Справа № 133/2484/24
Провадження № 33/801/734/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Пєтухова Н. О.
Доповідач: Оніщук В. В.
17 липня 2025 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Оніщук В. В., з участю секретаря судового засідання Кашпрук М. Г., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 28 квітня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП,
Постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 28 квітня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
У постанові суду зазначено, що водій ОСОБА_1 13.08.2024 року о 19 год. 20 хв. на вул. Соборній, 14, с. Сигнал, Хмільницького району, керував т/з «Skoda Fabia», д. н. з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння, у визначеному законом порядку, зі згоди водія, проводився на місці зупинки т/з, за допомогою спеціального приладу «Drager Alkotest» 6810, прилад IRAM 8608, тест № 1085, результат якого склав - 1,71 проміле, на безперервну фіксацію нагрудного реєстратора №476026, №476585, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР.
Дії ОСОБА_1 посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При ухваленні оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 доведена належними та допустимими доказами.
Не погодившись із вказаною постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність постанови суду першої інстанції, просить її скасувати, провадження у справі закрити.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_1 не погоджується з інкримінованим йому правопорушенням та накладенням на нього адміністративного стягнення.
Крім того суд першої інстанції порушив його право на захист, оскільки не взяв до уваги клопотання його захисника про відкладення судового засідання та розглянув справу у відсутність ОСОБА_1 .
Також ОСОБА_1 ставить питання про поновлення йому строку на подання апеляційної скарги, мотивуючи поважність його пропуску тим, що копія постанови була надіслана йому лише 17 червня 2025 року, на підтвердження його надає копію поштового конверту.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки не повідомив, а тому згідно вимог ст. ст. 268, 294 КУпАП його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Оскаржувана постанова винесена 28 квітня 2025 року.
Відповідно до супровідного листа місцевого суду копія постанови була надіслана ОСОБА_1 16 червня 2025 року (а. с. 25).
Апеляційна скарга подана ОСОБА_1 19 червня 2025 року (а. с. 27-32).
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що з метою недопущення позбавлення ОСОБА_1 права на доступ до правосуддя та на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, строк на подання апеляційної скарги можливо поновити.
Щодо доводів апеляційної скарги по суті оскарження постанови суду першої інстанції, апеляційний суд виходить із такого.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.
Положеннями частини сьомої статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Відповідно до положень п. п. 1.1, 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно із пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд для визначення стану сп'яніння.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до змісту статті 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння відповідно до пункту 3 Розділу І Інструкції є запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до пункту 6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться:
- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);
- лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Положеннями п. 7 Розділу І Інструкції передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За ч. 2 статті 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено такі обставини.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 13 серпня 2024 року серії ААД № 883811, 13.08.2024 року о 19 год. 20 хв. на вул. Соборній, 14, с. Сигнал, Хмільницького району, водій ОСОБА_1 керував т/з «Skoda Fabia», д. н. з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння, у визначеному законом порядку, зі згоди водія, проводився на місці зупинки т/з, за допомогою спеціального приладу «Drager Alkotest» 6810, прилад АRAM 8608, тест № 1085, результат якого склав - 1,71 проміле, на безперервну фіксацію нагрудного реєстратора №476026, №476585, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а. с. 3).
У направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції зазначено, що 13 серпня 2024 року ОСОБА_1 був направлений на огляд до КП «Козятинська ЦРЛ». У результаті огляду, проведеного уповноваженою особою патрульної поліції у ОСОБА_1 виявлені ознаки сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук (а. с. 4).
Відповідно до акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд ОСОБА_1 проводився за допомогою приладу АRAM 8608. Результат огляду - позитивний 1,71 проміле (а. с. 5).
Як видно із чеку приладу «Драгер Алкотест 6810» № АRAM 8608 (тест № 1085 від 13 серпня 2024 року) результат огляду ОСОБА_1 1,71 ‰ (а. с. 6).
До матеріалів справи долучено відеозаписи із нагрудних камер поліцейських, де зафіксовано як о 19 год 23 хв працівники поліції зупиняють автомобіль «Skoda Fabia», д. н. з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Просять пред'явити документи та перевіряють їх.
О 19 год 25 хв поліцейський запитує ОСОБА_1 чи вживав він алкоголь, той відповідає, що ні. Тоді поліцейський пропонує пройти огляд на стан сп'яніння, ОСОБА_1 погоджується. Поліцейський роз'яснює порядок огляду, ОСОБА_1 продуває Драгер, результат - 1,71 проміле. Поліцейський запитує ОСОБА_1 що він вживав, той відповідає, що пив «Бренді-Колу».
О 19 год 27 хв поліцейський повідомляє ОСОБА_1 , що стосовно нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 запитує чи можна щось вирішити, поліцейський повідомляє про кримінальну відповідальність.
О 19 год 29 хв поліцейський роз'яснює ОСОБА_1 , що у випадку незгоди із результатом огляду, ОСОБА_1 може пройти огляд у лікаря-нарколога у медичному закладі, ОСОБА_1 відмовляється. Поліцейські починають складати адміністративні матеріали, просять ОСОБА_1 знайти тверезого водія. ОСОБА_1 відповідає, що автомобіль забере дружина.
О 19 год 55 хв поліцейський ознайомлює ОСОБА_1 зі складеними адміністративними матеріалами, видає тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами. Передають право керування автомобілем тверезому водієві.
З огляду на встановлені обставини справи апеляційний суд виснує, що доводи апеляційної скарги спрямовані виключно на уникнення відповідальності та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди із ними.
ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, на пропозицію поліцейських пройти повторний огляду закладі охорони здоров'я ОСОБА_1 відмовився. Окрім того особисто підтвердив поліцейським факт вживання алкоголю.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції права ОСОБА_1 на захист, оскільки судові засідання у справі призначалися двічі, жодного разу ані ОСОБА_1 , ані його захисник до суду не з'явилися.
Окрім того право на захист було забезпечено ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 26 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд приходить до висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 13 серпня 2024 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведено повністю та поза розумним сумнівом, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про притягнення його до адміністративної відповідальності. Твердження скаржника про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є надуманими та безпідставними.
Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП та відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення.
Строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, не пропущені.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 245, 280, 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції,
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 28 квітня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 28 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду В. В. Оніщук