ЄУН: 317/798/25
Провадження №: 2-др/336/35/25
16.07.25
16 липня 2025 року Шевченківський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Худіної О.О. за участю: секретаря судового засідання Дорошенко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за заявою представника позивача адвоката Радченко Оксани Вікторівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №317/798/25 (провадження № 2/336/1875/2025),
У провадженні Шевченківського районного суду міста Запоріжжя перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» про стягнення страхового відшкодування. Відповідно до рішення від 19 червня 2025 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
24 червня 2025 року представник заявника адвокат Радченко О.В., звернулась до суду із заявою електронним шляхом через підсистему «Електронний суд», відповідно до якої просить ухвалити додаткове рішення у справі № 317/798/25 про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» (69068, м. Запоріжжя, просп. Моторобудівників, 34; ідентифікаційний код 13622789) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000,00 грн. на п/р НОМЕР_2 в АТ «Універсал банк».
Справа на підставі протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 24.06.2025 надійшла в провадження судді Худіної О.О. 25.06.2025.
25 червня 2025 року постановлено ухвалу про прийняття та відкриття провадження у справі, визначено дату та час судового засідання.
25 червня 2025 року представник заявника скерувала заяву про розгляд вказаної заяви за відсутності сторони заявника. Заяву підтримує просить задовольнити.
26 червня 2025 року до матеріалів справи надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат.
27 червня 2025 року представник заявника скерувала до суду додаткові пояснення у справі.
15 липня 2025 року представник заявника скерувала заяву про розгляд вказаної заяви за відсутності сторони заявника. Заяву підтримує просить задовольнити.
В судове засідання призначене на 16 липня 2025 року сторони не з'явились. На підставі ч. 3 ст. 270 ЦПК України Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
На підставі ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заяву обґрунтовує тим, що 19 червня 2025 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя ухвалено рішення по справі №317/798/25 за позовом ОСОБА_1 (далі - Позивач) до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» (далі - ТДВ «СК «Кредо»/Відповідач) про стягнення 47 626,50 грн. та судового збору, згідно якого позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі, стягнуто з ТДВ «СК «Кредо» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 47 626,50 грн. та 1211,20 грн. судового збору. Позивачем були понесені судові витрати в розмірі 12 211,20 грн., в тому числі: судовий збір за стягнення матеріальної шкоди 1211, 20 грн. (стягнено рішенням суду від 19.06.2025 року) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000,00 грн.
Розмір гонорару, який Позивач сплачує Адвокату за надану в межах цього Договору правничу допомогу, визначено сторонами на підставі п.4.1. Договору та становить 11 000,00 грн. На виконання вимог ч.3 ст.137 ЦПК України представником Позивача надається складений 23.06.2025 Акт приймання-передачі наданої правничої допомоги до Договору про надання правничої допомоги від «29» жовтня 2024 р., який містить детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, відповідно до якого загальна кількість витраченого часу на надання правничої допомоги становить 9 годин.
З квитанції до прибуткового касового ордера №7 від 23 червня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 на виконання умов Договору про надання правничої допомоги по цивільній справі 24 червня 2025 року сплатив адвокату Радченко О.В. 11 000,00 грн.
Право на правову допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
В постанові Верховного Суду від 13.01.2021 року, справа № 596/2305/18-ц зазначив, що суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України.
Разом із тим у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, наведеного в частині четвертій статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Таким чином, у разі недотримання вимог частини п' ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 137 ЦПК України).
Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується із правовою позицією, викладеною: в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19; у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20), від 19 серпня 2020 року у справі № 195/31/16-ц (провадження № 61-15811 св 19); у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: від 18 листопада 2020 року у справі № 922/3706/19, від 17 грудня 2020 року у справі № 922/3708/19.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як роз'яснено в постанові Верховного Суду від 16.04.2020р. у справі №727/4597/19 відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність.
У свою чергу, Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Положення «Про форму та зміст розрахункових документів» та «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність.
Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа.
Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов'язком адвоката - адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.
Так, позивачем, з метою захисту своїх прав та інтересів під час розгляду цивільної справи №317/798/25, було укладено договір про надання правової допомоги від 29 жовтня 2024 року із адвокатом Радченко Оксаною Вікторівною.
Згідно до положень п. 4 вказаного вище договору за надання правової допомоги, відповідно до даного договору, Розмір гонорару, визначений на підставі п. 4.1. Договору, який Клієнт сплачує Адвокату зазначається в Акті приймання-передачі наданої правничої допомоги, який є невід'ємною частиною Договору, з урахуванням фактично наданих послуг Клієнту на день складання Акту.
Згідно до акту про прийняття-передачі наданих послуг від 23.06.2025, який підписано обома сторонами, передбачено таке: загальна вартість послуг станом на 23.03.2025 складає 11 000,00 гривень. Жодних претензій по якості, повноті, строків та обсягу в цілому послуг Замовник до Виконавця немає. Даний акт є підставою для проведення остаточних розрахунків, порядок яких визначений у договорі між клієнтом і адвокатом».
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 7 від 23.06.2025 прийнято від ОСОБА_1 на підставі акту приймання-передачі наданої правничої допомоги до договору про надання правничої допомоги від 29.10.2024 Акт від 23.06.2025 прийнято суму 11 000,00 гривен.
У зв'язку з цим наявні всі правові підстави просити суд ухвалити додаткове судове рішення по справі в частині розподілу судових витрат, а саме стягнення з відповідача на користь позивача понесених останнім на отримання професійної правничої допомоги, яка була надана позивачу під час розгляду даної цивільної справи, в повному обсязі, тобто в розмірі 11 000,00 гривень.
Згідно з п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
На підставі ч.4 ст.270 ЦПК, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Так, судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 19.06.2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО»», про стягнення страхового відшкодування, задоволено.
24 червня 2025 року представник позивача звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, до якої додано договір про надання правової допомоги від 29.10.2024 адвокатом Радченко О.В. клієнту ОСОБА_1 ,. акт про прийняття-передачі наданих послуг від 23.06.2025, квитанцію до прибуткового касового ордеру № 7 від 23.06.2025 прийнято від ОСОБА_1 на підставі акту приймання-передачі наданої правничої допомоги до договору про надання правничої допомоги від 29.10.2024 Акт від 23.06.2025 прийнято суму 11 000,00 гривен.
Відповідно до заперечень від 26.06.2025 скерованою стороною відповідача ТДВ «СК «КРЕДО» заперечує стосовно відшкодування на користь Позивача витрат, понесених на правничу допомогу у розмірі 11 000,00 грн., вважаючи їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, ТДВ «СК «КРЕДО» заперечує стосовно задоволення позовної вимоги Позивача в частині стягнення на його користь витрат на правничу допомогу у розмірі 11 000 грн., вважаючи дану вимогу необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
Однак, у разі вирішення питання про призначення до стягнення витрат на правничу допомогу на користь Позивача з Відповідача, просить суд зменшити загальний розмір витрат на правничу допомогу до 1 000,00 грн. з урахуванням передбачених законодавством України податків.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При цьому, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України відносить витрати на професійну правничу допомогу саме до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц зроблено висновки, що: розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 вказано, що суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 11 000,00 грн є реальними, підтвердженими матеріалами справи. Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС України, суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена для визначення розміру витрат, в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді представником позивача ОСОБА_2 був наданий договір № б/н від 29.10.2024 року про надання правової допомоги, в п. 4 якого визначено, розмір гонорару, визначений на підставі п. 4.1. Договору, який Клієнт сплачує Адвокату зазначається в Акті приймання-передачі наданої правничої допомоги, який є невід'ємною частиною Договору, з урахуванням фактично наданих послуг Клієнту на день складання Акту.
Також надано акт прийняття-передачі наданих послуг від 23.06.2025 року та квитанцію до прибуткового касового ордера №7 від 23.06.2025 відповідно до якого прийнято від ОСОБА_1 11 000,00 гривень.
Дослідивши надані представником позивача докази, якими підтверджується понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді, врахувавши фактичний об'єм наданих адвокатом послуг у суді та затрачений ним час (складання позовної заяви, що включає вивчення матеріалів справи, всіх видів наявних доказів, написання позовної заяви відповідно до вимог чинного законодавства, аналіз судової практики щодо стягнення страхового відшкодування внаслідок ДТП, відшкодування витрат на проведення експертизи, підготовка всіх додатків до позовної заяви, відправка позовної заяви з додатками відповідачу листом з описом вкладення та до суду, підготування відповіді на відзив є співмірною із складністю справи, витраченим часом та значенням справи для сторони, тому виходячи з критерію реальності і розумності розміру цих витрат, суд дійшов висновку про повне задоволення заяви представника позивача та стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО»» на користь ОСОБА_1 11 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу у суді.
Одночасно суд не приймає доводи Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО»», оскільки вони спростовуються вищезазначеним.
Керуючись ст.137, 141, 270 ЦПК, суд
Ухвалити додаткове рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО»» про стягнення суми страхового відшкодування, та:
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО»» (69068, м. Запоріжжя, просп. Моторобудівників, 34; ідентифікаційний код 13622789) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 витрати у розмірі 11 000,00 (одинадцять тисяч) гривень понесені на правову допомогу у суді першої інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Худіна