Справа № 359/7076/25
Провадження № 1-кп/359/644/2025
14 липня 2025року м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарях судового засідання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
за участю прокурорів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження №12025111100001144, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.06.2025 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом, по обвинуваченню
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Маріуполь Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого,внутрішньо переміщеної особи, тимчасово зареєстрованого в АДРЕСА_1 , тимчасово проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого: за вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29.07.2011 року за ч.2 ст. 186 КК України, із застосуванням ч.1 ст. 71 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки один місяць, за вироком Деснянського районного суду міста Києва від 17.03.2023 року за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді арешту строком на два місяці, запис в демографічному реєстрі №19810719-11673,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
ОСОБА_6 , маючи непогашену та не зняту судимість за вчинення злочину проти власності, повторно, вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка) в умовах воєнного стану, за наступних обставин.
30.05.2025, близько 20 год. 55 хв., у період дії воєнного стану, ОСОБА_6 знаходився біля магазину «Фора» за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях 90, де помітив неподалік від центрального входу до магазину велосипед марки «ARDIS Silver Bike 500 24» чорного кольору з червоними вставками, який не був скріплений металевим ланцюгом та замком до металевої конструкції. У цей час у ОСОБА_6 виник умисел на викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, 30.05.2025, близько 20 год. 55 хв., ОСОБА_6 , діючи умисно та повторно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, викотив з металевої конструкції велосипед марки «ARDIS Silver Bike 500 24» чорного кольору з червоними вставками вартістю 4300 грн. 00 коп., відразу сів за кермо велосипеда та поїхав у невідомому напрямку.
Після чого останній залишив місце вчинення злочину з викраденим майном та в подальшому розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_8 матеріальної шкоди на загальну суму 4300 грн. 00 коп.
Таким чином, ОСОБА_6 вчинила дії, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, тобто скоїв кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.4 ст.185 КК України.
Доказами вчинення указаного кримінального правопорушення, є особисті покази обвинуваченого, надані ним в судовому засіданні.
З урахуванням позиції обвинуваченого, думки прокурора та потерпілої (письмова заява), суд, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження обставин вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому злочину, крім допиту обвинуваченого, зважаючи на те, що учасниками судового провадження указані обставини не оспорювались (щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, часу та місця скоєння злочину, вартості викраденого тощо).
В судовому засіданні, з цього приводу, ОСОБА_6 свою вину у скоєнні зазначеного злочину визнав повністю, зазначив, що зрозумів значення вчиненого ним, та висловив намагання виправити свою поведінку в подальшому та не вчиняти порушень законодавства України в майбутньому, просив надати йому можливість виправитись.
Щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_6 повідомив, що дійсно 30.05.2025 року у вечірній час біля магазину «Фора» в центрі м. Борисполя він побачив велосипед на якому під'їхав неповнолітній. Через деякий час він підійшов до нього та побачивши, що він не зачинений, взяв цей велосипед та поїхав на ньому до місця свого тимчасового проживання в АДРЕСА_2 . В подальшому, через декілька днів, він взяв цей велосипед та здав його до ломбарду, отримавши за нього 1200 грн., які витратив на власні потреби. Указаний злочин вчинив умисно, зважаючи на відсутність на той момент достатніх коштів для проживання та харчування, зважаючи на те, що роботодавець певний період часу не перераховував йому кошти на картку.
У цьому зв'язку у суду не виникало сумніву в істинності та правдивості показів обвинуваченого, а тому суд має можливість прийняти рішення про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні даного кримінального правопорушення з урахуванням показів останнього.
Крім того, судом також досліджені докази, що свідчать про особу обвинуваченого, речові докази у кримінальному провадженні та процесуальні витрати.
Інші докази судом не досліджувались, зважаючи на позицію сторін кримінального провадження.
Зміни обвинувачення, визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, а підстав для цього не встановлено.
З урахуванням наведеного, показів обвинуваченого, суд вважає, що ОСОБА_6 дійсно вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, внаслідок чого у суду відсутні сумніви щодо притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за указаним кримінальним законом.
Повторність вчиненого злочину кваліфікована зважаючи на наявність у ОСОБА_6 не знятої судимості за вчинення злочину проти власності, згідно вироку Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29.07.2011 року за ч.2 ст. 186 КК України, згідно якого обвинуваченому призначалось покарання із застосуванням ч.1 ст. 71 КК України, у виді позбавлення волі строком на чотири роки один місяць. При цьому перебіг строку давності судимості переривався зважаючи на вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 309 КК України.
Злочин вчинено за обставин, наведених в обвинувальному акті. Доказів зворотному в суді не здобуто.
Дії обвинуваченого кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно та в умовах воєнного стану.
У цьому зв'язку, таку кваліфікацію дій ОСОБА_6 суд вважає правильною.
Враховуючи викладене, суд дійшов до переконання, що ОСОБА_6 повинен бути засуджений за ч. 4 ст. 185 КК України.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання покарання, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Обставиною, що пом'якшує покарання згідно ст. 66 КК України, є визнання винуватості обвинуваченим. Суд не знаходить підстав для висновку про наявність пом'якшуючої відповідальності обставини у вигляді вчинення злочину внаслідок скрутного матеріального становища, зважаючи на відсутність доказів цьому, окрім показів самого обвинуваченого.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_6 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Обвинувачений раніше судимий за вчинення злочину проти власності та за незаконне поводження з наркотичними засобами, має місце реєстрації та місце тимчасового проживання, де характеризується посередньо, є внутрішньо переміщеною особою внаслідок окупації місця проживання обвинуваченого російською федерацією, до адміністративної не притягувався, на обліку у лікарів психіатра та нарколога за місцем тимчасового проживання не перебуває. Крім того, ОСОБА_6 працює не офіційно та отримує мінливий дохід. Роботодавець обвинуваченого, у якого ОСОБА_6 працює по вул. Ясній, 12 в м. Борисполі, відшкодував частину завданого збитку на суму 5000 грн. потерпілій ОСОБА_8 про що надана відповідна розписка. В свою чергу, ОСОБА_6 зобов'язувався перед судом відшкодувати іншу частину завданих матеріальних збитків.
Ці обставини також слід врахувати при прийнятті рішення про покарання що слід застосувати до обвинуваченого.
Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення його особистості та відношення до скоєного ним.
З цього приводу, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_6 покарання, визначене санкцією ч. 4 ст. 185 КК України, із застосуванням положень ст. 75, 76 КК України, у виді позбавлення волі строком на п'ять років.
Разом з тим, виходячи із фактичної тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, зокрема, характеру діяння, обстановки, способу і місця його вчинення, з урахуванням форми, виду, ступеня вини, обставин, що характеризують поведінку обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, обставин, що безпосередньо пов'язані із вчиненням кримінального правопорушення, та характеризують поведінку останнього після вчинення кримінального правопорушення, та індивідуальних особливостей обвинуваченого, зокрема способу життя, характеризуючи його данні, вік, відсутність обтяжуючих відповідальність обставин, суд приходить до висновку, що зазначене свідчить про можливість призначення покарання з іспитовим строком, оскільки на думку суду, перевиховання ОСОБА_6 ще можливе без ізоляції від суспільства, безпосередньо під наглядом державних органів влади, з урахуванням того, що останній має непогашену судимість за вчинення злочину проти власності та відбував реальну міру покарання в місцях позбавлення волі.
Зазначене у своїй сукупності утворює підставу для висновку суду про можливість застосування до ОСОБА_6 положень ст. 75 та ст. 76 КК України, призначивши покарання з іспитовим строком терміном в три роки з визначенням відповідних обов'язків судом, передбачених ч.1 та 2 ст. 76 КК України, оскільки таке покарання буде відповідати вимогам закону та особі винного, з урахуванням наявності попередніх судимостей.
Підсумовуючи все вище зазначене, суд вважає, що саме дана міра покарання відносно обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та особу обвинуваченого, відношення останнього до скоєного.
Крім того, на думку суду, є підстави для стягнення з обвинуваченого на користь держави України процесуальних витрат у зв'язку із залучення експерта на загальну суму 424 грн. 08 коп.
Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого обирався у вигляді тримання під вартою в період з 12.06.2025 року, який слід змінити на домашній арешт в нічний час з покладенням відповідних обов'язків до набрання вироком суду законної сили. В порядку ст. 72 КК України в строк покарання що відбуто слід зарахувати термін попереднього ув'язнення ОСОБА_6 , та, з урахуванням покарання що призначається судом з іспитовим терміном, звільнити з-під варти в залі суду при оголошенні вироку.
На підставі викладеного та керуючись ст. 100, 124, 126, 127-129, 318, 322, 342-351, 358,363-368 КПК України, ст. 50, 65-66, 75-77, ч.4 ст. 185 КК України, суд
ОСОБА_6 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Звільнити на підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном в 3 (три) роки, з покладенням на нього, відповідно до ст. 76 КК України обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Іспитовий строк ОСОБА_6 рахувати з моменту проголошення вироку, тобто 14.07.2025 року.
Зарахувати в строк відбування покарання термін попередньо ув'язнення ОСОБА_6 за період з 12.06.2025 року по 14.07.2025 року у відповідності до ст. 72 КК України з розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
Змінити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання вироком суду законної сили запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт в нічний час в період з 22.00 год. до 06.00 год. наступного дня, із забороною залишення тимчасового місця проживання в АДРЕСА_2 ; повідомлення суду та прокуратуру про необхідність зміни місця проживання та засобів зв'язку.
Звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти в залі суду негайно.
Стягнути з ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , та проживаючого АДРЕСА_2 , запис в Демографічному реєстрі №19810719-11673) на користь Держави України (рахунок отримувача: UA858999980313030115000010103; отримувач коштів: ГУК у Київській області; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37955989; Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО) - 899998; Код класифікації доходів бюджету - 24060300; назва платежу: за проведення експертизи по кримінальному провадженню №12025111100001144, відомості про яке внесені до ЄРДР 05.06.2025 року, справа №359/7076/25) процесуальні витрати, пов'язаних із залученням експерта у розмірі 424 (чотириста двадцять чотири) гривні 08 копійок.
Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.
Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору, надіслати потерпілій.
Суддя ОСОБА_1