01.07.2025
Справа №607/20319/24
01 липня 2025 року м.Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
- головуючої судді Черніцької І.М.
- за участю секретаря судового засідання Кокітко І.В.
з участю: адвокатів Карапетяна Е.Т., Авдєєнка В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про зміну способу участі батька у вихованні дітей,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який згодом уточнив, до відповідача ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про зміну способу участі батька у вихованні дітей.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що перебував із відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 березня 2021 року. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 червня 2022 року визначено місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір'ю ОСОБА_2 . Постановою Тернопільського апеляційного суду від 09 грудня 2022 року вирішено надати можливість ОСОБА_1 бачитись з дітьми у присутності матері ОСОБА_2 у перших шість місяців з моменту набрання рішенням законної сили, а в подальшому самостійно, без присутності матері. Спільний відпочинок та проведення часу з батьком ОСОБА_1 відбувається за бажанням ОСОБА_3 та ОСОБА_3 без присутності матері ОСОБА_2 , кожного року у період літніх канікул та у період зимових канікул, без обмеження місця проведення та з правом поїздок по території України.
Позивач вказує, що він є не придатним до військової служби, оскільки є особою з інвалідністю ІІІ групи. У зв'язку з введенням воєнного стану на території України та складним фінансовим становищем, він був змушений виїхати за межі України. Це, в свою чергу, унеможливило примусове виконання вказаної постанови. Окрім того, після виїзду за кордон, відповідач почала чинити перешкоди у його спілкуванні з дітьми.
Посилаючись на наведене, позивач просить позов задовольнити, змінити встановлений спосіб участі у вихованні та спілкуванні дітей постановою Тернопільського апеляційного суду від 09 грудня 2022 року по справі №607/13888/21 та встановити новий спосіб участі у вихованні та спілкуванні дітей батька ОСОБА_1 з синами ОСОБА_3 та ОСОБА_3 , а саме:
1. на час перебування ОСОБА_1 за межами України, незалежно від періоду, батько має право на необмежене спілкування особисто з синами засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв?язку через мережу Інтернет за допомогою месенджерів «Skype», «Viber», «Telegram», «WhatsApp», «Signal», «FaceTime» «Zoom» та інших відповідних технічних програм, з урахуванням режиму дня дітей та за вибором батька;
2. зобов?язати ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 інформацію про наявні засоби зв?язку (номери телефонів, месенджерів тощо) ОСОБА_3 та ОСОБА_3 для спілкування батька з синами та повідомляти ОСОБА_1 про зміну засобів зв?язку ОСОБА_3 та ОСОБА_3 необхідних для спілкування батька з синами;
3. встановити наступні способи участі батька у вихованні та спілкуванні з синами:
кожної суботи тижня з 14 до 15 годині ранку за Київським часом через засоби зв?язку (номери телефонів, месенджерів тощо) з ОСОБА_3 ;
кожної неділі тижня з 14 до 15 години ранку за Київським часом через засоби зв?язку (номери телефонів, месенджерів тощо) з ОСОБА_3 ;
4. зобов?язати ОСОБА_2 щомісячно надсилати ОСОБА_1 на засоби зв?язку (номери телефонів, месенджерів тощо) фотографії - дітей;
5. зобов?язати ОСОБА_2 надати можливість переписуватися з дітьми в месенджерах.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 вересня 2024 року відкрито провадження у справі та призначеного розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Представник відповідача подав відзив та заперечення на позов. Вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки доводи позивача викладені в позові не відповідають дійсності та не підтверджені жодними доказами, які позивач долучив до позову. Вказує, що син ОСОБА_4 систематично спілкується з батьком, а син ОСОБА_5 немає жодних засобів зв'язку. Позивачу відомий номер телефону сина ОСОБА_4 , а також обліковий запис у месенджері, про що зазначає позивач у відповіді на відзив. Зазначає, що твердження позивача про те, що вона чинить перешкоди у спілкуванні з дітьми не відповідають дійсності. Вважає, що позивач має можливість повернутись на територію України та бачитись з дітьми, брати участь у їх вихованні. Крім того, позивач ухиляється від сплати аліментів.
Посилаючись на наведене, просила відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача подав відповідь на відзив. Вказує, що твердження відповідача про те, що син ОСОБА_4 спілкується з позивачем не відповідає дійсності, оскільки він не відповідає на дзвінки, а на смс-повідомлення відповідає одним словом. Позивач виїхав за межі України за програмою, в якій передбачені певні зобов'язання, а тому немає можливості повернутись на території України до завершення цієї програми. Крім того, заборгованості по сплаті аліментів у позивача не має.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 листопада 2024 року, доручено органу опіки і піклування в особі Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради підготувати та надати суду висновок щодо зміни способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з синами ОСОБА_3 та ОСОБА_3 , та встановлення порядку такої участі.
Ухвалою суду від 18 лютого 2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 березня 2021 року у справі №607/2922/21.
Від даного шлюбу у них народились діти ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження відповідно серії НОМЕР_1 від 15 червня 2011 року та серії НОМЕР_2 від 12 січня 2017 року.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 червня 2022 року з врахуванням постановою Тернопільського апеляційного суду від 09 грудня 2022 року у справі №607/13888/21, первісний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_3 , з матір'ю ОСОБА_2 .
Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визначено спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_3 , шляхом наданя можливість ОСОБА_1 бачитись з дітьми у присутності матері ОСОБА_2 у перших шість місяців, з моменту набрання рішенням законної сили, в подальшому, самостійно, без присутності матері ОСОБА_2 . Спільний відпочинок та проведення часу з батьком ОСОБА_1 відбувається за бажанням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , без присутності матері ОСОБА_2 кожного року у період літніх канікул із 01 серпня по 31 серпня та у період зимових канікул із 09 січня до 14 січня, без обмеження місця проведення та з правом поїздок по території України.
13 квітня 2023 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано виконавчий лист №607/13888/21 в частині вимог щодо визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми.
22 липня 2024 року старшим державним виконавцем Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевчук А.О. у ВП №75352302 щодо виконання виконавчого листа №607/13888/21 винесено постанову про визначення місця побачення з дитиною за адресою6 АДРЕСА_1
Згідно листів Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції адресованих ОСОБА_6 через його звернення, останньому повідомлено, що визначення побачення з дітьми шляхом відео конференцій через платформу «ZOOM» кожної неділі тижня о 9 годині ранку за київським часом є неможливим, оскільки державний виконавець самостійно не вправі змінювати час та місце побачень батька з дітьми, якщо їх визначив суд у рішення суду.
Відповідно до довідки вих. №б/н від 02 жовтня 2024 року, виданої комп'ютерною академією IT STEP, ОСОБА_3 навчається на напрямку підготовки «Мала комп'ютерна академія» у філії м. Тернопіль, згідно договору 611011749. Студент навчається в групі НОМЕР_3 за графіком навчання, щосуботи з 15:00 год. по 17:50 год. Завершить навчання в лютому 2026 року.
Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, останній на даний час проживає за межами України в Канаді.
Рішенням Виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 1975 від 26 грудня 2024 року затверджено висновок органу опіки та піклування щодо зміни способу участі батька у вихованні малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_3 .
Згідно висновку, орган опіки та піклування рекомендує змінити спосіб участі батька у вихованні дітей, а саме на час перебування ОСОБА_1 за межами України, незалежно від періоду, батько має право на необмежене спілкування особисто з малолітніми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_3 , засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв'язку через мережу Інтернет за допомогою меседжерів «Skype», «Viber», «Telegram», «WhatsApp», «Signal», «FaceTime», «Zoom» та інших відповідних технічних програм, у зручний для дітей час та за бажанням дітей. Під час перебування батька ОСОБА_1 на території України, залишити без змін порядок участі у вихованні та спілкуванні з дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_3 , який встановлено постановою Тернопільського апеляційного суду від 09 грудня 2022 року. Рекомендовано матері ОСОБА_2 поважати права батька ОСОБА_1 , не чинити перешкод у спілкуванні з дітьми.
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи із наступного.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів дитини.
У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з вимогами пункту 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Частиною першою статті 151 СК України визначено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини, а стаття 153 цього Кодексу встановлює право матері, батька та дитина на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до вимог статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно з вимогами статті 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.
Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо у той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.
Згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року у справі № 500/3507/19 (провадження № 61-10654св21) зазначено, що «батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. При цьому відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з батьком.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року в справі № 201/13423/19 (провадження № 61-1881св22) вказано, що «при вирішенні спору щодо участі у вихованні та визначенні порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд має виходити, передусім, з інтересів дитини з урахуванням конкретних обставин справи. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом лише в інтересах дитини».
Принцип рівності батьків та принцип спільного вирішення питань життя дитини зобов'язують обох батьків поважати права дитини та права один одного, зокрема гарантованого права кожного із батьків брати безпосередню (особисту) участь у вихованні дитини та необмеженому спілкуванні з нею.
Приймаючи рішення в інтересах дитини суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.
Право батька на спілкування із дитиною є його незаперечним правом, а спілкування дитини з батьком відповідає її інтересам. Батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Встановлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей із батьком. Саме так і зазначає Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2024 року у справі № 753/7011/23.
Як достовірно встановлено судом і не заперечується сторонами по справі, з часу прийняття рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.06.2022, яке було змінено постановою Тернопільського апеляційного суду від 09.12.2022, про встановлення порядку участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дітей, змінились обставини, які мають суттєве значення для участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми, оскільки останній перебуває за межами території України, і з урахуванням такої обставини розумними та обґрунтованими є доводи позивача про необхідність коригування раніше встановленого порядку.
При вирішенні питання щодо зміни способу участі батька у спілкуванні та вихованні дітей, суд враховує конкретні обставини справи, необхідність спілкування дітей як і з батьком, так із матір'ю, перебування батька за межами України, відсутність протягом тривалого часу зв'язків із батьком та необхідність відновлення між ними контакту, вік дітей, режим їх звичного способу життя, відвідування школи та інших заходів, час відпочинку та сну, враховуючи часові пояси країн знаходження дітей та батька, положення ст. 159 СК, тому приходить до висновку змінити спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми, а саме:
-кожної суботи тижня з 14 до 15 години за київським часом шляхом спілкування батька з сином ОСОБА_5 в режимі відеозв'язку за допомогою телефонного зв'язку, соціальних мереж та/або інших застосунків через мережу Інтернет, з урахуванням стану здоров'я та розпорядку дня дитини;
-кожної неділі тижня з 14 до 15 години за київським часом шляхом спілкування батька з сином Максимом в режимі відеозв'язку за допомогою телефонного зв'язку, соціальних мереж та/або інших застосунків через мережу Інтернет, з урахуванням стану здоров'я та розпорядку дня дитини, що буде відповідати якнайкращим інтересам дітей у даному випадку.
При визначенні такого способу участі батька у спілкуванні з дітьми, суд приймає до уваги вищевстановленні обставини справи та враховує принцип рівності прав батьків у вихованні дітей та принцип забезпечення найважливіших інтересів дітей, збереження зв'язків із батьком не може не відповідати інтересам дитини.
Так, встановлюючи саме такий порядок спілкування батька з синами, суд, не погоджується з висновком органу опіки та піклування про необмежене спілкування з синами засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв?язку через мережу Інтернет за допомогою месенджерів, без зазначення конкретним годин, днів та період спілкування, оскільки вважає що це суперечить положенням ст. 159 СК України, призведе до порушення прав дітей, режиму дня, їх психоемоційного стану, а тому суд вважає, що у задоволенні таких вимог слід відмовити.
За змістом статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи встановлені судом обставини по справі та вищезазначені вимоги закону, всебічно дослідивши наявні у справі докази та надавши їм оцінку в сукупності, враховуючи інтереси дітей, які мають пріоритет над інтересами батьків, принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дітьми та участь у їх вихованні, необхідність спілкування дітей як із батьком, так і з матір'ю, суд прийшов до висновку про встановлення зазначеного вище порядку спілкування позивача із дітьми.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення інших позовних вимог.
Так, позивачем не доведено та судом не встановлено, що відповідач будь-яким чином перешкоджає йому у вихованні та спілкуванні з дітьми.
Суд також вважає, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача щомісячно надсилати позивачу фотографії дітей не відповідає можливим способам участі одного з батьків, які вправі визначити суд згідно з вимогами ст. 159, а тому такі вимоги до задоволення не підлягають.
Так, положеннями ч. 2 ст. 159 СК України встановлено, що суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Також з цих підстав, суд вважає безпідставними вимоги про зобов'язання відповідача надати інформацію про наявні засоби зв'язків дітей.
Крім того, сам позивач визнав у заявах по суті, що йому відомий номер телефону сина ОСОБА_4 , а молодший син ОСОБА_5 засобів зв'язку на даний час не має.
Суд вважає за необхідне зазначити, що у разі налагодження психоемоційного зв'язку позивача з дітьми, зміни обставин і взаємовідносин між сторонами, відповідних вікових змін дітей, її розвитку та потреб, тощо, сторони не позбавлені в майбутньому права на зміну встановленого судом способу участі у вихованні дітей для якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Враховуючи часткове задоволення позову та положеннями ст. 141 ЦПК, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1211.20грн.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 7, 8, 9, 10, 19, 141, 157, 159 СК України, ЗУ «Про охорону дитинства», ст.ст. 10, 12, 76-81, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про зміну способу участі батька у вихованні дітей задовольнити частково.
Змінити спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми встановленний постановою Тернопільського апеляційного суду від 09 грудня 2022 року у справі за № 607/13888/21 та встановити новий спосіб участь батька ОСОБА_1 з синами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а саме:
- кожної суботи тижня з 14 до 15 години за київським часом шляхом спілкування батька з сином ОСОБА_5 в режимі відеозв'язку за допомогою телефонного зв'язку, соціальних мереж та/або інших застосунків через мережу Інтернет, з урахуванням стану здоров'я та розпорядку дня дитини.
-кожної неділі тижня з 14 до 15 години за київським часом шляхом спілкування батька з сином ОСОБА_4 в режимі відеозв'язку за допомогою телефонного зв'язку, соціальних мереж та/або інших застосунків через мережу Інтернет, з урахуванням стану здоров'я та розпорядку дня дитини.
У задоволені решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211,20 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .
Третя особа: Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, код ЄДРПОУ 43459222, адреса місцезнаходження: бульвар Тараса Шевченка,1 м.Тернопіль.
Повне судове рішення складено 11 червня 2025 року.
Головуюча суддя І.М. Черніцька