Справа № 303/712/25
Провадження № 1-кп/303/102/25
16 липня 2025 року м.Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі судді ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 за участю прокурора ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_4 , її представника - адвоката ОСОБА_5 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області кримінальне провадження № 12024070000000 від 10.11.2024 року відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Зубівка Мукачівського району Закарпатської області, українця, громадянина України, освіта - середня, не одружений, не працює, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, -
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -
10 листопада 2024 року, близько 07 години 40 хвилин, ОСОБА_7 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ-21099», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі національного значення Н-09, сполученням «Мукачево- Івано Франківськ - Рогатин- Львів» зі сторони м. Мукачево у напрямку м. Іршава, в межах населенного пункту с. Березинка, Мукачівського району, Закарпатської області, зі швидкістю близько 80 кмгод, неподалік будинку № 93, який розташований по вулиці Мукачівській, діючи в супереч вимогам п.п. 1.3, 1.5, 1.10 з посиланням на термін «безпечна швидкість», «дорожня обстановка», 2.3 б., 2.9 б, 12.1, 12.4. «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, будучи самовпевненим, нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників дорожнього руху, достовірно знаючи, що керує транспортним засобом без права керування таким транспортним засобом, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася та її зміни, не забезпечив безпеку дорожнього руху, через власний фізіологічний стан, будучи стомленим, тимчасово заснув за кермом вказаного автомобіля, у результаті чого втратив керованість транспортним засобом, перетнув дорожню горизонтальну розмітку 1.1. (вузька суцільна лінія), що поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, виїхавши на зустрічну смугу руху, після чого виїхав за межі проїзної частини дороги на ліве узбіччя по ходу руху транспортного засобу, де допустив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_2 .
У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді поєднаної тупої травми хребта, грудної клітки, черева у вигляді закритої травми хребта: перелому хребта на рівні 4-го грудного хребця з пошкодженням спинного мозку, закритої травми грудної клітки, двобічних множинних переломів ребер з пошкодженням плеври, розриву правої легені, забою легень, забою серця, закритої травми черева, розриву селезінки, яка супроводжувалась внутрішньою кровотечею. Вище вказані тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень п.2.1.3. «Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» і знаходиться у прямому причинному зв'язку з настанням смерті.
Своїми діями ОСОБА_7 порушив вимоги вимогам п.п. 1.3, 1.5, 1.10 з посиланням на термін «безпечна швидкість», «дорожня обстановка», 2.3 б., 2.9 б, 12.1, 12.4. Правил дорожнього руху України
Невиконання водієм ОСОБА_7 вказаних вимог Правил дорожнього руху України, знаходиться в прямому причинному зв'язку з наступившими наслідками, внаслідок яких потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження. що потягли за собою його смерть.
Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, тобто - порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили смерть потерпілого.
За згодою обвинуваченого, учасників провадження, суд в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілої та дослідженням матеріалів, що характеризують ОСОБА_7 . При цьому суд з'ясував, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, що не має сумнівів у добровільності їх позицій, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 провину свою визнав повністю, щиро розкаявся, суду пояснив, що повністю підтверджує викладені в обвинувальному акті обставини вчинення кримінального правопорушення і, що дійсно 10.11.2024 року о 07 годині 40 хвилин вертався з роботи додому на автомобілі марки ВАЗ 21099 номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_9 , який разом з ним працював на будівництві. Оскільки він двоє діб працював, не зміг себе контролювати і заснув за кермом, в результаті чого наїхав на пішохода ОСОБА_8 , який помер. В скоєному щиро кається, повністю відшкодував моральну та матеріальну шкоду потерпілій, прохає суворо не карати.
Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що померлий ОСОБА_8 був її чоловіком, якого 07.11.2024 року збив на автомобілі обвинувачений та який від травм помер. ОСОБА_7 повністю відшкодував матеріальну та моральну шкоду, попросив вибачення. Прохає суворо не карати підсудного, не позбавляти його волі та не призначати додаткове покарання.
На підставі викладеного, суд вважає доведеною вину ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення за ч.2 ст.286 КК України, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили смерть потерпілого.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд у відповідності до вимог ст. ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності притягається вперше, за місцем проживання характеризується виключно з позитивної сторони, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відшкодував потерпілій завдані збитки, яка прохала обвинуваченого суворо не карати, не позбавляти волі, не застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Обставини, які згідно зі ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого є: щире каяття, вчинення злочину особою вперше, добровільне відшкодування завданих збитків.
Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
Враховуючи ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання, відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 покарання в межах санкції статті закону, за якою він притягується до кримінальної відповідальності без застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами та приходить до висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах контролю за його поведінкою під час іспитового строку та призначити додаткове покарання у виді позбавлення керування транспортними засобами, оскільки під час вчинення злочину, ОСОБА_7 , знаючи, що він не має права керувати транспортними засобами, не маючи посвідчення водія, сів за кермо автомобіля.
Суд, враховуючи характер та обсяг допущених обвинуваченим ОСОБА_7 порушень Правил дорожнього руху, його негативне ставлення до вчиненого, який беззаперечно визнав свою вину, вчинене кримінальне правопорушення не спричинено було зухвалими навмисними діями, не перебував у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зважаючи на думку потерпілої, яка сама по собі, як вказано вище, не є вирішальною, але враховується судом в сукупності з іншими обставинами.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005), та в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16.10.2008) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Конституційний Суд України в своєму рішенні зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного».
Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих. Однією із умов досягнення цієї мети є відшкодування завданого злочином збитку або усунення заподіяної шкоди.
Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Процесуальні витрати по справі, пов'язані із проведенням судових експертиз на загальну суму 5969, 25 грн., які підтверджено документально, згідно ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_7 в дохід держави.
Цивільний позов не заявлено.
Питання про речові докази та арешт майна суд вирішує відповідно до вимог ст. ст. 100, 174 КПК України
Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд, -
Визнати винним ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді 5-ти (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.
Згідно п. п. 1, 2, ч. 1, ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи чи навчання.
Судові витрати по справі за проведення судових експертиз в сумі 5969, 25 (п'ять тисяч девятьсот шістдесят дев'ять тисяч) грн. 25 коп. стягнути з ОСОБА_7 на користь держави.
Речові докази:
- легковий автомобіль марки ВАЗ моделі 21099 реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_1 - повернути власнику ОСОБА_10 , два уламки деталей чорного кольору, черевик чоловічий чорного кольору, змив з поверхні ручки перемикання передач, змив з поверхні керма, змив з ручки ручного гальма, змив рідини бурого кольору з панелі біля керма, змив із зовнішньої сторони вітрового скла - знищити, мобільний телефон марки «Айфон» - повернути власнику.
Міру запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний час доби - скасувати.
Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 статті 349 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя: ОСОБА_1