Справа №442/4604/25
Провадження №2/442/1433/2025
15 липня 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
у складі: головуючого судді Нагірної О.Б.,
з участю секретаря судового засідання Лесович О. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 442/4604/25 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Державний ощадний банк України» про скасування арешту майна,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати обтяження заборону (архівний запис) на належний ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_1 , зареєстровану в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 12.10.2006 року за №3875333 реєстратором Першою Дрогобицькою державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення, б/н, 14.06.1988, Ощадбанк Др.№6307.
В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок АДРЕСА_1 , належний їй на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 08.11.2008 року. За життя ОСОБА_2 склала заповіт на користь сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після звернення позивача до приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Кекіс Г.С. щодо оформлення спадкових прав після смерті матері, нотаріус виявила, що згідно з відомостями з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна Першою Дрогобицькою державною нотаріальною конторою накладено заборону (архівний запис) на вказаний житловий будинок. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що на житловий будинок АДРЕСА_1 накладено заборони, а саме: 12.10.2006 року за №3875333 реєстратором: Перша Дрогобицька державна нотаріальна контора було накладено заборону (архівний запис). Підстава обтяження: повідомлення, б/н, 14.06.1988. Ощадбанк Др.№6307. Об'єкт обтяження: невизначено, ціле, жиле, добудоване, адреса: АДРЕСА_2 . Власник: ОСОБА_3 . 04.06.2025 нотаріус повідомила позивача, що неможливо виконати пункт 4.10 глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, а саме повідомити кредитора про те, що спадкоємцям боржника видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, керуючись ст.49 Закону України «Про нотаріат», що є перешкодою для видачі свідоцтва про право на спадщину. Наявність зазначеної заборони на ім'я батька позивача, ОСОБА_3 , який помер у 2005 році, і ніколи не мав непогашеної заборгованості перед банками обмежують його право на оформлення спадщини після смерті матері, тому він змушений звертатися до суду за захистом свого порушеного права.
Ухвалою суду від 18.06.2025 прийнято до розгляду даний позов, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
01.07.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що він не є належним відповідачем у справі, оскільки не є правонаступником Ощадбанку №6307 м. Дрогобич.
У судове засідання сторони не з'явились.
Позивач подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримує повністю, просить такий задоволити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. У відзиві просив здійснювати розгляд справи у його відсутності.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та перевіривши зібрані по справі докази, оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , які належав житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 08.11.2008 року.
За життя ОСОБА_2 склала заповіт на користь сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Кекіс Г.С. заведено спадкову справу №12/2025 після смерті ОСОБА_2 .
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що на житловий будинок АДРЕСА_1 накладено заборони, а саме: 12.10.2006 року за №3875333 реєстратором: Перша Дрогобицька державна нотаріальна контора було накладено заборону (архівний запис). Підстава обтяження: повідомлення, б/н, 14.06.1988. Ощадбанк Др.№6307. Об'єкт обтяження: невизначено, ціле, жиле, добудоване, адреса: АДРЕСА_2 . Власник: ОСОБА_3 .
Зі Свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
04.06.2025 нотаріус повідомила листом позивача, що неможливо виконати пункт 4.10 глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, а саме повідомити кредитора про те, що спадкоємцям боржника видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, керуючись ст.49 Закону України «Про нотаріат», що є перешкодою для видачі свідоцтва про право на спадщину.
Згідно з довідкою Державного ощадного банку України Акціонерне товариство філія Львівське обласне управління ТВБВ №10013/0242 від 09.08.2024, виданої ОСОБА_2 про те, що у ТВБВ №10013/0242 філії Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» на ім'я ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , кредитна заборгованість по кредитах відсутня. Також в їхньому ТВБВ №10013/0242, відсутнє обтяження по об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої законом від 17.07.97 р. № 475/97-ВР, передбачено право фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Відповідно до ст.317 ЦК України - власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно зі ст.319 ЦК України - власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна, права якого порушені, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Таке право особи реалізується шляхом звернення до суду з позовом про захист свого порушеного права та усунення будь-яких перешкод у вільному та на власний розсуд користуванні та розпорядженні майном.
При вирішенні спору суд враховує, що зняття арешту з майна позивача не порушує прав інших осіб, не суперечить вимогам діючого законодавства,Конституції України, бере до уваги, що позивач позбавлений можливості вчинити правочини щодо майна, зважає, що позивачем доведені обставини на які він посилається в позовній заяві належними та допустимими доказами.
Відповідно до ст.34 Закону України «Про нотаріат» - накладення або зняття заборон є нотаріальною дією, вчинення яких в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах або займаються приватною нотаріальною діяльністю.
Згідно п.5 глави 15 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 - нотаріус, який наклав заборону, знімає заборону відчуження майна за рішенням суду.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду з захистом свого особистого немайнового або майнового права чи інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути ... в т.ч. припинення дії, яка порушує право.
Враховуючи, що на належне померлій матері позивача майно накладено заборону, що порушує його право на оформлення спадкових прав за заповітом після її смерті, і в матеріалах справи міститься інформація про відсутність невиконаних зобов'язань батька позивача ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , перед АТ «Ощадбанк», суд дійшов висновку, що заборону на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 слід скасувати.
Щодо посилання представника відповідача про неналежність АТ «Ощадбанк», суд констатує наступне.
Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 17.07.1987 № 821 «Про вдосконалення системи банків в країні і посилання їх впливу на підвищення ефективності економіки» реорганізовано діючі та утворено нові спеціалізовані банки, які створили систему банків у такому складі: Державний банк СРСР (Держбанк СРСР), Банк зовнішньоекономічної діяльності СРСР (Зовнішекономбанк СРСР), Промислово-будівельний банк СРСР (Промбудбанк СРСР), Агропромисловий банк СРСР (Агропромбанк СРСР), Банк Житлово-комунального господарства і соціального розвитку СРСР (Житлосоцбанк СРСР), Банк трудових заощаджень і кредитування населення СРСР (Ощадний банк СРСР). Пунктом 8 зазначеної Постанови передбачено створення банками СРСР в союзних республіках відповідних республіканських банків з прямим підпорядкуванням банкам СРСР.
За приписами ст.22 Закону СРСР№1305-1 від 06.03.1990 «Про власність в СРСР» у власності союзної республіки (тобто, Української РСР) перебувають майно органів влади і управління союзної республіки, культурні та історичні цінності народів союзної республіки, кошти республіканського бюджету, республіканські банки, республіканські страхові, резервні та інші фонди, а також підприємства і народногосподарські комплекси, вищі навчальні заклади республіканського значення, об'єкти соціально-культурної сфери та інше майно, що забезпечує суверенітет, господарську самостійність республіки, її економічний і соціальний розвиток.
З часу прийняття Українською РСР Закону України «Про власність» № 885-XII, тобто з 26 березня 1991 року, у статті 34 такого Закону було визначено об'єкти права загальнодержавної (республіканської) власності.
Згідно зі ст.34 Закону України «Про власність» загальнодержавну (республіканську) власність складають: земля, майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, внутрішніх військ і Державної прикордонної служби України; оборонні об'єкти; єдина енергетична система; системи транспорту загального користування, зв'язку та інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) значення; кошти республіканського бюджету; республіканський національний банк, інші державні республіканські банки та їх установи і створювані ними кредитні ресурси; республіканські резервні, страхові та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств; об'єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток.
Відповідно до пункту 2 Постанови ВРУ від 20.03.1991 «Про порядок введення в дію Закону України «Про банки і банківську діяльність» було оголошено власністю України Український Республіканський банк Держбанку СРСР, Український Республіканський банк державного комерційного промислово-будівельного банку «Укрпромбудбанк», Український Республіканський Банк Ощадного банку СРСР, Український республіканський банк Зовнішекономбанку СРСР з їх мережею, обчислювальним центрами, усіма активами, пасивами.
Наказом Українського Республіканського банку від 02.01.1992 за №2-К у відповідності з Статутом, зареєстрованим Національним банком України 31.12.1991 за №4, Український Республіканський банк Ощадного банку СРСР, з підзвітною йому інфраструктурою установ та організацій, перетворено в Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України (Ощадбанк України).
Із статуту Державного спеціалізованого комерційного Ощадного банку України, зареєстрованого НБУ 31 грудня 1991 року відомо, що Державний спеціалізований комерційний Ощадбанк України (Ощадбанк України), створений відповідно до Закону України від 20 березня 1991 року «Про банки та банківську діяльність» і входить в банківську систему України.
Постановою КМУ від 21.05.1999 за №876 «Про деякі питання управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України» на виконання розпорядження Президента України від 20.05.1999 року №106 та з метою удосконалення структури і організації управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України, створення умов для більш ефективної реалізації державою прав власника вирішено перетворити Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України (Ощадбанк України) у відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України». Установлено, що Банк є правонаступником прав і обов'язків Ощадбанку. 02 червня 2011 року внесено зміни до Статуту Банку, якими слово «відкрите» змінено на «публічне».
Постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 р. №568 «Питання акціонерного товариства Державний ощадний банк України» затверджено статут такого банку, згідно якого цей банк є правонаступником всіх прав та обов'язків Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України, зареєстрованого Національним банком 31 грудня 1991 р. за №4.
З вищевикладеного вбачається, що з моменту створення системи Ощадбанків і до сьогоднішнього часу такі відносяться до державних банків, а відповідач є правонаступником всіх прав та обов'язків Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України, який перетворено з Українського Республіканського банку Ощадного банку СРСР в інтересах якого накладено заборону.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити.
Керуючись ст.ст.2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, ст.ст.16,317,3129,391 ЦК України, ст.34 Закону України «Про власність» , суд
ухвалив:
позов задоволити.
Скасувати обтяження - заборону(архівний запис) на житловий будинок АДРЕСА_1 , зареєстрованому в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 12.10.2006 року за №3875333 реєстратором Першою Дрогобицькою державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення, б/н, 14.06.1988, Ощадбанк ДР.№6307.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.Б. Нагірна