Справа № 127/11705/22
Провадження №11-кп/801/867/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
16 липня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого в режимі відеоконференції - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2025 року про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021020000001287 від 06 грудня 2021 року,
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2025 року задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні.
Продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 на 60 днів, починаючи з 08 липня 2025 року до 05 вересня 2025 року включно.
Ухвала суду мотивована тим, що прокурором доведено продовження існування ризиків, які були підставою для застосування запобіжного заходу. На даному етапі провадження застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, що їх подали
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу місцевого суду та постановити нову про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби з 22 год 00 хв до 07 год 00 хв ранку з застосуванням засобу електронного контрою, за адресою: АДРЕСА_1 . У випадку залишення запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просить визначити розмір застави у виді сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
ухвала є незаконною та необґрунтованою, винесеною без урахування всіх фактичних обставин справи;
прокурором не доведено обставин для продовження найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою запобігання ризикам, указаним у клопотанні;
сам по собі факт тяжкості злочину, який інкримінуються ОСОБА_7 , не може бути підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки суперечить принципу невинуватості;
судом не враховано особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, де проживає разом з дружиною, має міцні соціальні зв'язки, тривалий час знаходиться під вартою, попередній вирок суду відносно обвинуваченого скасований, не має наміру переховуватись від суду, оскільки бажає сприяти судовому розгляду;
при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчим суддею безпідставно не визначено розмір застави.
Позиції учасників судового провадження
Обвинувачений ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_8 підтримали доводи апеляційної скарги, з підстав, викладених у ній, та просили її задовольнити.
Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги, указав, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, заявлені ризики доведені.
Мотиви суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Указаним вимогам ухвала суду відповідає.
Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною третьою статті 331 КПК України встановлено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.
Висновки суду про необхідність продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованими.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Європейський суд з прав людини у справі № 33977/96 від 26 липня 2001 року «Ілійков проти Болгарії» указав, що:
«суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З оскаржуваної ухвали слідує, що прокурором в судовому засіданні та матеріалами кримінального провадження доведено, що ОСОБА_7 не безпідставно обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином, за вчинення якого передбачене основне покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років.
Установлено, що свідки в даному кримінальному провадженні ще не допитані, обвинувачений також не допитаний, тому на даному етапі судового розгляду судом не встановлено обставин, які б свідчили про зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. У зв'язку з цим зміна обраного запобіжного заходу на більш м'який є передчасною та необґрунтованою.
При вирішенні питання щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою, суд першої інстанції правильно виходив не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків переховування останнього від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєне, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчиненню інших кримінальних правопорушень.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Апеляційний суд вважає, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 відповідає охороні прав і інтересів суспільства, що не суперечить практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якою обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Європейський суд з прав людини указує, що в кожному випадку суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Слідчий суддя у відповідності до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ураховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, дійшов обґрунтованого висновку про не доцільність визначення обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, який на даному етапі досудового розслідування не зможе забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Відтак істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2025 року про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 - без змін, як законна, обґрунтована та вмотивована.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 4221 КПК України, суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2025 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4