягненням до адміністративної відповідальності, оскільки батько позивача у зв'язку зі станом його здоров'я потребує постійного догляду та допомоги. Позивач увесь час повинен був знаходитися із батьком, був позбавлений можливості прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 для оновлення даних, тому дані було уточнено шляхом направлення листа на офіційну адресу відповідача. 01 лютого 2025 року
ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку отримав оскаржувану постанову.
Відповідач при розгляді справи про адміністративне правопорушення не врахував вимоги статті
280 КУпАП щодо встановлення та врахування всіх обставин, які мали значення для вирішення справи, враховуючи заперечення позивача.
З огляду на викладене позов просив задовольнити.
В порядку автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Хромовій О.О.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21 лютого 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків - три дні з дня отримання копії ухвали.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 21 лютого 2025 року про залишення позову без руху вручено позивачеві 22 лютого 2025 року.
24 лютого 2025 року (передано судді Хромовій О.О. 12 березня 2025 року) представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Кірсік С.В., подано заяву про усунення недоліків, до якої додано докази на обґрунтування клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12 березня 2025 року поновлено позивачу ОСОБА_1 процесуальний строк на звернення до суду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (в письмовому провадженні). Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 , правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Копію позовної заяви з додатками та ухвалу про відкриття провадження у справі вручено відповідачеві 07 квітня 2025 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи. Також ухвалу про відкриття провадження 12 березня
2025 року доставлено до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа від 12 березня 2025 року.
Відповідно до частин п'ятої, восьмої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши письмові матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до таких висновків.
До матеріалів справи долучено копію паспорта громадянина України № НОМЕР_1 , виданого
16 квітня 2019 року, орган видачі - 8027. Паспорт видано на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Також позивачем долучено копію картки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 .
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 16 жовтня 2024 року № 2024/012478738, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 15 червня 1995 року, виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Дніпровського району міста Києва, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Києві, про що в книзі записів актів громадянського стану про народження
15 червня 1995 року зроблено відповідний запис № 1019. Батьками зазначені ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 .
Відповідно до довідки від 20 грудня 2004 року серії КИ-1 № 097410, ОСОБА_2 , 1971 року народження, має ІІ групу інвалідності з 01 грудня 2004 року.
До матеріалів справи також долучено висновок ЛКК від 04 вересня 2024 року № 428, виданий ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_2 . Зазначено, що ОСОБА_2 за станом здоров'я є невиліковно хворим, який через порушення функцій організму не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися.
20 січня 2025 року за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 винесено постанову № 87 за справою про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 18 січня 2025 року № 87 встановлено, що ОСОБА_1 не було уточнено свої військово-облікові дані протягом 60 днів відповідно до розділу
ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 11 квітня 2024 року № 3633-ІХ, у зв'язку із чим порушено законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Вина ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення: протоколом, інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Також у тексті постанови зазначено, що ОСОБА_1 у письмових поясненнях до протоколу вину у скоєному правопорушенні не визнав та пояснив, що не уточнив свої дані у зв'язку із доглядом за хворим батьком, але 06 липня 2024 року особисто направив листа на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення своїх персональних даних, а саме: копію паспорту, додатку та інформацію щодо інвалідності батька. Про день, місце та час розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 був повідомлений належним чином, проте на розгляд справи про адміністративне правопорушення не з'явився.
Враховуючи, що ОСОБА_1 для уточнення своїх військово-облікових даних у встановлений законом строк не прибув самостійно до ІНФОРМАЦІЯ_7 за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг або уточнив свої військово-облікові дані через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, тим самим ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
За наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення постановлено накласти на ОСОБА_1 штраф у сумі 17 000,00 грн.
З долучених до матеріалів справи документів також встановлено, що постанову від 20 січня
2025 року № 87 за справою про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП направлено на поштову адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом зі штрих-кодом ідентифікатором 0209400021925 та вручено ОСОБА_1 01 лютого 2025 року.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 55 Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до вимог частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративне правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення (стаття 8 КУпАП).
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної Постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із пунктом 5 частини першої статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Статтею 235 КУпАП передбачено, що ІНФОРМАЦІЯ_7 розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені ІНФОРМАЦІЯ_7 розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники ІНФОРМАЦІЯ_7.
Відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію встановлена статтею 210-1 КУпАП.
За частиною першою статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із частиною третьою наведеної статті вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Спеціальним законом, який визначає, зокрема, обов'язки громадян щодо здійснення мобілізації в особливий період, є Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543/зі змінами та доповненнями згідно із Законом України від 11 квітня
2024 року № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку»).
За визначенням абзацу 5 частини першої статті 1 Закону № 3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року
№ 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває станом на дату ухвалення рішення.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від
03 березня 2022 року № 2105-IX затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває станом на дату ухвалення рішення.
Отже, станом на 20 січня 2025 року на території України діяв правовий режим особливого періоду.
Згідно з статтею 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Статтею 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Законом України від 11 квітня 2024 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (набрав чинності 18 травня 2024 року) було внесено зміни до статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме передбачено, що: 1) військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у ІНФОРМАЦІЯ_7 за місцем свого перебування або знаходження; 2) у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_7 або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Враховуючи вимоги зазначеного абзацу сьомого частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» всі військовозобов'язані, окрім тих, що відносяться до абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого зобов'язані протягом 60 днів уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у ІНФОРМАЦІЯ_7 за місцем свого перебування або знаходження.
Частиною десятою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, окрім іншого: - уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у ІНФОРМАЦІЯ_7 (абзац другий); - виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством (абзац шостий).
Частина десята статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» викладена в редакції Закону № 3633-IX, який набув чинності 18 травня 2024 року.
Відповідно до частини одинадцятої статті 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Вказаний обов'язок визначено також пунктом 23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі - Порядок).
Згідно із пунктом 1 Порядку цей Порядок визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, ІНФОРМАЦІЯ_7, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).
Відповідно до пункту 2 Порядку, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
За змістом абзацу 2 підпункту 1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є додатком до вищевказаного Порядку, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні, зокрема, перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_7 (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) ІНФОРМАЦІЯ_7, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад.
Абзацом четвертим пункту 1 частини другої Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3633-ІХ встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом
60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані:
-у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до ІНФОРМАЦІЯ_7 за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності);
-у разі перебування за кордоном - шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті ІНФОРМАЦІЯ_7 за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Вищезазначені норми права передбачають три шляхи, яким громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку повинні були уточнити свої персональні дані з 17 травня 2024 року по 16 липня 2024 року (включно), а саме:
-через центр надання адміністративних послуг;
-через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста;
- у ІНФОРМАЦІЯ_7.
До позовної заяви не додано будь-яких з наведених вище документів (військово-облікового документа чи паперової копії інформації із застосунку «ІНФОРМАЦІЯ_8»), які б давали суду можливість пересвідчитися у дотримання ОСОБА_1 вимог Закону № 3696-ІХ в частині виконання обов'язку оновлення власних військово-облікових даних у встановлений законом строк. Долучені позивачем документи не містять відомостей про дату оновлення військово-облікових даних.
Водночас, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 у поясненнях по справі про адміністративне правопорушення не заперечував факту неоновлення власних військово-облікових даних у встановлений законом спосіб.
Суд також враховує, що 06 липня 2024 року ОСОБА_1 направив засобами поштового зв'язку до ІНФОРМАЦІЯ_1 поштове відправлення зі штрих-кодом ідентифікатором № 0209210288690, а саме: заяву (додаток № 4 до Порядку), копія ІD-картки ОСОБА_1 , копія довідки про реєстрацію місця проживання, копію РНОКПП, копію свідоцтва про народження, копію паспорта ОСОБА_2 , копію довідки МОЗ України про інвалідність ОСОБА_2 , копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , копію свідоцтва про смерть ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Вказане поштове відправлення вручено одержувачеві 11 липня 2024 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Як уже зазначалося раніше, чинним законодавством України встановлено обов'язок уточнення громадянами України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку, своїх персональних військово-облікових даних, встановлено строк для виконання вказаного обов'язку та визначено шляхи його виконання, а саме: 1) шляхом звернення до центру надання адміністративних послуг; 2) через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; 3) у ІНФОРМАЦІЯ_7.
Порядку направлення заяви про уточнення військово-облікових даних військовозобов'язаного засобами поштового зв'язку Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Правилами військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів не передбачено.
Направлення повідомлень про зміну облікових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів за формою, визначеною у додатку № 4 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, передбачено під час виконання обов'язків державними органами, органами місцевого самоврядування, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, підприємствами, установами та організаціями, органами Національної поліції, Служби судової охорони, Державного бюро розслідувань, БЕБ, органів і підрозділів служби цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) інших військових формувань у сфері ведення персонального військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
При цьому, суд також враховує, що місце проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 зареєстровано за різними адресами, що вбачається із долучених до матеріалів справи документів. До матеріалів справи також не долучено жодного доказу на підтвердження здійснення фактичного догляду ОСОБА_1 за своїм батьком - ОСОБА_2 , у період з 17 травня 2024 року по 16 липня 2024 року (включно), та неможливості ОСОБА_1 уточнити свої військово-облікові дані альтернативним шляхом, без прибуття до територіального ІНФОРМАЦІЯ_7, зокрема, за допомогою мобільного додатка чи через Центр надання адміністративних послуг.
Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно дотримуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від відповідальності.
Відповідно до статті 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Згідно із статтею 42 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та пункту
19 Порядку № 1487 громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов'язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування обставин, що викладені в оспорюваній постанові.
Частиною першою статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Приміткою у статті 210 КУпАП визначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Однак, примітка до статті 210 КУпАП не може бути застосована в даному випадку до спірних правовідносин, оскільки чинне законодавство зобов'язувало саме позивача вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто у один із визначених способів, відтак держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може перевірити чи уточнив військовозобов'язаний свої персональні дані, але обов'язок такого уточнення покладається на військовозобов'язаного, яким є позивач.
Частиною десятою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з відповідними змінами, визначено способи, якими громадяни України зобов'язані уточнити протягом встановленого шестидесятиденного строку свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у ІНФОРМАЦІЯ_7.
ОСОБА_1 , проігнорувавши виконання обов'язку, покладеного на нього згідно вищезазначених правових норм, жодним із визначених способів уточнення своїх персональних даних не скористався, порушив правила військового обліку і вчинив порушення законодавства про військовий обов'язок і військову службу, що тягнене за собою накладення адміністративного стягнення.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем підтверджено правомірність прийняття оскаржуваної постанови.
Оцінюючи інші доводи позову, суд зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а, крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн відповідає вимогам чинного законодавства.
З огляду на викладене, враховуючи наявні в справі докази, відповідно до статті 293 КУпАП України, суд, як орган, що розглядає адміністративний позов (скаргу або протест) на постанову по справі про адміністративне правопорушення, перевіривши законність і аргументованість винесеної постанови, дійшов висновку про те, що постанова від 20 січня 2025 року № 87 за справою про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП відповідає вимогам закону, а тому позов є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.
Також відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно зі статтею 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати у виді судового збору слід покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 19, 132, 134, 143, 241-251 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ НОМЕР_4 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_4 .
Повне рішення суду виготовлено 17 липня 2025 року.
Суддя О.О. Хромова