іменем України
(заочне)
17 липня 2025 року
Справа №451/796/25
Провадження № 2/451/294/25
Радехівський районний суд Львівської області
у складі головуючого судді Семенишин О.З.
секретар судового засідання Федорук І.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Радехові в залі суду цивільну справу №451/796/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Радехівського районного нотаріального округу Юрченко Олена Василівна, про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку,
Стислий виклад позиції учасників процесу
16 травня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання осіб такими, що не прийняли спадщину, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Радехівського районного нотаріального округу Юрченко Олена Василівна, про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі - продажу житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу будинку, серії ААЕ №523801 від 5 березня 1997 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Радехівського районного нотаріального округу. Відповідно до вищевказаного договору купівлі-продажу від 14.10.2014 року я придбав у ОСОБА_2 житловий будинок загальною площею 140,3 кв.м., житловою площею 78,5 кв.м., який розташований на земельній ділянці 886 кв.м., а також гараж та літню кухню, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та зазначені в технічному паспорті на житловий будинок. Житловий будинок продано за 50 000,00 гривень, грошові кошти у розмірі 50 000,00 гривень ОСОБА_2 отримав від позивача після підписання вищезазначеного договору. Правочин обома сторонами повністю виконаний: Відповідачем були звільнені всі приміщення, передані ключі та технічна документація, він знявся з реєстрації за вказаною адресою, ні заперечень, ні зауважень ніхто із сторін по правочину не заявляв. Позивач використовує вказаний житловий будинок протягом 10-ти років для постійного проживання, за вказаною адресою зареєстровані його дружина та діти, він регулярно оплачує комунальні платежі та утримує будинок в належному санітарно-технічному стані. Суттєвими умовами вищевказаного договору купівлі-продажу була повна оплата за будинок в розмірі 50 000,00 гривень та наступний розподіл витрат, пов'язаних з нотаріальним посвідченням договору купівлі-продажу та реєстрацією права власності. Позивачем, як покупцем, були виконанні умови даного договору, а саме сплачено вказані суми готівковими коштами продавцю об'єкта нерухомого майна. Натомість він отримав технічну документацію на будинок та ключі від замків. Проте, відвідати нотаріуса для укладення договору купівлі-продажу в письмовій формі та його нотаріального посвідчення виявилось неможливим, оскільки Відповідач раптово повернувся в російську федерацію, де він постійно проживав, про що повідомив по телефону, пообіцявши під час наступного свого приїзду спільно відвідати нотаріуса. Протягом всього часу з дати укладення вищевказаного договору купівлі-продажу позивач проживав в будинку, здійснив його ремонт, маючи надію на спільне з продавцем відвідання нотаріуса з метою посвідчення договору купівлі-продажу будинку та подальшої реєстрації права власності за позивачем в установленому законом порядку. Разом із тим, у зв'язку із широкомасштабним вторгненням російської федерації на територію України можливість нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу будинку втрачена, враховуючи, що жодних засобів зв'язку з Відповідачем, який є громадянином рф, у позивача немає, місце проживання або перебування Відповідача йому не відоме. Таким чином, просить суд: визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку від 14 жовтня 2014 року, що розташований по АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), в якості покупця, та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), в якості продавця, за ціною 50 000,00 грн (а.с.3-6).
Заяви та клопотання учасників процесу та інші процесуальні дії у справі
Своєю ухвалою від 10 червня 2025 року суд відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання (а.с.1-2).
Ухвалою підготовчого засідання від 3 липня 2025 року постановлено закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті (а.с.44).
Позивач подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав повністю та просив такі задовольнити, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення (а.с.43).
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, чим і скористався позивач.
Відповідач у судове засідання не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася судом належним чином (а.с.47).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Радехівського районного нотаріального округу Юрченко Олена Василівна в судове засідання не прибула, про причини неприбуття не повідомила, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася судом належним чином (а.с.48).
Відповідно до статті 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку, на підставі наявних доказів, які знаходяться у матеріалах справи, чого не заперечив позивач.
Таким чином, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд не здійснює фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Установлені судом фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин
14 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі - продажу житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 (а.с.11), який належав ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу будинку серії ААЕ №523801 від 5 березня 1997 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Радехівського районного нотаріального округу (а.с.12-13,14).
Відповідно до вищевказаного договору купівлі-продажу від 14.10.2014 позивач придбав у ОСОБА_2 житловий будинок загальною площею 140,3 кв.м., житловою площею 78,5 кв.м., який розташований на земельній ділянці 886 кв.м., а також гараж та літню кухню, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та зазначені в технічному паспорті на житловий будинок (а.с.15-18).
Житловий будинок продано за 50 000,00 гривень, грошові кошти у розмірі 50 000,00 гривень ОСОБА_2 отримав від позивача після підписання вищезазначеного договору.
Правочин обома сторонами повністю виконаний: Відповідачем були звільнені всі приміщення, передані ключі та технічна документація, він знявся з реєстрації за вказаною адресою, ні заперечень, ні зауважень ніхто із сторін по правочину не заявляв.
Позивач використовує вказаний житловий будинок протягом 10-ти років для постійного проживання, за вказаною адресою зареєстровані його дружина та діти, що підтверджується витягом про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 246 від 09.10.2024 (а.с.10) та будинковою книгою (а.с.19-21).
Суттєвими умовами вищевказаного договору купівлі-продажу була повна оплата за будинок в розмірі 50 000,00 гривень та наступний розподіл витрат, пов'язаних з нотаріальним посвідченням договору купівлі-продажу та реєстрацією права власності. Позивачем, як покупцем, були виконанні умови даного договору, а саме сплачено вказані суми готівковими коштами продавцю об'єкта нерухомого майна. Натомість позивач отримав технічну документацію на будинок та ключі від замків.
Проте, відвідати нотаріуса для укладення договору купівлі-продажу в письмовій формі та його нотаріального посвідчення виявилось неможливим, оскільки відповідач раптово повернувся в російську федерацію, де він постійно проживав, про що повідомив по телефону, пообіцявши під час наступного свого приїзду спільно відвідати нотаріуса.
Разом із тим, у зв'язку із широкомасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України можливість нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу будинку втрачена, оскільки жодних засобів зв'язку з відповідачем у позивача немає.
Вказані вище обставини, учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому відповідно до вимог ст. 12, 229 ЦПК України ці докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.
Позиція суду
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст. 13, 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов необхідно задовольнити з таких підстав.
Норми права, які застосував суд, та мотивована оцінка наведених сторонами аргументів
До правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосовує норми Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК України) та Цивільного кодексу України (ЦК України).
Згідно із ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не забороняються законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплати за нього певну грошову суму.
Згідно із ст. 657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
На підставі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.
Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору купівлі-продажу є найменування майна, що продається, та його ціна.
Сторонами за договором було здійснено повне виконання усіх істотних умов, а саме: позивач сплатив кошти за об'єкт нерухомості, а продавець передав позивачу документи, що підтверджують право власності на вказане майно.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися про всі істотні умови договору, що підтверджуються письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна зі сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
За правилами ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Відповідно до статті 1 протоколу 1 Європейської Конвенції з прав людини кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду України, висловлену в постанові від 06 вересня 2017 року в цивільній справі № 6-1288цс17, відповідно до якої однією з умов застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.
Верховний Суд у постанові від 07 грудня 2022 року в справі № 142/119/20 зазначив, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається (частина друга статті 220 ЦК України).
Із урахуванням принципу розумності, очевидно, що позов про визнання договору дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України є способом захисту цивільних прав та інтересів учасників приватних відносин. Рішення суду про визнання договору дійсним при недодержанні сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору «зцілює» тільки таку ваду як відсутність нотаріального посвідчення договору. При цьому наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається в силу прямої вказівки в частині другій статті 220 ЦК України.
Судом установлено, що власник майна, який передав його позивачу виїхав за межі України на територію Російської Федерації, де він постійно проживав, тому відвідати нотаріуса для укладення договору купівлі-продажу в письмовій формі та його нотаріального посвідчення виявилось неможливим, у зв'язку з чим на цей час позивач не може посвідчити договір в нотаріальному порядку та здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке набув на підставі договору купівлі-продажу та вільно розпоряджатися належним йому майном.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1 та ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).
На підставі вищевикладеного, беручи до уваги, що сторонами були виконані усі істотні умови договору купівлі-продажу нерухомого майна, відбулося передання майна та його оплата, майно було правомірно придбано позивачем, беручи до уваги, що нотаріальне посвідчення договору є неможливим, а також враховуючи що позивач має непорушне право на мирне володіння своїм майном, то суд доходить висновку, що позовні вимоги про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати.
Керуючись ст. 4, 12, 13, 19, 76-78, 81, 82, 89, 141, 211, 229, 247, 258-259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України; ст. 220, 328, 334, 655, 657, 638 ЦК України; суд,
задовольнити позов ОСОБА_1 .
Визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку від 14 жовтня 2014 року, що розташований по АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в якості покупця, та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в якості продавця, за ціною 50000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 457 (одна тисяча чотириста п'ятдесят сім) гривень 10 (десять) копійок.
Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Радехівського районного суду Львівської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Сторони та інші учасники у справі
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Радехівського районного нотаріального округу Юрченко Олена Василівна, місцезнаходження: вулиця Відродження, 12, місто Радехів, Шептицький район, Львівська область, 80200.
Головуючий суддяСеменишин О. З.
Рішення виготовлено 17 липня 2025 року.