Справа №752/24209/24
Провадження №2/752/2774/25
17 липня 2025 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі судді Кордюкової Ж.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та збитків,-
Адвокат Чіп Ярослав Миколайович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (далі - ТДВ «СГ «Оберіг»), ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та збитків.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що 31.05.2024 приблизно о 15:50 годині ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Мітсубісі, д.н.з. НОМЕР_1 , та рухаючись по вул. Любарського та перехресті з вул. Петра Калнишевського у м. Дніпро, при ввімкненому зеленому сигналі світлофора, виконуючи поворот ліворуч, не надала перевагу у русі автомобілю Заз Деу, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався у зустрічному напрямку, в результаті чого скоїла з ним зіткнення.
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 20.06.2024 у справі №199/4654/24 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Мітсубісі, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована в ТДВ «СГ «Оберіг» на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності СА 0108267 від 17.01.2023 (страхова сума за шкоду заподіяну майну 160 000 грн., франшиза 3200 грн.).
Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку №YD10724 від 14 вересня 2024 року, складеного на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Заз Деу, д.н.з. НОМЕР_2 , без урахування зносу становить 96415,52 грн., з урахуванням зносу - 86 859,59 грн. (без ПДВ).
Отже, розрахунок розміру страхового відшкодування, що належить до сплати позивачу становить 83659,59 грн.(86 859,59 грн. (вартість відновлювального ремонту без ПДВ) - 3200 грн. (франшиза) = 83 659, 59 грн.).
Разом із цим, страхова компанія сплатила позивачу відшкодування в розмірі 33000 грн., що не відповідає оціненому розміру шкоди.
Обґрунтовуючи вказаний розмір відшкодування, ТДВ «СГ «Оберіг» посилається на
підписану позивачем заяву по справі № 50225 від 06.07.2024, якою ним був визначений саме такий розмір страхового відшкодування.
Вказана заява, яка є за свою суттю одностороннім правочином, має бути визнана судом недійсною, оскільки вона складена за формуляром страхової компанії, без проведення відповідної оцінки спричиненого збитку, як це передбачено положеннями ст.ст. 22, 29 Закону.
Позивач, як потерпіла особа, під час її підписання не володів інформацією про дійсний розмір спричиненого збитку, оскільки такий розрахунок страховик в порушення вимог закону не здійснив на момент її подання, та, підписуючи, припустився очевидної помилки щодо дійсного розміру вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, так як не володіє спеціальними знання в сфері визначення вартості матеріального збитку.
Представник позивача звертався до ТДВ «СГ «Оберіг» із заявою від 04.10.2024 про перегляд розміру страхового відшкодування та відкликання попередньої заяви з огляду на не відповідність виплаченого відшкодування спричиненому збитку, але отримав відмову.
З наведених підстав, односторонній правочин, оформлений у вигляді заяви позивача від 06.07.2024 про виплату страхового відшкодування в розмірі 33000 грн. по страховій справі №50225 вчинений під впливом помилки, а отже має бути визнаний судом недійсним.
З урахуванням сплачених коштів, розмір відшкодування, який підлягає до стягнення з ТДВ «СГ «Оберіг» становить: 86 859,59 грн. - 3200 грн. - 33000 грн. = 50659,59 грн.
Розмір спричиненої матеріальної шкоди, який в порядку ст. 22, 1192, 1194, 1166 ЦК України не відшкодовується страховиком та покладається безпосередньо на винну в ДТП особу ( ОСОБА_2 ) становить 9 555,93 грн. (96 415,52 грн. (вартість ремонтних робіт без урахування зносу) - 86859,59 грн. (вартість відновлювальних робіт з урахуванням зносу) = 9555,93 грн.).
Орієнтовний розрахунок та розмір судових витрат складається з витрат на правничу допомогу у розмірі 14500 грн. та судового збору у розмірі 1940 грн.
Просив:
визнати недійсним односторонній правочин, оформлений у вигляді заяви позивача від 06.07.2024 про виплату страхового відшкодування в розмірі 33000 грн. по страховій справі № 50225;
стягнути з ТДВ «СГ «Оберіг» відшкодування в розмірі 50 659,59 грн.;
стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача різницю між страховим відшкодуванням та фактичним розміром спричиненої матеріальної шкоди в розмірі 9 555,93 грн.;
стягнути з відповідачів пропорційно задоволеним позовним вимогам на користь позивача суму сплаченого судового збору, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14500 грн., витрати на проведення оцінки пошкодженого майна в розмірі 4500 грн. та інші судові витрати, що будуть підтверджені належними доказами по справі.
14.11.2024 постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
04.12.2024 представник відповідач ТДВ «СГ «Оберіг» Стецюра О.В. подала до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти задоволення позовних вимог.
Зазначила, що відповідно до заяви на виплату страхового відшкодування від 06.07.2024 між позивачем та ТДВ «СГ «Оберіг» було узгоджено розмір страхового відшкодування в розмірі 33000 грн.
Крім того, підписанням заяви позивачем було підтверджено, що здійснення страховиком виплати страхового відшкодування згідно цієї заяви в зазначеному в ній розмірі є повним виконанням страховиком своїх зобов'язань перед заявником щодо означеного страхового випадку та підтверджує, що страховий випадок вважається повністю врегульованим та заявник не матиме жодних претензій до страховика стосовно означеного
страхового випадку.
15.07.2024 погоджений розмір страхового відшкодування було сплачено на реквізити, зазначені у заяві на виплату страхового відшкодування.
Таким чином, ТДВ «СГ «Оберіг» виплативши Позивачу страхове відшкодування у розмірі 33000 грн. виконало свої зобов'язання відповідно до положень спеціального Закону №1961-IV в повному обсязі, тож позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими
Відповідно до ст.215 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Оскільки сторони вчинили двосторонній правочин у вигляді укладення заяви, предметом якої було, зокрема, узгодження належної до виплати однією стороною на користь іншої особи страхового відшкодування, сторони погодили також і припинення цивільних обов'язків між сторони за результатами виконання умов договору.
Зважаючи на вищенаведене, правочин являється правомірним, в судовому порядку такий правочин не визнано недійсним, а відтак, виконавши умови цього правочину між сторонами припинились будь-які взаємні права та обов'язки. Таким чином, позовні вимоги є протиправними і незаконними.
Наданий позивачем звіт про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ Заз Sense, д.н.з. НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 від 14.09.2024, містить розрахунок не на дату ДТП - 31.05.2024, а на дату проведення дослідження - 26.09.2024, що є грубим порушенням вимог Стандарту.
Позивачем в порушення п.5.2. Розділу 5 Методика не було викликано ТДВ «СГ «Оберіг» для проведення спільного технічного огляду пошкодженого транспортного засобу.
Просила відмовити у задоволенні позовних вимог до ТДВ «СГ «Оберіг» та стягнути з ОСОБА_1 користь ТДВ «СГ «Оберіг» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7300 грн.
13.12.2024 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій просив задовольнити позовні вимоги.
Зазначив, що відповідачем взагалі не надано жодного доказу на підтвердження того, що пошкоджений транспортирний засіб позивача був оглянутий його представником у відповідності до вимог ст. 34 Закону, оскільки долучений до відзиву на позов протокол огляду транспортного засобу позивача, є протоколом огляду із звіту про оцінку № YD10724, який складався оцінювачем на замовлення позивача, а не страховика.
З огляду на те, що страховик у встановлений строк не направив для огляду пошкодженого транспортного засобу експерта або свого працівника, не розрахував належним чином спричинений збиток, як того вимагають положення ст. 22, 29 Закону, позивач припустився очевидної помилки підписуючи заяву надану страховиком, оскільки не був обізнаний про дійсний розмір шкоди (який страховиком взагалі не розраховувався) до проведення за власний рахунок відповідного Звіту про оцінку спричинених збитків.
Посилання представника відповідача про відсутність з боку позивача добросовісності в контексті суперечливої поведінки, є передчасним, оскільки саме дії страховика є таким, що мають ознаки нечесної комерційної практики.
Матеріали справи не містять доказів фактичної оплати страховиком наданих послуг адвокатом, а акт виконаних робіт, що долучений до відзиву по справі не є таким доказом.
17.12.2024 представник відповідача ТДВ «СГ «Оберіг» Алєксєєва В.В. подав до суду заперечення на відповідь на відзив.
Зазначила, що сторона позивача помилково та некоректно інтерпретує начебто наявність помилки при вчиненні правочину з уваги на неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину. При цьому, сторона позивача аргументовано не роз'яснює, якої ж саме помилки щодо суті правочину припустився позивач, адже позивач є потерпілою особою в рамках досліджуваної ДТП; він набув право отримати страхове відшкодування за власний пошкоджений ТЗ та об'єктивно розумів, яку суму коштів він хоче отримати. Потрепілий самостійно надав банківські реквізити для внесення цих відомостей до заяви про виплату страхового відшкодування, тобто очевидно розумів, що подання таких відомостей необхідне для отримання страхової виплати. Позивач своїм підписом підтвердив, що не наполягає на проведенні оцінки/експертизи та погодив, що виплата страхового відшкодування згідно цієї Заяви в зазначеному в ній розмірі є повним виконанням страховиком своїх зобов'язань перед заявником щодо означеного страхового випадку та підтверджує, що страховий випадок вважається повністю врегульованим та він не матиме жодних претензій до страховика стосовно означеного страхового випадку.
Більш того, сторона позивача помилково трактує підписання заяви про виплату страхового відшкодування як односторонній правочин, оскільки у заяві вказано, що страховик і заявник досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи. Тобто сторони узгодили умови та порядок вчинення правочину та момент припинення таких правовідносин.
ТДВ "СГ "Оберіг" засвідчує, що діяло в рамках вимог чинного законодавства та з урахуванням згоди позивача на встановлену та засвідчену ним же власноручним підписом суму, зокрема, і щодо відсутності необхідності в проведенні оцінки, експертизи. А тому посилання представника позивача на обов'язковість проведення оцінки, експертизи, не зважаючи на узгодженість суми страхового відшкодування, є проявом недостатнього аналізу спеціалізованого законодавства
Відповідач ОСОБА_2 своїм правом на подачу відзиву не скористалась.
За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача направлялась ухвала про відкриття провадження, яка повернулася на адресу суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».
Зважаючи на неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою ч. 5 ст. 279 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.
31.05.2024 приблизно о 15-50 годині ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Мітсубісі, д.н.з. НОМЕР_1 , та рухаючись по вул. Любарського та перехресті з вул. Петра Калнишевського у м. Дніпро, при ввімкненому зеленому сигналі світлофора, виконуючи поворот ліворуч, не надала перевагу у русі автомобілю Заз Деу, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався у зустрічному напрямку, в результаті чого скоїла з ним зіткнення.
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 20.06.2024 у справі № 199/4654/24 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні зазаначеної пригоди, відповідальність за що передбачена ст. 124 КУпАП.
ОСОБА_1 є власником транспортного засобу Заз Деу, д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується копією свідоцтва серії НОМЕР_4 .
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Мітсубісі, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована в ТДВ «СГ «Оберіг» на підставі полісу СА 0108267 від 17.01.2023 (страхова сума за шкоду заподіяну майну - 160 000 грн., франшиза - 3200 грн.).
07.06.2024 ОСОБА_3 складено акт огляду транспортного засобу автомобіля Заз Sense, д.н.з. НОМЕР_2 .
06.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до ТДВ «СГ «Оберіг» із заявою на виплату страхового відшкодування, в якій просив перерахувати на відповідні реквізити, належне йому страхове відшкодування у розмір 33000 грн., у зв'язку з настанням страхового випадку 31.05.2024 за договором страхування №СА-0108267 від 17.01.2024, та погодив, що здійснення страховиком виплати страхового відшкодування згідно цієї заяви в зазначеному в ній розмірі, є повним виконанням страховиком своїх зобов'язань перед заявником щодо означеного страхового випадку. Підтвердив, що страховий випадок вважається повністю врегульованим та він не матиме жодних претензій до страховика стосовно означеного страхового випадку. Розмір (сума) страхового відшкодування страховиком та заявником взаємно погоджено.
Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ Заз Sense, д.н.з. НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 від 14.09.2024, зробленим ФОП ОСОБА_3 на замовлення ОСОБА_1 , матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Заз Sense, д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження становить 88176,88 грн. Вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу складових, що підлягають заміні, складає 96415, 52 грн., вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні складає 86856,59 грн. - ПДВ у вартості складових та малоцінних деталей відсутній.
12.09.2024 ОСОБА_1 перерахував ФОП ОСОБА_3 4500 грн. за послуги з оцінки матеріальних збитків, завданих власнику автомобіля Заз Sense, д.н.з. НОМЕР_2 .
04.10.2024 представник ОСОБА_1 звернувся до ТДВ «СГ «Оберіг» з заявою про відкликання заяви ОСОБА_1 від 06.07.2024 та про виплату позивачу залишку страхового відшкодування розмірі 51356,59 грн.
29.10.2024 ТДВ «СГ «Оберіг» відмовило у здійснені доплати страхового відшкодування, оскільки 06.07.2024 з потерпілою особою було узгоджено розмір страхового відшкодування (за вирахуванням суми франшизи) в розмірі 33000 грн.
Частиною 6 ст. 82 ЦПК України встановлено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 202 ЦК України).
Пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною першою та третьою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).
Відповідно до статей 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним.
Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів наявність обставин, які вказують на помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення.
У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року № 759/17065/14-ц зроблено висновок щодо застосування статті 229 ЦК України та вказано, що під помилкою розуміється неправильне, помилкове, таке, що не відповідає дійсності уявлення особи про природу чи елементи вчинюваного нею правочину. Законодавець надає істотне значення помилці щодо: природи правочину; прав та обов'язків сторін; властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність; властивостей і якостей речі, які значно знижують можливість використання за цільовим призначенням. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним на підставі статті 229 ЦК України повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також те, що вона має істотне значення.
Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 зазначено, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Пунктом 33.1.4. ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з ч.1 п. 1 ч. 2, 3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно з пунктом 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Судом встановлено, що 31.05.2024 в м. Дніпро з вини відповідачки ОСОБА_2 сталася пригода, в якій був пошкоджений транспортний засіб Заз Деу, д.н.з. НОМЕР_2 , належний позивачу.
06.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до ТДВ «СГ «Оберіг» з заявою на виплату страхового відшкодування, в якій погодив страхове відшкодування у розмірі 33000 грн. та погодився, що здійснення страховиком виплати страхового відшкодування згідно цієї заяви в зазначеному в ній розмірі є повним виконанням страховиком своїх зобов'язань перед ним щодо означеного страхового випадку, підтвердив, що страховий випадок вважається повністю врегульованим, розмір (сума) страхового відшкодування страховиком та нимм взаємно погоджено.
У заяві від 06.07.2024 позивач погодив з ТДВ «СГ «Оберіг» суму належного страхового відшкодування у розмірі 33000 грн., яка 15.07.2024 була йому виплачена в повному обсязі.
У справі № 569/13697/15-ц Верховний Суд (постанова від 21 березня 2018 року), залишаючи без змін рішення апеляційного суду, звернув увагу, що позивач підписав заяву про виплату страхового відшкодування і погодився із розміром та способом здійснення страхового відшкодування, який був визначений на той час страховиком відповідно до положень пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV. Однак суд першої інстанції, стягуючи зі страховика на користь позивача різницю між страховою виплатою та розміром шкоди, з огляду на наявність заяви про страхове відшкодування із погодженим сторонами розміром страхового відшкодування, дійшов необґрунтованого висновку про покладення на страховика обов'язку такої виплати.
По справі №333/2096/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду (постанова від 10 червня 2020 року), скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення зі страховика майнової шкоди, виходив із того, що страховик та потерпілий дійшли згоди про розмір страхового відшкодування, що підтверджено відповідною заявою позивача.
Таким чином, схвалена позивачем заява і погоджений розмір відшкодування створював підстави для страхового відшкодування згідно із ст. 36.2 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в зазначеному обсязі.
Суд звертає увагу, що саме в такому погодженому між страховиком та потерпілим розмірі було здійснено фактично страхове відшкодування за переказом 15.07.2024 на рахунок, зазначений в заяві про стартове відшкодування, яке було прийнято позивачем без пред'явлення страховій компанії будь-яких зауважень в позасудовому порядку.
Дані обставини свідчать про схвалення позивачем змісту підписаної ним заяви від 06.07.2024 про виплату страхового відшкодування та тим самим здійснено волевиявлення, спрямоване на одержання компенсації від страховика у вказаному розмірі.
При цьому згідно з частиною першої статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).
В основі доктрини заборони суперечливої поведінки знаходиться принцип добросовісності. Вона застосовується як засіб недопущення недійсності правочину, бо поведінка позивача суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, бо не відповідає його попередній заяві від 06.07.2024.
Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 зазначав, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
В підписаній 06.07.2024 ОСОБА_1 заяві зазначено, що здійснення страховиком виплати страхового відшкодування згідно цієї заяви в зазначеному в ній розмірі є повним виконанням страховиком своїх зобов'язань перед ним, розмір страхового відшкодування страховиком та заявником взаємно погоджено.
Тобто, за змістом вказаного узгодження ОСОБА_1 , діючи добровільно, на власний розсуд погодився із розміром страхового відшкодування в сумі 33000 грн. та правовими наслідками такої виплати, а заявлена в подальшому вимога до ТДВ «СГ «Оберіг» суперечить як попередній поведінці позивача, так і засадам добросовісності.
Відомостей про те, що ОСОБА_1 підписав вказану заяву під впливом помилки або не усвідомлюючи значення своїх дій, матеріали справи не містять.
Таким чином, позовні вимоги в частині визнання недійсним правочину, оформленого у вигляді заяви позивача від 06.07.2024 про виплату страхового відшкодування в розмірі 33 000 грн. по страховій справі № 50225 та про стягнення з ТДВ «СГ «Оберіг» на користь позивача недоплачене страхове відшкодування в розмірі 50659,59 грн. не підлягають задоволенню.
Щодо наданого позивачем звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ Заз Sense, д.н.з. НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 від 14.09.2024, суд звертає увагу, що він не приймається до уваги, оскільки між сторонами відсутній спір щодо розміру належного страхового відшкодування, так як позивач узгодив розмір страхового відшкодування у розмірі 33000 грн. та погодився з правовими наслідками такої виплати.
Оскільки наданий позивачем звіт №YD10724 від 14.09.2024 судом не було прийнято як доказ, то відсутні підстави для відшкодування понесених позивачем витрат на виготовлення звіту щодо вартості матеріального збитку.
Щодо позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача різницю між страховим відшкодуванням та фактичним розміром спричиненої матеріальної шкоди у розмірі 9 555,93 грн., суд зазначає наступне.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе лише за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Судом встановлено, що ТДВ «СГ «Оберіг» та позивач досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування, на підставі чого останнє виплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 33000 грн., чим виконало свої зобов'язання відповідно до положень спеціального закону у повному обсязі.
За наведених обставин, суд не вбачає підстав для стягнення з ОСОБА_2 різниці між страховим відшкодуванням та фактичним розміром спричиненої матеріальної шкоди у розмірі 9555,93 грн., що має наслідком залишення позовних віимог і в цій частині без задоволення.
Враховуючи, що у задоволенні вимог відмовлено в повному обсязі, судові витрати позивачу за архунок відповідачів відшкодуванню не підлягають.
Щодо відшкодування судових витрат відповідачу ТДВ «СГ «Оберіг» за рахунок позивача на правничу допомогу у сумі 7300 грн. суд відзначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 2 т. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача, у разі відмови в позові.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частин 1-4 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Судом встановлено, що адвокат Стецюра О.В. надавала відповідачу правничу допомогу на підставі договору про надання правничої допомоги, укладеного 25.11.2024.
Згідно з актом виконаних послуг (робіт) до договору від 25.11.2024 про надання правової допомоги, сторони засвідчили, що адвокатом було надано клієнту обумовлені договором послуги: ознайомлення з позовною заявою та додатками, їх аналіз - 1460 грн., надання клієнту консультацій і роз'яснень з правових питань - 730 грн., підготовка відзиву на позовну заяву та документів до нього - 3650 грн., підготовка та копіювання додатків, підписання та направлення всіх підготовлених документів до суду та іншим учасникам справи - 1460 грн.
Суд звертає увагу представника відповідача, що підготовка та копіювання додатків, підписання та направлення всіх підготовлених документів до суду та іншим учасникам справи не є видом адвокатської діяльності, а тому не підлягає відшкодуванню.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат на правову допомогу в розмірі 5840 грн..
Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» судові витрати у розмірі 5840 (п'ять тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 .
Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», місцезнаходження: м. Київ, вул. Васильківська, буд. 14, код ЄДРПОУ: 39433769.
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 .
Рішення складене 17.07.2025.
Суддя Ж. І. Кордюкова