Справа № 444/1130/25
Провадження № 2/444/978/2025
16 червня 2025 року м. Жовква
Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючий суддя Мікула В. Є.
секретар судового засідання Садова І.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовкві Львівської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (тел. НОМЕР_1 , адреса: 81550, с. Керниця, Городоцький район, Львівська обл., РНОКПП НОМЕР_2 ) до Львівської міської ради (ел. пошта: agu@lvivcity.gov.ua, тел. 380322975900, адреса: 79008, пл. Ринок, 1, м. Львів, Львівська обл., ЄДРПОУ 04055896) про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини
Позивачка ОСОБА_1 звернулся в суд із позовом до Львівської міської ради Львівського району Львівської області про визначення їй додаткового строку для подання
заяви про прийняття спадщини після смертіїї матері ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , протягом 3 (трьох) місяців із дня набрання рішенням суду законної сили.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померлаїї мати - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 . Після смерті матері залишилось спадкове майно, а саме земельна ділянка площею 0,0415 га, надана для
ведення садівництва, розташована на території Грибовицької сільської ради Жовківського району Львівської області, садове товариство "Сонячна гірка". Спадкове майно, тобто вищевказану земельну ділянку мати позивачки ОСОБА_2 отримала на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.12.2007 року, посвідченого державним нотаріусом Жовківської нотаріальної контори Галань О.Я. Стверджує, що інших спадкоємців немає. Після смерті матері з'ясувалось, що остання оформила на позивачку заповіт, проте оригінал заповіту був втрачений.
Дізнавшись про заповіт, позивачка звернулась до нотаріуса та отримала витяг та копію заповіту. Спадкова справа не заводилась. Відповідно до ст. 1269 ЦК України «спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини». Маючи намір прийняти спадщину, позивачка звернулась до державної нотаріальнолї контори в м. Городок. Проте, у прийнятті заяви їй заяви було відмовлено та роз'яснено, що необхідно звернутись до суду із проханням встановити додатковий строк на отримання спадщини після смерті бабці. Позивачка дізналась про існування заповіту тільки в березні 2025 року, тому вважає, що є всі підстави вважати, що строк для прийняття спадщини пропущений із поважних причин.
Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 02.04.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче судове засідання призначено на 23.04.2025 року о 09 год. 15 хв.
Позивачка в підготовче судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак позивачкою подано на адресу суду письмову заяву, у якій просить справу розглядати за її відсутності.
Зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить такі задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.
Представник відповідача, Львівської міської ради, в підготовче судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак з Жовківської міської ради на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника, зазначили, що не заперечують проти задоволення позову, при вирішенні справи покладаються на думку суду.
А тому суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі позивача, представника відповідача, які не з'явилися в підготовче судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення такого, зважаючи на подані ними заяви про розгляд справи у їх відсутності, висловлені позиції у справі.
Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Ч. 3 ст. 200 ЦПК України встановлено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Так як відповідач не заперечує проти позовних вимог, покладається при вирішенні справи на думку суду, суд вважає за можливе ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Ч. 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Керниця Городоцького району Львівської області, а її матір'ю є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 ), що підтверджується викладеним у актовому записі про народження (Дія) від 17.03.2025 р.
Після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишилось спадкове майно, а саме: земельна ділянка площею 0,0415 га, надана дляведення садівництва, розташована на території Грибовицької сільської радиЖовківського району Львівської області, садове товариство "Сонячна гірка".Спадкове майно, тобто вищевказану земельну ділянку ( державний акт на право приватної власності на землю, серія ІІІ-ЛВ № 051445, виданий Грибовицькою сільською радою 30.03.1994 року) ОСОБА_2 отримала на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.12.2007 року, посвідченого державним нотаріусом Жовківської нотаріальної контори Галань О.Я., що стверджується з витягу з Державного реєстру правочинів (номер правочину 2613156).
Після смерті ОСОБА_2 з'ясувалось, що остання оформила на доньку ОСОБА_1 заповіт, проте оригінал заповіту був втрачений. Дізнавшись про заповіт, ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса та отримала витяг та копію заповіту від 30.03.2016 року (про що стверджує фотокопія останнього у справі.
Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
А тому після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне їй майно, а саме на земельну ділянку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1222 Цивільного кодексу України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно із ч. 1 ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Із заповіту від 30.03.2016 року вбачається, що ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила таке заповітне розпорядження: все її майно де б воно не було і з чого б воно не складалося і все те, що буде належати їй на день її смерті і на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто позивачці.
Заповіт від 30.03.2016 року від імені громадянки ОСОБА_2 не змінювався і не скасовувався, що підтверджується записом старости села.
Суд враховує, що позивачка - єдиний спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_2 .
Осіб, які б мали право на обов'язкову частку у спадщині після її смерті, прийняли таку з матеріалів справи не вбачається, судом під час розгляду справи не встановлено.
Ч. 1 ст. 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, яким є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, що передбачено ч. 2 ст. 1220 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Ч. 1 ст. 1272 ЦК України встановлено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Як наслідок позивачка пропустила строк для прийняття спадщини.
Водночас відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах: від 26 вересня 2012 року № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року № 6-1486цс15, яка є незмінною.
Відповідно до постанови Верховного Суду України № 565/1145/17 від 26 червня 2019 року, поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину, а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
У постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у судовій справі № 315/765/14-ц викладено висновок, що необізнаність про існування заповіту не тотожна таким обставинам, як відсутність інформації про смерть спадкодавця або спадкову масу. У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. З цих міркувань було скасовано ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та ухвалу апеляційного суду про залишення без задоволення позову про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, який було обґрунтовано необізнаністю позивача про існування заповіту, складеного на його користь, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд аналогічно розглядає необізнаність особи про складення заповіту на її користь як поважну причину для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, керуючись передусім свободою заповіту як фундаментальним принципом спадкового парова (постанова Верховного Суду від 2 вересня 2020 року, судова справа № 288/1856/18, провадження № 61-3987св20; постанова Верховного Суду від 13 березня 2019 року, судова справа № 656/219/18, провадження № 61-48669св18;постанова Верховного Суду від 20 лютого 2019 року, судова справа № 694/1179/17, провадження № 61-40757св18).
Щодо належного відповідача: належними відповідачами у спорах щодо спадкового майна є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає
територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Вказаний висновок викладений зокрема у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року по справі № 140/871/16-ц (провадження № 61-38046св18), від 15 січня 2020 року по справі № 200/9984/16-ц (провадження № 61-11977св19) та від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12-ц (провадження № 61-28938св18).
В розпорядженні Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» (далі - Розпорядження № 718-р) в переліку територіальних громад Львівської області зазначена, зокрема, Львівська територіальна громада, до складу якої входять, зокрема, Грибовицька, Грядівська, Дублянська, Малехівська територіальні громади, відповідно, затверджена Розпорядженням № 718-р конфігурація Львівської територіальної громади, до складу якою входять Грибовицька, Грядівська, Дублянська, Малехівська територіальні громади.
Відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Грибовицька сільська рада Жовківського району Львівської області (код ЄДРПОУ 04371696)- припинена.
Згідно з ухвалою Львівської міської ради № 7 від 29.12.2020 «Про припинення місцевих рад шляхом приєднання до Львівської міської ради» Львівська міська рада, за вимогами законодавства, ухвалила припинити шляхом приєднання до Львівської міської радиі і юридичну особу Грибовицьку сільську раду Жовківського району Львівської області.
Відтак, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та вказаною вище ухвалою Львівської міської ради №6 від 29.12.2020 встановлюється, що Львівська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків вище перелічених місцевих рад.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань станом на на сьогодні за кодом 240693495939 Львівська міська рада, код ЄДРПОУ 04055896, є органом місцевого самоврядування та є правонаступником, зокрема Грибовицької сільської ради Жовківського району Львівської області (код ЄДРПОУ04371696).
Правонаступництво в сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
Отже, коли відбувається публічне правонаступництво, вирішальним є встановлення факту переходу повністю чи частково функцій (адміністративної компетенції) від одного суб'єкта владних повноважень до іншого, а не факту державної реєстрації припинення вибувшого з публічних правовідносин суб'єкта владних повноважень як юридичної особи.
Отже, належним відповідачем є Львівська міська рада як правонаступник Грибовицької сільської ради.
Наведені позивачем та встановлені судом в комплексі обставини пропуску ОСОБА_1 строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , зокрема незнання ОСОБА_1 про наявність заповіту від імені ОСОБА_2 в її користь, є поважними причини пропуску строку для прийняття спадщини, крім того суд враховує, що крім позивача інших спадкоємців, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 немає, а тому у разі неприйняття спадщини позивачем, така може бути визнана відумерлою.
Як наслідок суд приходить до висновку, що право позивача підлягає захисту в судовому порядку, позовні вимоги підлягають задоволенню, позивачу необхідно визначити додатковий строк для прийняття спадщини протягом 3 (трьох) місяців із дня набрання рішенням суду законної сили.
Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог позивача.
Керуючись статтями 4, 6, 7, 12, 76, 77, 81, 258-259, 263, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву задоволити.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , додатковий строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , терміном в один місяць з часу набрання рішенням законної сили.
Копію рішення направити учасникам справи - для відома.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 16 червня 2025 року.
Суддя: Мікула В. Є.