Справа № 289/1138/25
Провадження №1-кп/283/273/2025
17 липня 2025 року м. Малин
Малинський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
законного представника потерпілої ОСОБА_8 ,
представника потерпілої ОСОБА_9 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Малинського районного суду Житомирської області кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 152, ч. 4 ст. 152, ч. 3 ст. 153, ч. 6 ст. 153 КК України,-
встановив:
Прокурор подав клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 на 60 днів.
В клопотанні прокурор зазначив, що ОСОБА_6 обвинувачується за ч. 3 ст. 152, ч. 4 ст. 152, ч. 3 ст. 153, ч. 6 ст. 153 КК України, які є тяжкими та особливо тяжкими злочинами. Суворість покарання, яке може бути застосоване до обвинуваченого, дає підстави вважати, що він буде переховуватись від органу досудового розслідування та суду.
На це вказує також те, що ОСОБА_6 перебував у державному розшуку у кримінальному провадженні № 62024050010003103 за ч. 5 ст. 407 КК України, який був оголошений першим слідчим відділом Територіального управління ДБР, розташованого у місті Краматорську.
Також обвинувачений може незаконно впливати на потерпілу та свідків з метою зміни ними показань та уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того існує ризик вчинення обвинуваченим інших аналогічних кримінальних правопорушень, оскільки з показань потерпілої вбачається, що насильницькі дії сексуального характеру відносно неї обвинувачений вчиняв протягом тривалого часу.
Відтак інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з вищевказаних підстав. Представник та законний представник потерпілої також вважають за необхідне продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою.
Захисник обвинуваченого поклався на розсуд суду.
Обвинувачений заперечив проти продовження строку тримання під вартою, оскільки не вбачає жодних ризиків передбачених ст. 177 КПК України.
Розглянувши клопотання прокурора та заслухавши думки захисника і представників потерпілої, суд дійшов наступного висновку.
ОСОБА_6 обвинувачується у наступному:
В кінці грудня 2020 року, точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, у ОСОБА_6 , який знаходився за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , виник злочинний умисел на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло малолітньої падчерки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за допомогою пальців рук, без добровільної згоди потерпілої, тобто у зґвалтуванні останньої.
Реалізуючи свій злочинний умисел, у вказаний день, близько 23 год. 00 хв. ОСОБА_6 , порушуючи загальноприйняті норми моралі та поведінки у суспільстві, нехтуючи правом особи на статеву свободу та статеву недоторканість, діючи з прямим умислом, із сексуальних мотивів, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, усвідомлюючи, що вчиняє дії сексуального характеру щодо малолітньої особи, якій виповнилось лише 11 років, з якою останній перебуває у сімейних відносинах, як вітчим та падчерка і фактично являвся особою, яка повинна займатись її вихованням, розуміючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, зайшов до спальної кімнати за вказаною адресою, в якій на ліжку відпочивала малолітня ОСОБА_10 .
Надалі, переконавшись у відсутності осіб, які могли б йому завадити, будучи обізнаним, що ОСОБА_10 , є малолітньою особою, яка спить та таким чином не може чинити опору, ліг на ліжку позаду потерпілої та протиправно, вчинив домашнє насильство сексуального характеру, а саме, приспустивши штани піжами з нижньої частини її тіла, за допомогою пальців власної руки здійснив неодноразові проникнення у вагінальний отвір неповнолітньої ОСОБА_10 , внаслідок чого зґвалтував останню.
Повторно, в червні 2021 року в нічний час доби, точної дати та часу у ході досудового розслідування не встановлено у ОСОБА_6 , який будучи особою, яка вчинила злочин, передбачений ч.4 ст.152 КК України, та перебував у готельному номері в АДРЕСА_2 , виник злочинний умисел спрямований на вчинення стосовно малолітньої падчерки ОСОБА_10 насильницьких дій сексуального характеру, не пов'язаних із проникненням в її тіло.
У вказаний день, час та місці, ОСОБА_6 , скориставшись тим, що його дружина ОСОБА_8 та малолітня дочка ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які відпочивали разом з ним на ліжку, заснули, та таким чином не усвідомлювали протиправний характер його дій, прийшов та ліг до ліжка малолітньої падчерки ОСОБА_10 , яка спала у вказаному готельному номері на іншому ліжку.
Надалі, реалізовуючи свій злочинний умисел, у вказаний день час та місці ОСОБА_6 , перебуваючи на ліжку за вказаною адресою, порушуючи загальноприйняті норми моралі та поведінки у суспільстві, нехтуючи правом особи на статеву свободу та статеву недоторканість, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, будучи обізнаним, що перед ним малолітня особа, якій виповнилось лише 12 років, з якою останній перебуває у сімейних відносинах як вітчим та падчерка і фактично являвся особою, яка повинна займатись її вихованням, остання в силу свого віку не матиме сил та можливостей чинити йому опору, діючи всупереч її волі, використовуючи свою фізичну перевагу, повторно вчинив домашнє насильство сексуального характеру, а саме просунувши свою руку під нижню білизну малолітньої ОСОБА_10 , яка спала, почав торкатися долонею та пальцями руки статевих органів потерпілої, тим самим задовольняючи свою статеву пристрасть та посягаючи при цьому на нормальний психічний та фізичний розвиток малолітньої потерпілої.
Повторно, на початку січня 2024 року, більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено ОСОБА_6 будучи особою, яка вчинила злочин, передбачений ч. 4 ст. 152 КК України, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, вирішив систематично вчиняти насильницькі дії сексуального характеру, не пов'язаних із проникненням в тіло неповнолітньої падчерки ОСОБА_10 , якій на той час виповнилося лише 14 років.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення дій сексуального характеру не пов'язаних із проникненням в тіло неповнолітньої ОСОБА_10 протягом 2024 року, більш точних дат та конкретної години подій встановити в ході досудового розслідування не виявилось можливим, знаходячись в АДРЕСА_1 , де спільно проживав з неповнолітньою ОСОБА_10 , перебуваючи з останньою в сімейних відносинах, як вітчим та падчерка, і фактично являючись особою, яка повинна займатись її вихованням, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи власні дії, з метою задоволення власної статевої пристрасті, ігноруючи загальноприйняті норми суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, знаходячись на ліжку в середині спальної кімнати житлового будинку в АДРЕСА_1 , разом із неповнолітньою ОСОБА_10 , переконавшись у відсутності осіб, які могли б йому завадити, будучи обізнаним, що ОСОБА_10 , є неповнолітньою особою, повторно вчинив домашнє насильство сексуального характеру, а саме приспустивши штани та нижню білизну з нижньої частини її тіла, використовуючи власну фізичну перевагу та психологічний тиск, з метою подолання опору потерпілої, за допомогою пальців власної руки здійснив неодноразові проникнення у вагінальний отвір неповнолітньої ОСОБА_10 .
Крім того, повторно, в червні 2024 року близько 16 год. 00 хв. у ОСОБА_6 , який будучи особою, яка вчинила злочин, передбачений ч. 4 ст. 152 КК України, та знаходився у спальній кімнаті за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 разом зі своєю падчеркою неповнолітньою ОСОБА_10 та який достовірно знав, що останній виповнилось лише 14 років і вона є неповнолітньою, виник злочинний умисел на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в її тіло, за допомогою пальців рук та язика, без добровільної згоди потерпілої, тобто у зґвалтуванні останньої.
Реалізуючи свій злочинний умисел, у вказаний день, час та місці, ОСОБА_6 , порушуючи загальноприйняті норми моралі та поведінки у суспільстві, нехтуючи правом особи на статеву свободу та статеву недоторканість, діючи з прямим умислом, із сексуальних мотивів, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, усвідомлюючи, що вчиняє дії сексуального характеру щодо неповнолітньої особи, яка не досягла 16 років, з якою останній перебуває у сімейних відносинах як вітчим та падчерка і фактично являвся особою, яка повинна займатись її вихованням, розуміючи небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, знаходячись на ліжку в середині спальної кімнати житлового будинку в АДРЕСА_1 , разом із неповнолітньою ОСОБА_10 , переконавшись у відсутності осіб, які могли б йому завадити, будучи обізнаним, що ОСОБА_10 , є неповнолітньою особою, повторно вчинив домашнє насильство сексуального характеру, а саме приспустивши штани та нижню білизну з нижньої частини її тіла, використовуючи власну фізичну перевагу та психологічний тиск, з метою подолання опору потерпілої, не реагуючи на словесні заперечення останньої, за допомогою пальців власної руки здійснив неодноразові проникнення у вагінальний отвір неповнолітньої ОСОБА_10 .
Надалі, продовжуючи свій злочинний умисел, у вказаний день, час та місці, ОСОБА_6 за допомогою свого язика здійснив неодноразові проникнення у вагінальний отвір неповнолітньої ОСОБА_10 , внаслідок чого зґвалтував останню.
Повторно, 07.01.2025 року близько 12 год. 00 хв. у ОСОБА_6 , який будучи особою, яка вчинила злочин, передбачений ч.4 ст.152 КК України, перебував за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 разом зі своєю падчеркою неповнолітньою ОСОБА_10 , та який достовірно знав, що останній виповнилось лише 15 років і вона є неповнолітньою, виник злочинний умисел на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в її тіло, за допомогою пальців рук та язика, без добровільної згоди потерпілої, тобто у зґвалтуванні останньої.
Реалізуючи свій злочинний умисел, у вказаний день, час та місці, ОСОБА_6 , порушуючи загальноприйняті норми моралі та поведінки у суспільстві, нехтуючи правом особи на статеву свободу та статеву недоторканість, діючи з прямим умислом, із сексуальних мотивів, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, усвідомлюючи, що вчиняє дії сексуального характеру щодо неповнолітньої особи, яка не досягла 16 років, з якою останній перебуває у сімейних відносинах як вітчим та падчерка і фактично являвся особою, яка повинна займатись її вихованням, розуміючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-моралі та поведінки у суспільстві, нехтуючи правом особи на статеву свободу та статеву недоторканість, користуючись безпорадним станом потерпілої ОСОБА_10 , в силу її неповнолітнього віку, відсутності специфічного життєвого досвіду, зокрема в інтимних питаннях, рівня інтелектуального розвитку та індивідуальних особливостей, у зв'язку з чим остання не могла чинити йому активний опір, використовуючи свою значну фізичну перевагу та вчиняючи психологічний тиск, достовірно знаючи про неповнолітній вік потерпілої ОСОБА_10 , можливість настання тяжких наслідків у вигляді психологічних травм, діючи умисно, протиправно, повторно вчиняв домашнє насилля, яке виразилось у вчиненні сексуального насильства, а саме в неодноразовому оголенні статевих органів та грудей потерпілої, їх мацанні та здійсненні непристойних дотиків до них.
Повторно, 12.01.2025 близько 12 год. 00 хв. у ОСОБА_6 , який будучи особою, яка вчинила злочин, передбачений ч. 4 ст. 152 КК України, знаходився на ліжку у спальній кімнаті за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 разом зі своєю падчеркою неповнолітньою ОСОБА_10 , та який достовірно знав, що останній виповнилось лише 15 років і вона є неповнолітньою, виник злочинний умисел на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в її тіло, за допомогою пальців рук, без добровільної згоди потерпілої, тобто у зґвалтуванні останньої.
Реалізуючи свій злочинний умисел, у вказаний день, час та місці, ОСОБА_6 , порушуючи загальноприйняті норми моралі та поведінки у суспільстві, нехтуючи правом особи на статеву свободу та статеву недоторканість, діючи з прямим умислом, із сексуальних мотивів, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, усвідомлюючи, що вчиняє дії сексуального характеру щодо неповнолітньої особи, яка не досягла 16 років, з якою останній перебуває у сімейних відносинах як вітчим та падчерка і фактично являвся особою, яка повинна займатись її вихованням, розуміючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, знаходячись на ліжку в середині спальної кімнати житлового будинку в АДРЕСА_1 , разом із неповнолітньою ОСОБА_10 , переконавшись у відсутності осіб, які могли б йому завадити, будучи обізнаним, що ОСОБА_10 , є неповнолітньою особою, повторно вчинив домашнє насильство сексуального характеру, а саме приспустивши штани та нижню білизну з нижньої частини її тіла, використовуючи власну фізичну перевагу та психологічний тиск, з метою подолання опору потерпілої, не реагуючи на словесні заперечення останньої, за допомогою пальців власної руки здійснив неодноразові проникнення у вагінальний отвір неповнолітньої ОСОБА_10 , внаслідок чого зґвалтував останню.
Повторно 19.01.2025 року близько 12 год. 00 хв., порушуючи загальноприйняті норми моралі та поведінки у суспільстві, нехтуючи правом особи на статеву свободу та статеву недоторканість, діючи з прямим умислом, із сексуальних мотивів, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, усвідомлюючи, що вчиняє дії сексуального характеру щодо неповнолітньої особи, розуміючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, знаходячись на ліжку в середині спальної кімнати житлового будинку в АДРЕСА_1 , разом із неповнолітньою ОСОБА_10 , переконавшись у відсутності осіб, які могли б йому завадити, будучи обізнаним, що ОСОБА_10 , є неповнолітньою особою, приспустивши штани та нижню білизну з нижньої частини її тіла, використовуючи власну фізичну перевагу, з метою подолання опору потерпілої, однією рукою тримаючи руки потерпілої, не реагуючи на словесні заперечення останньої, за допомогою пальців власної руки здійснив неодноразові проникнення у вагінальний отвір неповнолітньої ОСОБА_10 .
Надалі, продовжуючи свій злочинний умисел, у вказаний день, час та місці, ОСОБА_6 за допомогою свого язика здійснив неодноразові проникнення у вагінальний отвір неповнолітньої ОСОБА_10 , внаслідок чого зґвалтував останню.
Повторно, 03.02.2025 близько 16 год. 00 хв. у ОСОБА_6 який будучи особою, яка вчинила злочин, передбачений ч.4 ст.152 КК. України, знаходився за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 разом зі своєю падчеркою неповнолітньою ОСОБА_10 , та який достовірно знав, що останній виповнилось лише 15 років і вона є неповнолітньою, виник злочинний умисел спрямований на вчинення стосовно малолітньої ОСОБА_10 насильницьких дій сексуального характеру, не пов'язаних із проникненням в її тіло.
Реалізуючи свій злочинний умисел, у вказаний день, час та місці, ОСОБА_6 , порушуючи загальноприйняті норми моралі та поведінки у суспільстві, нехтуючи правом особи на статеву свободу та статеву недоторканість, діючи з прямим умислом, із сексуальних мотивів, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, усвідомлюючи, що вчиняє дії сексуального характеру щодо неповнолітньої особи, розуміючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, знаходячись у приміщення кухні, житлового будинку в АДРЕСА_1 , переконавшись у відсутності осіб, які могли б йому завадити, будучи обізнаним, що ОСОБА_10 , є неповнолітньою особою, яка не досягла 16 років, з якою останній перебуває у сімейних відносинах як вітчим та падчерка і фактично являвся особою, яка повинна займатись її вихованням, повторно вчинив домашнє насильство сексуального характеру, а саме просунувши свою руку під нижню білизну малолітньої ОСОБА_10 , використовуючи власну фізичну перевагу та психологічний тиск, з метою подолання опору потерпілої, не реагуючи на словесні заперечення останньої здійснив дотики долонею та пальцями рук до статевих органів потерпілої, тим самим задовольняючи свою статеву пристрасть та посягаючи при цьому на нормальний психічний та фізичний розвиток малолітньої потерпілої.
Дії ОСОБА_6 кваліфіковано за ч. 3 ст. 152, ч. 4 ст. 152, ч. 3 ст. 153, ч. 6 ст. 153 КК України.
Відповідно до Кримінального процесуального кодексу України виключно (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
У відповідності до статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно частини 3 статті 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
В частинах 4 та 5 статті 199 КПК України зазначено, що суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Суд враховує, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів. Санкція за злочин, який передбачений ч. 6 ст. 153 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі.
Тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, може змусити останнього переховуватися від суду та незаконно впливати на потерпілу чи свідків.
Крім того суд вважає, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може вчинити інші кримінальні правопорушення, пов?язані з вчиненням насильницьких дій сексуального характеру, оскільки з обвинувачення вбачається, що такі дії відносно потерпілої він вчиняв систематично протягом тривалого часу
Дані ризики існували на час обрання обвинуваченому запобіжного заходу та продовжують існувати і на даний час.
Інші запобіжні заходи не зможуть забезпечити належної поведінки обвинуваченого.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Таким чином суспільні інтереси, які полягають в забезпеченні безпеки потерпілих та інших осіб, переважають над інтересами обвинуваченого перебувати на волі. У зв?язку з цим ОСОБА_6 необхідно продовжити строк тримання під вартою на 60 днів.
Керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 194, 199 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів - до 14 вересня 2025 року включно.
Ухвала про продовження строку запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Копію ухвали направити обвинуваченому та до Державної установи «Житомирська установа виконання покарань №8».
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п?яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду, а особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.
Головуючий суддя Судді ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3