Іменем України
17 липня 2025 року м. Херсон
Номер провадження: 22-ц/819/147/25
Єдиний унікальний номер справи: 766/20183/24
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах :
головуючого Склярської І.В.,
суддів: Приходько Л.А., Радченка С.В.
секретар Андреєва В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу Дніпровського відділу Державної виконавчої служби у м.Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 11 грудня 2024 року, у справі за скаргою адвоката Матвєєвої-Вац Надії Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на бездіяльність державного виконавця Дніпровського відділу Державної виконавчої служби у м.Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),
встановив:
Короткий зміст вимог скарги
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Матвєєва-Вац Надія Володимирівна, звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Дніпровського відділу Державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), який є правонаступником Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні
В обґрунтування скарги зазначив, що під час формування інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна заявнику стало відомо, що 08.02.2012 року на все його майно накладено обтяження у виконавчому провадженні ВП №31104229 на підставі постанови про арешт майна боржника (реєстраційний номер обтяження 12141484) та оголошення заборони на його відчуження, виданої 08.02.2012 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні.
У відповіді №47915 від 11.10.2024 року на адвокатський запит щодо стану виконавчого провадження №31104229 Дніпровським ВДВС у м.Херсоні повідомлено, що виконавче провадження №31104229, відкрите на підставі виконавчого листа № 2-3052, виданого 05.12.2011 року Дніпровським районним судом м.Херсона, про стягнення з ОСОБА_1 користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 22 269,84 грн перебувало у відділі та 14.11.2014 року повернуто стягувачу без подальшого виконання на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавчий документ на виконанні у відділі не перебуває, а саме виконавче провадження знищене у 2016 році у зв'язку із закінченням трирічного строку його зберігання, надати копії матеріалів виконавчого провадження не представляється можливим.
11.11.2024 року він повторно звернувся до виконавчої служби з вимогою зняти арешт з усього його невизначеного нерухомого майна, який було накладено 08.02.2012 року відповідною постановою державного виконавця, проте, станом на дату звернення зі скаргою до суду відповіді від виконавчої служби не отримано, арешт та заборона нерухомого майна не припинені.
Вважає, у даному випадку вбачається бездіяльність органу державної виконавчої слукжби, яка полягає у ненаданні відповіді на адвокатський запит та неприпиненні обтяження нерухомого майна заявника.
Зазначає, що після винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві 31.08.2012 року, строк пред'явлення виконавчого листа №2-3052, виданого 05.12.2011 року Дніпровським районним судом м. Херсона був перерваний і виконавчий лист міг бути пред'явлений до виконання протягом одного року, тобто до 31.08.2013 року. ПАТ КБ «ПриватБанк» повторно не зверталось із заявою до виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №2-3052 від 05.12.2011 року щодо примусового стягнення заборгованості з позивача.
Всупереч норм Закону України «Про виконавче провадження», пункту 4.10.2 Інструкції про проведення виконавчих дій №74/5 від 15.12.1999 року при поверненні виконавчого документа стягувачу державний виконавець не зазначив про скасування арешту, накладеного на майно заявника.
Вважає, що на підставі статті 609 ЦК України у нього є всі правові підстави стверджувати, що його зобов'язання перед стягувачем припинені у зв'язку із неможливістю виконання.
З моменту закінчення виконавчого провадження минуло 12 років, виконавче провадження знищене у зв'язку із закінченням строку його зберігання, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання сплинув та стягувач не зможе пред'явити його до примусового виконання, тому продовження дії обтяження нерухомого майна є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном та обмежує його права, позбавляє можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним на праві власності майном, порушує справедливий баланс між вжиттям такого заходу, як арешт майна, та досягненням цілей, для виконання яких, накладення арешту було необхідністю.
Заявник просив суд припинити обтяження та арешт нерухомого майна Гречишкіна О.А., накладеного постановою державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м.Херсоні про арешт боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08.02.2012 року, реєстраційний номер запису про обтяження 12141484 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державному реєстру іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Крім того, посилаючись на обставини військової агресії рф , введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022 року, місцезнаходження заявника та його представника є зоною активних бойових дій, що визначено відповідним нормативним актом, просить поновити пропущений строк для звернення до суду зі скаргою
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 11 грудня 2024 року скаргу адвоката Матвєєвої-Вац Надії Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на бездіяльність державного виконавця Дніпровського відділу Державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) задоволено, припинено обтяження та арешт нерухомого майна ОСОБА_1 накладеного постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні про арешт боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08.02.2012, реєстраційний номер запису про обтяження 12141484 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державному реєстру Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі Дніпровський відділ Державної виконавчої служби у м.Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 11 грудня 2024 року.
(1)Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Доводи скарги мотивовано тим, що на підставі адвокатського запиту адвоката Матвєєвої-Вац Н.В. про надання інформації щодо виконавчого провадження №31104229 було проведено перевірку АСВП (ВП спец розділ), якою встановлено, що на виконанні Дніпровського відділу ДВС у м.Херсоні ПМУ МЮ (м.Одеса) перебувало виконавче провадження №31104229, відкрите на підставі виконавчого листа №2-3052, виданого 05.12.2011 року Дніпровським районним судом м.Херсона, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» боргу в сумі 22 612,54 грн.
08.02.2012 року старшим державним виконавцем було відкрито виконавче провадження, а 31.08.2012 року на підставі пункту 5 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з неможливістю встановити особу боржника, з'ясувати місце проживання боржника, державним виконавцем було прийнято рішення завершити виконавче провадження та повернути виконавчий документ стягувачу разом із постановою про повернення виконавчого документа.
Станом на сьогоднішній день на адресу Дніпровського відділу ДВС у м.Херсоні ПМУ МЮ (м.Одеса) підтверджуючі документи про погашення боргу за виконавчим документом № 2-3052 від стягувача ПАТ КБ «ПриватБанк» не надходили, а тому підстави для зняття державним виконавцем арешту з майна (коштів) боржника відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» - відсутні.
Суд першої інстанції не взяв до уваги, що виконавче провадження №31104229 завершено відповідно до пункту 5 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», матеріали виконавчого провадження знищено у зв'язку із строком зберігання та не врахував, що внаслідок повернення виконавчого листа стягувачеві у державного виконавця відсутні повноваження на зняття арешту з майна боржника.
(2) Позиція інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу скаржник доводи скарги не визнав з підстав, встановлених судом.
Мотивувальна частина
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Суд першої інстанції задовольняючи заяву виходив з того, що виконавче провадження в рамках якого накладався арешт на майно боржника відсутнє, строк пред'явлення виконавчого документу до виконання сплинув, а арешт, який залишився не знятий з майна заявника порушує його права, як власника; у державного виконавця наявні були усі підстави, передбачені пунктом 7 частини четвертої статті 59 Закон № 1404-VIII, для зняття арешту з майна, але в порушення приписів наведеної норми такий арешт державним виконавцем знято не було.
Суд першої інстанції, з урахуванням документів, які містяться в Електронному суді, як такі, що надані заявником, встановив, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, на все майно ОСОБА_1 , яке належить на праві власності накладено обтяження по виконавчому провадженню ВП № 31104229 на підставі постанови про арешт майна боржника (реєстраційний номер обтяження 12141484) та оголошення заборони на його відчуження, виданої 08.02.2012 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні.
04.10.2024 року адвокат Матвєєва-Вац Н.В., яка діє від імені ОСОБА_1 звернулася до Корабельного ВДВС у м. Херсоні Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо повідомлення про стан виконавчого провадження № 31104229.
11.10.2024 року начальником відділу ДВС на вищенаведену заяву надана відповідь за №47915, в якій було повідомлено, що виконавче провадження, що виконавче провадження № 31104229, відкрите на підставі виконавчого листа № 2- 3052, виданого 05.12.2011 Дніпровським районним судом м. Херсона, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 22 269,84 грн. на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» перебувало у Відділі та 14.11.2014 повернуто стягувачу без подальшого виконання на підставі п.2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (минулої редакції).
Також зазначеним вище листом повідомлено, що вищезазначений виконавчий документ на виконанні у Відділі не перебуває, а саме виконавче провадження знищене у 2016 році, у зв'язку із закінченням трирічного строку його зберігання, а також надати копії матеріалів виконавчого провадження не представляється можливим.
11.11.2024 представник позивача повторно звернулись до виконавчої служби з вимогою зняти арешт всього невизначеного нерухомого майна, який було накладено 08.02.2012 року відповідною постановою.
Станом на дату звернення із даною скаргою до суду відповіді від виконавчої служби не отримано, арешт та заборона нерухомого майна не припинені, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 22.11.2024 року № 405008306.
Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 15.08.2012 року, яка діяла на момент повернення виконавчого документу стягувачу) встановлено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснюється або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2025 року у справі № 2/1522/11652/11 навела висновки про застосування норм права, які в силу ч.4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин зазначивши наступне.
Законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов'язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме:
- у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій);
- у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Законодавством не передбачено обов'язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження та у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків.
Повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за виключенням випадків, передбачених у частині третій статті 37 Закону № 1404-VIII) ( п. 87).
Умови і порядок виконання судових рішень, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі виконавчого листа від 26 квітня 2013 року № 2/1522/11652/11, пред'явлення його до виконання та накладення арешту на майно боржника були врегульовані Законом № 606-XIV, який втратив чинність 05 жовтня 2016 року.
Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Аналогічна за змістом норма закріплена у частині першій статті 48 Закону № 1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року.
Отже, арешт є початковою стадією виконавчого провадження щодо звернення стягнення на майно боржника.
Згідно із частиною другою статті 57 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на момент накладення арешту на майно боржника) арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Отже, правовою метою накладення державним (приватним) виконавцем арешту на майно боржника є забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
Термін «завершення виконавчого провадження» застосовувався у нормі статті 30 Закону № 606-XIV як узагальнююче поняття процесуальної стадії виконавчого провадження.
Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно з статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно з статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно з статтею 48 цього Закону.
У Законі № 1404-VIII (чинний на момент розгляду справи) відсутня норма, аналогічна нормі частини першої статті 30 Закону № 606-XIV. Закон № 1404-VIII не містить такого поняття, як «завершення виконавчого провадження», водночас окремо врегульовує виконавчі дії щодо закінчення виконавчого провадження у статті 39 та щодо повернення виконавчого документа стягувачу в статті 37.
Частина перша статті 47 Закону № 606-XIV визначала, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: 1) є письмова заява стягувача; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення; 4) стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами Національної поліції, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно; 9) наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Аналогічні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу визначені і в подальшому в частині першій статті 37 Закону № 1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року.
Правові підстави для повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, у статті 48 Закону № 606-XIV визначались так: виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню) (частина перша цієї статті); виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягувачем є держава, у випадках, передбачених частиною першою статті 47 цього Закону, повертається до органу, який пред'явив виконавчий документ до виконання (частина друга цієї статті).
Виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 3-1) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа. У випадках, передбачених пунктами 1-6, 8, 9, 11-13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (частини перша та друга статті 49 Закону № 606-XIV).
Підстави для закінчення виконавчого провадження на момент розгляду цієї справи у суді визначені у частині першій статті 39 Закону № 1404-VIII .
Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного (приватного) виконавця не проводяться.
Частиною п'ятою статті 47 Закону № 606-XIV визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (аналогічна норма міститься в частині п'ятій статті 37 Закону № 1404-VIII).
Повернення виконавчого документа стягувачу є процесуальною дією державного (приватного) виконавця, яка вчиняється останнім у випадку, коли внаслідок існування певних обставин або дій чи бездіяльності учасників виконавчого провадження неможливо у примусовому порядку виконати відповідне рішення. Разом з цим повернення виконавчого документа стягувачу не свідчить про неможливість примусового виконання рішення взагалі, а лише про таку неможливість у певний момент. Тобто якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, то останній може повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення.
Наслідки завершення виконавчого провадження визначені статтею 50 Закону № 606-XIV.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 50 Закону № 606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Схожі за змістом норми містяться у частинах першій, другій статті 40 Закону № 1404-VIII.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов'язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме:
- у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій);
- у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Законодавством не передбачено обов'язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків.
Аналіз пункту 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), свідчить про те, що в ньому відсутня вказівка на обов'язок державного виконавця щодо зняття арешту, оскільки в ньому зазначається про обов'язок останнього вказати на наслідки відповідної виконавчої дії (закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого провадження), якщо законом такі наслідки передбачені.
Положеннями частин першої статті 50 Закону № 606-XIV передбачено два випадки, коли державний виконавець зобов'язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме:
- у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій);
- у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Оскільки частиною першої статті 50 Закону № 606-XIV не визначалось обов'язку державного виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, то відсутні підстави стверджувати, що пункт 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачав такий наслідок. А посилання скаржника на положення п.4.10.2 Інструкції про проведення виконавчих дій №74/5 від 15.12.1999 не є доречними, оскільки на час виникнення спірних правовідносин вона втратила чинність.
Отже, як частиною першої статті 50 Закону № 606-XIV, так і пунктом 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за №489/20802 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не визначалось обов'язку державного виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу.
З наведеного вище вбачається, що законодавство про виконавче провадження передбачає зняття арешту майна боржника, накладеного у виконавчому провадженні: 1) виконавцем; 2) начальником відділу державної виконавчої служби; 3) судом.
Виконавець знімає арешт з майна боржника у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду, який його видав (частина перша статті 40 Закону № 1404-VIII). Подібні положення містяться у частині першій статті 50 Закону № 606-XIV. Також виконавець знімає арешт з майна боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII.
Також виконавець знімає арешт з майна боржника, якщо після повернення виконавчого документа стягувачу встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню (частина четверта статті 40 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до частини третьої статті 60 Закону № 606-XIV з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом (аналогічні положення містить частина третя статті 59 Закону № 1404-VIII).
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина п'ята статті 60 Закону № 606-XIV; частина п'ята статті 59 Закону № 1404-VIII).
Отже, визначення посадової особи, яка має повноваження зняти арешт з майна боржника, накладеного у виконавчому провадженні, залежить від конкретних обставин і підстав зняття такого арешту.
Відповідь ДВС від 11.10.2024 за №47915 свідчить про винесення у виконавчому провадженні 31104229 постанови про відкриття виконавчого провадження та винесення постанови про звернення стягнення на майно. Також 31.08.2012 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.5 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження, а саме неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місце проживання боржника. Виконавче провадження знищено відповідно до вимог закону у 2016 році ( а.с.47). У запереченнях до суду першої інстанції, представник ВДВС зазначила, що на сьогоднішній день виконавчий документ повторно на виконання відділу не надходив ( а.с.28).
Скаржник зазначив, що бездіяльність Дніпровським ВДВС у м. Херсоні, полягає у неприпиненні обтяження нерухомого майна.
Разом з тим, наведені вище обставини та норми матеріального права не надають підстав для припинення обтяження та арешту державним виконавцем.
За нормою пункту 16 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень (в редакції від 01 листопада 2022 року) визначено, що у разі якщо виконавче провадження, за яким подано заяву про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення, знищено у зв'язку із закінченням строку його зберігання, виконавець вживає заходів щодо відновлення матеріалів виконавчого провадження за допомогою відомостей автоматизованої системи та інших документів, інформації, одержаних ним, у тому числі від сторін виконавчого провадження.
У цій справі матеріали виконавчого провадження не відновлені. Разом з тим, їх не відновлення, за наявності інформації з АСВП про повернення виконавчого документа стягувачу з підстав п. 5 ч.1 ст. 47 Закону № 606-XIV, надають підстави для наведених висновків суду апеляційної інстанції.
Доводи скаржника, що стягувач втратив право на пред'явлення до примусового виконання виконавчого документу внаслідок пропущеного строку не є підставою для задоволення скарги.
Так, за вимогами ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню серед іншого: у разі визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення ( п.1); закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів ( п.7); непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону ( п.13) ; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (п.9).
Оскільки виконавче провадження № 31104229, відкрите на підставі виконавчого листа № 2- 3052, виданого 05.12.2011 року Дніпровським районним судом м. Херсона, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» повернуто стягувачу без подальшого виконання на підставі п.5 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» Закону № 606-XIV, що не свідчить про закінчення виконавчого провадження та не позбавляє стягувача реалізувати право повторного звернення із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків, тому у суду першої інстанції відсутні були підстави для зняття арешту з майна боржника.
Норми статті 450 ЦПК України свідчать, що скарга розглядається у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Матеріали справи не містять повідомлення стягувача про розгляд скарги.
Разом з тим, представник АТ КБ «ПриватБанк» подав до апеляційного суду пояснення по справі, в яких вказав, що відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 14 травня 2025 року № 2/1522/11652/11, провадження №14-137цс24, повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за винятком випадків, передбачених у ч.3 ст.37 Закону №1404-VIII ). Оскільки повернення виконавчого документа стягувачу, здійснено на підставі п.5 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» ( у зв'язку з неможливістю встановити особу боржника, з'ясувати місце проживання боржника) державний виконавець не зобов'язаний знімати арешт з майна боржника, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Наведене свідчить, що стягувач не втратив майнового інтересу, проте його право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків та реалізація чи не реалізація такого права не свідчить про неправомірність дій державного виконавця щодо не зняття арешту, а мають інші правові наслідки для стягувача.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що задовольняючи скаргу адвоката Матвєєвої-Вац Н.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку про те, що у державного виконавця були всі підстави, для зняття арешту з майна, але в порушення правових норм такий арешт державним виконавцем знято не було.
Щодо суті апеляційної скарги
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Таким чином, ухвала суду першої інстанції від 11 грудня 2024 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні скарги адвоката Матвєєвої-Вац Надії Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на бездіяльність державного виконавця Дніпровського відділу Державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 382 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу Дніпровського відділу Державної виконавчої служби у м.Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - задовольнити.
Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 11 грудня 2024 року - скасувати.
В задоволенні скарги адвоката Матвєєвої-Вац Надії Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на бездіяльність державного виконавця Дніпровського відділу Державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови суду складено 17 липня 2025 року.
Головуючий І.В. Склярська
Судді: Л.А. Приходько
С.В. Радченко