Справа № 372/2567/25
Провадження № 3-627/25
Іменем України
02 липня 2025 року Суддя Обухівського районного суду Київської області Кравченко М.В., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від Обухівського РУП ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Устинівка Устинівського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , працюючого директором ЗВНКІР «Сателіт», реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ,
по ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 ухилився від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо догляду та виховання свого сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 11 квітня 2025 року близько 21 години 30 хвилин перебуваючи в смт. Козин Обухівського району Київської області по вул. Солов'яненка, не досягши віку з якого дозволено керування транспортними засобами катався на квадроциклі, чим наражав себе на небезпеку, чим своїми діями скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Під час складення матеріалів про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, в письмових поясненнях зазначив, що свою позицію висловить в суді.
Під час розгляду справи в суді захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 подав до суду клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. В клопотанні зазначив, що провадження у цій справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки зі змісту фабули протоколу можна констатувати, що протокол не містить ознак складу адміністративного правопорушення, оскільки ОСОБА_1 не ухилявся від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо виховання свого сина, а навпаки ОСОБА_1 , як справжній батько з урахуванням умов сьогодення виховує свого сина в належний спосіб та готує його до дорослого життя і це є нормальним коли батько навчає свого сина їздити за кермом мотоциклів, квадроциклів, легкових автомобілів, самообороні, стрільбі тощо.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 до суду не з'явився вчетверте, причин неявки жодного разу не повідомив, заяв, клопотань суду не подавав, хоч про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином. Власну позицію щодо клопотання свого адвоката не висловив. Пояснень по суті інкримінованого йому правопорушення суду не представив.
Суд оцінює процесуальну поведінку ОСОБА_1 як ухилення від явки до суду, тому зважаючи на необхідність дотримання розумних строків розгляду вважає можливим прийняти до уваги його пояснення по суті інкримінованих подій, які надані в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні, що у поєднанні із особистою участю його адвоката під час судового розгляду буде достатнім способом забезпечення права на захист у цій справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до статті 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою) правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до правил статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення можливість накладення адміністративного стягнення обмежена строком розгляду справ про адміністративні правопорушення, які унормовані статтею 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя приймає рішення розглядати справу за відсутності ОСОБА_1 оскільки він, знає про дату, час та місце слухання справи, має обов'язок з'явитися в судове засідання за викликом суду, а також те, що в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, поважності причини неявки в судове засідання.
Крім цього, Рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд повинен контролювати процесуальну поведінку осіб, які беруть участь у справі, а значить обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, а також нести відповідальність за зловживання правом. В прямі обов'язки осіб, що беруть участь у справі, входить дотримання процесуальної дисципліни на протязі всього провадження у справі.
Згідно ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі сурового додержання законності.
Неявка ОСОБА_1 до суду вчетверте поспіль свідчить про систематичне невиконання процесуальних обов'язків та не перешкоджає розгляду справи.
Виходячи з положень ч. 2 ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, під час розгляду даної категорії справ присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
Враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, а також з метою недопущення порушення строків розгляду справи, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Враховуючи викладене, з метою забезпечення розумного строку розгляду судом справи, уникнення подальшого зловживання процесуальними правами особою, яка притягується до адміністративної відповідальності з метою ухилення від відповідальності, суд вважає за можливе справу розглянути на підставі наявних доказів.
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При оцінці доказів, наданні правової оцінки позиції сторони захисту та вирішенні клопотання про закриття провадження слід зважити на наступне.
Частина 1 ст.184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Таке ухилення може полягати в різних формах як навмисних дій, так і бездіяльності у виконанні батьківських обов'язків щодо дитини, визначені законом.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, проявляється в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Згідно з положеннями ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Згідно ст.8 Закону України «Про дитинство», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Статтею 35 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що особи, винні у порушенні вимог законодавства про охорону дитинства, несуть цивільноправову, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.184 КУпАП, доводиться доказами, що містяться в матеріалах справи, зокрема:
- даними, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 712168 від 07.05.2025 року,
- паспортом та свідоцтвом про народження, з яких вбачається, що тринадцятирічний ОСОБА_2 є сином ОСОБА_1
- виділеними матеріалами з кримінального провадження № 12025116230000119 від 19.04.2025 року за ч.1 ст.126 КК України, зокрема витягом з ЄРДР, рапортом, протоколом прийняття заяви, довідкою лікарні, письмовими поясненнями та протоколом допиту потерпілого ОСОБА_4 , з яких вбачається, що рухаючись біля дороги його ледь не збив квадроцикл, що рухався на великій швидкості із включеними проблисковими маячками синього та червоного кольору, він намагався зробити зауваження водію, виявилось, що за кермом неповнолітній хлопець, який кричав на нього та розпилив перцевий газ у обличчя. Пізніше на місце події приїхав батько хлопця та погрожував йому і провокував бійку.
Окрім того, з письмових пояснень ОСОБА_2 вбачається, що він катався на квадро циклі по вул.Солов'яненка, на дорозі у нього стався конфлікт, в ході якого невідомий чоловік наніс йому тілесні ушкодження.
З письмових пояснень самого ОСОБА_1 (а.с.17,18) вбачається, що він прибув на місце дорожнього конфлікту, де виявив свого сина із тілесними ушкодженнями, квадроцикл, яким керував син, належить саме йому.
Вказані докази суддею приймаються до уваги, оскільки вони не викликають сумнівів чи протиріч, підтверджують обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи.
Так, з пояснень ОСОБА_1 вбачається, що йому відомо про те, що його син їздить на квадроциклі, будучи малолітнім і не досягши віку, з якого це є дозволеним, а також не маючи відповідних дозвільних документів. Більш того, саме він навчає його цьому і сприяє такому порушенню закону та свідомо наражає сина на небезпеку.
Слід зважити на те, що вулиця ОСОБА_5 в селищі Козин є дорогою загального користування в межах житлової забудови із активним рухом транспортних засобів та значною кількістю аварійнонебезпечних ділянок.
Таким чином, наявними у матеріалах справи письмовими доказами об'єктивно підтверджується, що неповнолітній син ОСОБА_1 керував належним йому квадроциклом без номерних знаків та реєстрації, не отримавши права керування в установленому законом порядку, без нагляду дорослих самостійно рухався квадроциклом дорогою загального користування, внаслідок чого піддано ризику життя та здоров'я неповнолітньої дитини.
Окрім того, виділені матеріали кримінального провадження вказують на те, що для неповнолітнього сина ОСОБА_1 настали негативні наслідки у виді (за його ж твердженням) отримання тілесних ушкоджень в ході конфлікту із повнолітньою особою, яка, начебто, намагалась зробити зауваження через його маневри на дорозі.
Доводи захисника (адвоката) нічим об'єктивно не було підтверджено, посилання на окремі обґрунтування і твердження щодо відношення батька до принципів виховання дитини не вказують на наявність обставин, які б спростовували викладені в протоколі відомості про вчинення правопорушення та не можуть слугувати достатньою підставою для звільнення від адміністративної відповідальності, оскільки відповідно до ч.ч.1,2 ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, піклуватися про здоров'я дитини.
З урахуванням викладеного, суд відхиляє позицію захисту і приходить до висновку про те, що внаслідок такої свідомої поведінки батька було поставлено під загрозу життя та здоров'я неповнолітньої дитини, який у темну пору доби без нагляду дорослих безконтрольно користувався належним ОСОБА_1 квадроциклом, на дорозі загального користування у нього виник дорожній конфлікт, в ході якого було завдано шкоди його здоров'ю.
Приймаючи дане рішення, керуюсь принципом "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Вважаю, що винуватість ОСОБА_1 поза розумним сумнівом доводиться письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи.
Під час розгляду справи в суді, обставини, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення спростовані не були, будь-яких належних і допустимих доказів, які б спростовували надані суду докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення під час розгляду справи не подано, тому суд вважає винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доведеною.
Зважаючи на викладене, клопотання захисника (адвоката) не підлягає задоволенню, оскільки фактичних та правових підстав для закриття провадження не вбачається.
Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.
У відповідності до ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, які відповідно до ст. 34 Кодексу України про адміністративні правопорушення пом'якшували відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Обставин, які відповідно до ст. 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення обтяжували відповідальність, судом не встановлено.
При обранні виду стягнення суд приймає до уваги індивідуальні особливості особи винного, який не проявив жодних ознак критичної оцінки скоєного, ухилився від суду, не вжив жодних заходів, щоб продемонструвати суду достовірність доводів його адвоката та належність своєї участі у вихованні неповнолітньої дитини.
На підставі сукупності досліджених доказів, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, матеріальний стан, наявність постійного місця роботи, виходячи з доведеності вини порушника та не визнанні її останнім, з метою недопущення вчинення аналогічних правопорушень та виховання особи в дусі додержання законів України, вважаю за необхідне призначити стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в максимальному розмірі, оскільки на думку суду застосування до неї саме такого виду адміністративного стягнення є достатнім заходом впливу для виправлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та запобігання вчиненню нових правопорушень в подальшому.
Згідно ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст. ст. 23, 26, 33, 34, 35, 40-1, 184 ч.1, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян 1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , на користь Державної судової адміністрації України на рахунок № UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106; код отримувача (код ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (УАП); отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106 судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп. згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір».
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга, подається до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби та з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного відповідній статті Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Строк пред'явлення до виконання постанови 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».
Суддя М.В.Кравченко