Справа № 944/2399/25
Провадження №3/944/1520/25
16.07.2025 рокум.Яворів
Суддя Яворівського районного суду Львівської області Білецька М.О., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ч.2 ст.172-15 КпАП України,
ОСОБА_1 , будучи посадовою особою - інструктором навчального взводу навчальної батареї самохідно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , у порушення вимог ст.11, 12, 14, 16, 37, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.1-4, 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в умовах особливого періоду, вчинив недбале ставлення до військової служби, яке виразилось у не проведенні до 30.04.2025, 01.05.2025, 02.05.2025 та 04.05.2025 службових розслідувань, призначених наказами командира військової частини НОМЕР_2 за №1066-АД від 10.04.2025, № 1088-АД від 12.04.2025, №1089-АД від 12.04.2025, №1121-АД від 14.04.2025, №1122-АД від 14.04.2025, №1123-АД від 14.04.2025 та №1106-АД від 13.04.2025, внаслідок чого не скеровано в правоохороні органи повідомлення та матеріали вчинення кримінального правопорушення, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-15 КпАП України.
02.06.2025 ОСОБА_1 подав до суду письмові пояснення, в яких зазначає, що з 13.04.2025 по 30.05.2025 він перебував на посаді інструктора навчального взводу навчальної батареї самохідно-артилерійського дивізіону та виконував обов'язки з підготовки курсантів на курсі базової загальновійськової підготовки. У його підпорядкуванні переуває група з 33 осіб. Навчальний процес триває з понеділка по суботу протягом усього робочого дня. На початок квітня йому передано обов'язк щодо проведення службових розслідувань за фактами самовільного залишення частини іншими особами, при цьому в обов'язки інструктора не входить проведення службових розслідувань. Проте, частину службових розслідувань він фактично провів, деякі з них були завершенні, але документи залишилися не підписаними в штабі, у зв'язку з надмірними службовим навантаженням, що об'єктивно унеможливило подання всіх документів у встановлені строки.
В судовому засіданні ОСОБА_1 надав пояснення, аналогічні письмовим поясненням, та просив закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КпАП України, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.280 КУпАП під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя повинен з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган ( посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, тощо.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною другою статті 172-15 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
Вказана норма є бланкетною, а відтак під час провадження у справі з'ясовується, серед іншого, яку норму спеціального закону порушила особа, в чому полягає суть цих порушень із відповідним закріпленням вказаних норм.
Статтею 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до вимог ст. 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром, який призначив службове розслідування, або старшим командиром, але не більш як на один місяць.
Відповідно до вимог ст. 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові, який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові, а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов'язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.
Відповідно до вимог «Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України» затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 розділу III пункту 8, встановлено, що особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.
Відповідно до Пункт 2 розділу III «Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України» затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Відповідно до порядку Пункт 12 розділу III даного переліку, службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром. В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром, який призначив службове розслідування, або старшим командиром, але не більше ніж на один місяць.
Відповідно до порядку Пункт 13 розділу III даного переліку, перенесення строків проведення службового розслідування здійснюється за відповідним наказом посадової особи, яка призначила службове розслідування.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КпАП України, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення №63 від 09 травня 2025 року, рапортом начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 , витягом з наказу №1400-АД від 08.05.2025 командира військової частини НОМЕР_2 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовців війьскової частини НОМЕР_2 »; витягом з наказу №1066-АД від 10.04.2025 командира військової частини НОМЕР_2 «Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_3 »; витягом з наказу №1088-АД від 12.04.2025 командира військової частини НОМЕР_2 «Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_4 »; витягом з наказу №1089-АД від 12.04.2025 командира військової частини НОМЕР_2 «Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_5 »; витягом з наказу №1121-АД від 14.04.2025 командира військової частини НОМЕР_2 «Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_6 »; витягом з наказу №1122-АД від 14.04.2025 командира військової частини НОМЕР_2 «Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_7 »; витягом з наказу №1123-АД від 14.04.2025 командира військової частини НОМЕР_2 «Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_8 »; витягом з наказу №1106-АД від 13.04.2025 командира військової частини НОМЕР_2 «Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_9 »; письмовими поясненнями ОСОБА_10 від 06.05.2025, а також іншими доказами, які наявні в матеріалах справи.
Наведеними вище доказами підтверджується, що ОСОБА_1 вчинив недбале ставлення до військової служби, яке виразилось у непроведенні службових розслідувань, призначених наказами командира військової частини, внаслідок чого не скеровано в правоохронні органи повідомлення та матеріали вчинення кримінального правопорушення, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Внаслідок недбалого ставлення ОСОБА_1 до виконання службових обов'язків, командуванням частини своєчасно не прийнято рішення щодо військовослужбовців, які самовільно залишили розташування частини, чим створено передумови для уникнення такими особами відповідальності, а також сприяло виникненню негативного процесу, який призводить до зростання випадків самовільного залишення розташування військової частини іншими військовослужбовцями.
Зазначені вище докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КпАП України є такими, що доповнюють одне одного, є повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки відповідно до ст. ст.251, 252 КУпАП, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також є такими, що зібрані в порядку, встановленому законом.
Таким чином, в ході розгляду справи встановлено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КпАП України.
Суд не бере до уваги пояснення ОСОБА_1 з приводу неможливості провести вчасно службові розслідування через надмірне службове навантаження, що унеможливило подання всіх документів у встановлені строки, виходячи з наступного.
Згідно з постановою Верховного Суду від 21.05.2021 у справі №185/12161/15-к, відповідальність за недбалість настає у разі, якщо особа мала обов'язок і реальну можливість діяти, але свідомо не діяла. ОСОБА_1 , як посадова особа, якій віддано наказ про проведення службового розслідування мав обов'язок провести його у визначений у наказі термін, проте цього не зробив і не вжив ніяких дій для того щоб продовжити термін виконання поставленого наказу.
Відповідно до ст. 33 КпАП України при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
При призначенні адміністративного стягнення ОСОБА_1 враховую характер вчиненого правопорушення, особу винного, який до адміністративної відповідальності не притягався, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність та вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу.
Відповідно до ч.7 ст.283 КУпАП постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.
Згідно з п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір встановлюється у 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 605,60 гривень. Отже, з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в дохід держави.
Керуючись ст. ст. 221, 283, 284 КпАП України, п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять ) гривень 60 копійок.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у цей строк, постанова про накладення штрафу надсилається до виконання органу державної виконавчої служби в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначений постановою КМ України.
Суддя М.О. Білецька