17 липня 2025 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1
Суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі
судового засідання ОСОБА_4
за участю сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Хотинського районного суду Чернівецької області від 10 липня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025262160000114 від 08.07.2025 р., -
Ухвалою слідчого судді Хотинського районного суду Чернівецької області від 10 липня 2025 року задоволено клопотання слідчого СВ ВП № 2 (м. Хотин) Дністровського РВП ГУНП в Чернівецькій області капітана поліції ОСОБА_8 та застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Клішківці Хотинського району Чернівецької області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, перебуває на обліку у лікаря- психіатра КНП «Хотинська БЛ» з 2012 року, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави строком на 60 (шістдесят) днів, тобто по 05 вересня 2025 року включно.
На вказане рішення слідчого судді захисник - адвокат ОСОБА_6 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Хотинського районного суду Чернівецької області від 10 липня 2025 року про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та у задоволенні поданого клопотання відмовити.
Вважає, що слідчим суддею не надано правової оцінки обставинам, викладеним у клопотанні слідчого, а також аргументам, доводам та доказам підозрюваного та його захисника.
ЄУНС:724/2455/25
НП:11-сс/822/187/25 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_9
Категорія: в порядку ст. 309 КПК України Доповідач: ОСОБА_1
Зазначає, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, не судимий, перебуває на обліку, як особа, яка має психічні захворювання, а тому застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необґрунтованим та безпідставними.
Стверджує, що слідчий суддя, застосовуючи найсуворіший запобіжний захід, не взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини.
На думку апелянта, лише наявність підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення не може бути підставою для застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
До початку апеляційного розгляду підозрюваний ОСОБА_7 клопотання про розгляд апеляційної скарги за його участі не подавав, а тому апеляційний розгляд проведено за його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст оскаржуваного рішення та доводи апеляційної скарги, позицію захисника, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення слідчого судді суду першої інстанції без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів доходить такого.
Положеннями ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування чи/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У відповідності до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно зі ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого, слідчим суддею дотримані в повному обсязі, а доводи захисника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження.
Як вбачається із апеляційної скарги, захисником не оскаржується обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яким йому висунуто підозру, а тому колегія суддів, керуючись вимогами ст. 404 КПК України, не наводить доводів на підтвердження тих обставин, які ніким не оспорені, та вважає висновки слідчого судді у цій частині правильними.
Що стосується встановлених слідчим суддею ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, то такі знайшли своє підтвердження та об'єктивно існують, а тому задля їх попередження необхідно застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою.
Так, апеляційним суд погоджується із висновками слідчого судді про існування ризику переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки він обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі. Крім того, у підозрюваного немає міцних соціальних зв'язків, про що свідчить те, що він за місцем проживання характеризується негативно, на утриманні неповнолітніх та малолітніх дітей не має, не працевлаштований.
Оцінюючи існування вказаного ризику, апеляційний суд враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також існує ризики того, що підозрюваний ОСОБА_7 , якому відомі обставини кримінального провадження та місце проживання потерпілої і свідків, перебуваючи на волі, зможе впливати на них з метою схилення їх до надання неправдивих свідчень на його користь.
Крім того, зважаючи на особу підозрюваного, ризик вчинення ним іншого кримінального правопорушення є обґрунтованим.
За таких обставин, існування вказаних ризиків у сукупності з даними про особу підозрюваного ОСОБА_7 , який ніде не працює,неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за вчинення різного роду адміністративних правопорушень, є особою щодо якої наявні численні звернення громадян про вчинення ним різних протиправних дій у тому числі сварок, погроз, тощо, обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, який спричинив загибель людини, вказують на наявність підстав для застосування щодо нього найсуворішого запобіжного заходу - у вигляді тримання під вартою.
Підстав для застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не знаходить, з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, його особу, а також встановлені слідчим суддею ризики. Крім того, на думку колегії суддів, такий запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного в майбутньому.
Посилання захисника на те, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, не судимий, перебуває на обліку, як особа, яка має психічні захворювання, враховані апеляційним судом, проте, на переконання колегії суддів, такі не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки не спростовують висновки суду про обґрунтованість висунутої підозри та існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Отже, слідчий суддя суду першої інстанції обґрунтовано застосував до ОСОБА_7 такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, як про це просить апелянт, немає.
Істотних порушень вимог Кримінального процесуального кодексу України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.177, 183, 194, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів Чернівецького апеляційного суду з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Хотинського районного суду Чернівецької області від 10 липня 2025 року, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3