Справа №523/13783/25
Провадження №1-кс/523/4294/25
15 липня 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Пересипського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , в присутності підозрюваного, розглянув у судовому засіданні клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Матроска, Ізмаїльського району Одеської області, громадянина України, українця, неодруженого, з середньою-спеціальною освітою, не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за мобілізацією, та перебував на посаді стрільця санітара 1 відділення охорони 1 взводу охорони 1 роти охорони військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62025150020002802 від 10.07.2025, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
14.07.2025 року до Пересипського районного суду міста Одеси звернувся старший слідчий Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 .
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - нез'явлення військовослужбовцем вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Так 12.10.2024 о 18 год. 00 хв. ОСОБА_6 не з'явився до розташування ВМКЦ Південного регіону, (більш точну адресу зазначити неможливо у зв'язку із введенням військового стану), та продовжував ухилятися від військової служби до моменту його затримання о 14 год 00 хвилин 12.07.2025, проводячи час на власний розсуд не пов'язуючи його з обов'язками військової служби, та після чого був затриманий в порядку ст. 208 КПК України у Другому слідчому відділі (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, розташованого у м. Миколаєві, за адресою: м. Одеса, проспект Князя Володимира Великого, 106, чим припинено кримінальне правопорушення.
За даним фактом, 10.07.2025 р. інформацію внесено до ЄРДР за №62025150020002802 та розпочато розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Вина ОСОБА_6 у вчиненні вищенаведеного кримінального правопорушення доказується документами, які знаходяться в матеріалах досудового розслідування, а саме : повідомлення про вчинення кримінального правопорушення; наказом зняття з усіх видів забезпечення у зв'язку із самовільним залишенням військової частини; актом проведення службового розслідування; іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_6 , мотивуючи клопотання тим, що він може:
-переховуватися від органу досудового розслідування та суду, оскільки підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років;
-спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки на даний час триває досудове розслідування даного кримінального провадження;
-незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, оскільки ОСОБА_6 будучи повідомленим про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, з метою уникнути покарання за вчинені дії, з урахуванням характеру, обставин, суспільної небезпеки злочинів, та того, що більшість свідків по даному провадженню є військовими з якими останній ніс службу та ймовірніше за все підтримує дружні товариські відносини, є підстави вважати, що перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_6 ;
-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, у зв'язку з тим, що на даний час, встановлюються інші свідки протиправних діянь підозрюваного ОСОБА_6 які мешкають на території Одеси у тому числі й військовослужбовці ЗС України, що дає змогу ОСОБА_6 знаходячись на свободі, впливати на цих осіб, а також на потерпілих, експертів, спеціалістів у даному кримінальному провадженні;
-вчинити інше кримінальне правопорушення. Оскільки ОСОБА_6 є військовослужбовцем, таким чином добре володіє різними видами озброєння та може вчинити злочини проти встановленого порядку несення військової служби, зокрема пов'язане з ухиленням від обов'язків проходження військової служби, тощо.
У зв'язку з вищевикладеним слідчий вважає, що у разі обрання відносно ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу це у подальшому дасть можливість останньому спроби переховування від органів досудового розслідування, що в цілому може негативно вплинути та стати перешкодою у встановленні істини у вказаному кримінальному провадженні обґрунтовуючи наступним:
-неможливістю застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_6 у вигляді особистого зобов'язання пов'язана з тим, що останній підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, який згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у своєї сукупності (позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років) дає підстави вважати, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду;
- неможливістю застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_6 у вигляді особистої поруки пов'язана з тим, що до органу досудового розслідування не було звернення із письмовим зобов'язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов'язується за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу;
-неможливістю застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_6 у вигляді застави, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, пов'язана з тим, що вказаний злочин вчинений проти основ національної безпеки, тому на думку сторони обвинувачення підстав для визначення розміру застави не має;
-неможливістю застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_6 у вигляді домашнього арешту пов'язана з тим, що під час перебування ОСОБА_6 навіть під цілодобовим домашнім арештом, не виключає можливості здійснення впливу на потерпілих, свідків, експертів, спеціалістів у даному кримінальному провадженні, як безпосередньо, так і через інших осіб.
Відомостей, які б вказували про неможливість перебування підозрюваного в місцях затримання, зокрема, за станом здоров'я не здобуто, а тому вважаємо, що заявлені ризики виправдовують тримання особи під вартою.
На підставі вищезазначеного, слідчий вважає, що всі зазначені ризики в їх сукупності та взаємозв'язку, запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі у подальшому може вплинути на проведення повного та неупередженого розслідування кримінального провадження та не забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання слідчого, просив його задовольнити в повному обсязі, оскільки вважав мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_4 заперечує проти задоволення клопотання слідчого, вважаючи, що зазначені в клопотанні ризики не доведені належним чином та ґрунтуються виключно на припущеннях. Окрім того, захисник зазначає, що підозрюваний має тяжке захворювання - травму печінки, зокрема розрив печінки. У зв'язку з цим захисник наголошує на тому, що підозрюваного було незаконно призвано на військову службу, попри наявні медичні протипоказання.
Підозрюваний ОСОБА_6 підтримав думку захисника.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання слідчого, заслухавши думку учасників судового розгляду, вважаю, що клопотання слідчого підлягає задоволенню з наступних підстав.
Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного є запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Підставою застосування запобіжного заходу є також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вдатися до спроб будь-яким чином перешкодити кримінальному провадженню.
Слідчий суддя вважає, що слідчим надано достатньо матеріалів (доказів), які є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Обставин, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, не встановлено.
Статтею 22 КПК України презюмується принцип змагальності сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
При вирішенні питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 178 КПК України в сукупності із вищевказаними обставинами враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_6 інкримінованого кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється; характер та обставини вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу підозрюваного та приходить до висновку про відсутність достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам запобігти, передбаченим ст. 177 КПК України ризикам.
Обставин які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України - не має.
Також слідчим суддею враховано відсутність медичних протипоказань для тримання ОСОБА_6 під вартою.
Щодо посилань сторони захисту на відсутність ризиків приховування, знищення чин спотворення речей та документів, що мають значення у кримінальному провадженні, а так само на відсутність ризику впливу на свідків та інших підозрюваних, слідчий суддя доходить висновку про відхилення таких аргументів з огляду на те, що станом на даний момент досудове розслідування не закінчено, повний обсяг слідчих дій не проведено, і ризик незаконного впливу на свідків чи інших обвинувачених, а також знищення чи приховування речей та документів, є об'єктивним та не спростовується наведеними аргументами.
Щодо посилань сторони захисту на факт незаконного призову підозрюваного до військової служби у зв'язку з наявністю у нього травми печінки, слідчий суддя зазначає, що стороною захисту не надано належних та допустимих доказів на підтвердження відповідних тверджень. Зокрема, захист не надав доказів звернення підозрюваного до правоохоронних органів або інших компетентних органів із заявами про незаконність призову, а також не надано жодної медичної документації, яка б достовірно підтверджувала наявність у підозрюваного травми печінки, що могло би бути підставою для визнання його непридатним до проходження військової служби.
У зв'язку з цим доводи сторони захисту суд вважає такими, що не підтверджені належними доказами та не можуть бути взяті до уваги при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу.
Враховуючи наведене, оцінюючи в сукупності всі обставини, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню та до підозрюваного ОСОБА_6 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, що є частиною національного законодавства України відповідно до Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції» (Letellier v France), 12369/86, 26 червня 1991).
В той же час, Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях вказував на те, що обґрунтовуючи неможливість обрання інших альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, суд повинен послатися на ті чи інші конкретні обставини, як цього вимагає пункт 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі «Осипенко проти України»). Уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою.
У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Вренчев проти Сербії" п. 76).
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п.п. 23-24).
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Враховуючи вказану практику ЄСПЛ, ст. 183 КПК України, яка наділяє слідчого суддю, суд дискреційними повноваженнями щодо питання стосовно застави, однак відповідно до вказаної статті зобов'язує слідчого суддю, суд визначити розмір застави застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Проте, згідно з ч. 4 ст. 183 КК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Керуючись ст.ст.176, 177, 183, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Матроска, Ізмаїльського району Одеської області, громадянина України, українця, неодруженого, з середньою-спеціальною освітою, не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за мобілізацією, та перебував на посаді стрільця санітара 1 відділення охорони 1 взводу охорони 1 роти охорони військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62025150020002802 від 10.07.2025, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, - задовольнити
Застосувати щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів тобто до 09.09.2025 року включно, без визначення розміру застави та можливості її внесення.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1