Справа № 127/22033/25
Провадження № 1-кс/127/9067/25
Іменем України
16 липня 2025 року м. Вінниця
Слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 , розглянувши матеріали скарги ОСОБА_2 , подану в порядку статті 206 КПК України, -
15.07.2025 ОСОБА_2 , звернувся до Вінницького міського суду зі скаргою, в порядку статті 206 КПК України, в якій просив відкрити провадження з його участю для подання документів та клопотань про інші порушення, в порядку статті 206 КПК України.
Дослідивши матеріали скарги слідчий суддя дійшов висновку про те, що у відкритті провадження за заявою необхідно відмовити, з огляду на наступне.
Як слідує з матеріалів скарги, автоматизованої системи документообігу суду та Єдиного державного реєстру судових рішень, вироком Апеляційного суду Вінницької області від 18.11.2002 по справі №1-28 2002р. ОСОБА_2 визнати винним і призначено покарання:
- по ст. 142 ч. 3 КК України 1960 року на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю засудженого;
- по ст. 93 п.п. «а», «е» КК України 1960 року до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю засудженого
На підставі ст. 42 КК України 1960 за сукупністю злочинів визначено покарання у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю засудженого.
Відповідно до ст. 42 ч. 3 КК України 1960 року з урахуванням покарання призначеного вироком Київського обласного суду від 22 січня 2001 року остаточно визначено ОСОБА_2 до відбуття покарання у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю засудженого.
На даний час ОСОБА_2 відбуває покарання в ДУ «Вінницька установа виконання покарань №1», за адресою: м. Вінниця, вул. Брацлавська, 2.
15.07.2025 ОСОБА_2 звернувся до Вінницького міського суду з вищевказаною скаргою.
Скарга мотивована тим, що 05.07.2000 ОСОБА_2 був затриманий оперативними працівниками Камяно-Бузького району Львівської області. В РОВД його катували та наносили удари….. Під час відбування покарання в тюрмі №1 м. Вінниці він ознайомився з матеріалами особової справи, де виявив докази на підтвердження катування на досудовому розслідуванні та відбуванні покарання.
Згідно з протоколом автоматизованого визначення слідчого судді від 15 липня 2025 року вищевказана скарга передана в провадження слідчого судді ОСОБА_1 .
Пунктом 18 частини першої статті 3 КПК України визначено, що слідчий суддя здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та осіб у кримінальному провадженні.
Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п.10 ч.1 ст.3 КПК України).
Однією з загальних засад кримінального провадження є диспозитивність, а тому відповідно до частини першої статті 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Відповідно до частини шостої статті 206 КПК України, якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства підчас затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов'язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи; вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.
Статтею 3 Закону України «Про попереднє ув'язнення» передбачено, що підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального-процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом.
Установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання. (ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення»).
Таким чином, відповідно до частин першої та шостої статті 206 КПК України та Закону України «Про попереднє ув'язнення» вбачається, що слідчий суддя може вживати необхідних заходів для забезпечення належного утримання осіб, якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або яка тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
Разом з тим, з матеріалів скарги не вбачається, що засуджений ОСОБА_2 тримається під вартою в установі, перелік яких передбачений статтею 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення», а відтак не перебуває під вартою.
З огляду на наведене слідує, що застосування слідчим суддею положень статті 206 КПК України стосується підозрюваних та обвинувачених, які на сумнівних підставах позбавлені свободи і є дані про застосування насильства під час затримання або тримання під вартою в державній установі. Проте, наведена норма, яка регламентує діяльність слідчого судді, не поширюється на засуджених осіб, які відбувають покарання за вироком суду, який набрав законної сили після перегляду апеляційною та касаційною інстанцією.
У такому випадку застосування положень статті 206 КПК України не передбачено, адже на момент звернення до суду така особа вже не знаходиться під вартою, а відбуває покарання за вироком суду, і як наслідок не є суб'єктом звернення та захисту відповідно до цієї статті.
Глава 22 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі КВК України) регулює порядок і умови виконання та відбування покарання у виді довічного позбавлення волі.
Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених Кримінально-виконавчим кодексом України, законами України і встановлених вироком суду.
Правовий статус засуджених визначається законами України, а також КВК України, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання.
Згідно з Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затвердженими Наказом Міністерства юстиції 28.08.2018 №2823/5, засуджені мають право відповідно до статті 539 КПК України подавати клопотання до суду для вирішення питань, визначених статтею 537 цього Кодексу.
З аналізу наведених норм слідує, що розгляд скарг щодо дій та рішень органу досудового розслідування при розслідуванні кримінальної справи, а також щодо дій працівників установи виконання покарань при відбутті засудженим покарання за вироком суду, в порядку статті 206 КПК України, враховуючи те, що ОСОБА_2 є засудженим до довічного позбавлення волі та відбуває покарання в ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)»)», не входить до компетенції слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області.
Таким чином, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України для з'ясування підстав позбавлення волі особи та для з'ясування обставин, щодо дій та рішень органу досудового розслідування при розслідуванні кримінальної справи, а також щодо дій працівників установи виконання покарань при відбутті засудженим покарання за вироком суду, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду в порядку статті 206 КПК України скарги, поданої не в рамках кримінального провадження.
Стаття 206 КПК України не містить порядку ухвалення рішення слідчого судді про відмову у відкритті провадження, яке подано в порядку статті 206 КПК України.
Проте, частиною четвертою статті 304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Положеннями частини шостої статті 9 КПК України встановлено, що у разі якщо норми положення КПК України не регулюють, або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 КПК України.
Окремо, слідчий суддя вважає необхідним роз'яснити засудженому, що з відповідним клопотанням, скаргою чи заявою щодо дій та рішень органу досудового розслідування при розслідуванні кримінальної справи, а також щодо дій працівників установи виконання покарань при відбутті засудженим покарання за вироком суду, скаржник може звернутися до прокурора, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, правоохоронних органів із відповідною заявою про вчинення кримінального правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 11, 26, 206, 304-306, 309, 372 КПК України, слідчий суддя -
У відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 , поданою в порядку статті 206 КПК України, відмовити.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надіслати особі, яка подала скаргу, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її отримання заявником.
Суддя: