Номер провадження: 33/813/1429/25
Номер справи місцевого суду: 523/545/25
Головуючий у 1-й інстанції Лупенко А. В.
Доповідач Лозко Ю. П.
14.07.2025 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Лозко Ю.П.,
за участю секретаря судового засідання Пересипка Д.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову судді Суворовського районного суду м. Одеси від 26 березня 2025 року
встановив:
Постановою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 26 березня 2025 року
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 3 роки. Вирішено питання щодо судового збору.
Судом першої інстанції встановлено, що 30 грудня 2024 року о 21 год 15 хв, водій ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: м. Одеса, просп. Князя Володимира Великого,145/147, повторно протягом року, керував електросамокатом у стані алкогольного сп'яніння, згідно результату огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням приладу «Драгер» та акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у ОСОБА_1 малося 1,33 проміле, чим порушив п.2.9 (а) Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.2 ст.130 КУпАП.
За доводами апеляційної скарги у порушення вимог ст. 268 КУпАП, справа розглянута судом без його участі, постанова суду не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки не містить мотивів прийнятого судом рішення. З відеозапису, долученого поліцейськими до матеріалів справи не убачається, що апелянт здійснював рух на електросамокаті. Приймаючи рішення про накладення додаткового стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд не урахував, що апелянт не отримував посвідчення водія, що унеможливлює застосування відносно нього такого стягнення.
В апеляційній скарзі апелянт порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що справу розглянуто без його участі, копію оскаржуваної постанови він отримав лише 14 червня 2025 року.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційної скарги, надав пояснення за доводами апеляційної скарги.
Вислухавши ОСОБА_1 за доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду та таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Строк на апеляційне оскарження, пропущений із поважних причин, може бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи.
При вирішенні питання про можливість поновлення пропущеного процесуального строку, суд має зважати на причини, які слугували перешкодами у реалізації особою права на апеляційне оскарження.
Поважними причинами слід вважати лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен у сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та зазначити, з яких підстав подане скаржником клопотання може бути задоволене.
Лише наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Відповідно до ч. 1 ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Так, 26 березня 2025 року судом прийнято оскаржуване судове рішення, тому у відповідності до ст. 294 КУпАП перебіг строку на апеляційне оскарження цієї постанови суду розпочався з 27 березня 2025 року і закінчився 07 квітня 2025 року.
З матеріалів справи убачається, що справу розглянуто без участі ОСОБА_2 , відомості про отримання ним копії оскаржуваної постанови у справі відсутні, апеляційна скарга засобами поштового зв'язку подана 16 червня 2025 року.
З огляду на вказане, апеляційний суд вважає наведені апелянтом доводи в якості причин пропуску строку на апеляційне оскарження поважними, у зв'язку з чим клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню.
Із тексту апеляційної скарги убачається, що апелянтом не оспорюється та обставина, що на вимогу поліцейського він погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу алкотестеру "Драгер", результати цього огляду, а також те, що він відмовився від проходження такого огляду у закладі охорони здоров'я, і те, що складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно нього фіксувалися правоохоронцями за допомогою технічного засобу фіксації, а тому з огляду на положення ч. 7 ст. 294 КУпАП, ці обставини апеляційним судом не перевіряються.
Як на підставу для задоволення вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що справу розглянуто без його участі; судове рішення є невмотивованим; матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт керування ним електросамокатом; судом безпідставно застосувано відносно нього додаткове стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Переглядаючи справу про адміністративне правопорушення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ознаками об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частина 2 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою статті 130 КУпАП.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд зважає на усталену практику ЄСПЛ, який зазначив, що: "будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобіля мита їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі" (Рішенні Європейського суду з прав людини по справі "О'Галлоранта Франціс проти Сполученого Королівства" ("O'Halloranand Francis v. the United Kingdom") від 29 червня 2007 року).
Відповідно до п. 2.9 а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 1306 від 10.10.2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У відповідності до ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (ч. 2ст. 266КУпАП).
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. (ч. 3 ст. 266 КУпАП).
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним (ч. 5 ст. 266 КУпАП).
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 266 КУпАП).
Порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів, регламентовано розділом II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року N 1452/735 (далі -Інструкція).
Так розділом II указаної Інструкції визначено, що за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (пункт 1 Розділу II Інструкції).
Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (пункт 3 Розділу II Інструкції).
Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (пункт 5 Розділу II Інструкції).
Установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові (пункт 7 Розділу II Інструкції).
З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення ( пункт 9 Розділу II Інструкції).
Результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (далі - акт огляду). У випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (пункт 10 Розділу II Інструкції).
Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджено Постановою КМУ від 17.12.2008 року N 1103 (далі- Порядок).
Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (пункт 4 Порядку).
Результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп'яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп'яніння. Підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності (пункт 5 Порядку).
Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров'я і відповідають установленим МОЗ вимогам (пункт 6 Порядку).
Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав (пункт 7 Порядку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (пункт 8 Порядку).
Наведені вище вимоги національного законодавства правоохоронцями дотримані.
Поняття доказів та джерела їх отримання, визначені ст. 251 КУпАП, зокрема до одних із таких джерел законодавець відносить протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, акт огляду, а також інші документи.
Приймаючи постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд в основу оскаржуваної постанови поклав відомості, зафіксовані у: протоколі про адміністративне правопорушення, результатах тесту за допомогою технічного приладу «Драгер», акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу, довідці та відеозаписах, долучених до справи.
З такими висновками суду, апеляційний суд погоджується, з огляду на таке.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №209062 від 30 грудня 2024 року поліцейськими зафіксовано, що: «30 грудня 2024 року о 21:15 год в м. Одеса, проспект Князя Володимира Великого (Добровольського) 145/147, ОСОБА_1 , керував транспортним засобом самокатом д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку за допомогою спеціального технічного приладу «Alcotest Drager 7510» (прилад №ARLM-0414). Результат 1,33% проміле. З результатом згоден. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.9 ПДР».
З протоколу убачається, що поліцейськими використовувалися технічні засоби відеозапису: ПВР 475253, 471006.
У графі до протоколу додаються зазначено: «акт огляду на стан сп'яніння, інші матеріали справи».
Зазначений вище протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 підписав без зауважень, власноруч зазначив: «Я приїхав в місто Одеса, не знав, що не можна в п'яному стані їздити на самокаті».
З відеозаписів, долучених поліцейськими до зазначеного вище протоколу убачається, що після зупинки електросамокату у ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота), та ОСОБА_1 підтвердив, що орієнтовно 30 хвилин назад вживав «Рево» (21:11:52, 21:14:27 - час вказаний на відеозаписі). Факт особистого керування електросамокатом до моменту його зупинки не заперечував. У зв'язку з чим йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу (алкотестеру) на що водій погодився. За результатами проходження ОСОБА_1 огляду, цифровий показник приладу зафіксував 1,33% проміле алкоголю в крові, при максимально допустимій нормі 0,2 проміле. З такими результатами огляду ОСОБА_3 погодився (21:22:27 - час вказаний на відеозаписі), від проходження огляду у закладі охорони здоров'я відмовився (21:22:33 - час вказаний на відеозаписі) у зв'язку з чим поліцейськими повідомлено, що відносно водія буде складено протокол про адміністративне правопорушення. За результатами складання протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи (результати спеціального технічного засобу, акт огляду) ці документи підписані особисто ОСОБА_1 .
З роздрукованих результатів спеціального технічного засобу від 30 грудня 2024 року, отриманих за результатами проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, убачається, що у крові ОСОБА_1 зафіксовано 1,33 проміле алкоголю (а.с. 5).
Ці ж відомості щодо результатів проведення огляду, зафіксовані поліцейськими у акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.
Вказане підтверджується також відеозаписами, з яких убачається, що ці документи підписані особисто ОСОБА_1 .
З матеріалів справ убачається, що 06 листопада 2024 року постановою Балтського районного суду Одеської області у справі №493/1383/24 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП. Ця обставина апелянтом не заперечується.
Установивши та зафіксувавши, що водій транспортного засобу, повторно протягом року керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння та погодився з результатами огляду, проведеного на місці зупинки, поліцейськими підставно складено відносно
ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Аргументи апелянта про те, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт керування ним транспортним засобом за обставин, зафіксованих у протоколі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд відхиляє, як такі, що спростовуються відеозаписом на якому зафіксовано, що ОСОБА_1 не заперечував факт керування електросамокатом, тобто саме те, що він виконував функцію водія цього транспортного засобу, не зазначав про те, що електросамокатом керувала інша особа, зокрема його товариш, який також був присутнім на місці події. Окрім того, ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу, на виконання вимог п.2.9 а ПДР, на вимогу поліцейського пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці події.
Доводи апелянта щодо невмотивованості оскаржуваної постанови судді, апеляційний суд вважає безпідставними та такими, що спростовуються змістом оскаржуваного судового рішення, з якого убачається, що приймаючи рішення у справі, судом надано належну правову оцінку кожному доказу окремо, що міститься у матеріалах справи, які у своїй сукупності доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП.
Щодо аргументів апелянта про розгляд справи суддею першої інстанції без його участі, апеляційний суд зауважує про таке.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
За висновком ЄСПЛ з огляду на принцип, згідно з яким Конвенція покликана гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними, право на справедливий суд не може вважатися ефективним, якщо клопотання та зауваження сторін не будуть справді "заслухані", тобто належним чином розглянуті судом. У рішеннях судів і трибуналів мають бути належним чином наведені підстави, на яких вони ґрунтуються. Цей обов'язок обґрунтовувати рішення не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, висунутий скаржником, а передбачає, що сторони судового провадження можуть розраховувати на отримання конкретної та чіткої відповіді на аргументи, які є вирішальними для результату цього провадження. Ступінь застосування цього обов'язку обґрунтовувати рішення може змінюватися залежно від характеру рішення та має визначатися з огляду на обставини справи (див. рішення у справі "Мазахір Джафаров проти Азербайджану" (Mazahir Jafarov v. Azerbaijan), заява N 39331/09, пункти 34 і 35, від 02 квітня 2020 року з подальшими посиланнями).
Переглядаючи цю справу апеляційний суд враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема рішення у справі справі "Серявін та інші проти України", де ЄСПЛ зазначав: "ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті".
Апеляційний суд враховує, що цю справу про адміністративне правопорушення суддею першої інстанції розглянуто за відсутності ОСОБА_1 водночас, це не вплинуло на правильність висновку судді про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Крім того, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості захищати свої інтереси у суді, шляхом подання апеляційної скарги з наведенням мотивів і доводів в обґрунтування власної правової позиції захисту, і це право йому було забезпечено апеляційним судом, шляхом поновлення строку на апеляційне провадження, проведення судового засідання за його участі.
Отже, апеляційним судом забезпечено ОСОБА_1 реалізацію права бути "почутим", тим самим дотримано гарантії справедливого розгляду справи.
Як убачається із довідки (а.с. 3), яка складена старшим інспектором ВАП УПП в Одеській області Зінов'євою В. відповідно до звірки з базою ІКС ІПНП «Адмінпрактика», станом на 31 грудня 2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не отримував посвідчення водія.
Санкція ч. 2 ст. 130 КУпАП передбачає накладання штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Згідно зі ч.2 ст. 30 КУпАП позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.
Отже позбавлення такого спеціального права, як керування транспортним засобом застосовується лише (виключно) до особи, якій таке право надано.
Таким чином, закон містить диференціацію щодо конкретних видів стягнень за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, оскільки визначає, що відносно водія можливо застосувати такий вид державного примусу у виді стягнення, як штраф та позбавлення права керування транспортним засобом, останнє є безальтернативним. У той час, як до інших осіб, тобто тих, що не мають посвідчення водія, у тому числі іноземців, які не мають національного посвідчення водія, можливо застосувати лише такий вид стягнення, як штраф.
З огляду на те, що як встановлено судом, на момент вчинення адміністративного правопорушення, ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав для позбавлення його права керування транспортними засобами, а тому оскаржувану постанову суду потрібно змінити, та виключити з її мотивувальної та резолютивної частини посилання на застосування адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право змінити постанову.
Водночас вказане не впливає на правильність висновку суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, не має підстав для скасування оскаржуваної постанови суду та закриття провадження у справі з мотивів наведених у скарзі.
Ураховуючи наведене вище, апеляційну скаргу потрібно задовольнити частково, а постанову суду змінити.
Керуючись ст. 294 КУпАП
постановив:
Клопотання ОСОБА_1 задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Суворовського районного суду м. Одеси від 26 березня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову судді Суворовського районного суду м. Одеси від 26 березня 2025 року відносно ОСОБА_1 в частині накладення адміністративного стягнення змінити, виключивши з її мотивувальної та резолютивної частини посилання про застосування адміністративного стягнення у виді позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
Вважати ОСОБА_1 притягнутим до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП у виді стягнення штрафу у розмірі 34 000 гривень.
В іншій частині оскаржувану постанову залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.П. Лозко