Провадження № 2-а/734/12/25 Справа № 761/9521/25
іменем України
17 липня 2025 року селище Козелець
Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:
Головуючого судді Соловей В.В.,
секретар судових засідань Пахмутова О.Є.,
із участю позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Відділення поліції № 1 Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області і Поліцейського Відділення поліції № 1 Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Віктора Артема Віталійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,
із позовною заявою про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, у Шевченківський районний суд м. Києва звернувся ОСОБА_1 до Відділення поліції № 1 Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області і Поліцейського Відділення поліції № 1 Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Віктора Артема Віталійовича. Позовні вимоги позивачем ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що за постановою Серія ЕНА № 4146965, що 25 лютого 2025 року винесена поліцейським ВП № 1 Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області Віктором А.В., притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340.00 гривень, - за те, що о 13.30 годині 25 лютого 2025 року в сел. Козелець, вул. Івана Франка, б. 1 Чернігівської області, керуючи транспортним засобом Peuget 406, номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зупинку у зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим порушив вимоги п. 8.4 Правил дорожнього руху. 25 лютого 2025 року при керуванні вказаним транспортним засобом здійснена зупинка в сел. Козелець, вул. Івана Франка, 1 Чернігівської області. Зупинка здійснена з вимогою дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено» і п.п. «в» п. 15.10 Правил дорожнього руху, оскільки паркував автомобіль на тротуарі з огляду на усі правила та вимоги Правил дорожнього руху до правил паркування транспортних засобів, а відповідно до п.п. «в» п. 15.10 Правил дорожнього руху стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м. На тротуарі для проходу пішоходів залишалося щонайменше 2 м вільної частини, хоча на його пояснення відповідної реакції від співробітника поліції не надійшло. Заміри вільної для проходу пішоходів частини тротуару не зроблені. На зауваження отримав відповідь, що співробітникам патрульної служби надійшла скарга на скупчення автомобілів і вони мають на це реагувати, не дивлячись на обставини. Зробити фото розташування свого автомобіля на тротуарі відносно розташування знаку після складання протоколу не було можливості, оскільки співробітники поліції наказали терміново покинути місце стоянки. Із зазначеним рішенням поліцейського не погоджується. Позивач ОСОБА_1 заявив позовні вимоги про скасування постанови Серія ЕНА № 4146965, що 25 лютого 2025 року винесена поліцейським Відділення поліції № 1 Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області Віктором Артемом Віталійовичем, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340.00 гривень.
За ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2025 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення поліції № 1 Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області і Поліцейського Відділення поліції № 1 Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області Віктора Артема Віталійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення передано за підсудністю до Козелецького районного суду Чернігівської області.
За ухвалою судді Козелецького районного суду Чернігівської області від 28 квітня 2025 року відкрите провадження в адміністративній справі і прийнята вказана позовна заява до розгляду. За ухвалою від 26 травня 2025 року Козелецького районного суду Чернігівської області до участі у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділення поліції № 1 Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області і Поліцейського Відділення поліції № 1 Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області Віктора Артема Віталійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення залучене співвідповідачем Головне управління Національної поліції в Чернігівській області.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав. Представники ГУНП в Чернігівській області і Відділення поліції № 1 Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області та Поліцейський Відділення поліції № 1 Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області Віктор А.В. належним чином повідомлені про час, дату і місце судового розгляду справи. Представник співвідповідача Зеляк А.В. подав 27 червня 2025 року відзив на позовну заяву.
Зі змісту постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, Серія ЕНА № 4146965, винесеної 25 лютого 2025 року Поліцейським Відділення поліції № 1 Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області старшим сержантом поліції Віктором А.В., виходить, що о 13.30 годині 25 лютого 2025 року в сел. Козелець, вул. Івана Франка, б. 1 Чернігівської області, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», здійснив зупинку в зоні дії знаку, чим порушив п. 8.4 Правил дорожнього руху. За цією постановою щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340.00 гривень.
Правовими нормами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У ст. 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, що підтверджена належними доказами.
Правовими нормами ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема, знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів із питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.
Диспозицією ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками (санкція за таке адміністративне правопорушення - накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
Відповідно до п. 8.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, дорожні знаки поділяються на групи: а)попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду; б)знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги; в)заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі; г)наказові знаки. Показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження; ґ)інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила; д)знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об'єктів обслуговування; е)таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.
Згідно з п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху терміни, наведені в цих правилах, мають таке значення: автомобільна дорога, вулиця (дорога) - частина території, зокрема в населеному пункті, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів та обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу; край проїзної частини (для нерейкових транспортних засобів) - видима умовна чи позначена дорожньою розміткою лінія на проїзній частині в місці її прилягання до узбіччя, тротуару, газону, розділювальної смуги, смуги для руху трамваїв, велосипедної або пішохідної доріжки; проїзна частина - елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів. Дорога може мати декілька проїзних частин, межами яких є розділювальні смуги; тротуар - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном.
Вислухавши позицію позивача ОСОБА_1 , дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Відділення поліції № 1 Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області і Поліцейського Відділення поліції № 1 Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Віктора Артема Віталійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно з ч. 1 ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінка доказів здійснюється судом за правилами ст. 90 КАС України, відповідно до якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Верховний Суд у постанові від 19 грудня 2019 року у справі № 686/13619/17 сформував висновок про те, що тротуар, як і проїзна частина, є складовими елементами дороги загалом, а дорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено» поширює свою дію на дорогу, а це не лише проїзна частина, по якій рухається автомобільний транспорт, але й пішохідна зона, в тому числі й тротуар.
Перевірені докази, що надані сторонами, підтверджують, що позивач ОСОБА_1 о 13.30 годині 25 лютого 2025 року в сел. Козелець, вул. Івана Франка, б. 1 Чернігівської області, здійснив зупинку автомобіля Peuget 406, номерний знак НОМЕР_1 , у зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим не дотримався вимог п. 8.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Із доводами позивача ОСОБА_1 про те, що вказаний транспортний засіб ним припаркований із дотриманням вимог п. 15.10 «в» Правил дорожнього руху, суд не погоджується, оскільки водій ОСОБА_1 здійснив зупинку в межах дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено», яка виключає можливість зупинки у зоні його дії, в тому числі із дотриманням вимог, визначених п. 10.5 «в» Правил дорожнього руху, відповідно до якого, стоянка забороняється у місцях, де заборонена зупинка; на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
Аналіз вказаної правової норми свідчить про те, що водій наділяється правом на здійснення стоянки автомобіля на тротуарі за умови одночасного дотримання трьох вимог: стоянка здійсниться легковим автомобілем та мотоциклом; стоянка здійснюється на краю тротуару; стоянка здійснюється таким чином, що для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17 травня 2018 року у справі № 750/3679/17, де зазначено, що транспортний засіб має бути припаркований на краю тротуару, що примикає до проїзної частини, та розташований таким чином, щоб не створював перешкоди для руху пішоходів та інших учасників руху. Отже, однією з умов для застосування винятку щодо заборони стоянки на тротуарі для легкових автомобілів (якщо такі поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м), є припаркування автомобілю на краю тротуару, який примикає до проїзної частини. Тобто, край тротуару, визначений однією з умов п. 15.10 «в» Правил дорожнього руху для стоянки легкових автомобілів та мотоциклів, це зовнішній край тротуару, який примикає до проїзної частини.
Правовими нормами тягар доказування наявності факту порушення позивачем ОСОБА_1 Правил дорожнього руху покладається на відповідачів - ГУНП в Чернігівській області, Відділення поліції № 1 Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області і Поліцейського Відділення поліції № 1 Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області Віктора А.В., якими виконано такий обов'язок. Відповідачами доведено, що водій ОСОБА_1 о 13.30 годині 25 лютого 2025 року в сел. Козелець, вул. Івана Франка, 1 Чернігівської області, керуючи транспортним засобом, не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», здійснив зупинку в зоні дії цього дорожнього знаку, чим порушив вимоги п. 8.4 Правил дорожнього руху.
Поліцейським Віктором А.В. під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо водія ОСОБА_1 , згідно з санкцією ч. 1 ст. 122 КУпАП, на законних підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України, винесена 25 лютого 2025 року постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, Серія ЕНА № 4146965, та накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340.00 гривень.
Керуючись ст.ст. 9, 251, 252, 288, 289 і 293 КУпАП, ст.ст. 2, 3, 6-13, 72, 139, 229, 241-246, 250, 255, 286, 293, 295 і 297 КАС України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Відділення поліції № 1 Чернігівського районного управління поліції в Чернігівській області і Поліцейського Відділення поліції № 1 Чернігівського районного управління поліції Головного управління поліції в Чернігівській області Віктора Артема Віталійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів із дня проголошення через Козелецький районний суд Чернігівської області до Шостого апеляційного адміністративного суду. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя