Справа № 521/15974/22
Номер провадження:1-кп/521/541/25
17 липня 2025 року м.Одеса
Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , захисників обвинувачених адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Одеси клопотання прокурора про продовження дії запобіжних заходів стосовно обвинувачених у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за №42021163020000090 від 02.11.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.307, ч.2 ст.255-1 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27, ч.2 ст.307 КК України та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27, ч.2 ст.307 КК України,-
В провадженні Хаджибейського районного суду м.Одеси перебуває зазначене кримінальне провадження, судовий розгляд триває на стадії дослідження доказів у кримінальному провадженні.
Прокурор заявила клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , та у вигляді нічного домашнього арешту стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , посилаючись на тяжкість висунутого обвинувачення, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які не зменшилися та продовжують існувати, оскільки строк дій обраного запобіжного заходу спливає. В судовому засіданні прокурор підтримала клопотання, проосила врахувати особи самих обвинувачених, зазначила про відсутність підста для застосування більш м'яких запобіжних заходів до обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та відсутності підстав для зменшення розміру застави, визначену ОСОБА_5 та її визначення ОСОБА_4 .
Адвокат ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_4 заперечували проти клопотання прокурора, зазначили про тривалий час перебування під вартою, відсутнсть реальних ризиків та наявності можливості визначення розміру застави як альтернативний запобіжний захід.
Адвокат ОСОБА_9 та обвинувачений ОСОБА_5 заперечували проти клопотання прокурора, зазначивши, що обвинувачений тривалий час перебуває під вартою, ризики, на які посилається прокурор, є лише припущенням. Крім того просили зміншити розмір застави.
Адвокат ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_6 не заперечували проти клопотання прокурора про нічний домашній арешт.
Вислухавши думки учасників судового розгляду, вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання,суд приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
При розгляді питання про продовження строку запобіжного заходу оцінці судом підлягають наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК. З урахуванням наявності існування наведених ризиків виникла необхідність у вирішенні питання щодо продовження дії запобіжного заходу стосовно обвинувачених.
Вимоги КПК України не вимагають доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) буде здійснювати відповідні дії, однак вимагають доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Суд у даному випадку має зробити висновки прогностичного харапктеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину, серед іншого інкримінується вчинення злочину під час перебування його під вартою, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до п'ятнадцяти років, а тому обвинувачений, для якого настання вказаних наслідків є небажаним, може вдатися до спроб переховуватись від суду. Обвинувачений раніше судимий, має постійне місце проживання, до затримання не працював, тобто існує реальна загроза, що останній може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом. Наявність місця проживання у обвинуваченого не зможе запобігти наведеним ризикам.
Обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, за вчинення якого, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до десяти років, а тому обвинувачений, для якого настання вказаних наслідків є небажаним, може також вдатися до спроб переховуватись від суду. Наявність у останнього постійного місця проживання, сім'ї не спростовують наявність ризиків, передбачяених ст.177 КПК України, тому існує реальна загроза, що останній може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу. Та відповідно до п.5 ч.2 зазначеної статті запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
При цьому суд приходить до висновку, що саме обгрунтування наявних ризиків, відомості про особи обвинувачених, тяжкість висунутого обвинувачення у своєї сукупності доводять відсутність підстав для застосування до обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу. Тяжкість обвинувачення, хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював і те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
За наведених обставин суд відхиляє посилання сторони захисту на відсутність наведених стороною обвинукачення ризиків, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. На час розгляду клопотання судом ще не досліджені докази у повному обсязі, а саме ще не досліджені у повному обсязі електронні носії інформації - додатки до протоколів процесуальних дій, не допитані свідки та самі обвинувачені, тому ризикі можливого впливу на свідків та інші, на які посилається прокурор, продовжують існувати.
При цьому суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, проте при вирішенні питання про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України, які на час розгляду клопотання є реальними.
Крім того вимогами Кримінального законодавства передбачено достатньо суворе покарання за злочини в сфері незаконного обігу наркотичних засобів, а тому з метою нівелювання існуючих ризиків, зокрема переховування від суду та уникнення можливого суворого покарання, існують достатні підстави для подальшого застосування найсуворішого запобіжного заходу, що забезпечить судовий розгляд кримінального провадження та слугуватиме виконанню його завдань.
Виходячи з характеру та обставин інкримінованого злочину, беручи до уваги особи обвинувачених, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, оцінивши в сукупності всі наведені обставини, суд приходить до висновку, про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора та необхідності продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Наявність місця проживання у обвинувачених не можуть мати стримуючу дію та сприяти зменшенню наведених ризиків, що унеможливить завершення судового розгляду кримінального провадження, тому підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який судом не встановлено. Також судом не встановлено підстав для визначення розміру застави для обвинуваченого ОСОБА_4 , який обвинувачується серед іншого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.255-1 КК України.
Під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 було визначено розмір застави 198480 грн., який на думку суду є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим своїх обов'язків, передбачених КПК України, тому суд не знаходить підстав для зменшення раніше визначеного розміру застави обвинуваченому ОСОБА_5 .
Враховуючи тяжкість висунутого обвинвачення ОСОБА_4 , наявність наведених ризиків та вимог ч.4 ст.183 КПК України, яка передбачає, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України, суд не знаходить підстав для визначення розміру застави.
Обвинувачений ОСОБА_6 обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, за вчинення якого, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до десяти років, а тому обвинувачений, для якого настання вказаних наслідків є небажаним, може вдатися до спроб переховуватись від суду. Обвинувачений раніше не судимий, має постійне місце проживання, але наявність у обвинуваченого місця реєстрації та проживання не може виключити ризику його ухилення, тобто існує реальна загроза, що останній може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків , на інших обвинувачених, також може перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом. Обраний стосовно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту був дієвим заходом для дотримання обвинуваченим належної процесуальної поведінки.
З урахуванням наявності існування наведених ризиків, передбачених ст.177 КПК України, виникла необхідність у продовженні дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченого.
Виходячи з характеру та обставин інкримінованого злочину, беручи до уваги особу обвинуваченого, можна дійти висновку про те, що у разі застосування менш суворого запобіжного заходу буде неможливо запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим своїх обов'язків. Таким чином, лише запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час зможе гарантувати належне виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та перешкодити ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Зазначений запобіжний захід не буде перешкоджати можливості обвинуваченому працювати та забезпечувати свої життєві потреби.
Згідно ч.ч.1,2 ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Строк домашнього арешту не може перевищувати двох місяців відповідно до вимог ч.6 ст.181 КПК України.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбаченого покарання у виді позбавлення волі.
Оцінивши в сукупності всі наведені обставини, суд приходить до висновку, про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_6 у нічний час доби, що буде співмірним з існуючими ризиками, відповідатиме особі обвинуваченого та тяжкості висунутого йому обвинувачення і зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Також суд враховує введення воєнного стану на території України та необхідності забезпечити обвинуваченому мати можливість перебувати в укритті під час тривоги та під час бойових дій, також мати можливість отримувати невідкладну медичну допомогу. Керуючись ст.ст. 331, 176,177, 183, 193,194, 196 КПК України, суд -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 днів по 15 вересня 2025 року включно без визначення розміру застави.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 днів по 15 вересня 2025 року включно без зміни раніше визначеного розміру застави.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дію запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час за його місцем фактичного проживання, а саме: АДРЕСА_1 з 23.00 години до 05.00 години строком на 2 місяці до 17 вересня 2025 року включно, окрім необхідності переміщення до укриття під час сигналу тривоги в період воєнного стану в Україні, укриття під час проведення бойових дій або отримання невідкладної медичної допомоги.
Заборонити ОСОБА_6 залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 у період з 23.00 години до 05.00 години з дня винесення ухвали тобто з 17 липння 2025 року до 17 вересня 2025 року включно.
Зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_6 виконувати передбачені ч.5 ст.194 КПК України, обов'язки, а саме:
- прибувати до суду за викликом;
- не відлучатися за межі м.Одеса Одеської області без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи, засобів зв'язку;
-докласти зусиль для пошуку роботи на території України;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_6 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Виконання ухвали суду про продовження дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту доручити співробітникам органів поліції ГУ НП в Одеській області за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_6 .
Ухвала суду про продовження дії запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
В іншій частину ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1