Справа № 740/2827/25
Провадження № 2/740/1431/25
іменем України
17 липня 2025 року м.Ніжин Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
судді Олійника В.П., при секретарі судового засідання Пучка М.С.,
розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У травні 2025 року ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення 8100 грн заборгованості за кредитним договором №22.09.2024-100001672 від 22 вересня 2024 року, укладеного між сторонами шляхом підписання позичальником електронним цифровим підписом пропозиції на укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта) та заявки на отримання кредиту. Вказана заборгованість складається із 3000 грн тіла кредиту, 2790 грн- нараховані проценти, 270 грн-комісія, 540 грн додаткова комісія, 1500 грн неустойки. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що згідно умов кредитного договору сума кредиту складає 3000 грн, строк кредиту 124 днів, дата повернення кредиту 23 січня 2025 року. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання перед відповідачем виконало та надало йому кредит в сумі 3000 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, сторонами погоджені проценти за користування кредитними коштами: процентна ставка «Стандарт» - 1% за один день користування кредитом, процентна ставка «Економ» - 0,5% за один день користування кредитом. Станом на 23 січня 2025 року відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у сумі 8100 грн. Представник позивача Мохир Я.В. просить позов задовольнити, судовий розгляд просить провести за відсутності в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно з ст.ст.19, 274 ЦПК України дана справа, яка є малозначною, підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, про що заперечення сторін відсутні.
Положеннями ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Станом на час розгляду справи зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в АДРЕСА_1 , на вказану адресу судом надіслано рекомендоване повідомлення про судовий розгляд з матеріалами позову, відповідачем не подано заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відзиву, заперечення, повідомлення іншої адреси свого проживання.
Також судом враховується правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року по справі 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі №10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Інші заяви, клопотання сторін станом на час розгляду справи відсутні, у зв'язку з чим суд вважає можливим розгляд справи за наявними матеріалами, також останнім надана достатня можливість представити свою позицію по справі в умовах, які не ставлять їх в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з іншою стороною, що відповідає розумному балансу інтересів сторін.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснюється.
Фактичні обставини та мотиви, з яких виходить суд, із застосованими нормами права.
За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).
Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», відповідно до ч.3 ст.11 якого електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В судовому засіданні встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 22 вересня 2024 року за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем укладений електронний договір №22.09.2024-100001672, предметом якого є 3000 грн, строк кредитування-124 днів, дата повернення-23 січня 2025 року, вказані грошові кошти перераховані на платіжну картку відповідача, сторонами погоджені проценти за користування кредитними коштами: процентна ставка «Стандарт» - 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом 2 чергових періодів користування кредитом, процентна ставка «Економ» - 0,5% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами в яких застосовується процентна ставка «Стандарт», комісії у розмірі 270 грн, комісія за обслуговування кредитної заборгованості 270 грн у кожному з 2 чергових періодів, 30 грн неустойки за кожен день невиконання кожного окремого зобов'язання.
Вказаний договір від 22 вересня 2024 року укладений між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр», як фінансовою установою, договір містить суму основного зобов'язання, відсотки за користування кредитними коштами та строки їх повернення та нарахування, комісії та неустойки. Також даний договір недійсним в судовому порядку не визнавався, його недійсність прямо не передбачена законом, а тому в силу ст.204 ЦК України він є правомірним, що станом на час розгляду справи не спростовано.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за договором від 22 вересня 2024 року: 3000 грн заборгованості по тілу кредиту, 2790 грн проценти за користування кредитними коштами за період з 22 вересня 2024 року по 23 січня 2025 року, 270 грн комісії, 540 грн - додаткова комісія, 1500 грн неустойки, всього 8100 грн.
Під час судового розгляду відповідач не надав суду у встановленому порядку заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відзиву, заперечення, зокрема щодо розрахунку заборгованості та заявлених позивачем процентів, комісії та неустойки, у зв'язку з чим несе ризик настання наслідків, пов'язаних із невчиненням даних процесуальних дій, в даному випадку,- ухвалення рішення на підставі наявних у справі доказів.
Докази на спростування даного розрахунку заборгованості, на підтвердження виконання зобов'язань по кредитному договору відсутні, тобто відповідач в порушення умов договору взяті на себе зобов'язання не виконав, кредит та платежі відповідно до договору не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість, що є підставою для застосування до даних відносин правил згідно ст.1049 ЦК України щодо зобов'язання відповідача повернути грошові кошти відповідно до умов кредитного договору.
За приписами ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває станом на час розгляду справи.
Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
За встановлених обставин стягнення неустойки у розмірі 1500 грн за кредитним договором від 22 вересня 2024 року у період дії воєнного стану не відповідає вимогам Закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, задоволенню підлягають вимоги про стягнення 3000 грн тіла кредиту, 2790 грн- нараховані проценти, 270 грн-комісія, 540 грн - додаткова комісія, всього 6600 грн, у зв'язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову-на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову-на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із врахуванням задоволення позову частково на 81,48% (6600/8100*100=81,48) та сплати позивачем 2422 грн 40 коп судового збору відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», на користь позивача підлягають стягненню із відповідача 1973 грн 77 коп судового збору (2422,40*81,48/100=1973,77).
При розгляді справи суд виходить виключно із тих доказів, що надані сторонами під час судового розгляду із врахуванням змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 19, 81, 141, 247, 274, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження-01032, м.Київ, вул.Саксаганського, 133-А, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України-37356833, 6600 (шість тисяч шістсот) грн заборгованості за кредитним договором №22.09.2024-100001672 від 22 вересня 2024 року.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження-01032, м.Київ, вул.Саксаганського, 133-А, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України-37356833, 1973 (одну тисячу дев'ятсот сімдесят три) грн 77 коп судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі до Чернігівського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.Олійник.