ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/12647/25
провадження № 3/753/5103/25
"16" липня 2025 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Рудюк О.Ю. розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця рф, громадянина України, військовослужбовця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
за ч. 1 ст. 173-2 КпАП України,
відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД № 632613 від 15 червня 2025 року, ОСОБА_1 15 червня 2025 року об 11 год. 45 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , на території дитячого майданчику, вчинив відносно своєї дружини гр. ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме, висловлювався нецензурною лайкою.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що свою вину не визнає, з протоколом не погоджується, так як ніякого насильства не вчиняв, на даний час в процесі розлучення. Того дня зателефонував дружині, щоб дозволила погуляти з дитиною, потім поїхав до них. Через 15-20 хв. вийшла дружина, посадила сина у авто та сама теж сіла. Попросив вийти і чекати біля авто. Потім забрав дитину з авто та пішов в кафе навпроти, дружина почала звинувачувати, що він винний, що вони розійшлися та почала забирати дитину, можливо, у відповідь їй висловлювався нецензурною лайкою, але дружина викликала поліцію.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 КпАП України.
Суд, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи дійшов до такого висновку.
У відповідності до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з'ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до диспозиції ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства полягає в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Як вбачається із матеріалів справ до протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 173-2 КУпАП працівниками поліції не долучено жодних доказів (документів, записів з боді-камер) на підтвердження вчинення ОСОБА_1 зазначеного правопорушення, працівниками поліції не встановлено та не опитано свідків подій, що мали місце 15 червня 2025 року (свідки).
Законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, а тому, з урахуванням принципів і загальних засад Кодексу України про адміністративні правопорушення, практики Європейського Суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 9.06.2011 року, та «Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013 року).
Отже, при оформленні матеріалів справи працівниками поліції не було зібрано і в ході судового розгляду не встановлено достатніх доказів того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність належних доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КпАП України.
Керуючись ст.ст. 247, 283, 284 КУпАП, суд
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського Апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва.
Суддя О.Ю. Рудюк