17.07.25
22-ц/812/1215/25
Провадження № 22-ц/812/1215/25 Головуючий суду першої інстанції Микульшина Г.А.
Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
17 липня 2025 року м. Миколаїв Справа № 489/9946/24
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Царюк Л.М.,
суддів - Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 квітня 2025 року, повне судове рішення складено 28 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Микульшиної Г.А., в залі судового засідання в м. Миколаїв, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
14 грудня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг», яке в подальшому було перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (далі - ТОВ «ФК «Солфентіс»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивований тим, що 16 січня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем позивача, було укладено електронний кредитний договір № 1527033, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в розмірі 8 000 грн строком на 30 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом.
Вказаний договір було підписано позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного договору.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на 16 квітня 2020 року утворилась заборгованість у розмірі 22 264 грн, яка складається з: 8 000 грн - заборгованості за кредитом, 12 024 грн - заборгованість за відсотками, 2 240 грн - пеня.
09 жовтня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс») було укладено договір факторингу № 03/10, згідно якого ТОВ «Мілоан» відступило новому кредитору право вимоги за кредитним договором від 16 січня 2020 року № 1527033.
24 січня 2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу № 1/15, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Пінг-Понг» набуло права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.
Посилаючись на викладене, ТОВ «ФК «Солвентіс» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором від 16 січня 2020 року № 1527033 у розмірі 22 264 грн.
Рішенням Інгульського районного суду м. Миколаєва від 28 квітня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Пінг-Понг» заборгованість за кредитним договором від 16 січня 2020 року № 1527033 станом на 16 квітня 2020 року в розмірі 22 264 грн, яка складається з: 8 000 грн - заборгованість за кредитом, 12 024 грн - заборгованої за відсотками, 2 240 грн - пеня.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Пінг-Понг» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Пінг-Понг» судовий збір в сумі 2 422 грн.
В задоволенні іншої частини вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі.
Умови кредитного договору від 16 січня 2020 року № 1527033, укладеного між сторонами, не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому статті 627 ЦК України.
Крім того, проценти за користування кредитом визначено згідно положень статей 1048, 1056 ЦК України, відповідно такі не є компенсацією за невиконання зобов'язань за договором в розумінні вище вказаного положення закону.
Також, підписавши кредитний договір, відповідач засвідчив, що погодився на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором.
Крім того, у своєму відзиві на позовну заяву відповідач не заперечував факт отримання ним грошових коштів від ТОВ «Мілоан» в порядку, розмірі, та спосіб, що передбачені вищевказаним договором.
Позивач у передбаченому законом порядку набув право вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором.
Заперечення відповідача проти позову щодо, зокрема, нарахування відсотків поза межами строку дії договору, спростовуються матеріалами справи. Наданий відповідачем розрахунок заборгованості не узгоджується з умовами кредитного договору № 1527033, укладеного між сторонами, а тому не приймається судом до уваги.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що будь-яких належних доказів укладення відповідачем договору кредиту матеріали справи не містять. З наданих позивачем документів вбачається, що жодних належних доказів того, що в даному випадку в якості позичальника виступав саме відповідач, а не інша особи під його іменем, і саме відповідач ініціював отримання кредитних коштів, погодив умови їх отримання та повернення, до суду надано не було.
Доказів того, що саме відповідач через особистий кабінет на веб-сайті позивача підтвердив умови отримання кредиту, матеріали справи не містять. За таких умов твердження про те, що саме відповідач уклав договір та отримував кредитні кошти, належного підтвердження не знайшли. Без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не може вважатись укладений сторонами відповідно до статей 6 та 12 Закону України «Про електронну комерцію». Матеріали справи не містять доказів того, що укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Крім цього позивачем не надано жодних доказів щодо перерахування коштів на рахунок відповідача.
Позивачем не надано належний розрахунок заборгованості, зокрема в частині нарахованих відсотків, тобто в розрахунку позивача зазначено лише факт наявності заборгованості, однак фактично розрахунку наведено не було, не відображено ніякої зміни розміру цієї заборгованості, тобто будь-якого руху коштів.
Наданий розрахунок заборгованості за кредитом, підготовлений робітниками організації - є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідачів. Сама позовна заява не містить таких даних, а лише констатує наявність недоведеного розміру всієї суми непогашеного кредиту.
Позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення.
Розмір нарахованих відсотків значно перевищує тіло кредиту.
Також суду необхідно врахувати існування форс-мажорних обставин, тобто військову агресію рф проти України.
В матеріалах справи міститься досудова вимоги від 02 вересня 2024 року, однак разом з цим відсутні підтвердження направлення належним чином даної досудової вимоги. Також не містять матеріали справи і доказів повідомлення відповідача засобами телефонного зв'язку.
Крім того, нарахування відсотків проводилось поза межами строку кредитувань, встановленого у договорі.
Також позивачем порушено строки позовної давності.
ТОВ «ФК «Солвентіс» надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 16 січня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1527033, відповідно до умов якого позичальнику було надано кредит в розмірі 8 000,00 грн. Кредит надається строком на 30 днів з 16 січня 2020 року; дата повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 15 лютого 2020 року. Кредитні кошти надавались позивальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, зареєстрованої позичальником для цієї мети в особистому кабінеті.
У відповідності до пунктів 1.5.2, 1.6 договору проценти за користування кредитом складають 24 грн, які нараховуються за ставкою 0,01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Згідно пунктами 2.2.2, 2.2.3 договору нарахування позикодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту, по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування. Проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена пунктом 1.6 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним пунктом 1.4, якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли визначена в пункті 1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову ставку), встановлену пунктом 1.6 договору (за умовами акцій, програм лояльності, тощо). Якщо визначена пунктом 1.5.2 ставка є нижчою, від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання позичальником умов цього договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем визначеним пунктом 1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно пункту 1.6 договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено товариством в односторонньому порядку.
Положеннями пункту 3.2.4 договору передбачено, що позикодавець має право стягувати з позичальника пеню за невиконання чи неналежне виконання умов цього договору.
Відповідно до пункту 4.1 договору у разі прострочення позичальником зобов'язань повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів позичальник, починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в пункті 1.4 договору, зобов'язаний сплатити на користь товариства пеню у розмірі 2,00 % від суми невиконаного зобов'язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50 % від загальної суми кредиту, одержаного позичальником.
Положеннями пункту 6.1, 6.2 договору передбачено, що він укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений на веб-сайті товариства, підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який надсилався товариством електронним повідомленням (смс на мобільний номер телефону).
Факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів від ТОВ «Мілоан» в розмірі 8 000 грн підтверджується платіжним дорученням від 16 січня 2020 року № 13906806.
Згідно наданих позивачем відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 1527033, заборгованість ОСОБА_1 станом на 16 квітня 2020 року складає 22 264 грн, яка складається з: 8 000 грн - заборгованості за кредитом, 12 024 грн - заборгованість за відсотками, 2 240 грн - пеня.
09 жовтня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 03/10, відповідно до умов якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідному реєстрі прав вимоги. Згідно витягу з додатку до договору факторингу від 09 жовтня 2020 року № 03/10 ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1527033 в розмірі 22 264,00 грн.
24 січня 2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг» укладено договір факторингу № 1/15, відповідно до умов якого фактор зобов'язується передати клієнту грошові кошти за плату, а клієнт зобов'язується відступити фактору свої права грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги. Згідно витягу з додатку до договору факторингу № 1/15 від 24 січня 2022 року позивач набув права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1527033 в розмірі 22 264,00 грн.
За вимогами статей 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи відповідачки, викладені в апеляційній скарзі, звертає увагу на таке.
Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
При цьому, в частині 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Встановивши обставини справи та визначившись з характером спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність позивачем факту укладання між ТОВ «Мілоан» та відповідачем кредитного договору від 16 січня 2020 року і невиконання позичальником свого обов'язку зі своєчасного повернення заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитними коштами, а також пені відповідно до умов пункту 4.1. Договору за порушення зобов'язання, тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.
Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів на підтвердження укладення відповідачем кредитного договорі від 16 січня 2020 року є неприйнятними з огляду на таке.
Як встановлено матеріалами справи 13 січня 2020 року відповідач через свій особистий кабінет на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» URL:https://miloan.ua/ подав заяву-Анкету № 1527033 на отримання кредиту, зазначивши суму кредиту, строк кредитування та дату повернення. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті URL: https://miloan.ua/. Законодавством України передбачено, що оформлення кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. Оскільки ТОВ «Мілоан» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов кредитного договору від 16 січня 2020 року № 1527033, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті URL: https://miloan.ua/. Канал залучення: yandex / https://yandex.ua/ / organic. IP адреса з якої подано заяву: 46.133.81.112. IP-адреса, або Internet Protocol address, - це унікальний числовий ідентифікатор гаджета в мережі, потрібний для передання інформації між пристроями. IP-адресу має кожен комп'ютер, планшет, смартфон, підключений до інтернету. Вона може бути статичною (постійною, надається провайдером) та динамічною (змінюється щоразу при підключенні до інтернету). Позивач вказав відому йому IP - адресу відповідача, за якою було сформовано Анкету-заяву на отримання кредитних коштів.
При цьому відповідач зазначив свої персональні дані, зокрема, прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, громадянство, паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків, місце реєстрації та місце фактичного проживання, номер мобільного телефону. Кредитором за вказаними даними здійснена перевірка, верифікація за телефоном та прийнято рішення від 16 січня 2020 року на отримання кредиту з відповідними умовами кредитування ( а.с. 10).
Відповідно до пункту 6.2. Договору в особистому кабінеті розміщено проект проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника або передається іншим чином засобами зв'язку вказаними позичальником під час реєстрації особистого кабінету, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього Кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту) в Особистому кабінеті на сайті Товариства. Після укладення цей Кредитний договір розміщується в особистому кабінеті позичальника.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Таким чином, Кредитний договір від 16 січня 2020 року № 1527033, був підписаний Позичальником з використанням електронного підпису, що підтверджується даними про його введення у електронній системі особи-кредитора, а відсутність відображення безпосередньо в тексті договору символів надісланого Позичальнику цифрового підтвердження саме по собі у контексті конкретних обставин цієї справи не може свідчити про не укладення відповідного правочину.
За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. ( частина 3 статті 83 ЦПК України).
Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подано в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтовує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї (частина 1 статті 84 ЦПК України).
Статтею 88 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що відповідачем не спростовано відповідними доказами, що дії позикодавця по укладення зазначеного кредитного договору виконувались не відповідачем, а без його згоди іншими особами
Не заслуговують на увагу й твердження скаржника про недоведеність позивачем перерахування кредитних коштів відповідачу, оскільки відповідно пункту 2.1. Договору кредитні кошти надають позичальнику шляхом безготівкового переказу на платіжну картки позичальника, зареєстрованої позичальником для цієї мети в особистім кабінеті на сайті miloan.ua.
На виконання умов кредитного договору відповідачу було перераховано кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 8 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 16 січня 2020 року 13906806, копія якого знаходиться в матеріалах справи. Задля визначення Банку - емітента платіжної картки, зазначеної у зашифрованому вигляді, Позивач скористався загальнодоступним сервісом BIN Check (сервіс визначення Банку за номером картки) URL: https://bincheck.io/uk для визначення Банку - емітента за BIN картки. BIN (Bank Identification Number) - перші шість цифр на пластиковій картці, за якими можна визначити приналежність карти тій чи іншій країні і банку, тип карти і категорію карти. Картковий рахунок: BIN: НОМЕР_2 ; Платіжна система: VISA; Видана БАНКОМ: JOINT STOCK COMPANY FIRST UKRAINIAN INTERNATIONAL BANK; ТИП КАРТИ: DEBIT; КАТЕГОРІЯ КАРТИ: CLASSIC; КРАЇНА: UKRAINE.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: платіжне доручення; платіжна вимога-доручення; розрахунковий чек; платіжна вимога; меморіальний ордер.
Таким чином, відповідач не спростував належними доказами факту отримання ним кредитних коштів, зокрема, не надав суду доказів на спростування того, що кредитні кошти перераховувались не на його картку.
Щодо незгоди скаржника з розміром нарахованих процентів та розрахунком заборгованості, то слід зазначити таке.
Згідно з підпунктом 1.5.2 Договору проценти за користування кредитом: 24,00 грн., які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Також згідно п. 1.6. Кредитного договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Згідно із пунктом 2.2.3. проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом Позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п.1.4, якщо Позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли визначена в п.1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору (за умовами акцій, програм лояльності, тощо). Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання Позичальником умов цього Договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти з дня наступного за днем визначеним п.1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. Договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено Товариством в односторонньому порядку.
Відповідно до наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором встановлено, що відповідач не здійснював платежів за договором, а тому за умовами підпункту 2.2.3. Договору відбулася автопролонгація, яка не може перевищувати 60 днів. За такого, розмір процентів за користування кредитом розраховувався за період з 17 січня по 15 лютого 2020 року, виходячи з 0,01 процентів від фактичного залишку кредиту, а за період з 16 лютого по 15 квітня 2020 року - за процентною ставкою 2.50% від фактичного залишку кредиту. Скаржник, стверджуючи, що нарахування процентів відбувалося поза межами строку кредитування, встановленого у договорі, не врахував, що умовами цього ж договору передбачена автопролонгація у випадку неповернення кредитних коштів.
Отже, розмір нарахованих процентів відповідає укладеним умовам кредитного договору, а розрахунок заборгованості є відображення розрахунків відповідно до таких умов.
Твердження відповідача в апеляційній скарзі, про неотримання досудової вимоги не можуть бути прийняті до уваги з огляду на те, що за матеріалами справи встановлено, що 02 вересня 2024 року на адресу відповідача: 54028, Миколаївська обл., м. Миколаїв, шосе Херсонське, буд. 47, яка збігається із зазначеною у апеляційній скарзі адресою, направлено Досудову вимогу про погашення заборгованості, засобами поштового зв'язку, яка залишилася без відповіді. Направлення на дійсну адресу відповідача такої вимоги є достатнім для того, щоб вважати його повідомленим про зазначені обставини, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Твердження скаржника про те, що суд першої інстанції безпідставно не врахував форс-мажорні обставини, пов'язані з військовою агресією російської федерації у лютому 2022 року, внаслідок чого в Україні було оголошено воєнний стан є неприйнятними з огляду на таке.
За загальним правилом згідно норм чинного законодавства особа, яка порушила виконання зобов'язання, передбачене умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, звільняється від відповідальності за таке порушення, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (частина 1 статті 617 ЦК України).
Визначення поняття обставин непереборної сили (форс-мажору) наведено в статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні». Так, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Такими обставинами можуть бути, зокрема, загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, тощо.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам.
Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Отже, військові дії, які наразі відбуваються на території нашої країни є загальновизнаною обставиною непереборної сили, що, зокрема, засвідчила Торговельно-промислова палата України (далі - ТПП України) у своєму загальному офіційному листі від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, розміщеному на її офіційному веб-сайті.
ТПП України цим листом засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Проте вказаний лист ТПП України адресований “Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
При цьому, з юридичної точки зору, а також з позиції судової практики варто зазначити, що загальний офіційний лист ТПП України не є достатнім доказом, що підтверджує (засвідчує) беззаперечне звільнення сторони від відповідальності за порушення виконання зобов'язання, адже цій стороні ще потрібно довести, що таке порушення сталося внаслідок дій воєнного характеру, що безпосередньо впливають на можливість виконання такою стороною відповідного обов'язку, визначеного договором, у нашій справі договором оренди землі.
Верховний Суд у постанові від 07 червня 2023 року у справі N 906/540/22 зазначив, що лист ТПП від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин. Саме суд на підставі наявних у матеріалах доказів повинен встановити, чи дійсно такі обставини на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Посилаючись на форс-мажорні обставини, як на підставу для звільнення від відповідальності, відповідач не довів, як саме проявився форс-мажор у конкретному зобов'язанні (повернення кредитних коштів). Зокрема, з цього приводу в постанові Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 904/3886/21 зазначено: «… Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом …».
Наявність форс-мажорних обставин може підтверджуватися будь-якими доказами, яких, на думку сторони, буде достатньо для встановлення відповідної обставини.
Між тим, відповідачем не надано до суду будь-яких письмових доказів на підтвердження таких форс-мажорних обставин, а твердження відповідача про те, що такі обставини є загальновідомими та не потребують доведення не відповідають наведеним нормам цивільно-процесуального права та наведеній судовій практиці щодо їх застосування. Одного лише посилання на наявність форс-мажору недостатньо.
В апеляційній скарзі відповідач заявляє про застосування позовної давності до спірних правовідносин. Між тим така заява не може бути розглянута апеляційним судом з огляду на те, що позовна давність, тобто строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, згідно зі статтею 257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки.
Водночас застосувати її суд може лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (стаття 267 ЦК України).
Тому, за змістом загальних норм права, заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Заяву про сплив позовної давності може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання - письмового чи усного, що відповідає вимогам процесуального законодавства.
Як встановлено з матеріалів справи, відповідач був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, мав рівні з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також міг нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Між тим, матеріали справи не містять заяв відповідача при розгляді справи судом першої інстанції про застосування позовної давності, що виключає розгляд такого питання в апеляційній інстанції за заявою відповідача, зазначеною в апеляційній скарзі.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Твердження ОСОБА_1 про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права є безпідставними.
З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановивши обставини справи.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких віднесено, зокрема, й витрати на професійну правничу допомогу (частина 1, 3 статті 133 ЦПК України).
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмово ви в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини 1, 2 статті 141 ЦПК України).
Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді Т.М. Базовкіна
Ж.М. Яворська
Повне судове рішення складено 17 липня 2025 року.