09.07.2025 Справа №607/3206/25 Провадження №3/607/1702/2025
місто Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Вийванко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду справу, яка надійшла з Відділення поліції № 4 (м. Збараж) Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
09.02.2025 о 22 год 45 хв, в м. Тернополі по вул. 15 Квітня, 27, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «AUDI A3» номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки із застосуванням технічного приладу газоаналізатора «Alcotest 6820» та проведення огляду в КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР, водій категорично відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
У судове засідання ОСОБА_1 свою вину у вчиненні даного адміністративного правопорушення не визнав, подавши письмове клопотання про закриття провадження у даній справі, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та пояснив, що інспектор поліції не проводив огляд на стан сп'яніння і в нього був відсутній технічний прилад газоаналізатора «Alcotest 6820», про що свідчить відеозапис та відсутність серійного заводського номеру. Він не відмовлявся, а наполягав на його огляді і їхати в медогляд у наркодиспансер. Також поліцейський не роз'яснив мені наслідки відмови і послідовність проходження медичного огляду.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суду пояснили, що вони були присутні на місці складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , який заперечував, що він перебуває в стані алкогольного сп'яніння і він наполягав пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Також вони не бачили, щоб працівники поліції мали технічний прилад газоаналізатора для визначення стану алкогольного сп'яніння і не пропонували його ОСОБА_1 . На їх думку ОСОБА_1 не перебував в стані алкогольного сп'яніння, а перебував в стресовому стані.
У судове засідання поліцейський СРПП відділення поліції №4 (м. Збараж) Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області Павлюк В. М. не з'явився на неодноразові виклики в суд з приводу обставин вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 .
Оглянувши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оглянувши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Згідно з ч. 6 ст. 266 КУпАП, направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння визначається ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду" від 17 грудня 2008 року № 1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858.
Відповідно до цих нормативних актів, оглядові підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Пунктом 4 розділу 1 Інструкції передбачено, що ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Як вбачається із відеозапису, наявного в матеріалах справи, поліцейський вказав на те, що у ОСОБА_1 різкий запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; виражене тремтіння пальців рук.
Натомість, ОСОБА_1 чітко та адекватно відповідає на всі запитання поліцейських, поводить себе адекватно, а його поведінка повністю відповідає обстановці, за якої відбувається його спілкування з поліцейськими.
Також, з відеозапису неможливо встановити чи встановлювалися взагалі у водія ознаки сп'яніння на місці зупинки його транспортного засобу, які б давали підстави для проведення огляду останнього.
При цьому суд враховує, що ОСОБА_1 є особою пенсійного віку і суд допускає, що він перебував в стресовому стані. Крім цього ОСОБА_1 показував працівникам поліції, що в нього відсутнє порушення координації рухів та виражене тремтіння пальців рук.
Також з відеозапису вбачається, що свідки, які були присутні на місці події повідомляли поліцейським, що вони ніколи не бачили ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння, також дружина ОСОБА_3 повідомляла поліцейським, що він не вживає алкоголь і мав два інсульти і інфаркт та перебуває в стресовому стані.
Зважаючи на викладені обставини, які дають підстави для сумніву на предмет наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, про що свідчить запис із відеокамери поліцейського, ставить під сумнів законність вимог поліцейських щодо проходження огляду на стан сп'яніння останнього.
При цьому, закон пов'язує відповідальність за відмову від проходження водія від освідчення на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння встановлену ст. 130 КУпАП лише за керуванням такою особою транспортним засобом і лише за наявності ознак такого сп'яніння, що в даному випадку встановлено не було.
Отже, сама по собі відмова від проходження огляду на стан сп'яніння за відсутності його ознак, не утворює складу адмінправопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП.
Суд зазначає, що відсутній відеозапис на якому ОСОБА_1 керує транспортним засобом або виходить з нього.
Також, як вбачається із відеозапису, з місця події ОСОБА_1 погодився пройти огляд з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння або проїхати у медичний заклад, що підтверджується відеозаписом, на якому ОСОБА_1 на запитання інспектора поліції «чи готові пройти для визначення стану алкогольного сп'яніння із застосуванням технічного приладу газоаналізатора», він відповів неодноразово «так, готовий» і пропонував інспектору пройти огляд, однак поліцейським не було пред'явлено і проінформовано ОСОБА_1 про технічний прилад газоаналізатора «Alcotest 6820», також ним не було запропоновано поїхати для проведення огляду в КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР.
Під час складання працівниками поліції протоколу, в присутності свідків ОСОБА_1 пропонував пройти огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння і вказував, що сам готовий поїхати в медичний заклад для проходження огляду, однак працівники поліції йому відмовили.
Отже, враховуючи те, що ОСОБА_1 погодився проїхати у медичний заклад для проходження огляду, поліцейський був зобов'язаний доставити його у медичний заклад, чого зроблено не було.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Так, згідно вимогам ст. 266 КУпАП, у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Аналогічні вимоги, але більш конкретні передбачені і спеціальною Інструкцією про порядок про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року.
Пунктами 6 та 7 розділу 1 вказаної Інструкції передбачено, що огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерського-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться у найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
Системний аналіз вказаної правової норми дає підстави для висновку, що у випадку проведення огляду на стан сп'яніння безпосередньо поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, останній повинен з'ясувати чи погоджується водій з результатами такого огляду та роз'яснити його право щодо можливості проведення такого огляду в закладі охорони здоров'я.
Таким чином, працівники поліції не показали і не пропонували ОСОБА_1 спеціальний технічний засіб для проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу і у разі відмови не направили ОСОБА_1 у медичний заклад після його згоди проїхати в лікарню, працівник поліції не дотримався порядку проведення огляду, визначеного ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 7 КУпАП, ст. 62 Конституції України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ч. 5 ст. 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
За таких обставин, працівниками поліції, всупереч ч. 2 ст. 266 КУпАП, не було забезпечено належним чином передбачений вищезазначеними інструкціями огляд особи.
Відтак, в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на ознаки алкогольного сп'яніння в ОСОБА_1 .
При цьому, суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Практика Європейського суду з прав людини показує, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
У відповідності до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Положеннями ст.ст. 7, 254, 279 КУпАП визначено, що суд здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення та вирішує питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності лише в межах протоколу про адміністративне правопорушення складеного щодо неї.
Згідно з вимогами ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, суд вважає, що провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, слід закрити, у зв'язку з відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП, судовий збір стягується лише в разі винесення постанови про накладення адміністративного стягнення. Оскільки адміністративне стягнення до ОСОБА_1 не застосовується, судовий збір стягненню не підлягає.
Керуючись статтями 9, 23, 33, 34, 40-1, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду апеляційним судом.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
СуддяО. М. Вийванко