Справа № 740/2174/25
Провадження № 1-кп/740/337/25
16 липня 2025 року місто Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
-прокурора ОСОБА_3 ,
-обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Ніжині кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12025270380000317 від 09.04.2025, по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ніжина Чернігівської області, громадянина України, українця, маючого середню спеціальну освіту, раніше не судимого, неодруженого, непрацюючого, на утриманні маючого одну малолітню дитину, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України,
встановив:
Постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 26.01.2024 у справі № 740/6401/23 ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Однак ОСОБА_4 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, яка набрала законної сили та будучи ознайомлений з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, всупереч рішенню суду, 23.02.2024 близько 13 год 21 хв, перебуваючи в м. Ніжин Чернігівської області, керував транспортним засобом - легковим автомобілем марки Ауді А6, р.н. НОМЕР_1 .
У подальшому, відповідно до постанови Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27.09.2024 у справі № 740/4229/24, яка набрала законної сили, ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років. На підставі ч. 3 ст. 30 КУпАП до стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років, призначеного ОСОБА_4 за вказаною постановою, приєднано невідбуту частину стягнення згідно із постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 26.01.2024 - 4 місяці 9 днів, визначивши ОСОБА_4 загальний строк позбавлення права керування транспортними засобами - 5 (п'ять) років 4 (чотири) місяці 9 (дев'ять) днів.
Не зважаючи на викладене, ОСОБА_4 , продовжуючи свій протиправний умисел, спрямований на умисне невиконання постанови суду від 27.09.2024, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови, яка набрала законної сили та будучи ознайомлений з нею, маючи реальну можливість її виконати, усупереч рішенню суду, близько 16 год. 00 хв. 09.04.2025 особисто керував транспортним засобом - легковим автомобілем марки Ауді А6, р.н. НОМЕР_1 , на якому рухався по вул. Захисників у м. Ніжин.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав себе винуватим у скоєнні інкримінованого йому злочину, фактичних обставин по справі не заперечував. Надав покази про те, що він дійсно керував автомобілем, хоча знав, що його було позбавлено права керування транспортними засобами на строк понад 5 років, незважаючи на заборону керування, ігнорував судові рішення та продовжував їздити за кермом через свою роботу, яка передбачає переміщення по регіону. Щиро розкаявся, просив суворо не карати.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд враховує, що обвинувачений та прокурор не заперечують проти такого порядку дослідження доказів, правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд прийняв до уваги визнання обвинуваченим своєї вини, докази, які ніким не оспорювались, та дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, а саме умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили.
Суд, відповідно до ст.65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду і міри покарання, приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким, конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до скоєного - вину визнав повністю, щиро кається у скоєному, особу винного, який на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше не судимий, неодружений, має на утриманні малолітню дитину (8 років).
Згідно зі ст.66 КК України суд визнає пом'якшуючими обставини щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.
Ураховуючи особу винного та зазначені конкретні обставини справи ,суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу в мінімальних межах санкції ч.1 ст.382 КК України.
Саме таке покарання буде справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, та відповідатиме його особі і буде достатнім для досягнення передбачених ст. 50 КК України цілей покарання.
Запобіжний захід не обирався. Судові витрати та речові докази у справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 124, 337, 348, 369-371, 373-374, 376, 392-395 КПК України, суд
ухвалив:
Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п'ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирати.
Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1