Постанова від 03.07.2025 по справі 522/10740/21

Номер провадження: 22-ц/813/3082/25

Справа № 522/10740/21

Головуючий у першій інстанції Свячена Ю.Б.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,

при секретарі: Узун Н.Д.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 , представника позивачів - ОСОБА_2 , представника відповідача - Савенкова О.С.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Савенков Олександр Сергійович, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Одеської міської ради, орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку її виховання, -

ВСТАНОВИВ:

11 червня 2021 року ОСОБА_4 , ОСОБА_1 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Одеської міської ради, орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку її виховання, у якому просили суд:

визначити спосіб участі батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , у вихованні малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом встановлення перебування дитини з батьком кожний непарний тиждень без присутності матері, з урахуванням стану здоров'я дитини;

визначити спосіб участі бабусі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вихованні її малолітнього онука ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом встановлення перебування дитини з бабусею кожний непарний тиждень у разі відсутності батька на території України, без присутності матері, з урахуванням стану здоров'я дитини;

зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у виховані, зустрічах і вільному спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до порядку, встановленого рішенням суду.

В обґрунтування своїх вимог позивачі посилалися на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .. Стосунки між подружжям не склалися. Шлюб між сторонами розірваний, дитина проживає із матір'ю, яка перешкоджає батьку у спілкуванні із сином. ОСОБА_1 є бабусею ОСОБА_6 та також позбавлена можливості брати участь у вихованні, спілкуванні з онуком. Вирішити спір в досудовому порядку сторонам не вдалось, тому позивачі звернулися до суду із даним позовом.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси 01 вересня 2021 року цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Одеської міської ради, орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку її виховання, надіслано за підсудністю до Малиновського районного суду м. Одеси.

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04 червня 2022 року позов задоволено частково: зобов'язано ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_4 перешкоди у спілкуванні, вихованні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визначивши спосіб участі батька у вихованні малолітнього сина шляхом встановлення перебування дитини із батьком:

- кожної суботи з 10.00 до 19.00 годину (в перші три місяці з початку фактичного виконання рішення суду - в присутності матері, в подальшому - без присутності матері);

- ІНФОРМАЦІЯ_6 кожного року - не менше трьох годин в день без присутності матері, які безпосередньо обумовлюються батьками;

- кожного року в період зимових канікул із досягненням дитиною шкільного віку - 7 днів без присутності матері в період, що визначається батьками за їх домовленістю;

- кожного року в період літніх канікул із досягненням дитиною шкільного віку - 14 днів без присутності матері в період, що визначається батьками за їх домовленістю;

зобов'язано ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні, вихованні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визначивши спосіб участі баби у вихованні малолітнього онука шляхом встановлення перебування дитини із бабусею : - систематично кожної п'ятниці місяця з 14.00 по 19.00 годину (в перші три місяці з початку фактичного виконання рішення суду - в присутності матері, в подальшому - без присутності матері).

17 серпня 2022 року позивачі ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , в інтересах яких діє адвокат Хижняк Анастасія Володимирівна, подали апеляційну скаргу на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 червня 2022 року, та вважали його таким, що винесене з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права та з неповним з'ясуванням судом першої інстанції усіх обставин справи, посилаючись на те, що судом першої інстанції не взято до уваги усі докази, які наявні в матеріалах справи. Після винесення Органом опіки та піклування висновку «Про можливість визначення способів участі ОСОБА_4 у вихованні малолітнього ОСОБА_5 » від 30.08.2021, матір сина, відповідачка, не виконує даний висновок, у зв'язку з чим ОСОБА_4 змушений був звертатися до Органу опіки та піклування із заявами про те, щоб співробітники провели профілактичну бесіду з матір'ю та застосували до останньої певні заходи виховного та пояснювального характеру. Крім того, відповідачка часто виїжджає за кордон, про що повідомляє у соціальних мережах, при цьому, є підстави вважати, що малолітній син проживає в цей період з бабусею. Необґрунтовано та безпідставно визначено порядок зустрічей батька з сином в перші три місяці з початку фактичного виконання рішення суду в присутності матері. З огляду на викладене в апеляційній скарзі, представник позивачів просила поновити позивачам строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 червня 2022 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовну заяву в повному. Відзив на апеляційну скаргу позивачів до апеляційного суду не надходив.

19 квітня 2023 року відповідачка ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Савенков Олександр Сергійович, також подала апеляційну скаргу на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеса від 14 червня 2022 року, в якій просила оскаржуване рішення скасувати. В обґрунтування апеляційної скарги зазначала, що рішення суду прийнято судом з порушенням правил територіальної підсудності, тому відповідно до ст. 378 ЦПК України рішення підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю за місцем проживання відповідача до Приморського районного суду м. Одеса. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеса від 22 лютого 2022 року по справі №521/20261/20 ОСОБА_3 було визнано такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_2 . Позивачі взагалі не знаходяться на території України та не мають фактичного бажання спілкуватися з дитиною. При цьому, спілкування батька та бабусі з ОСОБА_5 призводить до емоційного стресу дитини, останній взагалі не бажає та боїться знаходитись з позивачами наодинці. Разом з тим, розглядаючи справу без участі позивачів та відповідачки у судовому засіданні, та відповідно безпосередньо без дитини, судом першої інстанції було порушено право на справедливий судовий розгляд.

04 травня 2023 року канцелярією Одеського апеляційного суду зареєстровано відзив на апеляційну скаргу відповідачка ОСОБА_3 , в якому представник позивачів наголошувала на тому, що підсудність спору визначена відповідно до чинного законодавства та перевірена судом. При цьому, представник позивачів зауважила, що відповідачка не надавала суду жодних заяв чи клопотань, в яких було б заявлено про непідсудність справи Малиновському районному суду м. Одеси. Крім того, представник позивачів вважала, що оскільки між батьками виник конфлікт, спричинений перешкодами у спілкуванні батька з сином зі сторони матері, то допит малолітньої дитини у судовому процесі спричинить емоційний стрес, зважаючи на вік дитини, адже дитина у 5-річному віці не здатна сформулювати свою думку та погляди. Тому, представник позивачів просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідачки.

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 10, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.

Постановою Одеського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року апеляційні скарги задоволені частково, заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 червня 2022 року скасовано із направленням справи для розгляду по суті за підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси, з огляду на таке.

Приймаючи оскаржуване заочне рішення, суд першої інстанції встановив, що дитина проживає із матір'ю. Відповідачка перешкоджає позивачам у спілкуванні з дитиною. На час звернення позивачів із позовом в досудовому порядку вирішити питання про їх участь у спілкуванні і вихованні малолітнього ОСОБА_7 сторонам не вдалось, що частково обумовлено об'єктивними обставинами такими як не перебування батьків дитини шлюбі, їх окремим проживанням, неприязними відносинами, що склалися між сторонами по справі. Визначаючи спосіб участі батька та бабусі у спілкуванні з дитиною, суд першої інстанції врахував маленький вік дитини, її стать, звичайний уклад її життя, здобуті навички для свого віку, місця проживання сторін, особисті неприязні стосунки, які склались між ними, прихильність дитини за віком до матері, а тому дійшов висновку про часткове задоволення позову.

В подальшому, 11 березня 2024 року, ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , в інтересах яких діє адвокат Хижняк Анастасія Володимирівна, остаточно уточнили предмет позову та просили суд:

визначити спосіб участі батька, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вихованні сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , шляхом встановлення наступного порядку спілкування з дитиною:

- кожний другий та четвертий тиждень місяця з 17:00 годин четверга до 18:00 годин суботи без присутності матері; у випадку перебування дитини за кордоном;

- в період зимніх канікул не менше семи днів, в період літніх канікул не менше 30 днів за домовленістю між батьками;

- щороку ІНФОРМАЦІЯ_7, у день народження сина з 16:00 годин до 19:00 годин, без присутності матері;

- спілкуватися з дитиною, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , шляхом відеозв'язку, зокрема з використанням соціальних мереж (Telegram, Viber, WhatsApp), та/або за допомогою програм Zoom, Skype сім разів на тиждень, з понеділка по неділю в часовий проміжок з 18:00 по 19:00 годину, з урахуванням режиму дня дитини та різниці в часі з країною перебування;

- безперешкодне спілкування з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачають безпосереднього візуального контакту між батьком та дитиною з урахуванням режиму дня та зайнятості дитини;

визначити ОСОБА_1 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з внуком - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , шляхом встановлення їх побачень:

- в перші та треті вихідні місяця, а саме: з 16:00 годин п'ятниці до 14:00 годин неділі, без присутності матері;

- святкові дні за домовленістю з матір'ю;

- спілкування з дитиною, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , шляхом відеозв'язку, зокрема, з використанням соціальних мереж (Telegram, Viber, WhatsApp), та/або за допомогою програм Zoom, Skype сім разів на тиждень, з понеділка по неділю в часовий проміжок з 19:00 по 20:00 годину, з урахуванням режиму дня дитини та різниці в часі з країною перебування;

- безперешкодне спілкування з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачають безпосереднього візуального контакту між бабусею та дитиною з урахуванням режиму дня та зайнятості дитини.

В судове засідання 23 жовтня 2024 року з'явилися позивачка ОСОБА_1 , адвокат Хижняк Анастасія Володимирівна, яка діє в інтересах позивачів ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , адвокат Савенков Олександр Сергійович, який діє в інтересах відповідачки ОСОБА_3 .

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служби у справах дітей Одеської міської ради та Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку її виховання - задоволено.

Суд визначив спосіб участі батька, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вихованні сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , шляхом встановлення наступного порядку спілкування з дитиною:

- кожний другий та четвертий тиждень місяця з 17:00 годин четверга до 18:00 годин суботи без присутності матері; у випадку перебування дитини за кордоном;

- в період зимніх канікул не менше семи днів, в період літніх канікул не менше 30 днів за домовленістю між батьками;

- щороку ІНФОРМАЦІЯ_7, у день народження сина з 16:00 годин до 19:00 годин, без присутності матері;

- спілкуватися з дитиною, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , шляхом відеозв'язку, зокрема з використанням соціальних мереж (Telegram, Viber, WhatsApp), та/або за допомогою програм Zoom, Skype сім разів на тиждень, з понеділка по неділю в часовий проміжок з 18:00 по 19:00 годину, з урахуванням режиму дня дитини та різниці в часі з країною перебування;

- безперешкодне спілкування з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачають безпосереднього візуального контакту між батьком та дитиною з урахуванням режиму дня та зайнятості дитини;

визначив ОСОБА_1 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з онукою - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , шляхом встановлення їх побачень:

- в перші та треті вихідні місяця, а саме: з 16:00 годин п'ятниці до 14:00 годин неділі, без присутності матері;

- святкові дні за домовленістю з матір'ю;

- спілкування з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , шляхом відеозв'язку, зокрема, з використанням соціальних мереж (Telegram, Viber, WhatsApp), та/або за допомогою програм Zoom, Skype сім разів на тиждень, з понеділка по неділю в часовий проміжок з 19:00 по 20:00 годину, з урахуванням режиму дня дитини та різниці в часі з країною перебування;

- безперешкодне спілкування з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачають безпосереднього візуального контакту між бабусею та дитиною з урахуванням режиму дня та зайнятості дитини. Проведено перерозподіл судових витрат

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Савенков Олександр Сергійович, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, а саме, суд першої інстанції фактично позбавив відповідачку проводити вихідні дні з дитиною, з урахуванням того, що з 08.00 до 16.00 дитина перебуває у школі, спілкування батька та бабусі з ОСОБА_8 приводить до емоційного стресу дитини, син відповідачки фактично не бажає та боїться знаходитися з позивачами на одинці.

В судове засідання, призначене на 03 липня 2025 року об 12 год 30 хв з'явились позивач - ОСОБА_1 , представник позивачів - ОСОБА_2 , представник відповідача - Савенков О.С, інші учасники справи до суду не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи (т. 3, а.с. 134-137).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені у апеляційній скарзі, у відзиві ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , в інтересах яких дії адвокат Хижняк Анастасі Володимирівна на апеляційну скаргу та пояснення позивача ОСОБА_1 до апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.

У частинах 1 та 2 статті 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У статті 11 ЦПК України зазначено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

За загальними правилами статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною 1 статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому випадку, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Статями 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція про права дитини) передбачено, що держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині 1 статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Пунктом 1 статті 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Частиною 3 статті 51 Конституції України проголошено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Аналогічні норми права містяться в законодавстві України.

Так, відповідно до положень статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.

За правилами статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Згідно частини 1 статті 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Одночасно статтею 257 СК України визначено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу (ст. 263 СК).

При новому розгляді справи суд першої інстанції враховав докази надані позивачами, а саме висновок органу опіки та піклування про можливість визначення способів участі ОСОБА_4 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виданого Приморською районною адміністрацією, згідно даного висновку Приморська районна адміністрація, як орган опіки та піклування, зобов'язала ОСОБА_3 не перешкоджати зустрічам і спілкуванню батька у вихованні сина та визначено способу участі гр. ОСОБА_4 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_5 шляхом встановлення систематичних зустрічей батька з сином перший та третій тиждень: понеділок, середа, п'ятниця з 15:00 до 20:00 у присутності матері до налагодження стосунків, а також дні народження та святкові дні за попередньою домовленістю батьків.

Висновок органу опіки та піклування щодо необхідності проведення зустрічей сина з батьком виключно у присутності матері є безпідставними та необґрунтованими, оскільки між сторонами існують неприязні відносини, які при зустрічі переростають у суперечки, що матиме негативний вплив на психоемоційний стан дитини, негативно вплине на ставлення сина до батька. Відтак, проведення зустрічей у присутності матері не сприятиме налагодженню відносин між сином та батьком. Зустрічі та спілкування сина з батьком, без присутності третіх осіб відповідатимуть якнайкращим інтересам дитини та батька.

Враховуючи вік дитини, з метою налагодження та нормалізації стосунків між батьком та сином, вважаємо за можливе встановити графік спілкування та зустрічей в другий та четвертий тиждень місяця з 17:00 годин четверга до 18:00 годин суботи без присутності матері. Доводи висновку Органу опіки та піклування про проведення зустрічей батька виключно у присутності матері є необґрунтованими, оскільки такі вимоги обмежують права батька та дітей на безперешкодне особисте спілкування.

Крім того, до уточненої позовної заяви позивачами було надано копію рапорту Старшого інспектора СЮП ОРУП №1 ГУНП в Одеській області від 14.05.2021 за №10627 відповідно до якого, 14 травня 2021 року до чергової частини надійшло повідомлення гр. ОСОБА_4 по факту вчинення домашнього насильства зі сторони колишньої дружини, ОСОБА_3 , яка не дозволяє батьку бачитись з сином. У ході проведення перевірки 14.05.2021 року інспектор поліції спільно із заявником здійснив виїзд за адресою мешкання ОСОБА_3 по АДРЕСА_3 , однак двері ніхто не відчинив. Обстежуючи прилеглу територію парку Юність, було виявлено бабусю з онуком, який плакав там та мав садина на обличчі, однак бабуся дитини, матір відповідачки - ОСОБА_9 , почала кричати, поводитись агресивно та тікати, погрожувала при цьому батьку дитини. Це все відбувалось у присутності малолітнього.

Також, суд враховував і інші заяви та надані позивачами документи, копії квитанцій про відправку посилок, які містили в собі подарунки для дитини, як доказ того, що позивачі постійно намагалися спілкуватися з дитиною та копії пояснення свідків, які свідчать про те, що позивачі дійсно намагалися налагодити контакт з матір'ю дитини та встановити графік зустрічей з сином та онуком самостійно.

В свою чергу суд звертає увагу і на те, що відповідачкою не було надано відзиву, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При цьому, відповідачем не надано суду жодних доказів, які би підтверджували той факт, що вона не заперечує проти зустрічей сина з батьком та бабусею по лінії батька (позивачами по справі).

Суд прийняв до уваги, що відповідно до постанови Верховного Суду від 30.09.2021 по справі №176/1955/20, вказано наступне: «Визначаючи спосіб участі батька у вихованні дітей, спілкуванні з ними, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, враховує принцип рівності прав батьків у вихованні дітей та передусім інтереси дітей з урахування конкретних обставин справи. Установивши, що між сторонами склалися стосунки, які позбавляють можливості позивача спілкуватися з синами, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, врахував чоловічу стать дітей, вік, особливості розвитку хлопчиків в такому віці, режим дня, стан здоров'я, врахував рішення органу опіки та піклування від 23 листопада 2020 року, а також надані цим органом під час розгляду справи письмові пояснення із запропонованим графіком періодичних тимчасових побачень, погодився з ним, проте дійшов висновку про доцільність встановити такий (запропонований органом опіки і піклування) порядок і спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітніми синами без участі матері».

Відповідно до частин 1 та 2 статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зав'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зав'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Mamchur v. Ukraine, №10383/09, Рішення від 16 липня 2015 року).

За висновками Європейського суду з прав людини, - між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Hunt v. Ukraine, №31111/04, § 54, Рішення від 07 грудня 2006 року).

У питанні участі батька дитини у вихованні та спілкуванні з сином пріоритетними мають бути найкращі інтереси дитини, які за їх важливістю мають переважати над інтересами батьків, саме спільно проведений відпочинок під час канікул з бабусею є тим самим способом збереження міцних сімейних зав'язків, про які завжди наголошують в Рішення Верховного Суду, Європейського суду з прав людини, і це відповідатиме якнайкращим інтересам дитини та батька.

За змістом ст. ст. 3, 7, 8, 10 Конвенції «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, у усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно ст. ст. 11, 15, 16, 16-1 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.

Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Отже, при вирішенні спору щодо забезпечення реалізації права доступу до дитини, участі у вихованні та визначенні порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд має виходити, передусім, з інтересів дитини, з урахування конкретних обставин справи. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом лише в інтересах дитини.

При розгляді судом спорів щодо забезпечення реалізації права доступу до дитини, що має на меті визначення порядку спілкування з дитиною одного з батьків, обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (стаття 19 СК України).

Частиною 1 ст. 2 СК України врегульовано сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, у томі числі і спілкуватися зі своїм батьком, бабусею та дідусем.

Згідно ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно вимог ст. 15 вказаного Закону, дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом буде визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

У разі, коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Дані положення законодавства повністю знайшли відображення і з Положеннями Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року.

У постанові Верховного Суду першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2019 у справі №607/13092/16-ц (провадження №61-1713св17) зазначено, що будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини. Відповідно до статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

За правилами частини 2 статті 159 СК України суд визначає способи участі у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особистої прихильності дитини, її віку, стану здоров'я та інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім'ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №172/456/21: «Вирішуючи питання про графік спілкування позивача з онуками, суди врахували, що батьки не дійшли згоди щодо визначення у добровільному порядку місця проживання малолітніх дітей, а рішення з цього питання відповідними органами чи судом не приймалося, наявний конфлікт між колишнім подружжям - батьками дітей, що створює перешкоди у вільному спілкуванні між онуками та бабою. Разом із цим, врахувавши інтереси малолітніх дітей та конкретні обставини саме цієї справи, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, правильно визначив порядок спілкування баби з онуками, з яким Верховний Суд погодився, оскільки такий забезпечує якнайкращі інтереси дітей».

Положення ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поширюються, у тому числі, і на відносини між бабою, дідом та онуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв'язки (рішення ЄСПЛ у справі «Kruskic v. Croatia» від 25 листопада 2014 року, §108). ЄСПЛ зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв'язку там, де він існує. Відносини між бабою, дідом і онуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми онуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з онуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність» (рішення ЄСПЛ у справі «Bogonosovy v. Russia» від 05 березня 2019 року, § 82).

Подібні правові висновки щодо врахування найкращих інтересів дитини висловлені у рішенні ЄСПЛ від 23 липня 2019 року у справі «Швець проти України» («Shvets v. Ukraine», заява №22208/17), а також у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 12.04.2021 у справі №638/12278/15.

При цьому у вищевказаній постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначено, у тому числі, й те, що для врахування балансу інтересів у цій справі суд звертається до положення статті 257 СК України, згідно із якою баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

За таких обставин, суд першої інстанції вважав позовні вимоги позивачів обґрунтованими щодо зобов'язання відповідача не чинити перешкоди у вихованні та спілкуванні з дитиною підлягають до задоволення шляхом визначення способу участі батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вихованні сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , шляхом встановлення наступного порядку спілкування з дитиною:

- кожний другий та четвертий тиждень місяця з 17:00 годин четверга до 18:00 годин суботи без присутності матері; у випадку перебування дитини за кордоном;

- в період зимніх канікул не менше семи днів, в період літніх канікул не менше 30 днів за домовленістю між батьками;

- щороку ІНФОРМАЦІЯ_7, у день народження сина з 16:00 годин до 19:00 годин, без присутності матері;

- спілкуватися з дитиною, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , шляхом відеозв'язку, зокрема з використанням соціальних мереж (Telegram, Viber, WhatsApp), та/або за допомогою програм Zoom, Skype сім разів на тиждень, з понеділка по неділю в часовий проміжок з 18:00 по 19:00 годину, з урахуванням режиму дня дитини та різниці в часі з країною перебування;

- безперешкодне спілкування з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачають безпосереднього візуального контакту між батьком та дитиною з урахуванням режиму дня та зайнятості дитини;

визначення ОСОБА_1 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з внуком - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , шляхом встановлення їх побачень:

- в перші та треті вихідні місяця, а саме: з 16:00 годин п'ятниці до 14:00 годин неділі, без присутності матері;

- святкові дні за домовленістю з матір'ю;

- спілкування з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , шляхом відеозв'язку, зокрема, з використанням соціальних мереж (Telegram, Viber, WhatsApp), та/або за допомогою програм Zoom, Skype сім разів на тиждень, з понеділка по неділю в часовий проміжок з 19:00 по 20:00 годину, з урахуванням режиму дня дитини та різниці в часі з країною перебування;

- безперешкодне спілкування з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачають безпосереднього візуального контакту між бабусею та дитиною з урахуванням режиму дня та зайнятості дитини.

Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку про доцільність задоволення позовної вимоги про покладення обов'язку на відповідача не чинити перешкод позивачам у вихованні та спілкуванні з дитиною, оскільки сторона відповідача не надала відзиву та доказів по справі, а в судовому засіданні зазначили, що вони заперечують проти задоволення позовних вимог і просили відмовити повністю у задоволенні позовної заяви.

Крім того, суд зауважив, що право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування дитини з батьком відповідає його інтересам. Між тим з батьків, хто проживає окремо і дитиною має існувати постійний, систематичний контакт. Таке спілкування буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку, оскільки спілкування дітей з батьками служить задоволенню життєво важливих потреб дитини. Крім того, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Діти мають рости під опікою і відповідальністю обох батьків, а тому участь позивача у вихованні дитини, спілкуванні між ними не лише забезпечить виконання батьківських прав позивача, а буде відповідати інтересам дитини. Отже, суд погодився та вважав обґрунтованими позовні вимоги позивачів.

Проте, з висновком суду першої інстанції про визначення способу участі батька та бабусі у вихованні та спілкуванні з дитиною повністю погодитись неможливо, виходячи з наступного

Частиною 1 статті 2 ЦПК України визначено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 та 2 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено у частині 1 статті 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку докази були досліджені судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, тому апеляційний суд має законні підстави для встановлення обставин, що мають значення для справи, та дослідження й оцінки наявних у справі доказів в частині визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 02.10.2019 у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Отже, тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача».

Колегія суддів вважає, що позивачами ОСОБА_4 та ОСОБА_1 доведено належним чином обґрунтованість підстав позову, а саме, те, що відповідачка перешкоджає батьку спілкуватися з дитиною й те, що необхідно визначити порядок та спосіб спілкування з дітьми та участі у їх вихованні, який відповідає якнайкращим інтересам дитини.

Так, базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень ЄСПЛ, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя як право батьків на спілкування з дитиною.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Hunt v. Ukraine, №31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, в якнайкращих і зав'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Mamchur v. Ukraine, №10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Законодавством України закріплено обов'язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини та право, зокрема, бабусі на спілкування з онуком та право приймати участь у його вихованні. Окрім того, батьків законодавством зобов'язано вирішувати всі питання виховання дитини спільно (ст. 157 СК України).

Законодавством також встановлено правовий механізм визначення способу участі у вихованні дитини того з батьків, який проживає окремо у випадку неможливості досягнення батьками згоди стосовно такого способу, а саме: рішення про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, приймається органом опіки та піклування на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Слід зазначити, що прийняте рішення органу опіки та піклування є обов'язковим для батьків (ст. 158 СК України).

Розглядаючи аналогічну справу, Верховний Суд у постанові від 26.10.2023 у справі №233/418/22 (провадження №61-11951св23) зробив наступний правовий висновок: «Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізував Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини 4 статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»

ЄСПЛ зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ від 07 серпня 1996 року у справі «Йогансен проти Норвегії»).

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України»

(заява №2091/13) йдеться про визначення інтересів дитини, їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зав'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й передусім повинні бути визначені інтереси дитини, а вже тільки потім - права її батьків.

Отже, положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №189/68/20 (провадження №61-16244св21), від 08.02.2023 у справі №334/1202/20 (провадження №61-7951св22), від 15.08.2023 у справі №759/4170/20 (провадження №61-3420св23).

Отже, при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини».

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Необхідність визнання обов'язковості практики Європейського Суду з прав людини, що законодавчо ґрунтується на нормах пункту першого Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року», згідно якого Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосується тлумачення і застосування Конвенції, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV, у якій зазначено, що суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у пункті 23 Рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (заява №63566/00 від 25 жовтня 2000 року, «Суд нагадує, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94, Серія A, №303-A, параграф 29).

Аналогічний висновок, висловлений Європейським судом з прав людини у п. 18 Рішення від 07.10.2010 (остаточне 21 лютого 2011 року) у справі «Богатова проти України» (заява №5232/04 від 27 січня 2004 року).

Більш детальніше щодо застосування складової частини принципу справедливого судочинства - обґрунтованості судового рішення Європейський суд з прав людини висловився у п. 58 Рішення від 10.02.2010 (остаточне 10 травня 2011 року) у справі «Серявін та інш. проти України» (заява №4904/04 від 23 грудня 2003 року), а саме «Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Встановлено, що фактично після припинення шлюбних відносин між колишніми подружжями склалися неприязні стосунки, що впливає на формування думки малоліньої дитини по відношенню до його батька та бабусі, що оцінюється судом, як наявні перешкоди у їх побаченнях з дитиною.

Проте, суд першої інстанції не продемонстрував відповідачці, що вона була почута та не надав детальної відповіді на аргументи відповідача.

Згідно частин 4, 5 статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, орган опіки та піклування подає письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Частиною 6 статті 19 СК України передбачено, що суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Орган опіки і піклування може визначити місце зустрічі батька з дитиною (за місцем проживання когось із них чи іншої особи), періодичність та тривалість їх.

Висновок органу опіки і піклування має базуватися на достовірній інформації про усі фактичні обставини, які можуть мати істотне значення та ретельному їх з'ясуванні. Такий висновок є рекомендаційним, тому суд може постановити інше рішення, ніж пропонує орган опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Встановлено, що Висновком Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №01-11/1416/1вих від 30.08.2021 «Про можливість визначення способів участі ОСОБА_4 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 », вирішено визначити способи участі ОСОБА_4 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 шляхом встановлення систематичних зустрічей батька з сином:

- І-ІІІ тижня у понеділок, середу і п'ятницю з 15:00 до 20:00 у присутності матері до налагодження стосунків, а також дні народження та святкові дні за попередньою домовленістю батьків (т. 1, а.с. 76-79).

Колегія суддів приймає до уваги вказаний висновок органу опіки та піклування, оскільки вважає, що вказаний графік зустрічей батька, бабусі з дитиною у присутності матері до налагодження стосунків між батьком та матір'ю, відповідає найкращим інтересам дітей. При цьому колегія суддів вважає, що у даному випадку можливо встановити термін вказаного графіку зустрічей батька, бабусі з дитиною у два місяці.

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (остаточне - 17 червня 2011 року), в пункті 45 якого зазначено, що «суд при оцінці доказів керується критерієм «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого королівства»). Проте таке доведення може впливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між особою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)

Аналізуючи зазначені норми процесуального та матеріального права, правові висновки ВП Верховного Суду та Верховного Суду, застосовуючи Європейську конвенцію з прав людини та практику Європейського суду з прав людини, з'ясовуючи вказані обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, та оцінюючи належність, допустимість, достовірність наявних у справі доказів, на предмет пропорційності співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою у контексті конституційного принципу верховенства права та права на справедливий розгляд, та керуючись критерієм «поза розумним сумнівом», колегія суддів дійшла висновку про те, що у даному випадку рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків, що батько та бабуся, які проживають окремо від дитини, також мають право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку та бабусі спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджатиме нормальному розвиткові дитини. Отже, колегія суддів вважає, що з найкращих інтересів дітей необхідно встановити спосіб участі батька та бабусі у вихованні дитини та спілкуванні з нею у відповідності до Висновку Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №01-11/1416/1вих від 30.08.2021.

Отже, заявлені вимоги позивачів ОСОБА_4 , ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Порушення судом норм процесуального права, а саме, ст. ст. 12, 81, 89, 263, 264, 265 ЦПК України, та норм матеріального права, а саме, ст. ст. 19, 157, 158, 159, 171 СК України, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції та доповнення його перехідним режимом наступного змісту згідно висновку Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №01-11/1416/1вих від 30.08.2021:

«Визначити терміном у 2 місяці способи участі батька ОСОБА_4 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом встановлення систематичних зустрічей батька з сином, враховуючи стан здоров'я дитини, розпорядок дня дитини, за умови забезпечення батьком необхідного духовного, фізичного та морального розвитку дитини: І-ІІІ тижня у понеділок, середу і п'ятницю з 15:00 до 20:00 у присутності матері до налагодження стосунків, а також літні та зимові канікули, дні народження та святкові дні за попередньою домовленістю батьків.

Визначити терміном у 2 (два) місяці способи участі бабусі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітнім онуком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом встановлення систематичних зустрічей бабусі з онуком, враховуючи стан здоров'я дитини, розпорядок дня дитини, за умови забезпечення бабусею необхідного духовного, фізичного та морального розвитку дитини:

І-ІІІ тижня з п'ятниці 16.00 до неділі 19.00 у присутності матері до налагодження стосунків, а також літні та зимові канікули, дні народження та святкові дні за попередньою домовленістю з матір'ю ОСОБА_3 ».

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Савенков Олександр Сергійович задовольнити частково, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2024 року змінити та доповнення його перехідним режимом наступного змісту згідно висновку Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №01-11/1416/1 вих. від 30 серпня 2021 року:

«Визначити терміном у 2 місяця способи участі батька ОСОБА_4 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом встановлення систематичних зустрічей батька з сином, враховуючи стан здоров'я дитини, розпорядок дня дитини, за умови забезпечення батьком необхідного духовного, фізичного та морального розвитку дитини: І-ІІІ тижня у понеділок, середу і п'ятницю з 15:00 до 20:00 у присутності матері до налагодження стосунків, а також літні та зимові канікули, дні народження та святкові дні за попередньою домовленістю батьків.

Визначити терміном у 2 місяці способи участі бабусі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітнім онуком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом встановлення систематичних зустрічей бабусі з онуком, враховуючи стан здоров'я дитини, розпорядок дня дитини, за умови забезпечення батьком необхідного духовного, фізичного та морального розвитку дитини:

І-ІІІ тижня з п'ятниці 16.00 до неділі 19.00 у присутності матері до налагодження стосунків, а також літні та зимові канікули, дні народження та святкові дні за попередньою домовленістю з матір'ю ОСОБА_3 ».

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено: 14 липня 2025 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік

С.М. Сегеда