Номер провадження: 33/813/1428/25
Номер справи місцевого суду: 523/6731/25
Головуючий у першій інстанції Аліна С. С.
Доповідач Лозко Ю. П.
14.07.2025 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Лозко Ю.П.,
за участю секретаря судового засідання Пересипка Д.В.,
розглянувши апеляційну скаргу захисника Малюка Євгена Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1
на постанову судді Пересипського районного суду м. Одеси від 02 червня 2025 року
встановив:
Постановою судді Пересипського районного суду м. Одеси від 02 червня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 184 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Вирішено питання щодо судового збору.
Судом першої інстанції встановлено, що 04 квітня 2025 року поліцейськими складено протокол серія ВАД №704925 відносно ОСОБА_1 , яка не належним чином виконує батьківські обов'язки по вихованню неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 2008 року народження, що виразилося в тому, що останній, знаходячись в громадському місці палив електрону сигарету.
В апеляційній скарзі захисник Малюк Є.В. просить скасувати постанову судді Пересипського районного суду м. Одеси від 02 червня 2025 року та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
За доводами апеляційної скарги, окрім самого лише протоколу про адміністративне правопорушення, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого правопорушення. Зокрема, відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_2 палив електронну сигарету у громадському місці, ця обставина не підтверджується відеозаписами чи будь-якими іншими альтернативними джерелами доказів.
В апеляційній скарзі захисник порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що зі змістом оскаржуваної постанови сторона захисту мала можливість ознайомитися лише 12 червня 2025 року (день оприлюднення судового рішення), що припадає на останній день строку на апеляційне оскарження.
У судове засідання ОСОБА_1 та її захисник Малюк Є.В., будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи не з'явилися.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Зважаючи на положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд, врахувавши фактичні обставини справи, вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .
Перевіривши матеріали справи за доводами апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Строк на апеляційне оскарження, пропущений із поважних причин, може бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи.
При вирішенні питання про можливість поновлення пропущеного процесуального строку, суд має зважати на причини, які слугували перешкодами у реалізації особою права на апеляційне оскарження.
Поважними причинами слід вважати лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен у сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та зазначити, з яких підстав подане скаржником клопотання може бути задоволене.
Лише наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Відповідно до ч. 1 ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Так, 02 червня 2025 року судом прийнято оскаржуване судове рішення, тому у відповідності до ст. 294 КУпАП перебіг строку на апеляційне оскарження цієї постанови суду розпочався з 03 червня 2025 року і закінчився 12 червня 2025 року.
Матеріали справи не містять відомостей про вручення стороні захисту копії оскаржуваної постанови у межах строку на апеляційне оскарження, з апеляційною скаргою захисник Малюк Є.В. звернувся 13 червня 2025 року, тобто з мінімальним інтервалом пропуску строку на апеляційне оскарження, що становить 1 день.
З огляду на вказане, апеляційний суд вважає наведені апелянтом доводи в якості причин пропуску строку на апеляційне оскарження поважними, у зв'язку з чим клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином під час розгляду справи, законодавець покладає на суд обов'язок, обумовлений з'ясуванням істотних обставин справи, перелік яких визначено законом, які слугують правовими підставами (підґрунтям) для прийняття рішення про визнання особи винуватою у скоєнні інкримінованого правопорушення та застосування до неї заходу державного примусу у вигляді накладення стягнення.
При цьому, законодавець у положеннях ст. 7 КУпАП констатує, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.
Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу.
Диспозиція ч.1 ст. 184 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу.
Апеляційний суд звертає увагу, що згідно з положеннями частини 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах "Малофєєва проти росії" ("Malafeyeva v. russia", рішення від 30 травня 2013 року, заява N 36673/04) та "Карелін проти росії" ("Karelin v. russia" заява N 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має: права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності є винною у вчиненні цього правопорушення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відтак, тягар доказування на предмет доведеності достатності доказів винуватості ОСОБА_1 , у скоєні інкримінованого адміністративного правопорушення покладено на особу, що складала протокол про адміністративне правопорушення, тобто поліцейського.
Обов'язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.
На підтвердження доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення, поліцейськими надано: протокол про адміністративне правопорушення, письмові пояснення ОСОБА_1 , копію її паспорта, копію паспорту ОСОБА_2 .
Протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №704925 від 04 квітня 2025 року поліцейськими зафіксовано, що: «04 квітня 2025 року о 20:30 год ОСОБА_1 ухилилася від виконання батьківського обов'язку, так як її ОСОБА_2 , за адресою: вул. Віталія Нестеренка, 1б, на дитячому майданичку палив електроцигарку «Smoke», чим вчинила правопорушення, передбачене ч.3 ст. 184 КУпАП.
Відповідно до вказаного протоколу, свідки та поняті не залучилася. Відомості про застосування засобів відеозапису під час фіксування ОСОБА_1 подій, зазначений у протоколі, відсутні.
Надаючи письмові пояснення, ОСОБА_1 зазначила, що 04 квітня 2025 року о 20:30 год на її мобільний телефон зателефонував поліцейський, який повідомив, що її неповнолітній син ОСОБА_2 скоїв правопорушення, а саме палив електронну цигарку на дитячому майданчику за адресою: вул. Віталія Нестеренка, 1б.
Копії паспортів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мають доказового значення при вирішенні питання про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого правопорушення.
Інших джерел доказів, які б підтверджували винуватість ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого правопорушення, зокрема, але не виключно: пояснення свідків, матеріали фото та/або відеофіксації на підтвердження обставин, зафіксованих та викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, поліцейськими усупереч ст. 251 КУпАП не надано.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення та письмові пояснення ОСОБА_1 , складені від її імені поліцейським, за умови відсутності інших альтернативних джерел доказів, які б об'єктивно підтверджували обставини вчинення правопорушення, не можуть слугувати підставами для притягнення особи до адміністративної відповідальності, оскільки вказані вище докази у їх кількості не відповідають критерію достатності для доведення вини поза розумним сумнівом.
Наведеного вище суд першої суд першої інстанції не врахував, та дійшов помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення.
У справі "Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain" від 06.12.98 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
За вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Отже підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 184 КУпАП відсутні, тому вказані вище висновки судді першої інстанції є помилковими.
У відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Підсумовуючи наведене апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу потрібно задовольнити, а оскаржувану постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 02 червня 2025 року скасувати та закрити провадження у справі на підставі
п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП
постановив:
Клопотання захисника Малюка Євгена Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Пересипського районного суду м. Одеси від 02 червня 2025 року.
Апеляційну скаргу захисника Малюка Євгена Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 02 червня 2025 року скасувати.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст. 184 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.П. Лозко