17.07.25
22-ц/812/1143/25
Провадження № 22-ц/812/1143/25 Головуючий суду першої інстанції Лагода А.А.
Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
17 липня 2025 року м. Миколаїв Справа № 487/932/25
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Царюк Л.М.,
суддів - Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якого діяла його представник - ОСОБА_1 , на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Лагоди А.А., в залі судового засідання в м. Миколаїв, за позовом Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за спожиті послуги з теплової енергії,
06 лютого 2025 року Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» (далі - ОКП «Миколаївоблтеплоенерго») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за спожиті послуги з теплової енергії.
Позов мотивований тим, що в опалювальні періоди 2021-2022 роки, 2022-2023 роки, 2023-2024 роки ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» постачав теплову енергію до житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Власником квартири і зареєстрованим в ній є відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а також зареєстрований ОСОБА_3 який окремо від відповідачів сплачує за теплову енергію (розділено особові рахунки), тобто вони є споживачами послуг та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг відповідно до статті 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги та статей 64, 68 Житлового кодексу Української РСР, статті 322 ЦК України.
На офіційному сайті позивача розміщено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, даний договір є публічним договором приєднання, факт приєднання споживача до умов договору є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір в тому числі факт отримання послуги.
Внаслідок невиконання відповідачами своїх зобов'язань по сплаті за послуги з теплової енергії, виникла заборгованість за період з 01 листопада 2021 року по 30 жовтня 2024 року, яка складає 13 188.87 грн та 1 255. 42 грн борг за абонентське обслуговування. Також за період з 01 грудня 2021 року по 30 жовтня 2022 року відповідачу нараховано 8.78 грн - сума, на яку підлягає збільшенню боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 1.67 грн - три проценти річних, що разом з основною сумою боргу та за обслуговування становить 14 454.74 грн.
Посилаючись на викладене ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» просило суд стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість за спожиті послуги з теплової енергії у сумі 13 188.87 грн, 1 255.42 грн - борг за абонентське обслуговування, три відсотки річних в сумі 1.67 грн, 8.78 грн - інфляції.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» заборгованість за послуги з централізованого опалення у сумі 13 188.87 грн, борг за абонентське обслуговування у сумі 1 255.42грн, 1.67 грн - три відсотки річних, 8.78 грн інфляції.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» витрати по сплаті судового збору в розмірі по 1 514 грн з кожного.
Рішення суду мотивовано тим, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Споживачі зобов'язані укласти договір про надання житлово-комунальних послуг та оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку сума боргу відповідачів за спожиту теплову енергію за період з листопада 2021 по жовтень 2024, складає 13 188.87 грн, а також борг за абонентське обслуговування 1 255.42 грн.
За період з 01 грудня 2021 року по 30 жовтня 2022 відповідачам нараховані: 8.78 грн - сума, на яку підлягає збільшенню боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 1.67 грн - три проценти річних.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 , яка також діяла в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила його скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що позивач не надав до суду доказів, що за адресою: АДРЕСА_1 була надана послуга в повному об'ємі. А саме в додатках до наряду 240 А від 2021 року, 236 А, 243 А 2023 року не вказано, що було проведено підключення дому за адресою: АДРЕСА_2 , на що суд першої інстанції уваги не звернув.
Позивач стверджує, що послуга надавалась відповідачам, проте вони відповідають тільки за доставку тепла до теплолічильника дома. Відповідних документів позивач не надав. ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» повинно було надати акти виконаних робіт, акти с замірами температури до лічильника і акт с замірами температури на виході з лічильника. Акти замірів температури в квартирах.
Також позивачем не надано документів про співпрацю з організацією по обслуговуванню будинку.
Судом було відмовлено в задоволенні клопотань відповідачки ОСОБА_1 про розгляд справи в загальному порядку та про витребування доказів чим суд позбавив її можливості на захист своїх прав та інтересів.
Позивач вводить суд в оману заявляючи, що ОСОБА_1 не писала заяву про відмову від їх послуг.
ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» не довело, що в квартирі АДРЕСА_3 була температура згідно встановлених норм.
Від ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначав, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» з 01 червня 2006 року рішенням Миколаївської міської ради від 26 травня 2006 року № 1078 визнано виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а також проведення розрахунків із населенням та бюджетними організаціями міста.
В опалювальних періодах 2021-2022 роках, 2022-2023 роках, 2023-2024 роках позивач постачав теплову енергію до будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 в якій розміщена квартира АДРЕСА_4 , яка належить відповідачам на праві приватної спільної часткової власності, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав від 16 липня 2024 року, нарядами на підключення опалення АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 та рішеннями від 28 березня 2022 року № 263, від 24 березня 2023 року № 176, наказом від 27 вересня 2024 року №93/2-АГ.
Відповідачі зареєстровані у вказаній квартирі, що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади м. Миколаєва від 13 лютого 2025 року.
За посиланням https://nikoblteplo.com.ua/content/ukladennya-pereukladennya-dogovoriv на Інтернет-сторінці позивача в розділі «Споживачам-Населенню-Укладення/переукладення договорів» розміщено роз'яснення, що постановою КМУ від 08 вересня 2021 року № 1022 затверджено зміни, що вносяться до Постанови від 21 серпня 2019 року № 830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії».
Відповідно до наданого позивачем розрахунку сума боргу відповідачів за спожиту теплову енергію за період з листопада 2021 по жовтень 2024, складає 13 188.87 грн, а також борг за абонентське обслуговування 1 255.42грн.
Крім того за період з 01 грудня 2021 року по 30 жовтня 2022 року відповідачам нараховані: 8.78 грн - сума, на яку підлягає збільшенню боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 1.67 грн - 3% річних.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частинами 1 та 2 статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідно до пункту 5 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно зі пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов'язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Отже, пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором.
Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 та постановах Верховного Суду: від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц від 06 листопада 2019 року, у справі № 642/2858/16, від 04 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21, від 07 листопада 2023 року у справі № 643/17352/20, від 22 грудня 2023 року у справі № 607/2611/22.
Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У частині 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідачі взяті на себе зобов'язання зі сплати за спожиті житлово-комунальні послуги належним чином не виконали, у зв'язку з чим у них виникла заборгованість перед позивачем за надані ним послуги з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2020 року по 30 жовтня 2024 року, яка відповідно до розрахунку наданого позивачем становить 22 772,61 грн. За неналежне виконання боргових зобов'язань відповідно до статті 625 ЦК України позивач обґрунтовано заявив вимоги про стягнення з боржників трьох процентів річних та витрат у зв'язку з інфляцією. Відповідачами належними доказами розрахунки позивача не спростовано, інші розрахунки не надано.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що помилковими є посилання ОСОБА_1 на звільнення від сплати заборгованості за комунальні послуги, оскільки між нею та позивачем не укладено відповідний договір про їх надання, тому що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути правовою підставою для звільнення споживача від оплати за спожиті послуги.
Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів надання послуг з постачання теплової енергії є безпідставними, оскільки спростовуються нарядом на підключення до центральної системи опалення об'єкта відповідачів, накази про початок та закінчення опалюваного періоду на підставі рішень виконавчого комітету Миколаївської міської ради про закінчення опалюваного сезону за адресою мешкання відповідачів. Законодавством не перебачено видачу відповідних наказів або рішень виконавчого комітету щодо підключення на час опалюваного сезону кожного окремого будинку, зокрема, й будинку за адресою: АДРЕСА_2 . В свою чергу, відповідачі не надали доказів про відсутність такого підключення.
Житло відповідачів розташоване в житловому будинку, де система опалення є єдиною, а теплова енергія подається в опалювані сезони відповідно до наказів про початок та закінчення опалюваного періоду на підставі рішень виконавчого комітету Миколаївської міської ради.
Таким чином, в умовах єдиної системи центрального опалення подача теплоносіїв до системи теплоспоживання житлового будинку забезпечує опалення всіх його приміщень, теплове обладнання яких підключено до системи централізованого опалення.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачем не надано документів про співпрацю з організацією по обслуговуванню будинку, не мають значення у справі, що переглядається, оскільки не стосуються предмету розгляду цієї справи.
Судом першої інстанції відповідно до приписів цивільно-процесуального законодавства правомірно було призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження. При цьому відповідачам було запропоновано надати відзив на позовну заяву.
Порядок надання доказів визначено приписами статті 83 ЦПК України, за якими відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи (частини 3, 4, 5, 8, 10 зазначеної статті).
Відповідно до частини 1 статті 84 ЦПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У відзиві на позовну заяву відповідачами не зазначено про наявність доказів, які вони не можуть подати разом з відзивом, не виконано обов'язку, що передбачений частиною 4 статті 83 ЦПК України, щодо зазначення доказів, які відповідачі не можуть подати разом з відзивом та зазначення причин неможливості подання таких доказів та щодо подання доказів, які підтверджують, що відповідачі здійснили всі залежні від них дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. За такого, колегія суддів не погоджується з твердженнями апеляційної скарги про порушення прав відповідачів щодо надання доказів.
Аргументи скарги про звернення відповідачів до позивача з вимогами про відмову від послуг, що надаються позивачем, та відключення від систем централізованого опалення, як підстави для звільнення від сплати заборгованості, не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Порядок відключення від мереж центрального опалення визначений у наказі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2019 року № 169 «Про затвердження Порядку відключення споживачів від мереж (систем) центрального опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води» (далі - Наказ).
У пункті 4 розділу 1 Наказу визначено, що орган місцевого самоврядування створює своїм рішенням та затверджує склад постійно діючої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.
У пункті 3 розділу 3 Наказу зазначено, що для відокремлення (відключення) від централізованого опалення та систем постачання гарячої води власник квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку звертається до органу місцевого самоврядування з письмовою заявою в довільній формі із зазначенням причини відокремлення (відключення) та подає інформацію про намір влаштування системи індивідуального теплопостачання (Опалення та/або гарячого водопостачання) такої квартири чи нежитлового приміщення.
Пунктом 13 розділу 3 Наказу передбачено, що після завершення робіт із відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від централізованого опалення та систем постачання гарячої води складається акт про відокремлення (відключення) квартири/нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води - по одному примірнику для власника, представника виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представника виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також для іншого суб'єкта господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення).
Отже, Наказом визначена певна процедура відокремлення (відключення), якої відповідачі не дотрималися.
Твердження скаржника в апеляційній скарзі про неналежне надання позивачем послуг центрального опалення, зокрема, не доведено позивачем, що в квартирі АДРЕСА_3 була температура згідно встановлених норм, є неприйнятними з огляду на таке.
Такі питання регулюються Порядком проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з утримання багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, затверджених постановою КМУ від 27 грудня 2018 року № 1145 (далі - Порядок).
Цим Порядком передбачено, що у разі неналежного надання або ненадання послуг підприємством, споживач повідомляє про це підприємство у письмовій формі.
На підприємство покладається обов'язок визначити точний час та дату встановлення факту ненадання послуг, надання їх не у повному обсязі або перевірки кількісних та /або якісних показників надання послуг. У разі необхідності проведення такої перевірки у приміщенні споживача, представник підприємства повинен з'явитися до споживача не пізніше визначеного у договорі строку.
За результатами перевірки складається акт-претензія про неналежне надання або ненадання послуг, який підписується споживачем та представником підприємства. Акт-претензія складається у двох примірниках - по одному для споживача та підприємства.
Акт-претензія реєструється уповноваженими особами підприємства у журналі реєстрації актів-претензій. Підприємство зобов'язане розглянути такий акт-претензію і повідомити протягом трьох робочих днів споживача про її задоволення або про відмову у задоволенні з обгрунтуванням причини такої відмови. У разі ненадання протягом установленого строку підприємством відповіді, вважається, що він визнав викладені в анкеті-претензії факти неналежного надання або ненадання послуг. Спори щодо задоволення претензій споживачів розв'язуються у суді. Споживач має право на досудове розв'язання спору шляхом задоволення пред'явленої претензії.
Таким чином, при виявленні неналежного надання або ненадання послуг підприємство зобов'язано зробити перерахунок оплати послуг за кожен день ненадання їх у повному обсязі.
За матеріалами справи у справі, що переглядається, відсутній акт-претензія на підтвердження виявленого неналежного надання або ненадання послуг постачання теплової енергії до житла відповідачів.
З огляду на приписи частини 1 статті 322, статей 543, 360 ЦК України співвласники квартири несуть солідарний обов'язок щодо оплати комунальних послуг, тобто кожен співвласник відповідає за сплату загальної суми заборгованості, незалежно від того, проживає він у квартирі чи ні. Це означає, що якщо один із співвласників не сплачує свою частку, інші співвласники можуть бути зобов'язані сплатити цю заборгованість. Якщо у квартирі кілька співвласників, вони несуть відповідальність за оплату комунальних послуг солідарно. Це означає, що кожен співвласник має сплачувати свою частку витрат на комунальні послуги, а якщо хтось із них не сплачує, інші співвласники можуть бути зобов'язані покрити цю заборгованість.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, підстав для їх переоцінки апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановивши обставини справи, то підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржницю.
Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якого діяла його представниця - ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді: Т.М. Базовкіна
Ж.М. Яворська
Повне судове рішення складено 17 липня 2025 року.