Виноградівський районний суд Закарпатської області
Справа № 299/2447/24
17.07.2025 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_4 ,
за участю прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
потерпілих - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
представника потерпілих - ОСОБА_13 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Виноградів клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та ОСОБА_7 в частині покладених обов'язків у кримінальному провадженні №12023070080000768 від 27.11.2023 року,
Прокурором подано до суду клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою та клопотання про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 в частині покладених обов'язків у кримінальному провадженні №12023070080000768 від 27.11.2023 року про обвинувачення ОСОБА_6 за п.7 ч.2 ст.115 КК України та ОСОБА_7 ч.4 ст.296 КК України.
Подані прокурором клопотання мотивовано тим, що 27.11.2023 року близько 13 години 40 хвилин ОСОБА_6 , перебуваючи неподалік будинку № 18 по вул. Партизанській в с. Підвиноградів Берегівського району, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, з хуліганських мотивів, тобто грубо порушуючи встановлені норми суспільної поведінки, виражаючи явну неповагу до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, відкрито нехтуючи встановленим у суспільстві порядком, в ході конфлікту, що виник між мешканцями компактного ромського поселення вищевказаного населеного пункту, усвідомлюючи, що він знаходиться у громадському місці, в присутності інших осіб, прагнучи самоутвердитися способом демонстрації грубої фізичної сили, тримаючи в правій руці металеву лопату з дерев'яним руків'ям, використовуючи малозначний привід, а саме прохання ОСОБА_14 припинити з ним словесний конфлікт, підійшов ззаду до останнього та діючи з метою заподіяння смерті іншій людині, наніс вістрям вищезазначеної лопати один удар в область тім'яної частини голови ОСОБА_14 , заподіявши останньому тілесні ушкодження у виді рвано-забійної рани на шкірних покривах тім'яної ділянки голови з крововиливом в м'які тканини внутрішньої поверхні м'яких покривів тім'яної ділянки голови та перелому склепіння черепа, внаслідок яких ОСОБА_14 помер у приймальному відділенні КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 218/в від 26.01.2024 вищевказані тілесні ушкодження відповідно до пункту 2.1.1.а) «Правил судово- медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України № 6 від 17.01.1995, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, вкладаються в час пригоди та знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку із настанням смерті ОСОБА_14 .
Вищевказані дії ОСОБА_6 кваліфіковано за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, з хуліганських мотивів.
27.11.2023 року близько 12 години 30 хвилин, ОСОБА_7 , знаходячись в громадському місці, а саме на вулиці неподалік будинку № 18 по вул. Партизанська в с. Підвиноградів, Берегівського району, діючи умисно, маючи умисел на вчинення хуліганства, безпричинно, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, яке проявилось у нахабному та зневажливому ставленні до норм громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, тримаючи у правій руці заздалегідь приготовлений предмет - дерев'яну биту, з метою нанесення тілесних ушкоджень, показуючи свою зверхність над оточуючими, в присутності сторонніх людей, під час конфлікту, який виник між місцевими жителями, спричинив тілесні ушкодження громадянам ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Вищевказані дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ч. 4 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинені із застосуванням іншого предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
Враховуючи викладене та те, що ОСОБА_7 звільнено з під варти у зв'язку із внесенням застави у розмірі 514 760 гривень існують підстави для продовження строку дії даного запобіжного заходу у частині покладених на нього судом вищевказаних обов'язків.
Враховуючи те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину проти життя та здоров'я особи, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, з врахуванням того, що обвинувачений може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, не з'являтись на виклики до суду, з метою переховування може виїхати за межі Закарпатської області, впливати на свідків в кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та існує ризик протиправної поведінки, у зв'язку з чим особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт та застава будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із продовженням тримання під вартою.
У зв'язку з цим просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою та ОСОБА_7 - в частині покладених обов'язків.
Прокурор подані клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження обов'язків підтримав з підстав, викладених у поданих клопотаннях.
Потерпілі підтримали клопотання прокурора.
Представник потерпілих - адвокат ОСОБА_13 просила клопотання прокурора задоволити.
Обвинувачений ОСОБА_7 щодо розгляду поданого клопотання прокурором без його захисника не заперечив. Щодо задоволення клопотання відносно нього не заперечив.
Захисник ОСОБА_8 доводи клопотання прокурора відносно ОСОБА_6 заперечила та зазначила, що доводи, наведені прокурором, жодними доказами не підтвердженно, а відтак є припущеннями.
Щодо особи обвинуваченого ОСОБА_15 зазначила, що він позитивно характеризується, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, є багатодітним батьком, виховує дитину інваліда, яка потребує особливих умов, а відтак і догляду від батька.
Додатково захисник зазначила, що ОСОБА_6 умов ухвали, якою було раніше змінено з тримання під вартою, не порушував.
Доказів, що він планує втечу, а інші неправомірні дії, стороною обвинувачення не надано, а відтак ризик переховуватися від суду зневільовано.
Жодних доказів того, що обвинувачений чинив тиск на потерпілих чи свідків не має.
Щодо суворості покарання, то через сплив значного часу, такий ризик втрачає своє значення.
Обвинувачений має незадовільний стан здоров'я, потребує спеціалізованого лікування, яке не може бути надано в умовах перебування під вартою.
З врахуванням наведеного просила визначити обвинуваченому ОСОБА_6 грошову заставу.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав захисника. Зазначив, що бажає лікуватися, а в умвах СІЗО це зробити неможливо.
Заслухавши думку прокурора, потерпілих, представника потерпілих, захисника та обвинувачених, дослідивши надані сторонами докази, з'ясувавши обставини, які мають значення для вирішення вказаних клопотань, суд прийшов до таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення (ч.3 ст.331 КПК України).
Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.
У відповідності до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Запобіжні заходи застосовуються за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії викладені вище.
Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу крім наявності ризиків, зазначених у статті 177, враховуються тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, її вік, стан здоров'я, розмір майнової шкоди, майновий стан, наявність родини та утриманців, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.
Вирішуючи питання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 суд враховує як положення, передбачені в КПК України, а також вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Аналізуючи доцільність подальшого застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою, суд враховує тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого він обвинувачується, приймає до уваги, що ризики, передбачені положеннями 177 КПК України, що стали підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися.
Суд констатує, що розгляд кримінального провадження триває. Обвинувачений ОСОБА_6 тривалий час утримується під вартою. Однак з врахуванням обставин справи, тяжкості висунутих обвинувачень, розонансності справи, ризики, наведені у клопотання прокурора є обгрунтованими, що у свою чергу не дає підстав суду для застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182).
Зокрема, судом враховується те, що згідно рішення Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
До уваги приймається практика Європейського суду з прав людини, зокрема, п. 51 у справі «Летелье проти Франції» (рішення від 26. 06. 1991) про те, що «суд визнає, що особлива тяжкість деяких правопорушень може визвати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять виправдане попереднє утримання в крайньому разі на протязі певного часу. При виключних обставинах цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, в крайньому разі в такій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку в наслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна рахувати виправданим, тільки, якщо маються підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно знаходиться під загрозою».
У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
При цьому, суд звертає увагу на те, що такі об'єктивні дані не повинні бути достатніми для засудження особи, апріорі, останні повинні лише об'єктивно зв'язувати певну особу з певним злочином для можливості застосування заходу забезпечення кримінального провадження при наявності реальних ризиків, а у разі ж не доведеності вини особи за наслідками судового розгляду, останній може бути виправданий судом, у тому числі, з урахуванням положень Конституції України.
Суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діянь, яке інкримінуються, тяжкістю покарання, яке загрожує згідно санкції статті, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Окрім наявної обґрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості обвинуваченню, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинувачених на більш м'який.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено, тож суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого до двох місяців.
Таким чином, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі ОСОБА_6 , та тяжкості пред'явленого обвинувачення, зможе забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження та суспільному інтересу.
Застосовуючи такий вид запобіжного заходу, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких судом було обрано обвинуваченому запобіжний захід у виді взяття під варту, не відпали, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу.
Доказів щодо погіршення стану здоров'я, неможливості перебування ОСОБА_6 в умовах тримання під вартою не надано.
Відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.
Доводи сторони захисту про те, що обвинувачений вже значний час перебуває під вартою, раніше не судимий, має тісні соціальні зв'язки мають значення при обранні та продовженні запобіжного заходу.
Разом з тим, з врахуванням всіх обставин кримінального провадження, не тільки тяжкості інкримінованого обвинуваченим, але й інші обставини справи, зокрема резонансність події, наслідки вчиненого, з врахуванням того, що обвинуваченому ОСОБА_6 інкриміновано вчинення умисного особливо тяжкого злочину із застосуванням насильства, що призвело до смерті потерпілого, за вказаних обставин та на вказаній стадії процесу доводи щодо зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 є необґрунтованими.
З цих підстав відхиляється доводи сторони захисту щодо можливості застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 альтернативний захід у виді грошової застави, оскільки він обвинувачується у вчиненні злочину за наслідками якого загинув потерпілий.
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_6 обвинувачується за п.7 ч.2 ст.115 КК України, тобто щодо злочину, який спричинив загибель людини, застава судом як альтернатива триманню під вартою не застосовується.
Доводи прокурора щодо продовження обов'язків відносно ОСОБА_7 є належним чином мотивовані та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314-316 КПК України,
Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів починаючи з 17.07.2025 року по 14.09.2025 року (включно).
Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов'язки прибувати до суду на першу вимогу, не відлучатися з населеного пункту, в якому він фактично проживає без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд з України та в'їзд в Україну та не спілкуватися з визначеними судом особами строком на 60 діб з 17.07.2025 року по 14.09.2025 року (включно).
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3