Справа № 946/8261/24
Провадження № 2/946/1250/25
17 липня 2025 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Пащенко Т.П.,
за участю секретаря судового засідання Топтигіної О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Ізмаїл цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У жовтні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» (далі - ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного Договору № 3088646 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 06.08.2022 року (далі - Кредитний договір) між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (торгова марка «Credit7») (далі - Первісний Кредитор) та ОСОБА_1 (далі - Відповідач/ Позичальник) укладено кредитний договір, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 15000,00 гривень, строком на 360 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99 % від суми кредиту за кожен день користування. Кредитний договір був укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Первісного кредитора (далі по тексту - ІТС). Кредитний договір підписаний Відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою Відповідача з умовами Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням Кредитного договору та отриманням кредиту. Зразок кредитного договору, Правила надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, затвердженими директора ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНИ» наказом №67-ОД від 14.06.2021 року (далі - Правила), викладені для загального доступну в мережі Інтернет на сайті https://credit7.ua/pro-nas/. У відповідності до порядку визначеному статтею 11 Закону, Відповідач зареєструвався на ІТС, для чого пройшов ідентифікацію та верифікацію особи (заповнив анкету-заяву з зазначенням ПІБ, даних паспорту, РНОКПП, місця проживання, місця реєстрації, зазначив реквізити картки для отримання кредиту) підтвердив номер мобільного телефону, ознайомився з умовами надання кредиту, умовами Кредитного договору, Правилами та здійснив акцептування Кредитного договору, шляхом надсилання електронного повідомлення підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Відповідач відповідно до умов Кредитного договору, п. 6.1.17, 6.1.18 Правил, в особистому кабінеті в ІТС прийняв пропозицію укласти Кредитний договір та підписав Кредитний договір 06.08.2022 року о 13:49:18 годині шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором C665, надісланого на номер телефону, що наданий Відповідачем. Кредитні кошти були перераховані Відповідачу 06.08.2022 року на платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК". Таким чином, між Первісним кредитором та Відповідачем було укладено Кредитний договір у електронній формі, що прирівнюється до письмової форми договору з всіма правовими наслідками невиконання зобов'язань за договором. Однак, відповідач не виконав умови договору та не оплатив заборгованість за кредитом. 28.06.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (Кредитор) та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (далі по тексту - Новий кредитор, Позивач), укладено Договір відступлення права вимоги № 28/06/23 від 28.06.2023 року, відповідно до умов якого право вимоги за Договором №3088646 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 06.08.2022 року перейшло до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС». У зв'язку з порушенням зобов'язань заборгованість відповідача за Кредитним договором станом на 28.06.2023 року становить 104848,50 гривень, яка складається з: - 15000,00 грн. - заборгованість за кредитом; - 89848,50 грн. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.4. Кредитного договору за ставкою 1,99 % за кожен день користування кредитом за період з 06.08.2022 року по 28.06.2023 року (включно). Стягнення нарахованих процентів за користування кредитом за Кредитним договором здійснюється за період строку дії Кредитного договору, штрафні санкції не нараховані та не стягуються. З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором № 3088646 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 06.08.2022 року станом на 28.06.2023 року у розмірі 104848,50 гривень, яка складається з: - 15000,00 гривень - заборгованість за кредитом; - 89848,50 гривень - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.4. Кредитного договору за ставкою 1,99% за кожен день користування кредитом за період з 06.08.2022 року по 28.06.2023 року (включно); а також судові витрати у розмірі 2422,40 гривень та 5000,00 грн. витрат на правову допомогу.
21.05.2025 року представник позивача надав суду додаткові пояснення у справі, в яких щодо правомірності нарахування відсотків за Договором № 3088646 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 06.08.2022 року вказав, що 22.11.2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ). Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024 включно); - протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно). Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Пунктом 9 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у договорі про споживчий кредит зазначається денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов'язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Таким чином, за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після набрання чинності Законом № 3498-IX, в тому числі строк кредитування за якими триватиме після 21.08.2024, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання такого договору. При цьому, денна процентна ставка залишається незмінною протягом усього строку кредитування за договором про споживчий кредит за умови, що до нього не вносилися зміни щодо складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту). Відповідно до частини третьої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені у договорі. Таким чином, у разі внесення змін до Кредитного договору в частині складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту), необхідно здійснювати розрахунок денної процентної ставки з урахуванням вимог Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки, визначеного на день внесення таких змін до Кредитного договору. Зміни до Кредитного договору, що укладений з Відповідачем, не вносились (додаткові договори щодо продовження строку дії та інших умов не укладались), то відповідно правових підстав для перерахунку денної процентної ставки немає. Національний банк України у листі від 19.02.2024 року вих. №. 14-0004/12907 надав роз'яснення щодо правомірності застосування штрафних санкцій в зв'язку з внесенням зміни до пункту 6 Розділу IV “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про споживче кредитування» (додається). У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань заборгованість за Кредитним договором станом на 28.06.2023 року становить 104848,50 гривень, яка складається з: - 15000,00 грн. - заборгованість за кредитом; - 89848,50 грн. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.4. Кредитного договору за ставкою 1,99 % за кожен день користування кредитом за період з 06.08.2022 року по 28.06.2023 року (включно). Щодо правомірності стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу з Відповідача у розмірі 5 000,00 грн. представник позивача повідомив наступне. На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат Позивачем було долучено до Позовної заяви: - завірену копію договору про надання юридичних послуг; - завірену копію Свідоцтва № 2412 від 23.10.2018 року; - завірену копію довіреності, виданої ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» адвокату Руденку К.В.; - завірену копію акту приймання-передачі наданих послуг № 70 від 03.06.2024 року; - завірену копію Витягу з Реєстру № 1 до акту приймання-передачі наданих послуг № 70 від 03.06.2024 року; - завірену копію платіжного доручення про сплату витрат на правову допомогу. Окрім цього, представник позивача вважає суму витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 5 000,00 грн. співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. В матеріалах справи наявні всі необхідні документи, які підтверджують витрати позивача на правову допомогу, зокрема щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, яка була сплачена позивачем. Таким чином, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат позивачем (а.с.121-132).
Представник позивача у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити, не заперечував щодо заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, а саме, пояснив, що погоджується сплатити суму боргу, однак із сумою процентів він не погоджується, так як не розумів що вони будуть такими великими, оскільки кредит отримав у зв'язку з тяжкими обставинами, хворобою, на яку необхідні були швидко кошти. Просив врахувати суд його письмові пояснення, які раніше були долучені до матеріалів справи.
20.12.2024 року відповідач надав суду заперечення на позовні вимоги, в яких вказав, що згідно з п.1.4 кредитного договору встановлена процентна ставка 1,99 % на добу, що в перерахунку на рік становить 726,35% річних. Така ставка є надмірною та кабальною, та порушує принцип добросовісності. Зазначена процента ставка створює надмірне фінансове навантаження та є неспівмірною із розміром наданого кредиту. У даному випадку розмір нарахованих процентів (89848,50 грн.) значно перевищує суму отриманого кредиту (15 000,00 грн.), що порушує принцип справедливості та розумності. Відповідач вказав, що визнає факт отримання кредиту у розмірі 15000,00 грн. і готовий повернути зазначену суму. Однак, нараховані проценти є незаконними та несправедливими, тому просить суд зменшити їх розмір або визнати їх недійними у повному обсязі. Також, відповідач просить суд відмовити позивачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу (5 000,00 грн.), оскільки такі витрати є непропорційними значенню справи, а вимоги позивача частково не підлягають задоволенню. Відповідач вказав, що перебував у тяжкому фізичному та психологічному стані, у зв'язку з хворобою, тому, це обставина може бути розцінена як використання його вразливості. Закон України «Про захист прав споживачів» забороняє використання психологічного тиску чи маніпуляцій під час укладення договорів. Також, просить суд врахувати, що кредит був виданий тоді, коли він був за кордоном, в нього була паніка і він не розумів неправильність своїх дій, не було жодної аудіо або відео верифікації, лише надіслано договір на телефон, з якого не було можливості вивчити його поступово, тому що була загроза ампутаціъ ноги. Через місяць він повернувся до України і ліг до лікарні у критичному стані, з великою втратою крові з ноги, пролежавши півтора місяці в лікарні. Враховуючи викладене, відповідач просить суд зменшити суму процентів до розумного розміру, виходячи з середньої банківської ставки, визнати недійним умови договору щодо нарахування процентів у розмірі 1,99% на добу, стягнути з нього лише основну суму боргу у розмірі 15 000,00 грн., відмовити позивачу у стягненні витрат на правничу допомогу (а.с.71-74).
Згідно ч.2 ст.281 розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі - Конвенція), згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
Тлумачення змісту як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) за своєю суттю є нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, під час тлумачення норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України (тут і далі - у редакції, на час укладення договору кредиту) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За правилами статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із прийняттям Закону України від 03 вересня 2015 року № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі - Закон № 675-VIII) на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів у мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Положеннями статті 3 Закону № 675-VIII (тут і далі - у редакції, чинній на час укладення договору кредиту) передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до статей 11, 12 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина шоста статті 11 Закону № 675-VIII).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону № 675-VIII).
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до укладеного Договору № 3088646 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 06.08.2022 року (далі - Кредитний договір) між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (торгова марка «Credit7») (далі - Первісний Кредитор) та ОСОБА_1 (далі - Відповідач/ Позичальник) укладено кредитний договір, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 15000,00 гривень, строком на 360 днів, шляхом переказу грошових коштів на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" (а.с.16-24).
Відповідно до п. 1.4. Кредитного договору, Первісний кредитор нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 1,99 % від суми кредиту за кожен день користування. Строк надання кредиту відповідно до п. 1.3. Кредитного договору становить 360 днів. Відповідно до п.1.2 Кредитного договору, Відповідач зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Згідно п.5.4.1 Кредитного договору, Відповідач зобов'язаний у встановлений Договором строк повернути кредит та сплатити проценти за користування, штрафні санкції (у разі наявності) та інші платежі, передбачені Договором.
Кредитний договір був укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора (далі по тексту - ІТС) шляхом підписання відповідачем його електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням Кредитного договору та отриманням кредиту. Зразок кредитного договору, Правила надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, затвердженими директора ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНИ» наказом №67-ОД від 14.06.2021 року (далі - Правила), викладені для загального доступну в мережі Інтернет на сайті https://credit7.ua/pro-nas/.
Відповідач зареєструвався на ІТС, для чого пройшов ідентифікацію та верифікацію особи (заповнив анкету-заяву з зазначенням ПІБ, даних паспорту, РНОКПП, місця проживання, місця реєстрації, зазначив реквізити картки для отримання кредиту) підтвердив номер мобільного телефону, ознайомився з умовами надання кредиту, умовами Кредитного договору, Правилами та здійснив акцептування Кредитного договору, шляхом надсилання електронного повідомлення підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Відповідач відповідно до умов Кредитного договору, п. 6.1.17, 6.1.18 Правил, в особистому кабінеті в ІТС прийняв пропозицію укласти Кредитний договір та підписав Кредитний договір 06.08.2022 року о 13:49:18 годині шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором C665, надісланий на номер телефону, що наданий Відповідачем.
Кредитні кошти були перераховані відповідачу 06.08.2022 року на платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК". Сума кредиту по укладеному Кредитному договору, перерахована на платіжну карту відповідача, що підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.
Згідно розрахунку заборгованості (а.с.30-41) ОСОБА_1 , має заборгованість за Договором № 3088646 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 06.08.2022 року станом на 28.06.2023 року у розмірі 104848,50 гривень, яка складається з:
- 15000,00 гривень - заборгованість за кредитом;
- 89848,50 гривень - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.4. Кредитного договору за ставкою 1,99% за кожен день користування кредитом за період з 06.08.2022 року по 28.06.2023 року (включно).
Згідно з випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 перебував на лікуванні на стаціонарному лікуванні з 12.09.2021 року із діагнозом: хронічна залізодефіцитна анемія, важкого ступеню (а.с.79).
Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №4476 ОСОБА_1 перебував на лікуванні у терапевтичному відділенні з 23.09.2022 року по 03.10.2022 року із діагнозом: хронічна залізодефіцитна анемія, важкого ступеню (а.с.80).
Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №6226 ОСОБА_1 перебував на лікуванні у терапевтичному відділенні з 14.12.2022 року по 21.12.2022 року із діагнозом: анемія важкого ступеню (постгеморагічна, залізодефіцитна), критичний рівень, гангренозна піодермія правої гомілки (а.с.81).
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюються на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору кредиту на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно, враховуючи його стан здоров'я.
Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
За таких обставин, враховуючи стан здоров'я відповідача в момент укладання договору кредиту, а саме 06.08.2022 року, суд дійшов висновку щодо необхідності зменшення заборгованості за нарахованими процентами до 15000,00 гривень, оскільки стягнення процентів в такому розмірі відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності.
Відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.
Відповідно до ст.ст.1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.
28.06.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (Кредитор) та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (далі по тексту - Новий кредитор, Позивач), укладено Договір відступлення права вимоги № 28/06/23 від 28.06.2023 року, відповідно до умов якого право вимоги за Договором №3088646 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 06.08.2022 року перейшло до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (а.с.47).
Відповідно до Витягу з реєстру боржників від 28.06.2023 року ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 06.08.2022 року (а.с.48).
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як передбачено ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст. 629 Цивільного кодексу України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 514, ч.1 ст.516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з умовами договорів факторингу, Фактор зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання якого належить клієнту.
Відповідач не повернув своєчасно суму кредиту та нараховані проценти для погашення заборгованості за кредитом, процентами, відповідно до умов Кредитного договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст.509,526,1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав. Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача необхідно стягнути на користь позивача суму у розмірі 30000,00 грн., з яких: 15000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 15 000,00 грн. - заборгованість за процентами.
Що стосується стягнення з відповідача судових витрат на сплату судового збору та на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Так, згідно ч. ч.1-2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як вбачається з матеріалів справи, для подання даної позовної заяви позивач звернувся за правовою допомогою до адвоката Руденка К.В. з яким було укладено Договір про надання юридичних послуг № 03/07/2023 від 03.07.2023 року та у відповідності до умов якого було доручено здійснити стягнення суми боргу в судовому порядку, а саме, встановити обставини справи, зібрати та аналізувати докази і документи, підготувати необхідні документи, сформувати правову позицію по справі, зняти копії документів, скласти та подати позовну заяву, про що наявний у матеріалах справи звіт про надання правової допомоги (а.с.50-51).
За надання правової допомоги позивачем сплачена сума в розмірі 5000,00 гривень, що підтверджено платіжною інструкцією №913 від 06.06.2024 року (а.с. 55).
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
У п.п.113-117 рішення ЄСПЛ у справі «Бєлоусов проти України» від 07.11.2013 року, ЄСПЛ дійшов висновку про те, що навіть у разі не сплати заявником адвокатського гонорару на час розгляду справи, витрати за цим гонораром є «фактично понесеними», оскільки заявник має сплатити такий гонорар згідно із договірними зобов'язаннями.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі №922/445/19 від 03.10.2019 року, постанові від 21.01.2021 року у справі №280/2635/20, постанові Київського апеляційного суду від 01.03.2021 року у справі №761/1673/20.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони допускається виключно у випадках, визначених Законом, та можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.
Враховуючи складність справи, обсяг наданої адвокатом правової допомоги, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, слід дійти висновку, що вимоги щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Таким чином, на підставі ч. 2 ст. 137, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 5000,00 грн.
У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 78, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме, стягненню зі ОСОБА_1 на користь «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» суми заборгованості у розмірі 30000,00 грн., з яких: 15000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 15 000,00 грн. - заборгованість за процентами, та витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплата якого підтверджена платіжною інструкцією №1333 від 06.09.2024 року (а.с.56), пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме, 693,11 грн. (28,61 %).
Керуючись ст.ст.12, 13, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 267, 268, 273, 274-279 ЦПК України, ст.ст.526, 530, 533, 611, 625, 651, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України,-
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» (ЄДРПОУ: 41915308, 03124, м.Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4) до ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - « НОМЕР_2 », на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» (ЄДРПОУ: 41915308) заборгованість за договором №3088646 від 06 серпня 2022 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту, станом на 28 червня 2023 року, у розмірі 30 000,00 (тридцять тисяч гривень нуль копійок) гривень, яка складається з: 15 000,00 гривень - заборгованість за кредитом; 15 000,00 гривень - заборгованість за процентами.
Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - « НОМЕР_2 », на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» (ЄДРПОУ: 41915308) судовий збір в розмірі 693,11 (шістсот дев'яносто три гривні одинадцять копійок) гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 (п'ять тисяч гривень нуль копійок) гривень.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 17 липня 2025 року.
Суддя: Т.П.Пащенко