Справа № 127/7385/24
Провадження № 22-ц/801/1460/2025
Категорія: 37
Головуючий у суді 1-ї інстанції Шевчук Л. П.
Доповідач:Міхасішин І. В.
17 липня 2025 рокуСправа № 127/7385/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Міхасішина І.В.
суддів Сопруна В.В., Стадника І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «НАСК «ОРАНТА» про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування, стягнення моральної шкоди,
за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «НАСК «ОРАНТА» на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 02 травня 2025 року,
встановив:
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом Публічного акціонерного товариства «НАСК «ОРАНТА» про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування, стягнення моральної шкоди.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 05.08.2023 о 20-32 год. в м. Вінниці по вул. Юності, 77, сталася ДТП, а саме водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Volkswagen Arteon», д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом не був уважним, не слідкував за зміною дорожньої обстановки, не звернувся по допомогу до сторонніх осіб, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого допустив наїзд на припаркований автомобіль «BMW X5», д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Окрім того, ОСОБА_2 , будучи причетним до ДТП, самовільно залишив місце пригоди. Власником автомобіля «BMW X5», д.н.з. НОМЕР_2 , є позивач - ОСОБА_1 .. Відносно ОСОБА_2 було складено два протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 124 та 122-4 КУпАП. ОСОБА_2 визнав себе винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, однак вказав, що 28.08.2023, рухаючись в темний час доби заднім ходом не помітив припаркований автомобіль, ледве його зачепив та не помітив його пошкоджень. Про них йому стало відомо вже під час складання протоколу про адміністративне правопорушення через кілька днів. Щодо залишення місця ДТП, то винним себе не визнав, вказав, що не мав наміру залишати місце ДПТ, він не помітив, що припаркований автомобіль зазнав пошкоджень та був упевнений, що не вчинив правопорушення. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 19.09.2023 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження за ст. 122-4 КУпАП - закрито. Разом із тим, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «BMW X5», д.н.з. НОМЕР_2 , застрахована у ПАТ «НАСК «ОРАНТА» відповідно до полісу серії ЕАП №0363917 від 20.10.2022. Позивач звернувся до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» із заявою про виплату страхового відшкодування. Відповідачем визнано вказану пригоду страховим випадком, та 17.11.2023 виплачено страхове відшкодування у розмірі 3097,30 грн.. Проте, відповідно до Рахунку № НОМЕР_3 ТОВ «Баварія Центр» від 01.12.2023 вартість відновлювальних робіт складає 16882,00 грн.. Отже, різниця між виплаченою сумою страхового відшкодування та фактичним розміром шкоди складає 13784,70 грн. Непогодившись із виплаченою сумою страхового відшкодування позивач 04.12.2023 направив заяву-претензію до відповідача про донарахування суми страхового відшкодування. Листом від 29.12.2023 №09-02-17 відповідач повідомив про відсутність підстав для доплати страхового відшкодування по рахунку № НОМЕР_3 ТОВ «Баварія Центр» від 01.12.2023, оскільки відповідно до п. 20.5.4.1 Договору страхування розмір матеріального збитку визначається згідно калькуляції вартості відновлювального ремонту, що складена страховиком. На час звернення до суду зі даним позовом автомобіль не відремонтовано.
На підставі викладеного просив стягнути із відповідача 13784,70 недоплаченого страхового відшкодування, 5000,00 грн. моральної шкоди, яка полягає у його душевних стражданнях через пошкодження його майна та через що він вимушений був порушити свій звичайний ритм життя, відновлювати автомобіль, що призвело до незручностей.
Окрім того, просив стягнути понесені ним судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 1211,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн..
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 02 травня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «НАСК «ОРАНТА» про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування, стягнення моральної шкоди - задоволено.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_1 недоплачене страхове відшкодування у розмірі 12642 (дванадцять тисяч шістсот сорок дві) гривні 30 копійок, 5000 (п'ять тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди, 10000 (десять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу та 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок сплаченого судового збору.
Не погодившись із судовим рішенням, представник Публічного акціонерного товариства «НАСК «ОРАНТА» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Апелянт вважає судове рішення ухваленим з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права та без повного з'ясування всіх обставин справи.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на ті ж обставини, що і у відзиві на позовну заяву.
Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи до Вінницького апеляційного суду не надходив.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 27 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 12 червня 2025 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду, який вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду в справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 9 статті 19 ЦПК України встановлено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що стороною у справі подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у справі, яка не відноситься до категорії тих, що не може бути розглянута у порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК України) з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, колегією суддів вирішено призначити в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Судом встановлено, що відповідно до постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 19.09.2023 (справа №127/26978/23) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн (вісімсот п'ятдесят гривень) на користь держави. Провадження в справі відносно ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП - закрито, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. (а.с. 13-16, https://reyestr.court.gov.ua/Review/113573916).
Відповідно до вказаної постанови суду, 25 серпня 2023 року о 20 год. 32 хв. в м. Вінниці по вул. Юності, 77, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Volkswagen Arteon, д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом не був уважним, не слідкував за зміною дорожньої обстановки, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, не дотримався безпечного бокового інтервалу внаслідок чого допустив наїзд на припаркований т/з ВМW Х5, д.н.з НОМЕР_2 , та транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Крім того, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №431811 від 29 серпня 2023 року слідує, що 25 серпня 2023 року о 20 год 32 хв в м. Вінниці по вул. Юності, 77, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Volkswagen Arteon, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи причетним до ДТП самовільно залишив місце пригоди.
Відповідно до копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 позивачу ОСОБА_1 належить транспортний засіб марки «BMW X5», д.н.з. НОМЕР_2 (а.с. 12).
З копії Договору комплексного страхування «Автопарасолька» серії ЕАП №0363917 від 20.10.2022, укладеного між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ПАТ «НАСК «ОРАНТА», вбачається, що було застраховано транспортний засіб з номерним знаком НОМЕР_2 (а.с. 11).
Відповідно до Розділу 2 Договору «Умови страхування» обрано пакет «М», «КАСКО ЛАЙТ» із страховою сумою в розмірі 130000,00 грн.
Пунктами 6, 6.1 Договору передбачено, що інші умови Договору зазначені в Частині ІІ «Загальні умови страхування» та Частини ІІІ «Умови Програм страхування» цього Договору. Підписом нижче сторони підтверджують згоду на всі умови цього Договору, які викладені в Частині І «Умови страхування», Частині ІІ «Загальні умови страхування», Частини ІІІ «Умови Програм страхування», які є його складовими та невід'ємними частинами та не діють кожна окремо. Цей Договір є Договором приєднання до публічного договору в розумінні ст.ст. 633, 634 ЦК України. Підписанням цього Договору страхувальник підтверджує згоду та приєднався до публічного договору, умови якого визначені в Частині ІІ «Загальні умови страхування та Частині ІІ «Умови Програм страхування», які розміщені на веб-сторінці страховика в мережі Інтернет Страхувальник погоджується дотримуватися умов, викладених в цьому договорі, включаючи Частину І, Частину ІІ, Частину ІІІ. Підписуючи цей договір, страхувальник підтверджує, що одержав примірник Частини І «Умови страхування» цього Договору.
Пунктом 20.5 Частини ІІІ Умов Програм страхування (програма «КАСКО ЛАЙТ») встановлені умови визначення розміру збитків та порядок і умови здійснення страхового відшкодування.
Так, відповідно до п. 20.5.4 договору, розмір матеріального збитку при пошкодженні ТЗ визначається згідно з калькуляцією (дослідженням) вартості відновлювального ремонту, що складена страховиком із застосуванням відповідним чином сетрифікованого в Україні програмного забезпечення, або згідно з Актом товарознавчого дослідження (за вибором страховика).
Складається з витрат на матеріали і запасні частини та ремонтні роботи, виходячи із цін, що діяли на дату настання страхового випадку (або дату, яка не пізніше 10 календарних днів з моменту настання страхового випадку). Вибір виду ремонтного впливу (ремонт або заміна), необхідного для відновлення пошкодженого елементу, використання в таких розрахунках вартості замінних деталей з додаткових джерел інформації незалежно від строку їх поставки, здійснюється на розсуд страховика.
Розраховується з урахуванням зносу (знецінення) ТЗ або деталей, вузлів, агрегатів ТЗ, які підлягають заміні внаслідок настання страхового випадку, який розраховується страховиком відповідно до положень Методики товарознавчої експертизи (а.с. 165-зворот - 168-зворот).
Відповідачем подано звіт про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу №23-D/15/31 від 01.09.2023, що складений ФОП ОСОБА_3 , відповідно до якого вартість матеріального збитку завданого власнику майна «BMW X5», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок ДТП, складає 7374,52 грн. з ПДВ на запасні частини та матеріали та 6769,29 без ПДВ на запасні частини та матеріали (а.с. 169-175).
На а.с. 176 міститься протокол №23-D/15/31 огляду транспортного засобу, складеного ФОП ОСОБА_3 , де зазначено, що пошкодження не пов'язані з аварією та зафіксовано такі пошкодження: «облицювання бампера п фарб поверхн», «панел арки крил п пр локальне фарбування» (а.с. 176).
На підставі вказаних звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу та протоколу огляду транспортного засобу із використанням системи Audatex сформовано короткий висновок №659/23АР від 01.09.2023 вартість ремонту автомобіля марки «BMW X5», д.н.з. НОМЕР_2 , складає 7374,52 грн. (а.с. 177-178).
На а.с. 179 міститься зведена калькуляція, відповідно до якої вартість автомобіля марки «BMW X5», д.н.з. НОМЕР_2 , у пошкодженому стані складає 1 427 413,28 грн..
08.09.2023 ПАТ «НАСК «ОРАНТА» було складено розрахунок страхового відшкодування та страховий акт №К023-02-659/1, відповідно до якого сума страхового відшкодування визначена у розмірі 3097,30 грн. (а.с. 180, 180-зворот).
Згідно копії заяви на видачу готівки №1431552785803 від 17.11.2023 ОСОБА_1 отримав кошти в сумі 3097,30 грн. (а.с. 17).
04.12.2023 позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА»із заявою-претензією, в якій просив здійснити донарахування суми страхового відшкодування у розмірі 13784,70 грн., оскільки згідно рахунку № НОМЕР_3 ТОВ «Баварія Центр» від 01.12.20223 вартість відновлювальних робіт т/з «BMW X5», д.н.з. НОМЕР_2 , складає 16882,00 грн. та додає копію даного рахунку (а.с. 18,19).
Листом від 29.12.2023 №09-02-17 ПАТ «НАСК «ОРАНТА»повідомило ОСОБА_1 про відсутність підстав для доплати страхового відшкодування відповідно до наданого рахунку №BL000021899 від 01.12.2023, складеного ТОВ «Баварія Центр», оскільки відповідно до п. 20.5.4.1 Договору страхування розмір матеріального збитку визначається згідно з калькуляцією вартості відновлювального ремонту, що складена страховиком (а.с.20).
Відповідно до копії Акту прийому передачі виконаних робіт по ремонту автомобіля від 10.05.2024 виконаного ФОП ОСОБА_4 вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «BMW X5», д.н.з. НОМЕР_2 , склала 15740,00 грн. без ПДВ (а.с. 189).
Відповідно до повідомлення експерта про неможливість проведення експертизи від 25.10.2024 №СЕ-19/102-24/21025-АВ, експерт Вінницького НДЕКЦ МВС України зазаначає у зв'язку із тим, що 24.10.2024 експерту був наданий на огляд досліджуваний транспортний засіб «BMW X5», д.н.з. НОМЕР_2 , у повністю відремонтованому (відновленому) стані, то відповідно до п. 8.5 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» калькуляція відновлювального ремонту не складається, а надається повідомлення про неможливість проведення дослідження (а.с. 146-148).
У відповідності до ч. 1 ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
За правилами ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний: у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Як передбачає ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Згідно зі ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України передбачено, що страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.
Відповідно до ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ «НАСК «ОРАНТА»розглянуло заяву щодо відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), яка мала місце за участю транспортного засобу марки «BMW X5», д.н.з. НОМЕР_2 , та прийняло рішення про відшкодування позивачу 3097,30 грн. із врахуванням коефіцієнту пропорційності, оскільки вартість відновлювального ремонту визначена в сумі 7374,52 грн..
При цьому, заперечуючи проти позовних вимог позивача, відповідач посилається на положення п. 20.5.4 Частини ІІІ Умов Програм страхування (програма «КАСКО ЛАЙТ»), відповідно до якого, розмір матеріального збитку при пошкодженні ТЗ визначається згідно з калькуляцією (дослідженням) вартості відновлювального ремонту, що складена страховиком із застосуванням відповідним чином сетрифікованого в Україні програмного забезпечення, або згідно з Актом товарознавчого дослідження (за вибором страховика).
Проте, визначення розміру матеріального збитку позивача відповідачем було здійснено не із застосуванням відповідним чином сетрифікованого в Україні програмного забезпечення, або згідно з Актом товарознавчого дослідження, а на підставі звіту ФОП ОСОБА_3 ..
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем не було дотримано умов договору страхування щодо визначення розміру матеріального збитку при пошкодженні транспортного засобу. А тому, суд першої інстанції вірно не взяв до уваги вказані докази, що надані відповідачем на підтвердження його позиції.
Разом із тим, позивачем за власні кошти відремонтовано автомобіль та надано докази понесених ним витрат в сумі 15740,00 грн.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 12642,30 грн. підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції вірно виходив з того, що згідно з частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За змістом частини першої статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Частина 2 цієї статті визначає, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Отже, основними елементами для відшкодування моральної шкоди за ст. 1167 ЦК України є: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 3 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 Постанови).
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Пунктом 6.4 Методичних рекомендацій «Відшкодування моральної шкоди» (лист Міністерства юстиції від 13 травня 2004 року № 35-13/797) роз'яснено, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним.
Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Відповідно до вимог статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини «STANKOV v. BULGARIA», № 68490/01, від 12 липня 2007 року).
Судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що сторонами було укладеного договір комплексного страхування «Автопарасолька» по програмі «КАСКО ЛАЙТ», яким було застраховано майно позивача - автомобіль «BMW X5». Внаслідок ДТП майно позивача було пошкоджено, за результатами страхового розслідування відповідачем було виплачено позивачу страхове відшкодування в сумі 3097,30 грн., яка є значно заниженою. Позивач звертався до відповідача з питань доплати страхового відшкодування, проте отримав відмову та вимушений був відновлювати автомобіль за власні кошти для забезпечення життєвих потреб. Внаслідок таких дій відповідача позивач зазнав душевних страждань та вимушений був змінити свій звичний спосіб життя і займатися пошуком відповідних сервісних центрів, які б відремонтували його автомобіль за помірну суму, а тому суд апеляційної інстанції, керуючись ст.ст. 23, 1167 ЦК України, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачу було завдано моральну шкоду, яка з врахуванням обставин справи та тривалості порушеного права, становить 5000,00 грн., що підлягає стягненню на його користь з відповідача.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 , п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач ОСОБА_1 у заяві про зменшення розміру позовних вимог просить стягнути із відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» 1211,20 грн. сплаченого ним судового збору, 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Щодо витрат позивача ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 р. №13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 р. №23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 р. №6-рп/2013).
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Статтею 15 ЦПК України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Зі змісту ст. 58 ЦПК України вбачається, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно ст. 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Ордеру серії АВ №1138240 від 20.02.2024 адвокату Присяжнюку О.Г. було надано повноваження для надання професійної правової допомоги при розгляді справи за позовом ОСОБА_1 (а.с. 133).
Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Згідно з частинами першою - четвертою статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження понесених позивачем ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу суду надано Договір про надання правової допомоги від 20.02.2024, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Присяжнюком О.С., згідно якого за надання послуги з правової допомоги клієнт сплачує адвокатові плату у формі гонорара; актом виконаних робіт від 04.03.2024, згідно якого гонорар адвоката становить 10000,00 грн.; квитанцію до прибуткового касового ордера №03/04 від 04.03.2024, відповідно до якої ОСОБА_1 сплатив адвокату Присяжнюку О.Г. на підставі Договору про надання правової допомоги від 20.02.2024 кошти в сумі 10000,00 грн. (а.с. 54-58).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з'ясувати склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Таким чином, виходячи із доведеності співмірності та розумності розміру понесених судових витрат позивачем ОСОБА_1 , складності справи, судові витрати, у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, підлягають стягненню з відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» на користь позивача ОСОБА_1 в розмірі 10000,00 грн..
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 , недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 12642 (дванадцять тисяч шістсот сорок дві) гривні 30 копійок, 5000 (п'ять тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди, 10000 (десять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що ухвалене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами, не вбачає.
Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Щодо судових витрат
По справі відсутні підстави для перерозподілу чи відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «НАСК «ОРАНТА» залишити без задоволення, а рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 02 травня 2025 року, без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає.
Головуючий І.В. Міхасішин
Судді : В.В. Сопрун
І.М. Стадник