Справа №523/12797/25
Провадження №1-кс/523/4135/25
11 липня 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Пересипького районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого в ОВС Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 , про арешт тимчасово вилученого майна в матеріалах кримінального провадження за № 42025164220000016 від 21.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. ст. 368 КК України, -
Старший слідчий звернувся до слідчого судді Пересипського районного суду міста Одеси з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно.
В обґрунтування клопотання вказано, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одеса) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42025164220000016 від 21.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. ст. 368 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням здійснюється Одеською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону.
Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється групою прокурорів Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону.
Посилаючись на встановлені в ході досудового розслідування обставини, з метою забезпечення збереження речових доказів, враховуючи, що вказане майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, слідчий просив накласти арешт на вилучене майно.
В судове засідання слідчий не з'явився, подав до суду заяву в якій просив розглядати справу у його відсутність, вказавши, що клопотання підтримує у повному обсязі.
Власник майна у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином.
Захисник власника майна - адвокат ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, про що завчасно повідомив суд шляхом подання заяви із проханням розглянути справу за його відсутності. До зазначеної заяви було додано письмові заперечення щодо клопотання про накладення арешту на майно, які судом долучено до матеріалів справи та враховано під час розгляду. В своїх письмових запереченнях захисник звертає увагу суду на те, що органом досудового розслідування не доведено належність зазначених аркушів паперу ззовні схожих на національну валюту долари США - ОСОБА_6 . На думку захисника у клопотання слідчого про накладення арешту на мобільний телефон Iphone12, с.н - НОМЕР_1 , imei - НОМЕР_2 , з сім-карткою з н.т. НОМЕР_3 не обґрунтовано необхідність такого арешту та його зв'язок з подіями, щодо яких здійснюється досудове розслідування кримінального провадження.
Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття слідчого чи прокурора та власника майна у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання, слідчий суддя ухвали здійснювати розгляд справи без їх участі.
Зважаючи на неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть у ньому участь, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді на підставі положень ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснюється.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, доводи адвоката дійшов до наступного висновку.
Встановлено, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одеса) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42025164220000016 від 21.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. ст. 368 КК України.
03.07.2025 року ОСОБА_6 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Пересипського районного суду міста Одеси від 02.07.2025, в порядку ч. 1 ст. 233 КПК України, надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , з метою виявлення та вилучення, зокрема: мобільного телефону, грошових коштів здобутих злочинним шляхом.
На підставі вищезазначеної ухвали у ході проведення обшуку 03.07.2025 року за місцем мешкання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , було вилучено:
-Мобільний телефон Iphone 12, с.н. - НОМЕР_1 , imei - НОМЕР_2 , з сім-карткою з н.т. НОМЕР_3 , пароль « НОМЕР_4 », який запаковано до сейф-пакету В1018311.
-Аркуші паперу ззовні схожі на національну валюту долари США, у кількості 2 купюр, номіналом по 100 доларів США кожна, з наступними серіями та номерами: DB53112963D та LA63863749B, які запаковано до сейф-пакету В1018310.
03.07.2025 року вищевказані речі визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Враховуючи те, що ухвалою слідчого судді Пересипського районного суду міста Одеси від 02.07.2025 було прямо надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 з метою виявлення та вилучення вищезазначеного майна, а також зважаючи на обставини обшуку, слідчий суддя вважає доводи адвоката ОСОБА_5 безпідставними та приходить до висновку, що вказане у клопотанні тимчасове вилучене майно підлягає арешту.
Згідно ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.
При цьому, ч. 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що у разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.
Відповідно до пунктів 69,73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Так, слідчим суддею з матеріалів клопотання встановлено, що вилучене майно може бути використано як доказ у кримінальному провадженні, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а накладення арешту на нього є необхідним з метою забезпечення збереження речових доказів.
Як постанова про визнання вказаного майна речовим доказом так і клопотання про арешт майна, з посиланням на встановлені у кримінальному провадженні фактичні обставини кримінального правопорушення, містять відповідні мотиви та підстави на обґрунтування висновку про відповідність такого майна ознакам речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України, зокрема посилання на те, що вилучене майно може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
На даному етапі кримінального провадження не надано доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, і потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання в права та інтереси власника майна, з метою забезпечення кримінального провадження. Менш обтяжливий спосіб арешту майна, на думку слідчого судді, призведе до неможливості збереження речових доказів та може призвести до їх приховування, пошкодження, знищення, відчуження або до настання інших наслідків, які можуть перешкодити повному, швидкому та неупередженому розслідуванню.
Керуючись ст. ст. 98, 100, 131, 132, 170-173, 175, 309, 395 КПК України, суд, -
Клопотання старшого слідчого в ОВС Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 , про арешт тимчасово вилученого майна в матеріалах кримінального провадження за № 42025164220000016 від 21.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. ст. 368 КК України, - задовольнити.
Накласти арешт з забороною розпорядження, відчуження та користування на речі вилучені в ході проведення обшуку 03.07.2025 року в за місцем мешкання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- Мобільний телефон Iphone 12, с.н. - НОМЕР_1 , imei - НОМЕР_2 , з сім-карткою з н.т. НОМЕР_3 , пароль « НОМЕР_4 », який запаковано до сейф-пакету В1018311.
- Аркуші паперу ззовні схожі на національну валюту долари США, у кількості 2 купюр, номіналом по 100 доларів США кожна, з наступними серіями та номерами: DB53112963D та LA63863749B, які запаковано до сейф-пакету В1018310.
Місце зберігання вищевказаних предметів визначити матеріали кримінального провадження № 42025164220000016 від 21.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. ст. 368 КК України камеру зберігання речових доказів Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 20, спеціальну банківську скриньку призначену для зберігання грошових коштів, територія ТОВ «АМК», за адресою: Одеська область, Болградський район, м. Арциз, вул. Бондарєва, 31.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з моменту її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1