Номер провадження: 22-ц/813/3125/25
Справа № 495/2637/24
Головуючий у першій інстанції Волкова Ю.Ф.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
01.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Сєвєрової Є.С., Погорєлової С.О.,
за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Моторно (транспортного) страхового бюро України на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 жовтня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє як законний представник малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Моторно (транспортного) страхового бюро України про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат як відшкодування за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди смертю особи,-
У березні 2024 року законний представник ОСОБА_1 , яка діє як законний представник малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до Моторно (транспортного) страхового бюро України про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, за невчасну виплату відшкодування за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди смертю особи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_5 водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «Mitsubishi Galant», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі Т-1643 між населеними пунктами с. Пшеничне та с. Благодатне, у напрямку с. Пшеничне Білгород-Дністровського району Одеської області, допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_5 . Внаслідок ДТП велосипедист ОСОБА_5 загинув на місці пригоди.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Mitsubishi Galant», д. н. з. НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди застрахованою не була.
Листом від 02 лютого 2023 року відповідачем повідомлено про прийняте рішення у страховій справі, відповідно до якого рішення щодо виплати страхового відшкодування буде прийнято після отримання МТСБУ відповідного рішення щодо результатів розгляду кримінальної справи за фактом вказаної ДТП, тим самим призупинивши строк розгляду справи.
Однак, рішенням Білгород-Дністровського районного суду Одеського суду від 29 червня 2023 року у справі №495/2145/23 позовні вимоги ОСОБА_6 , яка є законним представником малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до МТСБУ про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування було задоволено та ухвалено стягнути з відповідача на користь позивача страхове відшкодування у зв'язку з втратою годувальника у розмірі по 108 000 грн. на кожну дитину; пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 26038 грн. 36 коп.; три відсотки річних у розмірі 1562 грн. 30 коп.; інфляційні втрати у розмірі 4 273 грн. 43 коп.; пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 26038 грн. 36 коп.; три відсотки річних у розмірі 1562 грн. 30 коп.; інфляційні втрати у розмірі 4 273 грн. 43 коп.
Вказане рішення набрало законної сили 23 січня 2024 року за результатами його преш ляду судом апеляційної інстанції.
Лише 29.01.2024 року на виконання постанови Одеського апеляційного суду від 23.01.2024 року та рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.06.2023 року відповідачем проведено виплату страхового відшкодування на банківський рахунок представника позивача у визначеному розмірі.
Враховуючи той факт, що Білгород-Дністровським районним судом Одеської області від 29 червня 2023 року, яке було залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 23 січня 2024 року, встановлено незаконність невиплати страхового відшкодування відповідачем, тому є всі підстави вважати, що у позивача виникло право стягнення з МТСБУ пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за незаконне користування грошовими коштами у розмірі 216 000 грн. за період з 23 травня 2023 року (наступний день після стягнутого за рішенням суду періоду, з урахуванням вимог ст. 49 ЦПК України та заяви про збільшення позовних вимог) по 29 січня 2024 року (переддень дати виконання зобов'язання та сплати страхового відшкодування).
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 жовтня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 усього 67 589 грн. (шістдесят сім тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять грн. 93 коп.), з яких : 59 484 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста вісімдесят чотири грн. 06 коп.) - пені, 3 651 грн. (три тисячі шістсот п'ятдесят одна грн. 12 коп.) - інфляція, 4 454 грн. (чотири тисячі чотириста п'ятдесят чотири грн. 75 коп.)- 3 % річних.
В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, Моторно (транспортного) страхового бюро України подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 01.07.2025 року на 15:00 год. позивач ОСОБА_1 , яка діє як законний представник малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та її представник адвокат Гудз Р.А. не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили, належної ініціативи взяти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції не виявили.
Присутній в судвомоу засіданні представник Моторно (транспортного) страхового бюро України адвокат Панасюк О.М. не заперечував проти розгялуд справи за фактичною явкою, звернувши увагу, що позивач та її представник не з'явились в засідання судової колегії при апеляційному перегляді справи вже повторно.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Оскільки явка учасників справи до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності учасників, які відсутні у судовому засіданні при таких обставинах не є порушенням їхніх прав щодо забезпечення участі у судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі Верховного Суду у справі № 361/8331/18.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що справа перебуває в судах з березня 2024 року, а в апеляційному суді з листопада 2024 року, тобто з перевищенням строків передбачених ст.ст. 210, 371 ЦПК України.
Враховуючи розумні строки розгляду апеляційної скарги, обставини які стали відомі під час апеляційного провадження, достатньої наявності у справі матеріалів для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.
Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 7-1) чи є підстави для здійснення судового контролю, передбаченого частинами п'ятою, шостою статті 453-1 цього Кодексу; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Рішення суду зазначеним вимогам у повному обсязі не відповідає.
Задовольняючи позов, стягуючи з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 усього 67 589 грн. (шістдесят сім тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять грн. 93 коп.), з яких : 59 484 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста вісімдесят чотири грн. 06 коп.) - пені, 3 651 грн. (три тисячі шістсот п'ятдесят одна грн. 12 коп.) - інфляція, 4 454 грн. (чотири тисячі чотириста п'ятдесят чотири грн. 75 коп.)- 3 % річних , суд першої інстанції виходив з того, що:
- відповідно до статті 34 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
- у порушення наведених норм матеріального закону страхова компанія, отримавши інформацію про дорожньо-транспортну пригоду, не вчинила дій передбачених ст. 34 Закону № 1961-IV, не встановивши підстав для відмови у прийняття такого рішення згідно ст. 37 цього Закону, не оспорюючи обставини страхового випадку і заявлені членами сім'ї загиблого вимоги про відшкодування витрат на утримання, рішення про здійснення страхового відшкодування не прийняла, як і не прийняла рішення про відмову у їх задоволені, вирішив призупинити розгляд заяви про виплату страхового відшкодування через відсутність на даний час документального підтвердження даних про винну особу, у зв'язку із не набранням законної сили судового рішення за результатом розгляду кримінальної справи;
- правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов'язанням, на яке поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
- наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Колегія суддів погодитись з такими висновками районного суду не може.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що:
ІНФОРМАЦІЯ_6 водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «Mitsubishi Galant», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі Т-1643 між населеними пунктами с. Пшеничне та с. Благодатне, у напрямку с. Пшеничне Білгород-Дністровського району Одеської області, допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_5 . Внаслідок ДТП велосипедист ОСОБА_5 загинув на місці пригоди.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Mitsubishi Galant», д.н.з. НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди застрахованою не була.
29 серпня 2022 року на адресу МТСБУ надіслано заяву про виплату страхового відшкодування та долучено всі необхідні документи, передбачені ст. 35 Закону, на загальну суму у розмірі 216 000, 00 грн, з яких:
- для доньки загиблого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,(свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане 04.05.2017 року) 108 000,00 грн - відшкодування витрат на утримання;
- для доньки загиблого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , видане 17.05.2019) 108000,00 грн -відшкодування витрат на утримання.
Листом від 02 лютого 2023 року відповідач повідомив позивача про прийняте рішення у страховій справі, відповідно до якого рішення щодо виплати страхового відшкодування буде прийняте після отримання МТСБУ відповідного рішення щодо результатів розгляду кримінальної справи за фактом вказаної ДТП, тим самим призупинивши строк розгляду справи.
Рішенням Білгород-Дністровського районного суду Одеського суду від 29 червня 2023 року у справі №495/2145/23 позовні вимоги ОСОБА_6 , яка є законним представником малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до МТСБУ про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування було задоволено, стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 , яка є законним представником малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , страхове відшкодування у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 108 000 грн; пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 26038 грн 36 коп; три відсотки річних у розмірі 1562 грн 30 коп; інфляційні втрати у розмірі 4 273 грн 43 коп.; стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 , яка є законним представником малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , страхове відшкодування у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 108 000 грн; пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 26 038 грн 36 коп; три відсотки річних у розмірі 1562 грн 30 коп; інфляційні втрати у розмірі 4 273 грн 43 коп.
Постановою Одеського апеляційного суду від 23 січня 2024 року рішення Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 29 червня 2023 року було залишено без змін.
29.01.2024 відповідач здійснив виплату страхового відшкодування на банківський рахунок представника позивача у визначеному розмірі, що підтверджується копією платіжного доручення, що долучене до матеріалів позовної заяви.
Колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого в ДТП, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюється у порядку, передбаченому параграфом 2 глави 82 ЦК України та Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), який діяв на час виникнення спірних правовідносин.
Частиною першою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 3 Закону № 1961-IV метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.
Статтею 6 Закону № 1961-IV визначено, що страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі статтею 23 Закону № 1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов'язана зі смертю потерпілого.
Відповідно до підпункту «в» пункту 41.2 статті 41 Закону № 1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, зареєстрованим в іншій країні, щодо якого був виданий іноземний страховий сертифікат «Зелена картка», що діяв на день дорожньо-транспортної пригоди на території України. Така регламентна виплата здійснюється на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка».
Порядок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю потерпілого, визначено у статті 27 Закону № 1961-IV. Вказаною нормою встановлено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом одного року після ДТП та є її прямим наслідком.
Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.
Таким чином обов'язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.
Пункт 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV є відсилочною нормою, тобто містить посилання на іншу норму права, а сааме статтю 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою (див. висновки Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 304/936/19 (провадження № 61-12719сво20)).
Відповідно до частини першої статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; інвалідам - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, протягом п'яти років після його смерті.
У пункті 35.1 статті 35 Закону № 1961-IV зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Абзацами першим-третім пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статями 32 та/або 37 цього Закону, -прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19), зазначено, що у Законі № 1961-IV не передбачено обов'язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.
Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IV порядку.
При цьому наявність чи відсутність у страховика обов'язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
Крім того, вищенаведеним пунктом 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV визначено лише підставу припинення здійснення страхового відшкодування у разі, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, та не передбачено можливості відмови у стягненні страхового відшкодування у справі, яка вже розглядається судом у порядку цивільного судочинства, за наслідками такого розгляду.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 242/1930/21 (провадження № 61-17923св21) та від 21 квітня 2022 року у справі № 447/2222/20 (провадження № 61-19906св21).
На час настання страхового випадку мінімальний розмір заробітної плати становив 6 000 грн, тому згідно з пунктом 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 216 000 грн (36 х 6 000 грн).
Відповідно до пункту 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 09 квітня 2019 року № 538 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів з питань обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», чинного на момент настання ІНФОРМАЦІЯ_5 ДТП, наслідком якої стала смерть ОСОБА_5 , розмір страхових сум за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, був встановлений 260 000 грн на одного потерпілого.
Враховуючи наведене, рішенням Білгород-Дністровського районного суду Одеського суду від 29 червня 2023 року у справі №495/2145/23, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 23.01.2024 року на користь ОСОБА_6 , яка є законним представником малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з МТСБУ стягнуто зокрема страхове відшкодування у зв'язку з втратою годувальника у розмірі по 108 000 грн. на кожну дитину і дане рішення вступило в законну силу.
Аналіз положень частини першої статті 1200 ЦК України свідчить про те, що право на відшкодування шкоди завданої смертю потерпілого мають як ті непрацездатні особи, що перебували на утриманні потерпілого, так і ті, які мали право на одержання від нього утримання.
Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 643/207/16-ц, від 06 травня 2020 року у справі № 742/554/19-ц, від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19-ц, від 08 вересня 2021 року у справі № 577/1316/20.
Разом з тим, позивач також просила стягнути на її користь пеню, три відсотки річних та інфляційні втрати у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання МТСБУ зі сплати страхового відшкодування.
За змістом частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, тобто суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, норми розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
За змістом наведеної норми закону нарахування трьох процентів річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У справі, яка переглядається, судом попередньої інстанції було встановлено, що листом від 02 лютого 2023 року МТСБУ повідомило сторону позивачів, що рішення щодо виплати страхового відшкодування буде прийнято після отримання належним чином завіреної копії документа (вироку суду, постанови слідчого про закриття кримінального провадження), що підтверджує настання відповідальності іншого учасника за скоєння ДТП, як це передбачено абзацом 4 пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV.
Таким чином, у діях страховика відсутня вина у простроченні виплати страхового відшкодування, що передбачає можливість застосування штрафних санкцій, оскільки відповідно до абзацу 4 пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV страховик скористався своїм правом, передбаченим законом, для припинення перебігу строку для прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування, а тому такий строк розпочався з моменту набрання законної сили рішенням суду першої інстанції, ухваленим в цій справі, в частині стягнення з відповідача на користь позивачів страхового відшкодування. Натомість відомості щодо результату розгляду кримінальної справи за фактом ДТП у матеріалах справи відсутні.
Тобто, саме з моменту набрання законної сили рішенням суду першої інстанції про стягнення з МТСБУ на користь позивачів страхового відшкодування, у відповідача виник обов'язок виконання грошового зобов'язання та можливість застосування до нього цивільно-правової відповідальності за прострочення його виконання.
Таке застосування норм матеріального права узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21 квітня 2022 року у справі № 447/2222/20 та від 15 серпня 2023 року у справі № 513/730/21; від 30 квітня 2025 року
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про задоволення цих позовних вимог.
При цьому в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції послався на постанову Верховного Суду у справі № 751/8121/17 від 14 січня 2019 року, справа № 751/8121/17 (провадження № 61-39326св18); від 30 жовтня 2019 року, справа № 323/2127/16-ц.
Між тим, проаналізувавши зазначені постанови Верхвоного Суду колегія суддів зазначає, що обставини у вказаних справах не є тотожніми обставинам у справі, яка переглядається.
При цьому у справі № 751/8121/17 у задоволенні вимог про стягнення пені було відмовлено, а вимоги про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат не заявлялись. У справі № 323/2127/16-ц вимоги про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрати не заявлялись взагалі.
Колегія суддів виходить з встановлених у справі обставин, що рішення суду, яким стягнуто з МТСБУ на користь позивача страхового відшкодування у зв'язку з втратою годувальника у розмірі по 108 000 грн. на кожну дитину? а всього у загальному розмірі 216 000 грн. вступило в законну силу 23.01.2024 року.
Враховуючи наведене, у суду першої інстанції не було підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат до набуття рішенням суду про стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування у розмірі по 108 000 грн. на кожну дитину, а всього у загальному розмірі 216 000 грн. до набрання законної сили, у зв'язку з чим у справі, яка переглядається, рішення суду не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.
Ухвалюючи власне судове рішення, апеляційний суд враховує наведене у цій постанові та приймає до уваги, що рішення суду про стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування у розмірі по 108 000 грн. на кожну дитину, а всього у загальному розмірі 216 000 грн. яке набуло чинності 23.01.2024 року і фактично виконано 29.01.2024 року.
При таких обставинах фактичне період прострочення зі сплати зобов'язання складає з 23.01.2024 року по 28.01.2024 року включно.
Пеня розраховується так: 216 000 грн. * 30% (подвійна ставка НБУ, що діяла у вказаний період 24.01.2024 року - 28.01.2024 року включно) / 365 * 6 (кількість днів прострочення) + 1 065 грн. 18 коп.
Три відсотки річних розраховуються так: 2 16 000 грн. * 3% / 365* 6 = 106,52 грн.
Інфляційні нарахування за 6 днів прострочення не розраховуються .
Тому загальна сума стягнення, яка підлягає з відповідача на користь позивача становить 1065,18 + 106,52 грн. = 1 171 грн. 70 грн.
В інший частині вимог слід відмовити.
Таким чином апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задовлення заявлених вимог стягнення з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 пеню - 1 065 грн. 52 коп., 3% річних 106 грн. 52 коп., а всього 1 171 грн. 70 коп. В решті позову слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Моторно (транспортного) страхового бюро України- задовольнити частково.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 жовтня 2024 року - змінити.
Стягнути з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 пеню - 1 065 грн. 52 коп., 3% річних - 106 грн. 52 коп., а всього 1 171 грн. 70 коп.
В решті позову - відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений: 15.07.2025 року.
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: Є.С. Сєвєрова
С.О. Погорєлова