Справа № 346/5534/24
Провадження № 22-ц/4808/1021/25
Провадження № 22-ц/4808/1022/25
Головуючий у 1 інстанції Яремин М. П.
Суддя-доповідач Бойчук
09 липня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Бойчука І.В.,
суддів: Пнівчук О.В., Девляшевського В.А.,
секретаря Кузнєцова В.В.,
з участю представника ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвокатки Юркевич Христини Михайлівни на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08 травня 2025 року та додаткове рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 травня 2025 року під головуванням судді Яремин М.П. в м. Коломия
В жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що вироком Коломийського міськрайонного суду від 05.09.2024 відповідача визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.
Зазначила, що 05.08.2024 близько 14:45 год. ОСОБА_2 , перебуваючи на прибудинковій території багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , на ґрунті тривалих неприязних відносин вчинив словесний конфлікт з ОСОБА_1 , під час якого умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, тримаючи в правій руці предмет, споряджений речовиною сльозогінної та дратівливої дії, шляхом розпилювання, умисно застосував його вміст в обличчя та ділянку очей ОСОБА_1 , спричинивши останній тілесні ушкодження у вигляді опіку сльозової оболонки (кон'юктиви) правого очного яблука 1-го ступеня, які, згідно з висновком судово-медичної експертизи, відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Вказала, що в результаті вчинення відповідачем протиправних дій їй заподіяні фізичні та моральні страждання, нестерпні болі, сильну сльозотечу, спазм повік, внаслідок чого вона змушена була звертатися за медичною допомогою до лікарів, а також зазнала негативних переживань, тривоги, емоційної напруги, нервозності, почуття образи, обурення, стресу та побоювання за стан свого здоров'я, пережила нервовий стрес, втратила нормальний сон та почуття спокою. При зустрічі з відповідачем її охоплює страх беззахисності, вона боїться за своє життя, адже після вчиненого він жодного разу не вибачився перед нею, а продовжує вести себе зухвало та зверхньо, не бажає відшкодовувати завдані кримінальним правопорушенням збитки. Зазначене призвело до порушення її нормальних життєвих зв'язків, стосунків з оточуючими та погіршення стану її здоров'я, у зв'язку з чим їй доводиться вживати ліки.
Позивачка просила стягнути з відповідача на її користь 200 000 грн моральної шкоди, а також понесених 2 000 грн судових витрат по оплаті судового збору.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08 травня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000 грн відшкодування моральної шкоди та 50 грн судових витрат. Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.
Додатковим рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 травня 2025 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись з таким рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, де зазначила, що судом неповно з'ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, таке рішення є упередженим та незаконним, а тому його слід скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.
Вказала, що судом не оцінено належним чином наслідки суспільно небезпечного діяння щодо потерпілої, проте враховано стан здоров'я відповідача, що немає жодного відношення до події та наслідків його дій.
Зазначила, що судом не було надано належної уваги моральному стану ОСОБА_1 після завданих їй тілесних ушкоджень, а також судом не взято до уваги покази свідків, які підтвердили в судовому засіданні зміни в емоційному стані та поведінки апелянтки.
Тому вважає, що визначений судом розмір моральної шкоди є недостатнім для відшкодування нанесених їй фізичних та моральних страждань.
Вказала, що упередженість суду при прийнятті оскаржуваних рішення та додаткового рішення полягає також в неспівмірності присуджених до стягнення судом судового збору в розмірі 50 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 500 грн реальним цінам на послуги адвоката і не відповідає складності та обсягу роботи, виконаної її представником.
Крім того, повідомила, що у зв'язку з розглядом цієї справи апеляційним судом нею будуть понесені судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 3 000 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн, що складаються з витрат на підготовку апеляційної скарги в розмірі 7 000 грн та участі адвоката в судовому засіданні апеляційного суду - 3 000 грн.
Просила рішення та додаткове рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі та додаткове рішення про стягнення з відповідача на її користь витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 грн, а також стягнути з відповідача на її користь понесені нею судові витрати під час розгляду справи апеляційним судом.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 вказав, що рішення та додаткове рішення є законними та обґрунтованими, не підлягають скасуванню, оскільки ухвалені судом з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зазначив, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а фактично дублюють аргументи позивачки, наведені нею в позовній заяві, що було перевірено судом та надано відповідну оцінку.
Щодо витрат на правову допомогу вказав, що такий їх розмір не відповідає обсягу виконаних адвокатом робіт та є неспівмірним зі складністю цієї справи.
Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення без змін.
В засіданні апеляційного суду представник апелянтки вимоги апеляційної скарги підтримала з наведених в ній мотивів. Представник відповідача в судове засідання не з'явився. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянтки, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, ураховуючи таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 05.08.2024 близько 14:45 год, перебуваючи на прибудинковій території багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , на ґрунті тривалих неприязних відносин вчинив словесний конфлікт з ОСОБА_1 , в ході якого умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, тримаючи в правій руці предмет споряджений речовиною сльозогінної та дратівливої дії, шляхом розпилювання, умисно застосував його вміст в обличчя та ділянку очей ОСОБА_1 , спричинивши останній тілесні ушкодження у вигляді опіку сльозової оболонки ( кон'юктиви ) правого очного яблука 1-го ступеня, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05.09.2024 року у справі №346/4730/24, який набрав законної сили 08.10.2024 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн. (а.с. 7-8).
Відповідно до довідки №1272, виданої 05.08.2024 року відділенням НЕМД КНП Коломийська ЦРЛ КМР 05.08.2024, ОСОБА_1 зверталась до вказаного відділення з приводу хімічного опіку правої половини обличчя, хімічного опіку кон'юктиви правого ока (а.с. 63).
Згідно висновку експерта №108 Коломийського районного відділення Івано-Франківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 08.08.2024 у ОСОБА_1 мало місце тілесне ушкодження у вигляді опіку слизової оболонки (кон'юктиви) правого очного яблука 1-го ступеня, що відноситься до легких тілесних ушкоджень. Зазначене ушкодження могло бути спричинене в результаті контакту з хімічною газоподібною речовиною, можливо внаслідок розпилення її з газового балончика, як вказує потерпіла; ушкодження спричинене в термін незадовго до звернення за медичною допомогою в приймальний відділ Коломийської ЦРЛ; діагнози Птеригій ІІ ст. обох очей, пресбіопія визначені лікарем-офтальмологом, по своїй суті являються паталогічними станами нетравматичного ґенезу (походження), тому, керуючись п. 4.7 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, вони не можуть бути враховані в судово-медичних підсумках (а.с. 65-66).
Відповідно до висновку лікаря КНП ОГВВІФОР від 21.01.2025 ОСОБА_1 встановлено діагноз поверхневий невиразковий кератит ОД (наслідки хімічного опіку); скарги на відчуття дискомфорту на праве око, сльозотечу, почервоніння, поколювання (а.с. 69-70).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , 1958 р.н. часто хворіє і перебував на стаціонарному лікуванні у медичних закладах.
Відповідно до довідок №273 та №274, виданих 12.11.2024 КНП Коломийський клініко-діагностичний центр Коломийської міської ради ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають під наглядом у сімейного лікаря з діагнозом: цукровий діабет ІІ типу (а.с. 45, 46).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог, залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачці моральних страждань. Враховуючи подані позивачкою докази, критерії розумності та справедливості, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди в розмірі 5 000 грн.
Частиною 1 ст.2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до п. 8, 9 ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до вимог ч. 1, п.2, 3 ч.2, ч. 3 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
За загальним правилом зобов'язання з відшкодування шкоди як майнової, так і моральної є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб'єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. За своїм характером ці зобов'язання належать до недоговірних, тобто вони виникають поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов'язальних відносин.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.
Стаття 1167 ЦК України містять загальні підстави для відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями, складовими елементами яких є: шкода, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв'язок між ними, а також вина заподіювача шкоди.
Перераховані підстави для деліктних зобов'язань є обов'язковими. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду.
Матеріалами справи доведено обставини завдання відповідачем шкоди позивачці, а також причинний зв'язок між його винними протиправними діями та завданою шкодою.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц зазначила, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 6 ст.82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Враховуючи додані до матеріалів справи докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача моральної шкоди. При цьому судом також взято до уваги вирок суду у кримінальному провадженні, яким підтверджено винну поведінку відповідача.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками місцевого суду щодо визначення заподіяної позивачці моральної шкоди в розмірі 5 000 грн, що відповідає вимогам розумності і справедливості. Посилання апелянтки на неспіврозмірність і недостатність такого відшкодування суд вважає недоведеними, оскільки визначений судом розмір моральної шкоди у цьому випадку є достатнім і відповідає ступеню понесених позивачкою душевних та фізичних страждань.
Посилання представника апелянтки на те, що судом не оцінено належним чином наслідки протиправних дій щодо ОСОБА_1 не підтверджено відповідними доказами.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині щодо зайвого посилання на стан здоров'я відповідача та його близьких родичів, то мотивувальна частина рішення не містить вказівок, що саме ці докази мали для суду заздалегідь встановлену силу при прийнятті рішення по справі. Доводи апеляційної скарги про беззаперечне право апелянтки на відшкодування їй моральної шкоди у визначеному нею розмірі, не приймаються до уваги, оскільки моральна шкода судом визначена згідно критеріїв розумності та справедливості, як основних засад цивільного судочинства.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з рішенням суду першої інстанції про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 5 000 грн, і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні таким дав належну правову оцінку.
Постановляючи додаткове рішення в цій справі, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 2 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду відповідає обставинам справи, враховуючи таке.
Відповідно до ордеру серії АТ №1081726 від 04.10.2024 адвокатка Юркевич уповноважена надавати правову допомогу ОСОБА_1 в суді першої інстанції (а.с.9).
Представник позивачки адвокатка Юркевич Х.М. 09.06.2025 звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої просила суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача на користь позивачки понесених нею судових витрат на професійну правову допомогу в розмірі 20 000 грн (а.с.109-112).
Відповідно до п.1.1 договору про правову допомогу №131-10/24 від 04.10.2024, укладеного між адвокаткою Юркевич Х.М. та ОСОБА_1 , предметом договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту, у всіх справах які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах визначених договором та додатковими угодами до нього (а.с.113).
Відповідно до додаткової угоди №1 від 08.05.2025 адвокат зобов'язується надавати консультації, послуги зі складання та подачу процесуальних документів до суду, здійснювати представництво інтересів клієнта в суді (а.с.114).
Відповідно до угоди та акту прийому передачі від 08.05.2025, адвокатом надані послуги з правничої допомоги, зокрема: складання та подання до суду позовної заяви про відшкодування шкоди заподіяної злочином по цивільній справі №346/5534/24 - 9 000 грн; клопотання про доручення доказів - 1 500 грн; заява про допит свідків - 1 500 грн; участь адвоката в судовому засіданні при розгляді справи - 8 000 грн (одне засідання 2 000 грн) (а.с.115).
Згідно фіскального чеку від 08.05.2025 адвокатом отримано оплату згідно договору №131-10/24 від 04.10.2014 в розмірі 20 000 грн (а.с.116).
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з положеннями ч.4 вказаної статті у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюються судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, розрахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У відповідності до ч. 3ст. 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов'язані з розглядом справи.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, за змістом ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).
Суд першої інстанції, беручи до уваги подані докази, а саме: договір про надання правової допомоги №131-10/24 від 04.10.2024; додаткову угоду №1 від 08.05.2025 до договору про надання правової допомоги №131-10/24 від 04.10.2024; акт прийому-передачі від 08.05.2025; ордер на надання правничої допомоги від 04.10.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та квитанцію (фіскальний чек) від 08.05.2025, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки 2 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Доводи апеляційної скарги про те, що розмір витрат в сумі 2 500 грн не відповідає реальним цінам на послуги адвоката відхиляється апеляційним судом з врахуванням усталеної судової практики, яка вказує, що розмір таких витрат має бути розумним, враховуючи складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення та ухваленого додаткового рішення. Доводи апеляційної скарги зводяться в основному до незгоди апелянтки з висновками суду першої інстанції, викладеними в додатковому рішенні у цій справі.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржуване рішення та додаткове рішення судом першої інстанції постановлені з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому їх слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують їх законності і обґрунтованості. Підстав для їх скасування з наведених у скарзі мотивів не встановлено.
Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвокатки Юркевич Христини Михайлівни залишити без задоволення.
Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08 травня 2025 року та додаткове рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанову складено 16 липня 2025 року.
Суддя-доповідач: І.В. Бойчук
Судді: О.В. Пнівчук
В.А. Девляшевський