Дата документу 16.07.2025
Справа № 334/3372/25
Провадження № 2/334/2234/25
16 липня 2025 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Шерештан О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
АТ «Сенс-Банк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 14.02.2018 ОСОБА_1 звернувся до АТ «Альфа Банк», 12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», з метою отримання банківських послуг.
14.02.2018 ОСОБА_1 шляхом підписанням оферти запропонував банку укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», укладеного між ним та банком.
Банк прийняв пропозицію відповідача та підписав акцепт пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Акцепт пропозиції на укладення угоди отримано відповідачем, про що свідчить його власноручний підпис.
Таким чином, 14.02.2018 між банком та відповідачем укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії з наступними умовами: тип кредиту - кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; найменування продукту - «Максимум-готівка»; мета кредиту - для особистих потреб; ліміт кредитної лінії - у розмірі 200000,00грн.; процентна ставка - 26 % річних; тип процентної ставки - фіксована; тип картки - MasterCard DEBIT WORLD; порядок повернення кредиту - щомісячно, не менше ніж сума обов'язкового мінімального платежу 5% від суми заборгованості, мінімум 50 грн.
Банк виконав взяти на себе зобов'язання, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти, якими відповідач активно користувався.
Відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка становить 104304,21 грн., з яких: 75737,94 грн. - прострочене тіло кредиту, 28565,97 грн. - відсотки за користування кредитом.
Просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 104304,21 грн., сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8787,88 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, до суду надав заяву, в якій просив розглядати справу без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлений про розгляд справи в порядку, встановленому ЦПК України. Відзиву на позов не подавав, причини неявки суду не повідомив, із заявою про розгляд справи у його відсутність до суду не звертався.
Суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі матеріалів справи у відповідності зі ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи оцінивши та давши належну оцінку зібраним по справі доказам, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Статтями 525, 527 ЦК України передбачається, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до ст. ст. 615, 625 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
В судовому засіданні встановлено, що 14.02.2018 між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про надання кредиту № 501006526, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.
За умовами оферти, відповідачем запропоновано банку укласти угоду про надання кредиту, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб.
Відповідачем зазначені умови для укладення угоди, а саме: сума кредиту - 20000,00 грн. Процентна ставка - 17,99% річних. Тип ставки - фіксований. Строк кредиту - 48 місяців. Дата повернення кредиту - 14.02.2022.
Для повернення заборгованості за угодою відповідачем запропоновано використовувати рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у банку.
Відповідно до п.3 кредит надається позичальнику для:
- власних потреб, отримання грошових коштів в розмірі 20000,00грн. шляхом переказу коштів на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в ПАТ «Альфа-Банк».
В п.4 оферти на укладання угоди про надання кредиту № 501006526 зазначено, що підписанням цієї оферти ОСОБА_1 беззаперечно підтвердив, що перед укладенням угоди ознайомлений у письмовій формі зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту, з нормами ЗУ «Про споживче кредитування» та нормативними актами НБУ.
Відповідно до розділу 1-3 умов оферти на укладання угоди по обслуговуванню кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії: тип кредиту - кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; найменування продукту - «Максимум-готівка»; мета кредиту - для особистих потреб; ліміт кредитної лінії у розмірі 200000,00 грн.; процентна ставка - 26 % річних; тип процентної ставки - фіксована. При цьому ОСОБА_1 прохав банк випустити міжнародну платіжну карту MC DEBIT WORLD строком дії 3 роки з моменту випуску.
В розділі 2 оферти зазначено, що під час користування кредитом ОСОБА_1 пропонував банку встановити обов'язковий мінімальний платіж у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. Дату сплати ОМП пропонує визначати відповідно до умов додатку № 4 до договору. Платежі з повернення кредиту пропонував здійснювати відповідно до договору. Примірний графік та розрахунок сукупної вартості пропонував навести в тарифах, які є невід'ємною частиною договору. Пропонував банку щомісячно в останній день розрахункового періоду здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунку № НОМЕР_2 , в розмірах, що необхідні для щомісячної оплати страхового платежу згідно з умовами договору.
В розділі 6 оферти зазначено, що підписанням оферти відповідач беззаперечно підтвердив, що попередньо ознайомлений у письмовій формі зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; з інформацією, надання якої передбачене нормами ЗУ «Про споживче кредитування та нормативними актами НБУ.
АТ «Альфа банк» прийняло пропозицію відповідача на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа- Банк».
Тобто, відповідач погодився на приєднання до публічної пропозиції, підтвердив акцептування публічної пропозиції на укладення зазначеного договору і приєднання до умов договору, погодився з усіма умовами обраної програми кредитування в редакції, що діяла на час його підписання.
Таким чином, судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 14.02.2018 між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір.
Крім того, при укладанні кредитного договору сторони підписали паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені основні умови кредитування.
АТ «Альфа-Банк» виконало умови кредитного договору щодо надання відповідачу кредитних коштів, що підтверджується випискою по рахунку з кредитною карткою World Debit Mastercard за період з 14.02.2018 по 11.08.2024.
Згідно Витягу з державного реєстру банків та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» та АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.
За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно з ст. 205 ЦК України, правочин може вчинитися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 624 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідності до положень статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Згідно статті 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Згідно ч. 1 ст. 84 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно розрахунку заборгованості відповідач має заборгованість за кредитним договором в сумі 104304,21 грн., з яких: 75737,94 грн. - прострочене тіло кредиту, 28565,97 грн. - відсотки за користування кредитом.
Заявлена позивачем сума заборгованості відповідачем не спростована.
З огляду на вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 104304,21 грн., з яких: 75737,94 грн. - прострочене тіло кредиту, 28565,97 грн. - відсотки за користування кредитом, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно ст. 133 ЦПК України - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Як передбачено ч.3, 4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22), постанови Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 369/10907/22 (провадження № 61-16010св23), від 01 травня 2024 року у справі № 557/174/23 (провадження № 61-15995св23).
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд, зокрема, має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).
Разом із тим, при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
Обов'язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо) (висновки, викладені Верховним Судом у постановах у справах № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат позивача на правничу допомогу, останнім надано лише договір про надання послуг №1006 від 28.01.2025 року, який укладений між АТ «Сенс Банк» та АО «СмартЛекс», свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН № 000392 адвоката Проценка М.М., якою підписана позовна заява, а також копія довіреності, що підтверджує повноваження адвоката Проценка М.М., підписана членом правління АТ «Сенс Банк».
Відповідно до п. 1.1 договору про надання послуг №1006 від 28.01.2025 року замовник (АТ «Сенс Банк») замовляє, а виконавець (АО «СмартЛекс») зобов'язується надати послуги, які полягають у здійснені від імені та в інтересах замовника юридичних та фактичних дій щодо стягнення заборгованості з боржників замовника, які виникли внаслідок невиконання такими боржниками кредитних договорів, договорів позики, інших угод, які не забезпечені заставою та спонуканню до їх погашення такої заборгованості, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги.
Винагорода виконавця та порядок розрахунків визначений сторонами в п. 3.1 договору №1006 від 28.01.2025 року, а також договір передбачає умови щодо передачі реєстру боржників за актом приймання-передачі в роботу виконавця за відповідними додатками.
Разом з тим, представником позивача, окрім договору №1006 від 28.01.2025 року, жодного доказу, який би свідчив про виконання зобов'язань по ньому, в тому числі відносно передачі матеріалів в роботу щодо позичальника та виконання такої роботи суду не надано.
До матеріалів позовної заяви не долучені докази того, що АО «СмартЛекс» дійсно надавалась правнича допомога та послуги, визначені в пункті 1.1.1 договору №1006 від 28.01.2025 року зокрема, відсутні акти виконаних робіт чи інші первинні документи, що фіксують факт виконання робіт щодо підготовки та подання позовної заяви чи вчинення інших дій, пов'язаних із наданням правової допомоги у даній справі. Також відсутній детальний опис робіт, виконаних адвокатами АО «СмартЛекс».
Судом встановлено, що позовна заява підписана адвокатом Проценко М.М. як представником АТ «Сенс Банк» за довіреністю, однак стороною позивача не долучено до матеріалів справи жодного доказу про те, що адвокат Проценко М.М. є учасником (засновником) АО «СмартЛекс» чи надавав правничу допомогу позивачу, як штатний працівник зазначеного АО, чи за дорученням АО.
За таких підстав, суд вважає, що факт надання позивачу правничої допомоги АО «СмартЛекс» є недоведеним належними доказами, а тому приходить до висновку про відмову у відшкодуванні витрат позивача на правничу допомогу.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн., сплачений відповідно до меморіального ордеру № 958661 від 10.04.2025.
Керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 11, 76-81, 89, 263-265, 268, 280 ЦПК України,
Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська,100, ЄДРПОУ 23494714) заборгованість в сумі 104304,21 грн. (сто чотири тисячі триста чотири гривні 21 коп.), з яких: 75737,94 грн. - прострочене тіло кредиту, 28565,97 грн. - відсотки за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська,100, ЄДРПОУ 23494714) витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.)
В іншій частині вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом, до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська,100, ЄДРПОУ 23494714.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя: Турбіна Т. Ф.