Постанова від 02.07.2025 по справі 334/9662/24

Дата документу 02.07.2025 Справа № 334/9662/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 334/9662/24 Головуючий у 1-й інстанції: Козлова Н.Ю.

Провадження № 22-ц/807/1139/25 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2025 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Гончар М.С.,

Онищенка Е.А.

при секретарі: Камаловій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - адвоката Вишнякова Дмитра Олександровича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький авіаційний ремонтний завод «Мігремонт» на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький авіаційний ремонтний завод «Мігремонт» про часткове скасування наказів про оголошення догани та позбавлення премії, часткове скасування наказу про скасування надбавки за складність, напруженість у роботі,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Вишнякова Д.О. звернувся до суду з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький авіаційний ремонтний завод «Мігремонт» про часткове скасування наказів про оголошення догани та позбавлення премії, часткове скасування наказу про скасування надбавки за складність, напруженість у роботі.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він з 10.02.2020 року працює у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Запорізький авіаційний ремонтний завод «Мігремонт» на посаді професіонала з фінансово-економічної безпеки служби безпеки.

До проведення відповідачем службового розслідування та винесення оскаржуваних наказів призвели наступні обставини.

У жовтні 2024 року відповідачу для власної виробничої діяльності виникла потреба в купівлі дизельного генератора EMSA E IV (далі - генератор) й відповідні працівники відповідача почали пошук постачальників, метою якого була закупівля генератора (слід зазначити, що позивач за своїми посадовими обов'язками не входить до кола працівників відповідача, що повинні займатися пошуком постачальників).

Відповідними працівниками відповідача було знайдено 3 кандидати на постачання генератора, а саме: ТОВ «Гараж-плюс», ТОВ «АТП-Логістік» та ПрАТ «Електропівденмонтаж-10», й зазначені юридичні особи надали відповідачу відповідні комерційні пропозиції.

На підставі аналізу наданих пропозицій постачальником генератора було обрано ТОВ «Гараж-плюс», яке запропонувало найкращу ціну та раніше вже поставляло відповідачу 2 аналогічні генератори та виконало свою роботу бездоганно (слід зазначити, що позивач за своїми посадовими обов'язками не входить до кола працівників відповідача, що визначають «переможця» з поставки того чи іншого товару/обладнання).

Висновки щодо перевірки контрагента/переможця (ТОВ «Гараж-плюс») та співпраці з ним були внесено до «Модулю» відповідними особами 04.10.2024р.

04.10.2024р. тво уповноваженого з антикорупційної діяльності відповідача ОСОБА_2 було складено доповідну записку щодо того, що останнім в мережі інтернет було знайдено іншого постачальника, що пропонує генератор за більш низькою ціною, ніж ТОВ «Гараж-плюс», але, у той самий день, 04.10.2024р. саме ОСОБА_3 також надає висновок, що співпраця з ТОВ «Гараж-плюс» можлива.

З 07.10.2024р. по 20.10.2024р. позивач перебував у відпустці.

16.10.2024р. виконувачем обов'язків директора відповідача було винесено наказ №244-од про заходи проведення службового розслідування у відділі матеріально-технічного забезпечення (далі - ВТМЗ).

21.10.2024р. було проведено засідання комісії службового розслідування у відділі матеріально-технічного забезпечення відповідача, доречи, під час якого не вирішувалось жодних питань відносно позивача й, в принципі, не могло вирішуватись, оскільки позивач не входить до структури ВТМЗ.

25.10.2024р. на вимогу безпосереднього керівника позивачем було складено пояснювальну записку щодо вище перелічених подій та, зокрема, було зазначено наступне:

- уповноважений з антикорупційної діяльності вийшов за межі своїх повноважень при проведенні процедури закупівлі генератора, відшукавши іншого постачальника, а саме: ТОВ «Надійні технології», тим більше, вже після того, як сам надав згоду на співпрацю з іншим постачальником;

- за усною вказівкою безпосереднього керівника позивачем все ж таки було проведено перевірку ТОВ «Надійні технології» й було виявлено, що дане товариство поставляє генератори нижчої якості, до ціни генератора не входять установка генератора та пусконалагоджувальні роботи, тобто без зазначеного не буде діяти гарантія перед відповідачем, як це було у випадку з ДП «Укроборонсервіс», вимагалася додаткова доплата та т.ін.;

25.10.2024р. відповідачем було складено акт службового розслідування №01/2583.

25.10.2024р. виконувачем обов'язків директора відповідача було винесено наказ №285-к/тм про результати проведеного службового розслідування (далі - Наказ-1).

Відповідно до п. 3 Наказу-1 позивачу за неналежне виконання своїх посадових обов'язків, порушення вимог Порядку здійснення контролю за закупівлями Товариства, впровадженого у відповідача наказом від 19.04.2023 №47-од та вимог Порядку закупівель підприємствами Державного концерну «Укроборонпром» в умовах правового режиму воєнного стану, затвердженого наказом ДК «Укроборонпром» від 12.06.2023 №246 оголошено догану та позбавлено премії в розмірі 100% за підсумками роботи за жовтень 2024 року.

Підставами застосування дисциплінарного стягнення (догани) до позивача в Наказі-1 зазначено наступні документи:

- висновки акту службового розслідування від 25.10.2024р. №_01/2583;

- пояснювальна записка позивача від 24.10.2024р.

30.10.2024р. позивачем було складено доповідну записку щодо службового розслідування та було зазначено, що:

- під час проведення службового розслідування зник один аркуш із вищезазначеної пояснювальної записки позивача, саме той аркуш, що містить опис негативних сторін ТОВ «Новітні технології» (даний факт підтверджено й Заступником директора з безпеки відповідача);

- відсутність КВЕДів та поставок потенційних постачальників не впливає на можливість поставити генератор;

- порушення справи про банкрутство відносно потенційного постачальника не впливає на можливість постачання генератора та останній й не став переможцем;

- начальник юридичного відділу Барсукова І.Г. має особисту неприязнь до служби безпеки загалом та позивача особисто, що й послугувало зникненню аркушу з доповідної записки позивача та рекомендаціям по включенню позивача до Наказів.

31.10.2024р. виконувачем обов'язки директора відповідача було винесено наказ №636-к/тр про скасування надбавки за складність, напруженість у роботі (далі по тексту - Наказ-2).

Відповідно до п. 1 Наказу-2 позивачу за неналежне виконання своїх посадових обов'язків, порушення вимог Порядку здійснення контролю за закупівлями Товариства, впровадженого у відповідача наказом від 19.04.2023 №47-од та вимог Порядку закупівель підприємствами Державного концерну «Укроборонпром» в умовах правового режиму воєнного стану, затвердженого наказом ДК «Укроборонпром» від 12.06.2023 №246 скасовано з 01.10.2024 на період дії догани, оголошеної Наказом-1, надбавку за складність, напруженість у роботі, встановлену наказом відповідача від 29.12.2023р. №648-к/тр у розмірі 20%.

Підставою винесення Наказу-2 зазначено доповідну начальника економічного відділу від 31.10.2024р.

01.11.2024р. виконувачем обов'язків директора відповідача було винесено наказ №293-к/тм про результати проведеного службового розслідування (далі по тексту - Наказ-3), яким викладено Наказ-1 у новій редакції.

Відповідно до п. 3 Наказу-3 позивачу за неналежне виконання своїх посадових обов'язків, порушення вимог Порядку здійснення контролю за закупівлями Товариства, впровадженого у відповідача наказом від 19.04.2023 №47-од та вимог Порядку закупівель підприємствами Державного концерну «Укроборонпром» в умовах правового режиму воєнного стану, затвердженого наказом ДК «Укроборонпром» від 12.06.2023 №246 оголошено догану та позбавлено премії в розмірі 100% за підсумками роботи за жовтень 2024 року.

Підставами застосування дисциплінарного стягнення (догани) до позивача в Наказі-3 також зазначено наступні документи:

- висновки акту службового розслідування від 25.10.2024р. №_01/2583 (далі - Акт);

- пояснювальна записка позивача від 24.10.2024р.

Позивач вважає Наказ-1, Наказ-2 та Наказ-3 (далі - Накази) протиправними, такими, що прийнято з порушенням вимог міжнародно-правових актів, Конституції України, Кодексу законів про працю України та інших нормативно-правових актів України в частині оголошення догани, позбавлення премії та скасування надбавки позивачу з наступних підстав.

По-перше, щодо виявлених в Акті та зафіксованих в Наказах здійснених позивачем порушень нормативно-правових актів, що було порушено виявленими порушеннями.

Згідно Акту під час перевірки відповідачем начебто було виявлено порушення позивачем своїх посадових обов'язків, вимог Порядку здійснення контролю за закупівлями Товариства та вимог Порядку закупівель підприємствами Державного концерну «Укроборонпром».

Тобто, згідно Акту, Наказу-1 та Наказу-3 позивачем було порушено відразу усі пункти посадової інструкції та відразу усі пункти вищезазначених Порядків.

В жодному з наказів не зазначено, не конкретизовано, які саме пункти посадової інструкції порушено працівником.

Щодо викладення Наказу-1 у новій редакції зазначає, що правова природа наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності не передбачає викладення останніх у новій редакції, оскільки наказ про застосування до працівників дисциплінарного стягнення видається на підставі фактів, що зафіксовано в акті службового розслідування. Викладаючи первинний наказ у новій редакції, роботодавець сам доводить той факт, що з'явилися нові істотні обставини справи, що мали місце у період між датою винесення первинного наказу та датою винесення наказу, яким первинний наказ викладається у новій редакції.

Таким чином, Наказ-1 було винесено при неповному з'ясуванні усіх обставин справи та він є таким, що винесено передчасно, тобто притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є незаконним.

Крім того, Наказ-2 датовано 31.10.2024р., підставою винесення Наказу-2 є Наказ-1 від 25.10.2024р., який 01.11.2024р. викладено у новій редакції.

Таким чином, на думку позивача, можна зробити висновок, що наразі підставою винесення Наказу-2 від 31.10.2024р. є Наказ-3 від 01.11.2024р., що тяжко коментувати з боку юриспруденції.

На переконання позивача, ТОВ «Мігремонт» грубо порушив Конституцію України, якою кожному гарантується право на працю з відповідними гарантіями. Визначені законом гарантії не були дотримані відповідачем, що змусило позивача звернутися до суду з відповідним позовом.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд:

- скасувати пункт 3 наказу виконуючого обов'язки директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький авіаційний ремонтний завод «Мігремонт» №285-к/тм від 25.10.2024р. про результати проведеного службового розслідування, а саме: оголошення ОСОБА_4 догани та позбавлення ОСОБА_1 премії в розмірі 100% за підсумками роботи за жовтень 2024 року;

- скасувати пункт 1 наказу виконуючого обов'язки директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький авіаційний ремонтний завод «Мігремонт» №636-к/тр від 31.10.2024р., а саме: скасування ОСОБА_4 з 01.10.2024 на період дії догани, оголошеної наказом №285-к/тм від 25.10.2024р., надбавку за складність, напруженість у роботі, встановлену наказом від 29.12.2023р. №648-к/тр у розмірі 20%;

- скасувати пункт 3 наказу виконуючого обов'язки директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький авіаційний ремонтний завод «Мігремонт» №293-к/тм від 01.11.2024р. про результати проведеного службового розслідування, а саме: оголошення ОСОБА_4 догани та позбавлення ОСОБА_1 премії в розмірі 100% за підсумками роботи за жовтень 2024 року.

- судові витрати, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу, покласти на відповідача.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 березня 2025 року, з урахуванням ухвали Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 01 травня 2025 року про виправлення описок, позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький авіаційний ремонтний завод «Мігремонт» про часткове скасування наказів про оголошення догани та позбавлення премії, часткове скасування наказу про скасування надбавки за складність та напруженість задоволено частково.

Скасовано пункт 3 наказу виконуючого обов'язки директора Товариства обмеженою відповідальністю «Запорізький авіаційний ремонтний завод «Мігремонт» №285к/тм від 25.10.2024р. про результати проведеного службового розслідування, а саме: оголошення ОСОБА_4 догани та позбавлення ОСОБА_1 премії в розмірі 100% за підсумками роботи за жовтень 2024 року.

Скасовано пункт 1 наказу виконуючого обов'язки директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький авіаційний ремонтний завод «Мігремонт» №636к/тр від 31.10.2024р., а саме: скасування ОСОБА_4 з 01.10.2024 на період дії догани, оголошеної наказом №285к/тм від 25.10.2024 року надбавку за складність, напруженість у роботі, встановлену наказом від 29.12.2023р. №648к у розмірі 20%.

Скасовано пункт 3 наказу виконуючого обов'язки директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький авіаційний ремонтний завод «Мігремонт» №293к/тм від 01.11.2024р. про результати проведеного службового розслідування, а саме: оголошення ОСОБА_4 догани та позбавлення ОСОБА_1 премії в розмірі 100% за підсумками роботи за жовтень 2024 року.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький авіаційний ремонтний завод «Мігремонт» 1 211,20 гривень судового збору.

В іншій частині позовних вимог про стягнення судових витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду в частині відмови у стягненні з ТОВ «Запорізький авіаційний ремонтний завод «Мігремонт» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, представник ОСОБА_1 - адвокат Вишняков Д.О. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить рішення суду в частині відмови у стягненні з ТОВ «Запорізький авіаційний ремонтний завод «Мігремонт» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу скасувати та ухвалити у вказаній частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 19 000 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 19 000 грн. є абсолютно співрозмірною, враховуючи характер спору та об'єм доказової бази.

На думку представника позивача, суд безпідставно, пославшись на неспіврозмірність витрат на професійну правничу допомогу позивача у розмірі 19 000 грн., вирішив не зменшувати розмір таких витрат до рівня співмірності, а вирішив взагалі не стягувати такі витрати.

Також зазначає, що позивач надав до матеріалів даної судової справи довідку від 13.03.2025р. про отримання грошових коштів від позивача за надання правничої допомоги разом із договором про надання правничої допомоги від 25.11.2025р., актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 13.03.2025р., що є абсолютно достатніми та належними доказами для підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо відсутності розрахунку витрат на професійну правничу допомогу зауважує, що в акті приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 13.03.2025р., що міститься в матеріалах справи, зазначено:

- 27.11.2024р. - підготування та подача до Ленінського районного суду м. Запоріжжя позовної заяви про часткове скасування наказів про оголошення догани та позбавлення премії та часткове скасування наказу про скасування надбавки за складність та напруженість у роботі - 5 000 грн.;

- 21.12.2024р. - підготування та подача до Ленінського районного суду м. Запоріжжя відповіді на відзив (справа №334/9662/24) - 5 000 грн.;

- 06.02.2025р. - участь у судовому засіданні у Ленінському районному суді м. Запоріжжя (справа №334/9662/24) 3 000 грн.;

- 12.03.2025р. - участь у судовому засіданні у Ленінському районному суді м. Запоріжжя (справа №334/9662/24) - 3 000 грн.;

- 31.03.2025р. - участь у судовому засіданні у Ленінському районному суді м. Запоріжжя (справа №334/9662/24) - 3 000 грн.;

Загальна вартість робіт (послуг) склала: 19 000 грн. Сторони одна до одної претензій не мають.

Щодо виплат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції зазначає, що сума таких витрат складає 8 000 грн.: складання апеляційної скарги - 5 000 грн.; участь у судовому засіданні в Запорізькому апеляційному суді - 3 000 грн.

Від представника ТОВ «Запорізький авіаційний ремонтний завод «Мігремонт» Барсукової І.Г. на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Вишнякова Д.О., в якому вона просить відмовити скаржнику у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі.

Зазначає, що відповідачем у відзиві на позовну заяву, клопотанні про зменшення витрат на правничу допомогу та під час судових засідань неодноразово наголошувалось, що витрати в сумі 19 000 грн. на правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи та витраченим часом, є необґрунтованими та несправедливими, внаслідок чого задоволенню не підлягають.

Під час засідань судом першої інстанції було встановлено та підтверджено представником позивача, що Рога В.В. закінчив Національну академію внутрішніх справ України і Класичний приватний університет м. Запоріжжя та має дві вищі освіти: отримав повну вищу юридичну освіту за спеціальністю «правознавство» та здобув кваліфікацію «юрист», вищу освіту з бізнес-адміністрування з освітньо-кваліфікаційним рівнем «магістр».

При цьому, як вбачається з копії трудової книжки, доданої представником позивача до позовної заяви, Рога В.В. має досвід роботи помічником адвоката. Для кваліфікованого юриста даний спір є незначної складності, в мережі Інтернет наявний значний масив зразків аналогічних позовних заяв. В Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься велика кількість судової практики з аналогічних спорів з типовою аргументацією. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалось протягом тривалого часу та не потребує додаткового вивчення та опрацювання.

Як учасник бойових дій Рога В.В. також мав можливість на безоплатній основі отримати консультацію правового характеру, допомогу зі зверненням до суду (представництвом інтересів у судах) згідно Закону України «Про безоплатну правничу допомогу», а не звертатись за платною правничою допомогою до адвоката, укладати договір про надання такої допомоги, щоб після її отримання здійснити оплату за рахунок підприємства.

Вказує також, що представник позивача не підтвердив відповідними розрахунками та платіжними документами обсяг наданих і оплачених юридичних послуг та затрачений на такі послуги час.

Позовна заява в інтересах ОСОБА_1 про часткове скасування наказів має ознаки типового позову, і оцінка за його підготовку в сумі 5000 грн. та витрачений час жодним чином не підтверджені.

Написання відповіді на відзив на позовну заяву представник ОСОБА_1 також оцінив у 5000 грн. Обсяг послуги та затрачений час на таку послугу також жодним чином не підтверджений, окрім самої відповіді, обсяг якої фактично складає одну сторінку, попри те, що текст розріджений через великі міжрядкові інтервали.

Складання адвокатських запитів по суті спору оцінено в 2000 грн. Проте жодного адвокатського запиту від представника Роги В.В. на адресу ТОВ «ЗАРЗ «МіГремонт» не надходило.

За представництво інтересів у судових засіданнях адвокат забажав 3 000 грн. за 1 судодень.

Як вбачається з електронного протоколу судового засідання № 4013398, загальний витрачений час адвокатом Вишняковим Д.О. на участь у судовому засіданні 06.02.2025 року склав 5 хвилин 38 секунд (засідання розпочато 11:45:06 - закінчено 11:50:44). Судове засідання було підготовчим, де з'ясовували повноваження представників сторін та заслуховувалося одне клопотання про виклик свідка. Отже, сума 3000 грн. за один судодень є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Вказує, що банківські документи про оплату юридичних послуг адвокатом у справі не надані, та не були долучені до матеріалів цивільної справи, що ставить під сумнів взагалі їх оплату ОСОБА_1 у розмірі, вказаному в доданих документах.

Вважає, що наданні адвокатом договір про надання правничої допомоги від 25.11.2025 року, акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 13.03.2025 року не є достатніми для підтвердження понесених витрат.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький авіаційний ремонтний завод «Мігремонт» не погодилось з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, подало апеляційну скаргу, яка підписана представником ТОВ «ЗАРЗ «МіГремонт» Барсуковою І.Г., в якій остання, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів покликається на те, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що в оспорюваних наказах відповідача містяться посилання на порушені позивачем нормативні акти ТОВ «ЗАРЗ «МіГремонт» і АТ «УОП», а чинне трудове законодавство (зокрема, ст. 149 КЗпП) не визначає конкретні вимоги та перелік реквізитів наказу про застосування заходів дисциплінарного стягнення.

Зауважує, що помилковим є висновок суду, що в акті про порушення не міститься жодних доказів порушень, які зазначені у доповідній записці заступника з безпеки ОСОБА_5 . Такий висновок спростовується безпосередньо змістом документів, що долучені до матеріалів справи, оскільки саме доповідна записка ОСОБА_5 про виявлені ним порушення під час закупівель стала підставою і лягла в основу службового розслідування, оформленого актом від 25.10.2024 № 01/2583.

Щодо неякісного виконання позивачем своїх посадових обов'язків та порушення процедури перевірки закупівельної діяльності зазначає наступне.

ТОВ «ЗАРЗ «МіГремонт» є режимним підприємством оборонного-промислового комплексу України, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Засновником відповідача є держава в особі Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість» (АТ «УОП»). Стратегічне значення підприємств оборонно-промислового комплексу АТ «УОП» вимагає забезпечення їх ефективного та сталого функціонування на засадах доброчесності, нульової толерантності до проявів корупції та відповідальності. З метою негайного реагування на існуючі корупційні ризики в діяльності підприємств оборонно-промислового комплексу, АТ «УОП» впроваджена Стратегія запобігання, виявлення та протидії корупції на 2023-2024 роки.

Виконання ТОВ «ЗАРЗ «МіГремонт» оборонних замовлень з ремонту авіаційної техніки за бюджетні кошти вимагає від всіх без виключення працівників, що залучені до закупок і контролю за закупівельною діяльністю, додержання принципу максимальної реактивності та економного використання коштів Держави.

Для недопущення неекономного витрачання державних коштів АТ «УОП» і ТОВ «ЗАРЗ «МіГремонт» розроблено та впроваджено цілий ряд нормативно-правових актів. І саме недотримання положень цих нормативно-правових актів стало підставою для застосування до працівників відділу матеріально-технічного забезпечення і служби безпеки ТОВ «ЗАРЗ «МіГремонт» заходів дисциплінарного стягнення.

Задля уникнення недоброчесних дій та корупційних ризиків під час проведення закупівель, АТ «УОП» видано наказ від 12.06.2023 № 246 (далі - Порядок № 246), яким затверджено Порядок закупівель підприємствами Державного концерну «Укроборонпром» в умовах правового режиму воєнного стану. Дотримання зазначеного порядку є обов'язковим. Також АТ «УОП» на регулярній основі направляються підприємствам оборонно-промислового комплексу інформаційні листи, в яких відображені виявлені порушення під час проведення закупівель, розпорядження щодо неприпустимості зловживань та здійснення заходів щодо їх попередження.

Одним із основних запобіжників господарсько-фінансовим порушенням на підприємствах - учасниках АТ «УОП» має бути організація внутрішнього контролю.

Зауважує, що ОСОБА_1 займав посаду професіонала з фінансово-економічної безпеки.

Відповідно до посадової інструкції позивача, що наявна в матеріалах справи, під час виконання своїх посадових обов'язків професіонал з ФЕБ зобов'язаний:

2.1 Забезпечувати стабільний та безпечний стан життєдіяльності Товариства для гарантування його прибутковості.

2.5 Виявляти ознаки пов'язаності службових осіб Товариства з представниками, керівниками або власниками конкурентів, постачальників, орендарів та інших контрагентів.

2.7 Запобігати, в межах повноважень, укладанню Товариством незаконних, невигідних або ризикових договорів.

2.8 Попереджати, виявляти і припиняти порушення та зловживання під час планування, організації та здійснення закупівельної діяльності.

За невиконання своїх посадових обов'язків професіонал з ФЕБ несе персональну відповідальність, зокрема, за:

- порушення норм чинного законодавства, наказів та розпоряджень Товариства та Концерну (п. 4.1);

- невиконання або несвоєчасне та неякісне виконання своєї посадової інструкції, вказівок та доручень Генерального директора Концерну з безпеки, начальника Управління координації безпеки підприємств Концерну, директора Товариства та заступника директора з безпеки (п. 4.2).

В якості доказу до матеріалів справи залучений наказ ТОВ «ЗАРЗ «МіГремонт» від 19.04.2023 № 47-од, яким затверджений Порядок здійснення контролю за закупівлями ТОВ «ЗАРЗ «МіГремонт» (далі - Порядок № 47).

Порядок № 47 розроблений на виконання вимог наказу Державного концерну «Укроборонпром» від 21.03.2022 № 138 «Про врегулювання питання закупівель та реалізації під час дії воєнного стану», а також розпоряджень Державного концерну «Укроборонпром» від 14.03.2023 № UOР 9.1.2-2199 «Щодо закупівель за завищеними цінами», від 10.03.2023 за № UOР 4.1-2149 «Щодо алгоритму контролю «прямих закупівель» (методом прямого означення постачальника) в умовах спрощених процедур на період дії правового режиму воєнного стану», з метою забезпечення ефективного використання коштів Товариства при закупівлі товарів, робіт та послуг.

Згідно з п. 1.3 Порядку № 47 метод прямого визначення постачальника полягає у визначенні постачальника без використання електронної торговельної системи Рrozorro та інших процедур публічних закупівель, на основі аналізу пропозицій постачальників, які здійснювали вже поставки Товариству раніше або наявних пропозицій інших постачальників у відкритих джерелах.

Порядком № 47 встановлено алгоритм подачі документів щодо закупівель структурними підрозділами для отримання погодження та перевірки службою безпеки (п.2.2).

Розділом 3 Порядку № 47 передбачені обов'язки відповідальної особи та перелік необхідних документів.

Відповідно до пп. 2) п. 3.1.1 Порядку № 47 для перевірки співробітнику СБ з питань фінансово-економічної безпеки Відповідальна особа подає матеріали, що підтверджують здійснення якісного та прозорого моніторингу ринку, проведення аналізу цін з дотриманням принципів «ефективність використання коштів, результативність» (довідка за результатами моніторингу пропозицій та аналізу цін, листи з комерційними пропозиціями та запитами від інших постачальників, інше).

Обов'язки співробітника СБ з питань фінансово-економічної безпеки щодо перевірки ефективного використання коштів при закупівлі встановлені розділом 4 Порядку № 47.

Перевірка матеріалів закупівлі на предмет здійснення якісного та прозорого моніторингу ринку, проведення аналізу цін з дотриманням принципів «ефективність використання коштів, результативність», з метою недопущення закупівель ТМЦ за завищеними цінами, є прямим обов'язком ОСОБА_1 .

Представник скаржника вважає, що зазначені вимоги ОСОБА_1 не дотримані.

Безпосередньо керівником позивача - заступником директора з безпеки Бабаніним П.В. за результатами перевірки матеріалів на закупівлю генератора ЕМSА Е IV SТ 0176 встановлено ряд порушень (доповідна від 15.10.2024 № 158):

- аналіз цінових пропозицій працівниками ВМТЗ здійснювався серед трьох постачальників, з яких лише один займається постачанням генераторних установок;

- одна з цінових пропозицій надійшла від постачальника, відносно якого відкрито страву про банкрутство;

- інші більш вигідні пропозиції постачальників, які містяться у відкритому доступі в мережі Інтернет, у тому числі з тих, з якими співпрацювали підприємства АТ «Українська оборонна промисловість», розглянуто не було;

- фактично моніторинг пропозицій не здійснювався;

- підстави вважати результати вказаного аналізу цін об'єктивними відсутні.

У сукупності зазначені обставини свідчать, що контроль і перевірка процедури цінового аналізу професіоналом з ФЕБ Рогою В.В. відбувалися лише формально, без дотримання вимог нормативних (розпорядчих) актів АТ «Українська оборонна промисловість» і ТОВ «ЗАРЗ «МіГремонт» щодо здійснення закупівель на принципах об'єктивності та економії і недопущення придбання ТМЦ за завищеними цінами.

Виявлені заступником директора з безпеки ОСОБА_5 порушення під час закупівлі генератора ЕМSА Е IV SТ 0176 у подальшому були підтверджені комісією з розслідування, про що складено акт.

Звертає увагу, що різниця між ціною товару, що була перевіреною і погодженою позивачем, і ціною на аналогічне обладнання, що наявна у відкритому доступі та підтверджена під час переговорів з ТзОВ «Надійні технології» та інших отриманих комісією пропозицій під час розслідування, складає більше 500 000 грн.

Вважає, що це є свідченням неякісного виконання позивачем своїх посадових обов'язків і порушення ним вимог, встановлених Порядком № 246 та Порядком № 47, щодо перевірки прозорого і ефективного використання коштів підприємства.

Отже, притягнення професіонала з ФЕБ ОСОБА_1 до відповідальності та скасування надбавки за складність і напруженість відбулося на визначених законодавством підставах, з урахуванням наявності всіх складових дисциплінарного проступку.

Щодо викладення наказу від 25.10.2024 № 285-к/тм в іншій редакції, то це обумовлено об'єктивними причинами, пов'язаними зі зміною позиції безпосереднього керівника позивача - заступника директора з безпеки, який спочатку виявив порушення, узгодив із комісією висновки службового розслідування, погодив наказ про застосування дисциплінарного стягнення, а 31.10.2024 зареєстрував особисту думку, яка повністю співпала із запереченнями позивача від 30.10.2024 по акту № 01/2583.

Вказує, що посилання суду першої інстанції на те, що правова природа наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності не передбачає викладення останніх у новій редакції, оскільки наказ про застосування до працівників дисциплінарного стягнення видається на підставі фактів, що зафіксовано в акті службового розслідування, нормативно не обґрунтоване.

Викладаючи первинний наказ у новій редакції, відповідач не встановлював нові істотні обставини у розслідуванні, а був вимушений додатково зазначити про наявність особової думки заступника з безпеки ОСОБА_5 , яка з'явилась значно пізніше погодженого ним наказу від 25.10.2024 № 285-к/тм про застосування заходу дисциплінарного стягнення.

Щодо посилання суду на ознаки дискримінації по відношенню до ОСОБА_1 , оскільки з інших працівників догану було достроково знято, а з позивача - ні, то в даному випадку судом залишені поза увагою пояснення представника відповідача, що працівники ВМТЗ стали сумлінно виконувати свої обов'язки, не допускали нові порушення, розробили та впровадили внутрішній порядок закупки для недопущення перевитрачання державних коштів та стали неухильно дотримуватися цього порядку.

Від представника ОСОБА_1 - адвоката Вишнякова Д.О. на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Запорізький авіаційний ремонтний завод «Мігремонт», у якому він просить залишити апеляційну скаргу ТОВ «Запорізький авіаційний ремонтний завод «Мігремонт» без задоволення, а оскаржуване рішення суду в частині задоволених позовних вимог - без змін. Зазначає, що викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду.

Так, у Наказах не визначено, який саме дисциплінарний проступок вчинив позивач, не зазначені конкретні обставини, за яких відбувся дисциплінарний проступок, зокрема, у чому саме знайшло відображення порушення трудової дисципліни позивача, які дії чи бездіяльність саме позивача стали приводом для застосування догани, не зазначено дату/період часу та обставини вчинення саме позивачем дисциплінарного проступку. Зазначене в Наказі аморфне формулювання дисциплінарного проступку позивача унеможливлює можливість позивача конкретно встановити зі змісту Наказів, навіть, за який конкретно саме проступок позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Практично єдиним, першоджерельним та достовірним доказом дисциплінарного проступку позивача, вважається доповідна записка, що не містить жодних доказів, зазначених в Акті порушень та не містить жодних доказів фактів зазначених у самій доповідній записці.

Щодо викладення Наказу-1 у новій редакції вказує, що правова природа наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності не передбачає викладення останнього у новій редакції, оскільки наказ про застосування до працівників дисциплінарного стягнення видається на підставі фактів, що зафіксовано в акті службового розслідування. Викладаючи первинний наказ у новій редакції, роботодавець доводить той факт, що з'явилися нові істотні обставини справи, що мали місце у період між датою винесення первинного наказу та датою винесення наказу, яким первинний наказ викладається у новій редакції. Таким чином, Наказ-1 було винесено при неповному з'ясуванні усіх обставин справи та він є таким, що винесено передчасно, тобто притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є незаконним.

Представник ТОВ «Запорізький авіаційний ремонтний завод «Мігремонт» звертає увагу суду, що відповідач належить до підприємств оборонного комплексу. Знаходження підприємства в структурі оборонного комплексу чи в будь-якій іншій структурі не надає такому підприємству права порушувати закон та трудові або інші права власних працівників чи будь-якого іншого. Крім того, відповідач зазначає, що пп. 2.1, 2.5, 2.7 та 2.8 посадової інструкції позивача не містять обов'язку позивача здійснювати пошук потенційних постачальників обладнання для відповідача. Позивач здійснив перевірку тих постачальників, яких останньому було надано у якості потенційних кандидатур.

Окремо вказує, що оскаржуваний наказ не містить конкретних посилань на зазначені в апеляційній скарзі пункти посадової інструкції позивача, що само по собі є порушенням закону та робить Наказ таким, що не відповідає закону.

Щодо ТзОВ «Надійні технології», то вказане Товариство на час надання висновків щодо можливої співпраці з тими чи іншими підприємствами, не фігурувало в якості претендентів на постачання генератора. ТзОВ «Надійні технології» з'явилося на повістці дня вже під час перебування позивача у відпустці, але, після повернення з відпустки, відповідачу було надано висновок щодо даного підприємства, й знайшовся дуже великий об'єм негативної інформації щодо якості роботи останніх: надання гарантій, кінцева ціна генератора, проведення монтажу та багато іншого.

Також, щодо виплат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Вишняков Д.О. зазначає, що сума таких витрат додатково становить 5 000 грн. (складання відзиву на апеляційну скаргу).

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Вишнякова Д.О., представника ТОВ «Запорізький авіаційний ремонтний завод «Мігремонт» Водяницького О.О., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу ТОВ «Запорізький авіаційний ремонтний завод «Мігремонт» слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Вишнякова Д.О. - задовольнити частково з наступних підстав.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За приписами частини 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції в повній мірі зазначеним вимогам не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 з 10.02.2020р. працює у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Запорізький авіаційний ремонтний завод «Мігремонт» на посаді професіонала з фінансово-економічної безпеки служби безпеки.

У жовтні 2024 року ТОВ «Запорізький авіаційний ремонтний завод «Мігремонт» для виробничої діяльності виникла потреба в купівлі дизельного генератора ОСОБА_6

04.10.2024р. тво уповноваженого з антикорупційної діяльності підприємства ОСОБА_2 було складено доповідну записку щодо того, що останнім в мережі інтернет було знайдено іншого постачальника, що пропонує генератор за більш низькою ціною.

16.10.2024р. виконувачем обов'язків директора ТОВ «Запорізький авіаційний ремонтний завод «Мігремонт» було винесено наказ №244-од про заходи проведення службового розслідування у відділі матеріально-технічного забезпечення.

21.10.2024р. проведено засідання комісії службового розслідування у відділі матеріально-технічного забезпечення ТОВ «Запорізький авіаційний ремонтний завод «Мігремонт».

25.10.2024р. виконувачем обов'язків директора ТОВ «Запорізький авіаційний ремонтний завод «Мігремонт» винесено наказ №285-к/тм про результати проведеного службового розслідування.

Відповідно до п. 3 Наказу №285-к/тм позивачу оголошено догану та позбавлено премії в розмірі 100% за підсумками роботи за жовтень 2024 року.

31.10.2024р. виконувачем обов'язків директора ТОВ «Запорізький авіаційний ремонтний завод «Мігремонт» винесено наказ №636-к/тр про скасування ОСОБА_1 надбавки за складність, напруженість у роботі.

Підставою для відповідного наказу стало неналежне виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків, порушення вимог Порядку здійснення контролю за закупівлями ТОВ «Запорізький авіаційний ремонтний завод «Мігремонт», впровадженого на підприємстві наказом від 19.04.2023 №47-од, та вимог Порядку закупівель підприємствами Державного концерну «Укроборонпром» в умовах правового режиму воєнного стану, затвердженого наказом ДК «Укроборонпром» від 12.06.2023 №246, внаслідок чого скасовано з 01.10.2024 на період дії догани, оголошеної Наказом №285-к/тм, надбавку за складність, напруженість у роботі, встановлену наказом підприємства від 29.12.2023р. №648-к/тр у розмірі 20%.

Підставою винесення Наказу №636-к/тр є доповідна записка начальника економічного відділу від 31.10.2024р.

01.11.2024р. виконувачем обов'язків директора ТОВ «Запорізький авіаційний ремонтний завод «Мігремонт», винесено наказ №293-к/тм про результати проведеного службового розслідування, яким Наказ №285-к/тм викладений у новій редакції.

Відповідно до п. 3 Наказу №293-к/тм, за неналежне виконання своїх посадових обов'язків, порушення вимог порядку здійснення контролю за закупівлями ТОВ «Запорізький авіаційний ремонтний завод «Мігремонт», ОСОБА_1 оголошено догану та позбавлено премії в розмірі 100% за підсумками роботи за жовтень 2024 року. Підставами застосування дисциплінарного стягнення (догани) до ОСОБА_1 в Наказі №293-к/тм, зазначено наступні документи: висновки акту службового розслідування від 25.10.2024р. №01/2583; пояснювальна записка позивача від 24.10.2024р.

Отже, як зазначено в акті та наказах про притягнення до дисциплінарної відповідальності, ОСОБА_1 порушив свої посадові обов'язки, вимоги Порядку здійснення контролю за закупівлями ТОВ «Запорізький авіаційний ремонтний завод «Мігремонт» та вимоги Порядку закупівель підприємствами Державного концерну «Укроборонпром».

Допитаний у судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_7 , який виконує обов'язки уповноваженого з антикорупційної діяльності ТОВ «Запорізький авіаційний ремонтний завод «Мігремонт» повідомив, що стратегічне значення підприємств оборонно-промислового комплексу AT «УОП»» вимагає забезпечення їх ефективного та сталого функціонування на засадах доброчесності, нульової толерантності до проявів корупції та відповідальності. З метою негайного реагування на існуючі корупційні ризики в діяльності підприємств оборонно-промислового комплексу, AT «УОП» впроваджена стратегія запобігання, виявлення та протидії корупції на 2023-2024 роки. Запобігання та протидія корупції в AT «УОП», як частина системи корпоративного управління, має забезпечити умови, за яких кожне підприємство Укроборонпрому виконує свої зобов'язання законно та доброчесно, кожний працівник діє чесно, відповідально та дотримується найвищих ділових стандартів.

Одним з обов'язків свідка є виявлення порушень під час проведення процедур закупівель, віднесених AT «УОП» до найбільших ризиків в діяльності підприємств оборонно-промислового комплексу. Задля уникнення недоброчесних дій та корупційних ризиків під час проведення закупівель, AT «УОП» видано наказ від 12.06.2023 № 246, яким затверджено Порядок закупівель підприємствами Державного концерну «Укроборонпром» в умовах правового режиму воєнного стану. Дотримання зазначеного порядку є обов'язковим.

AT «УОП» на регулярній основі направляються підприємствам оборонно-промислового комплексу інформаційні листи, в яких відображені виявлені порушення під час проведення закупівель, розпорядження щодо неприпустимості зловживань та здійснення заходів щодо їх попередження.

Одним із основних запобіжників господарсько-фінансовим порушенням на підприємствах - учасниках AT «УОП» має бути організація внутрішнього контролю.

Позивач у справі займає посаду професіонала з фінансово-економічної безпеки. За невиконання своїх посадових обов'язків, професіонал з ФЕБ несе персональну відповідальність.

У жовтні 2024 року він проводив службову перевірку інформації, викладеної у доповідних записках заступника директора з безпеки ОСОБА_5 (вх. № 157 від 15.10.2024, № 158 від 15.10.2024) щодо порушень, виявлених під час проведення закупівель інженером 1 категорії ОСОБА_8 та інженером 2 категорії ОСОБА_9 бюро з організації та проведення електронних торгів та цінового аналізу відділу матеріально-технічного забезпечення, за наслідками якої встановлено, що під час аналізу цін для визначення постачальника для закупівлі дизельного генератора EMSA Е IV ST 0176 виявлено ряд порушень процедури закупівлі.

В ході перевірки було встановлено, що інженером із закупівлі ОСОБА_8 для закупки дизельного генератора EMSA Е IV ST 0176 було обрано постачальника - ТОВ «Гараж-плюс», який запропонував ціну 1 720 000 грн. за 1 од, в результаті порівняння з пропозиціями цін інших постачальників: ТОВ «АТП «Логістік» - 1 780 000 грн, ПрАТ «Електропівденмонтаж-10» - 1 730 000 грн.

Тобто, проведений аналіз, подальша його перевірка та погодження з боку професіонала з ФЕБ ОСОБА_1 здійснена з порушенням процедури закупівлі, впровадженої у AT «УОП». Про це він повідомив т.в.о директора підприємства ТОВ «ЗАРЗ «МіГремонт».

Перевіривши доводи апеляційної скарги ТОВ «Запорізький авіаційний ремонтний завод «Мігремонт» та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов'язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи у роботі й відповідальність за невиконання цих обов'язків.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Частиною першою статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Під час розгляду справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків, закріплених нормами трудового права, КЗпП України, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також порушення або невиконання правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.

Складовими дисциплінарного проступку є:

- дії (бездіяльність) працівника;

- вина працівника;

- наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавця покладено обов'язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. Під час обрання виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах КЦС у складі Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №664/2820/15-ц, від 20 лютого 2019 року у справі №757/28453/14-ц, від 18 березня 2020 року у справі №484/2962/17 та від 01 липня 2020 року у справі №760/7225/16-ц.

Підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов'язків, закріплених нормами трудового права: КЗпП України, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.

Принцип презумпції невинуватості в трудовому праві випливає із змісту статті 138 КЗпП, яка передбачає обов'язок роботодавця доводити наявність умов, серед них і вини працівника, для притягнення такого працівника до відповідальності.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі №359/4316/17, від 08 жовтня 2020 року у справі №202/2817/19.

У відповідності з пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9, судам необхідно з'ясувати чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності не має значення, чи призвів вчинений ним дисциплінарний проступок до настання реальних негативних наслідків. Для накладення дисциплінарного стягнення цілком достатньо фіксації самого факту винного вчиненого працівником порушення трудової дисципліни, а наявність чи відсутність шкідливих наслідків може бути врахована тільки при визначенні тяжкості проступку та виборі виду дисциплінарного стягнення.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 24 липня 2019 року у справі № 359/4316/17 та від 30 березня 2020 року у справі № 489/7807/18.

У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 липня 2019 року у справі № 487/1885/17 (провадження № 61-25009св18) вказано, що «підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов'язків, закріплених нормами трудового права: КЗпП України, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця. Дисциплінарним проступком визнаються діяння, що пов'язуються з невиконанням чи неналежним виконанням працівником своїх обов'язків без поважних причин. Тобто наявність поважних причин у такому разі свідчить про відсутність вини працівника».

Аналогічний висновок наведений і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 березня 2023 року у справі № 690/190/21 (провадження № 61-10261св22).

За приписами статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Так, при наданні оцінки правомірності порядку накладання на позивача дисциплінарного стягнення та законності обставин його накладення, слід виходить із загальних правил притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, передбачених КЗпП України.

З вищевикладеного вбачається, що накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення повинні містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин.

При цьому, ознакою порушення працівником трудової дисципліни, яка може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у формі оголошення догани, є наявність вини в його діях чи бездіяльності, шкідливі наслідки та причинний зв'язок між ними і поведінкою правопорушника.

Відповідно до висновків Верховного Суду від 24 липня 2019 року, викладеного за наслідками розгляду справи № 359/4316/17 та від 18 жовтня 2020 року за наслідками розгляду справи № 202/2817/19 судам роз'яснено, що зі змісту 138 КЗпП України вбачається, що у трудовому праві діє принцип презумпції невинуватості і саме на роботодавця покладено обов'язок доводити наявність умов, серед яких вина працівника для притягнення такого до відповідальності.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що у наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов'язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов'язково містити нормативне посилання, тобто роботодавець повинен зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно правового акту чи акту локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності. Виконання всіх цих вимог є безумовною запорукою правильного та законного оформлення прийнятого роботодавцем рішення, що одночасно виступає гарантією дотримання трудових прав працівників.

Аналіз викладених вище норм вказує, що під час вирішення питання про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності на роботодавцеві лежить обов'язок щодо визначення: в чому конкретно проявилося порушення працівником трудової дисципліні з додержанням власником або уповноваженим ним органом передбачених статтями 147-149 КЗпП України правил і порядку застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок, зазначення фактичних обставин вчинення дисциплінарного проступку. Для накладення дисциплінарного стягнення необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Аналогічні правові висновки були зроблені Верховним Судом в постанові від 20 липня 2020 року за наслідками розгляду справи № 554/9493/17.

Законодавство про працю не закріплює переліку діянь, які вважаються порушенням трудової дисципліни. Тому, для встановлення дисциплінарного проступку важливо з'ясувати коло трудових (службових) обов'язків працівника. Саме їх невиконання чи неналежне виконання складають основу об'єктивної сторони складу цього правопорушення.

У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов'язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які стали підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення.

Отже, підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення останнім трудової дисципліни. При цьому, закон вимагає, щоб факт такого порушення належним чином був зафіксований та дотриманий порядок застосування дисциплінарних стягнень.

Крім цього, при притягненні працівника до даного виду відповідальності, адміністрація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов'язків, а також врахувати, що роботодавець не може ставити у вину працівникові та притягати його до дисциплінарної відповідальності у випадку невиконання обов'язків, які не обумовлені трудовим договором і про які працівник не був поінформований належним чином.

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

У постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2801цс15 зроблено висновок про те, що пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з'ясування усіх обставин його вчинення, в тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов'язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами.

Зазначений правовий висновок підтриманий також Верховним Судом у постановах від 21 жовтня 2019 року у справі № 711/8227/16-ц, у постанові Верховного Суду від 20 2020 року у справі № 754/4355/17,від 08 жовтня 2020 року у справі № 202/2817/19.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Суд першої інстанції правильно виснував, що накази про накладення на позивача дисциплінарного стягнення не відповідають вимогам трудового законодавства, зокрема не містять вказівки та в них не конкретизовано яке порушення трудової дисципліни було допущено позивачем, та за які саме дії або бездіяльність його притягнуто до відповідальності у вигляді догани, в якій день та о якій годині мало місце порушення, натомість, в усіх трьох наказах, міститься фактично одне й те ж порушення (не конкретизоване яке саме) без будь якого нормативного посилання, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності. Така прогалина, допущена у наказі, не може бути усунута шляхом надання відповідачем документів, які передували складанню наказу про винесення догани. Таким чином, суд дійшов вірного висновку, що роботодавець не виконав свій обов'язок з надання доказів наявності фактів винного вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

Враховуючи, що саме на відповідача покладено обов'язок доводити винність працівника щодо порушення ним своїх посадових обов'язків та враховуючи, що в оскаржуваних наказах не конкретизовано в чому полягало порушення трудової дисципліни працівником, викладені у ньому загальні формулювання не пояснюють суть порушень трудової дисципліни, які допустив у роботі позивач, висновок суду першої інстанції про не встановлення в діях позивача дисциплінарного проступку є вірним.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «Запорізький авіаційний ремонтний завод «Мігремонт» зводяться до повторень заперечень проти позову, незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка. Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Докази та обставини, на які посилається представник ТОВ «Запорізький авіаційний ремонтний завод «Мігремонт» в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає, що суд надав правильну оцінку доводам сторін в цій частині спору та дійшов обґрунтованого висновку про скасування пункту 3 наказу виконуючого обов'язки директора ТОВ «Запорізький авіаційний ремонтний завод «Мігремонт» №285к/тм від 25.10.2024р. про результати проведеного службового розслідування, а саме: оголошення ОСОБА_4 догани та позбавлення ОСОБА_1 премії в розмірі 100% за підсумками роботи за жовтень 2024 року; скасування пункту 1 наказу виконуючого обов'язки директора ТОВ «Запорізький авіаційний ремонтний завод «Мігремонт» №636к/тр від 31.10.2024р., а саме: скасування ОСОБА_4 з 01.10.2024 на період дії догани, оголошеної наказом №285к/тм від 25.10.2024 року, надбавки за складність, напруженість у роботі, встановлену наказом від 29.12.2023р. №648к у розмірі 20%; скасування пункту 3 наказу виконуючого обов'язки директора ТОВ «Запорізький авіаційний ремонтний завод «Мігремонт» №293к/тм від 01.11.2024р. про результати проведеного службового розслідування, а саме: оголошення ОСОБА_4 догани та позбавлення ОСОБА_1 премії в розмірі 100% за підсумками роботи за жовтень 2024 року.

Отже, висновок суду про те, що оспорювані позивачем пункти наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності є незаконними та такими, що підлягають скасуванню є правильним, оскільки під час судового розгляду справи як в суді першої так і в суді апеляційної інстанції було доведено факт недотримання відповідачем при їх виданні вимог трудового законодавства та встановлено, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарних стягнень у вигляді догани відбулося без законних підстав.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити апеляційну скаргу представника ТОВ «Запорізький авіаційний ремонтний завод «Мігремонт» без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду в оскарженій представником відповідача частині не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення в оскарженій ним частині не впливають.

Перевіривши доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Вишнякова Д.О. та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Ухвалюючи рішення в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що наявні в матеріалах справи: довідка про отримання грошових коштів від позивача за надання правничої допомоги від 13.03.2025 року разом із договором про надання правничої допомоги від 25.11.2025р., актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 13.03.2025р. не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності подання відзиву та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважав, що зазначені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 19 000 грн. є завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу розподілу судових витрат. Крім того, у матеріалах справи відсутні належним чином документально підтверджені витрати на правову допомогу, відсутній розрахунок таких витрат. Оскільки представник позивача документально не підтвердив понесення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що заява про відшкодування судових витрат у зв'язку із розглядом справи не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Проте, з такими висновками суду погодитися не можна з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

Частиною 1статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції представник позивача надав суду першої інстанції копії наступних документів: договір про надання правової допомоги від 25.11.2025р., укладений між адвокатом Вишняковим Дмитром Олександровичем та ОСОБА_1 , акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 13.03.2025р. до договору про надання правової допомоги від 25.11.2025р., довідку від 13.03.2025р. про отримання грошових коштів адвокатом Вишняковим Д.О. від позивача за надання правничої допомоги згідно договору про надання правничої (правової) допомоги від 25.11.2025р. у розмірі 19 000 грн.

В акті приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 13.03.2025р. зазначено:

- 06.02.2025р. - участь у судовому засіданні у Ленінському районному суді м. Запоріжжя (справа №334/9662/24) 3 000 грн.;

- 12.03.2025р. - участь у судовому засіданні у Ленінському районному суді м. Запоріжжя (справа №334/9662/24) - 3 000 грн.;

- 31.03.2025р. - участь у судовому засіданні у Ленінському районному суді м. Запоріжжя (справа №334/9662/24) - 3 000 грн.;

Загальна вартість робіт (послуг) склала: 19 000 грн. Сторони одна до одної претензій не мають.

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу", про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

З урахуванням наведеного вище, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Крім того, Верховний Суд у постанові від 01 листопада 2022 року у справі № 757/24445/21-ц вказав, що відсутність доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не може виступати самостійною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.

Верховний Суд у постановах від 21 квітня 2021 року у справі № 488/1363/17 (провадження № 61-11991св20) та від 26 січня 2022 року у справі № 127/1415/20 (провадження № 61-878св21) дійшов висновків, що: «втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини п'ятої статті 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України».

Згідно з вимогами статей 137, 141 ЦПК України на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Разом з тим, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Зважаючи на викладене, посилання суду першої інстанції на ненадання позивачем суду документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, є помилковим, оскільки судом не були враховані вищезазначені висновки Верховного Суду при вирішення питання щодо стягнення судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу в даній справі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) зазначила, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду, серед іншого, зробила такі висновки:

- розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28, 29);

- саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

Витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов'язкову наявність у кожній справі та обов'язку суду в будь-якому випадку задовольнити заяву про їх відшкодування.

Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів вважає, що представником позивача надано достатні та допустимі докази понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

Зважуючи на складність та категорію справи, участь адвоката позивача в судовому розгляді, перелік послуг правничої допомоги, наданої в ході розгляду справи, задоволення вимог, керуючись принципами справедливості та верховенства права, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, заяву представника відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, апеляційний суд вважає за необхідно визначити розмір судових витрат, який підлягає відшкодуванню для позивача, у розмірі 8 000 грн.

Крім того, як зазначалося вище, представник ОСОБА_1 - адвокат Вишняков Д.О. в апеляційній скарзі вказував, що витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції складають 8 000 грн.: складання апеляційної скарги - 5 000 грн.; участь у судовому засіданні в Запорізькому апеляційному суді - 3 000 грн. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Запорізький авіаційний ремонтний завод «Мігремонт», представник позивача зазначав, що витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції додатково становлять 5 000 грн. (складання відзиву на апеляційну скаргу).

Враховуючи складність та конкретні обставини справи, необхідність надання адвокатом позивача послуг під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції та їх характер, необхідність дотримання критерію співмірності та розумності розміру понесених стороною витрат, реальності адвокатських витрат, характер виконаної адвокатом роботи, встановлені обставини, заяву представника відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, колегія суддів дійшла висновку, що витрати на правничу допомогу на стадії апеляційного провадження підлягають стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 в розмірі 3 000 грн.

Оскільки апеляційна скарга ТОВ «Запорізький авіаційний ремонтний завод «Мігремонт» підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат у вигляді судового збору, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції та переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Крім іншого, колегія суддів звертає увагу, що частиною четвертою статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Тобто, ця норма закону стосується оскарження судових рішень в частині саме позовних вимог, в той час як розподіл судових витрат (стягнення судових витрат) не є позовною вимогою, не стосується суті спору та не є рішенням по суті спору.

Судові витрати не є самостійними позовними вимогами та не входять до ціни позову, тому не підлягають оплаті окремо судовим збором при зверненні до суду із позовом або відповідною заявою, передбаченою процесуальним законодавством, тобто не є об'єктом справляння судового збору.

Оскільки, вимоги про розподіл судових витрат не відносяться до позовних та не впливають на розмір ставки судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а також враховуючи, що розмір судового збору за подання скарги на рішення суду залежить від суми судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (крім оскарження ухвали суду з процесуальних питань), то і підстави вимагати сплати судового збору за подання апеляційної або касаційної скарги на оскарження судових рішень щодо розподілу судових витрат відсутні. Зазначені висновки викладені у додатковій постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 914/633/18.

Зміст апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Вишнякова Д.О. свідчить про те, що представник позивача оскаржив рішення суду першої інстанції лише в частині щодо розподілу витрат на правничу допомогу.

З огляду на викладене вище підстав для розподілу судових витрат по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат відсутні, оскільки подання апеляційної скарги на вказану частину судового рішення не є об'єктом справляння судового збору.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький авіаційний ремонтний завод «Мігремонт» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Вишнякова Дмитра Олександровича задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 березня 2025 року у цій справі в частині відмови у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький авіаційний ремонтний завод «Мігремонт» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу скасувати та ухвалити в цій частині постанову наступного змісту:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький авіаційний ремонтний завод «Мігремонт» (ЄДРПОУ 07917635) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у сумі 8 000 (вісім тисяч) грн.

В іншій частині рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 березня 2025 року у цій справі залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький авіаційний ремонтний завод «Мігремонт» (ЄДРПОУ 07917635) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 3 000 (три тисячі) грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 11 липня 2025 року.

Головуючий Д.А. Трофимова

Судді: М.С. Гончар

Е.А. Онищенко

Попередній документ

128900895

Наступний документ

128900897

Інформація про рішення:

№ рішення:	128900896
№ справи:	334/9662/24
Дата рішення:	02.07.2025
Дата публікації:	18.07.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Цивільне
Суд:	Запорізький апеляційний суд
Категорія справи:	Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (01.05.2025)
Результат розгляду:	виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні
Дата надходження:	01.05.2025

Розклад засідань:

Минулі засідання (5)

06.02.2025 11:30	Ленінський районний суд м. Запоріжжя
17.02.2025 14:00	Ленінський районний суд м. Запоріжжя
12.03.2025 10:00	Ленінський районний суд м. Запоріжжя
31.03.2025 14:00	Ленінський районний суд м. Запоріжжя
02.07.2025 09:30	Запорізький апеляційний суд