Справа № 947/17813/25
Провадження № 2/947/3440/25
02.07.2025 року
Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,
за участю : секретаря судового засідання Макаренко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) про скасування арешту з майна,-
До Київського районного суду м.Одеси, заходами електронного суду, з позовом про скасування арешту з майна, діючи в інтересах ОСОБА_1 , як її представник, звернувся адвокат Казнєвський Владислав Олегович, в якому просить скасувати арешт на 7/10 частин домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , накладений ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 19.11.2014 у справі №520/14729/14-ц.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Луняченку В.О.
Ухвалою судді від 27.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позвоного провадження.
Учаснкии справи в судове засідання не з'явились, повідомлені належним чином, відомості про що містяться в матеріалах справи.
Так представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Казнєвський В.О. надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій просить позов задовольнити.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так судом встановлено, що Рішенням Київського районного суду м. Одеси по цивільній справі №520/10957/15-ц від 18.11.2015 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Турухан, Туруханського району, Красноярського краю, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано безвісті відсутнім з 02.05.2015 року.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси по цивільній справі №520/5991/17 від 12.02.2018 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Турухан, Туруханського району, Красноярського краю, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано померлим з 15.03.2018 року. 01.08.2018 року приватним нотаріусом одеського нотаріального округу Сегеченко І.М. відкрито спадкову справу до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .
Рішенням Київського районного суду м.Одеси по справі №520/20065/19 від 16.04.2019 року визначено додатковий строк - три місяці ОСОБА_1 , для подачі в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини за заповітом, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Турухан, Туруханського району, Красноярського краю, зареєстрованого за адресою. АДРЕСА_1 , визнано померлим з 15.03.2018 року.
Позивачка звернулася із заявою про прийняття спадщини за заповітом до приватного нотаріуса Одеського нотаріального округу Сегеченко І.М, однак отримала роз'яснення про призупинення нотаріальних дій у листі №259/02-14 від 19.07.2019. Нотаріусом доведено до відома, що через судовий процес, щодо визнання заповіту недійсним, справа №520/12887/18, нотаріальні дії призупинено.
Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 12.02.2020 по справі №520/12887/18 позовну заяву ОСОБА_5 до Релігійної Організації УПЦ Релігійна громада Різдва - Богородиці, приватного нотаріуса одеського нотаріального округу Луцях Т.М., Релігійної Організації Православна Парафія Релігійна громада Всіхсвятської (Кладовищенської) церкви Одеської Єпархії УПЦ в м. Одесі, ОСОБА_6 , ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним - залишено без задоволення.
Постановою Одеського апеляційного суду від 13.06.2024 року, апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Отже заповіт є дійсним, а тому нотаріальні дії щодо нерухомого майна, яке вказане у заповіті можуть бути відновленими. Позивачкою звернулася із черговою заявою до приватного нотаріуса Одеського нотаріального округу Сегеченко І.М, щодо отримання Свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Постановою приватного нотаріуса одеського нотаріального округу Сегеченко І.М, №209/02-31 від 23.07.2024 у видачі отримання Свідоцтва про право на спадщину за заповітом - відмовлено, у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на зазначене спадкове майно.
Заочним рішенням Київського районного суду м.Одеси від 25.02.2025 по справі № 947/27613/24 позовну заяву про визнання права власності на спадкове майно за заповітом задоволено. Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , в порядку спадкування за заповітом до майна ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на 1/20 частину у нерухомому майні - 7/10 частин домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі вищевказаного рішення суду, Заявниця звернулася до Центру надання адміністративних послуг Бородінської Селищної ради, Болградського району, Одеської області, із заявою про здійснення реєстраційних дій. За результатом розгляду заяви, Державним реєстратором Хоменко О.О. винесено рішення, індексний номер 78597003, від 28.04.2025 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав, за за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 зареєстровано 7/200 домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, державним реєстратором було повідомлено про наявність обтяження на нерухомому майні, і для подальшого розпоряджання цим майном необхідно звернутися до суду, для зняття арешту. Так в ході роботи із Державним реєстром судових рішень, встановлена наявність цивільної справи №520/14729/14-ц, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 28.09.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, відповідно до якого ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_3 купив 7/10 частин домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці площею 511 кв. м.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси в складі: головуючого - судді Васильків О.В. від 16.02.2015 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі, а саме визнано недійсним договір купівлі-продажу від 28.09.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, відповідно до якого ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_3 купив 7/10 частин домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці площею 511 кв. м.
Між тим, у справі №520/14729/14-ц було забезпечення позову, а саме накладений арешт на 7/10 частин домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 , до вирішення спору по суті, ухвалою від 19.11.2014. Хоч справу було розглянуто, ще у 2015 році, арешт на 7/10 частин домоволодіння існує і по цей момент.
Враховуючи, що попередній власник нерухомого майна помер, а майно заповідав спадкоємцям, з числа яких є Позивачка, яка вже прийняла спадщину, та зареєструвала право власності на частину нерухомого майна, наявність арешту на нерухоме майно обмежує її права власності, та посягає на її мирне володіння.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Існування арешту та заборони на відчуження майна порушує конституційні права власника майна.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частинами першою, другою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до частини першої, абзацу дванадцятого частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Крім того, відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ЕСНR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Sеrіеs А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).
Також, стаття 1 Першого протоколу, спрямована на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський проти Польщі» від 22.06.2004 року).
У зв'язку з тим, що обтяження не припинено, позивач, як власник нерухомого майна та спадкоємець, внаслідок того, що зазначене обтяження до цього часу не припинено, не може володіти та розпоряджатися своєю власністю на свій власний розсуд, а також не може вступити у спадщину спадкове майно, що порушує її конституційні права як власника.
Відповідно до ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа: право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює явність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, і інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Так, частиною 1 статті 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч. 1ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з частиною 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-ІV (далі-Закон 1952) державна реєстрація речових грав на нерухоме майно та їх обтяжень- офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, міни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення Заповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з пунктом 6 частини 1 ст. 24 Закону 1952 підставою для відмови в державній реєстрації грав є наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.
Підставою для реєстрації припинення обтяження може бути судове рішення. Існуюче зареєстроване обтяження порушує права та інтереси власника майна, тому порушені права підлягають захисту шляхом зняття заборони на нерухоме майно, а тому позов ОСОБА_1 є таким, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) про скасування арешту з майна - задовольнити.
Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 19 листопада 2014 року у справі №520/14729/14-ц у вигляді арешту 7/10 частин домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення буде складено протягом десяти днів з дня оголошення вступної та резолютивної частини.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення у зв'язку з перебування головуючого у щорічній відпустці складено і підписано 17.07.25.
Суддя В. О. Луняченко