Номер провадження: 22-ц/813/3130/25
Справа № 495/2637/24
Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю.В.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
01.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Сєвєрової Є.С., Погорєлової С.О.,
за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Моторно (транспортного) страхового бюро України на додаткове рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 листопада 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє як законний представник малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Моторно (транспортного) страхового бюро України про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат як відшкодування за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди смертю особи,-
У березніт 2024 року законний представник ОСОБА_1 , яка діє як законний представник малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до Моторно (транспортного) страхового бюро України про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, за невчасну виплату відшкодування за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди смертю особи.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 жовтня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 усього 67 589 грн (шістдесят сім тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять грн 93 коп), з яких : 59 484 грн (п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста вісімдесят чотири грн 06 коп) - пені, 3 651 грн (три тисячі шістсот п'ятдесят одна грн 12 коп) - інфляція, 4 454 грн (чотири тисячі чотириста п'ятдесят чотири грн 75 коп)- 3 % річних.
В решті позову відмовлено.
04.11.2024 представник позивача звернувся до суду з заявою, в якій просив ухвалити у справі №495/2637/24 додаткове рішення, яким стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ: 21647131) витрати на правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 жовтня 2024 було задоволено позов законного представника ОСОБА_1 , яка діє як законний представник малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Моторно (транспортного) страхового бюро України про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, як відшкодування, за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди смертю особи.
Заявник стверджує, що в рішенні суду не вирішено питання про розподіл судових витрат, у зв'язку з чим вважає необхідним звернутися до суду з даною заявою про ухвалення додаткового рішення.
Додатковим рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 листопада 2024 року заяву представника позивача ОСОБА_4 адвоката Гудз Роксолани Андріївни, про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №495/2637/24 за позовом позовом законного представника ОСОБА_1 , яка діє як законний представник малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Моторно (транспортного) страхового бюро України про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, як відшкодування, за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди смертю особи - задоволено.
Ухвалено додаткове рішення у справі №495/2637/24 за позовом законного представника ОСОБА_1 , яка діє як законний представник малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Моторно (транспортного) страхового бюро України про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, як відшкодування, за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди смертю особи.
Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 понесені витрати за надання правничої допомоги у сумі 12 000,00 гривень.
Не погоджуючись з таким додатковим рішенням суду, Моторно (транспортного) страхового бюро України подало апеляційну скаргу, в якій просить додаткове рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 01.07.2025 року на 15:00 год. позивач ОСОБА_1 , яка діє як законний представник малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та її представник адвокат Гудз Р.А. не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили, належної ініціативи взяти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції не виявили.
Присутній в судовому засіданні представник Моторно (транспортного) страхового бюро України адвокат Панасюк О.М. не заперечував проти розгялуд справи за фактичною явкою, звернувши увагу, що позивач та її представник не з'явились в засідання судової колегії при апеляційному перегляді справи вже повторно.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Оскільки явка учасників справи до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності учасників, які відсутні у судовому засіданні при таких обставинах не є порушенням їхніх прав щодо забезпечення участі у судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі Верховного Суду у справі № 361/8331/18.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що справа перебуває в судах з березня 2024 року, а в апеляційному суді з листопада 2024 року, тобто з перевищенням строків передбачених ст.ст. 210, 371 ЦПК України.
Враховуючи розумні строки розгляду апеляційної скарги, обставини які стали відомі під час апеляційного провадження, достатньої наявності у справі матеріалів для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.
Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 7-1) чи є підстави для здійснення судового контролю, передбаченого частинами п'ятою, шостою статті 453-1 цього Кодексу; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Рішення суду зазначеним вимогам у повному обсязі не відповідає.
Ухвалюючи додаткове рішення за заявою представника позивача у справі №495/2637/24 за позовом адвоката Гудз Роксолани Андріївни, як представника ОСОБА_1 , яка діє як законний представник малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Моторно (транспортного) страхового бюро України про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, як відшкодування, за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди смертю особи. стягуючи з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 понесені витрати за надання правничої допомоги у сумі 12 000,00 гривень, суд першої інстанції виходив з обсягу, якості та характеру наданих послуг, і відповідності їх ціні в розмірі 12 000,00 грн. в даних конкретних обставинах справи.
Колегія суддів у повній мірі погодитись з такими висновками районного суду не може.
Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що у березні 2024 року адвокат Гудз Роксолана Андріївна, як представник ОСОБА_1 , яка діє як законний представник малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до Моторно (транспортного) страхового бюро України про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, за невчасну виплату відшкодування за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди смертю особи.
До позову адвокат додав ордер серії ВО № 1072098 від 07.03.2024 року, що підтверджує повноваження адвоката Гудз Р.А. на представництво інтересів ОСОБА_1 у Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області на підставі договору про надання правової допомоги № 05/23 від 20.02.2023 року (а.с. 56).
03.02.2023 року між сторонами адвокатом Гудз Р.А. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги № 05/23 згідно п. 1.1. якого Адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами.
Відповідно до п. 3.2. Договору Клієнт зобов'язаний без зволікання прийняти виконану роботу, а при відмові у прийнятті доручення згідно цього Догвооур, протягом 3-х днів після повідомлення про виконання доручення, письмово мотивувати таку відмову.
Відповідно до п. 5.1. Договору за правову допомогу, передбачену в п. п. п. 1,2 Договору таабо Додатку до Договору з Клієнт слачує Адвокату винагороду в розмірі визначеноною умовами Договору та/або додатку до Договору з урахуванням розміру визначеного у п. 6 цього Договору.
Згідно з пунктом 6 Договору сторони домовились, що вартість послуг за надання професійної допомоги становить 12 000 грн.
Сторони домовились, що вартість послуг за надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції становить 6 000 грн.
Також до позову додано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи та у самому позові заявлено про стягнення витрат на правнич допомогу у розмірі 12 000 грн.
До заяви про ухвалення додаткового рішення, яке подано після ухвалення рішення суду у передбачений законом строк 04.11.2024 року (з урахуванням, що сплив 5-ти денного строку припав на вихідні дні (субота та неділя 02 та 03 листопада 2024 року), додано:
1. Детальний опис наданих послуг ОСОБА_1 , що полягали у наступному:
- аналіз наданих позивачем документів, розрахунок пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат та формування позовної заяви - 5 000 грн.;
- формування додатків, копіювання документів, відповідно до кількості сторін - 2 000 грн.;
- формування відповіді на відзив на позвону заяву - 2 000 грн.;
- участь у судових засіданнях по справі - 3 000 грн.
2. Копію квитанції до прибуткового касового ордеру про прийняття адвокатом від ОСОБА_1 12 000 грн.;
3. Докази направлення заяви іншим учасникам справи.
Колегія суддів виходить з такого.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до змісту тст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За приписами ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно ч. 1 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
При цьому серед основних засад (принципів) цивільного судочинства п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України закріплює принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 133 ЦПК України).
Згідно ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
За приписами ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ст. 141 ЦПК України, що закріплює вимоги щодо розподілу судових витрат між сторонами, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд (ч. 4 ст. 263 ЦПК України). Згідно приписів ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Так, у рішенні по справі «East/West Allia№ce Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
ЄСПЛ в своєму рішенні від 07 листопада 2013 року у справі «Бєлоусов проти України» (Заява № 4494/07) зазначив, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов'язаннями. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними» (рішення від 07.11.2013 року у справі «Бєлоусов проти України», Заява № 4494/07, п. 115).
У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:
1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);
2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28, 29);
3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).
У постанові від 25 жовтня 2022 року у справі № 820/3681/18 (адміністративне провадження № К/9901/27069/19) Верховний Суд зазначив: «Розмір відповідної суми (витрат на правничу допомогу) має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат».
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20) роз'яснено, що в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Так, матеріалами справи підтверджено, що на виконання вимог ч. 1 ст. 134 ЦПК України позивач у першій заяві по суті спору, а саме позовній заяві, зазначив, що очікує понести судові витрати у зв'язку з розглядом справи та просив здійснити розподіл судових витрат.
28.10.2024 року Білгород-Днітсровським міськрайонним судом Одеської області по суті спору ухвалено рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнуто з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 усього 67 589 грн (шістдесят сім тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять грн 93 коп), з яких : 59 484 грн (п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста вісімдесят чотири грн 06 коп) - пені, 3 651 грн (три тисячі шістсот п'ятдесят одна грн 12 коп) - інфляція, 4 454 грн (чотири тисячі чотириста п'ятдесят чотири грн 75 коп)- 3 % річних. В решті позову відмовлено.
04.11.2024 року до суду першої інстанції надійшла заява представника позивача адвокат Гудз Роксолана Андріївна про розподіл судових витрат, згідно якої позивач просив стягнути витрати на правову допомогу адвокта у розмірі 12 000 грн, а також подав докази таких витрат. Тобто заява подана у строк, передбачений ч. 8 ст. 141 ЦПК України. За приписами пункту 1 частини 2 статті 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Верховний Суд у постанові від 15 червня 2021 року в справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20) дійшов висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Аналогічна правова позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
Відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Разом з тим, суд також мав оцінити витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Не маючи повноважень втручатися у відносини між адвокатом та клієнтом щодо визначення гонорару адвоката за надані ним послуги, суд лише здійснює оцінку дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності такого гонорару вчиненій адвокатом роботі під час судового провадження у справі з урахуванням складності та значення справи, за умови подання іншою стороною клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку скасоване і ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково у розмірі 1 171 грн. 70 коп. в решті вимог - відмовлено.
Оцінюючи витрати, які мають бути компенсовані, колегія суддів враховує і обгрунтованість заявлених вимог з урахуванням результату перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку і пропорційність задоволених вимог від первісно заявлених та розмір остаточного стягнення за позовними вимогами.
Оскільки загальна сума стягнення становить за наслідками перегляду справи в апеляційному порядку 1 171 грн. 70 коп., то розумна сума витрат на правову допомогу, яка підлягає відшкодуванню на користь позивача з відповідача в даному випадку не має перевищувати 1 000 грн. в решті заяви слід відмовити, внаслідок чого додаткове рішення суду підлягає зміні з підстав та обгрутувань, наведених у цій постанові апеляційного суду, а апеляційна скарга - частковому задоволенню
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Моторно (транспортного) страхового бюро України - задовольнити частково.
Додаткове рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 листопада 2024 року - змінити.
Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 понесені витрати за надання правничої допомоги у сумі 1 000,00 гривень.
В решті заяви - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений: 15.07.2025 року.
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: Є.С. Сєвєрова
С.О. Погорєлова