Справа № 314/2462/18
Провадження № 2/314/1/2025
про відновлення провадження у справі
"11" липня 2025 р. Суддя Вільнянського районного суду Запорізької області Кіяшко В.О., розглянувши цивільну справу № 314/2462/18 за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» до ОСОБА_1 про стягнення вартості донарахованого (необлікованого) об'єму (обсягу) природного газу,
до суду надійшла дана позовна заява.
Ухвалою від 20.06.2018 справа прийнята до провадження, в порядку загального провадження.
Справа неодноразово зупинялась для проведення експертизи.
13.01.2022 ухвалою суду провадження по справі відновлено, у зв'язку з неможливості проведення експертизи.
Згідно ухвали суду від 24.10.2022 клопотання відповідача про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження у даній справі до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України.
Частиною 2статті 2 ЦПК України визначено, що суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
При цьому пунктами 4 та 5 частини 3статті 2 ЦПК України одними з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначені змагальність сторін та диспозитивність.
Згідно частини 2статті 12 ЦПК України, якою дано визначення принципу змагальності цивільного судочинства, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Частиною 2статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 3статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 2статті 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Зазначене відповідає положенням частини 1статті 81 ЦПК України, якою визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд бере також до уваги й те, що справа має бути розглянута у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового розгляду.
ЄСПЛ неодноразово вказував, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено такі висновки: «Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
У даній справі перед судом поставлене питання оцінити баланс між можливістю розглянути справу, за наявності даних проте, що відповідач перебуває у ЗСУ та наявності дійсних, реальних обставин, за яких відповідач не може бути учасником даного процесу на цій стадії.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Згідно п. 2 ч. 1 ст.253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Тобто, формально процесуальний закон містить імперативний обов'язок суду зупинити провадження за підставою перебування у ЗСУ незалежно від статусу сторони, стадії процесу.
Конструкція норми, що зобов'язує суд зупинити провадження в справах, де стороною є військовослужбовець, дає підстави для процесуальних зловживань.
Однак, Верховний Суд сформулював правову позицію, за якою для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст.251 ЦПК України в матеріалах справи мають бути докази перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у складі Збройних Сил України.
Так, у справі № 756/3462/20 від 29.03.2023 Верховний Суд вказав, що належним письмовим доказом для зупинення провадження у справі у зв'язку з перебуванням сторони у складі ЗСУ є наказ по особовому складу, при цьому інші документи визнав недостатніми.
Одночасно суд звертає увагу на послідовну сталу позицію Верховного Суду про недостатність формального перебування у ЗСУ для зупинення провадження у справінеобхідно встановити, що військова частина, де проходить службу особа, переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій (постанова Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі 904/4027/22).
Обмірковуючи вказані позиції, стає очевидною думка Верховного Суду, що військовослужбовець, який перебуває на заході країни, вочевидь, знаходиться в іншому положенні, аніж військовослужбовець, який знаходиться на сході країни на лінії розмежування, тому й підхід судів щодо оцінки вказаного має бути різний.
У даній справі дійсно маються дані, що відповідач перебуває у ЗСУ, однак відсутні дані що відповідач залучений до участі у бойових діях. Також, відсутні дані про переведення на воєнний стан або залучення до виконання завдань у зоні бойових дій військовою частиною, в якій відповідач перебуває на військовій службі. Відсутність таких даних у справі не підтверджує наявності підстав для зупинення провадження у справі, які передбачені п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України. Даний правовий висновок узгоджується з постановою Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 753/19628/17.
Зважаючи на обставини цієї справи, суд вважає за необхідне поновити провадження у справі.
З дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується.
Провадження у справі продовжується зі стадії, на якій його було зупинено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 254, 260, 261 ЦПК України,
поновити провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» до ОСОБА_1 про стягнення вартості донарахованого (необлікованого) об'єму (обсягу) природного газу.
Призначити по справі підготовче судове засідання на 28.10.2025 о 13-00 год.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вікторія Олександрівна Кіяшко
11.07.2025