Справа № 308/9492/19
21 серпня 2023 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання: ОСОБА_2
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5
представника потерпілого - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород кримінальне провадження №308/9492/19 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019070170000517 від 02.05.2019 р. про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, -
ОСОБА_5 , самовільно, всупереч установленому законом порядку, вчинив дії, правомірність яких оспорюється громадянином (самоправство), якими заподіяна значна шкода інтересам власника.
Так у 2009 році, дату та час органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 , на правах усної домовленості передав для зберігання на невизначений строк, належний йому на праві приватної власності, автонавантажувач фронтальний марки: «Fiat-Alis-64», 1990 року випуску, номер кузова № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , громадянину ОСОБА_5 , на території підприємства, належного останньому, що за адресою: АДРЕСА_1 , із умовою оплати за зберігання даного автонавантажувача після того, як останнє буде повернуто ОСОБА_7 .
Так, 01 травня 2019 року ОСОБА_7 прийшов на вище вказану територію з потенційним покупцем автонавантажувача фронтальний марки: «Fiat-Alis-64», 1990 року випуску, номер кузова № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , а саме: громадянином - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де останні оглянули даний автонавантажувач та домовились, що ОСОБА_8 купить його у громадянина ОСОБА_7 , та розплатиться з власником території ОСОБА_5 за весь час зберігання на своїй території, даного автонавантажувача.
Наступного дня, 02 травня 2019 року, громадянин ОСОБА_8 , прийшовши на територію, що за адресою: АДРЕСА_1 , де зберігався вищезазначений автонавантажувач, побачив, що громадянин ОСОБА_9 , із іншими особами розбирають зазначений вище автонавантажувач фронтальний марки: «Fiat-Alis-64», 1990 року випуску, номер кузова № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , та ріжуть його на деталі, зразу після чого ОСОБА_8 зателефонував ОСОБА_7 та повідомив про даний факт.
У подальшому було з'ясовано, що громадянин ОСОБА_5 самовільно, всупереч установленому законом порядку, правомірність яких оспорюється громадянином, продав без відома власника ОСОБА_7 , належний останньому автонавантажувач за грошові кошти в сумі 30000 гривень 00 копійок (тридцять тисяч гривень 00 коп.) громадянину ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно із висновком експертаЗакарпатського НДЕКЦ №13/70 від 24.06.2019, ринкова вартість колісного транспортного засобу, автонавантажувача марки: «Fiat-Alis-64», номер кузова № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , 1990 року випуску, який був у використанні, станом на 02 травня 2019 року може становити 342 436 гривень 23 копійки (триста сорок дві тисячі чотириста тридцять шість гривень 23 копійки).
Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у самовільному, всупереч установленому законом порядку, вчиненні будь-яких дій, правомірність яких оспорюється громадянином (самоправство), якими заподіяна шкода інтересам власника ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення , передбачене ст. 356 КК України.
Органом досудового слідства дії ОСОБА_5 кваліфіковано як самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється громадянином (самоправство), якими заподіяна шкода інтересам власника, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України .
Вказана справа надійшла до суду з обвинувальним актом.
Захисник обвинуваченого - ОСОБА_5 - ОСОБА_4 подала до суду клопотання про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - ОСОБА_4 клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_5 - у зв'язку із закінченням строків давності підтримала , просила суд його задовольнити з підстав викладених у клопотанні. Також просила суд звільнити його від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 підтримав клопотання захисника, просив суд його задовольнити. Надав згоду на звільнення його саме від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
Прокурор в судовому засіданні не заперечував щодо задоволення клопотання про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 356 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності та закриття даного кримінального провадження.
Представник потерпілого залишив розгляд клопотання на розсуд суду.
Суд, заслухавши клопотання захисника обвинуваченого, обвинуваченого ОСОБА_5 , думку прокурора, представника потерпілого, вважає, що клопотання обвинуваченого підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналогічне положення містить ч. 1 ст.285 КПК України, відповідно до якої особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Розглядаючи вказане клопотання, суд виходить із роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у постанові «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23 грудня 2005 року, згідно яких, звільнення особи від кримінальної відповідальності із закриттям справи можливе на будь-яких стадіях судового розгляду справи, лише за умови, якщо особою вчинено суспільно-небезпечне діяння, яке містить склад злочину, передбачений Особливою частиною Кримінального кодексу України, за наявності визначених законом матеріально-правових підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Також судом ураховуються правові висновки викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у постанові від 26.03.2020 року у справі № 730/67/16-к , де указано, що передбачений законом (ст. 49 КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину. Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз'яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.
Також в даній постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду зазначив, що за правилами ч. 8 ст. 284 КПК України закриття кримінального провадження на підставі, передбаченій п. 1 ч. 2 цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі розгляд кримінального провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності є: закінчення встановлених ч.1 ст.49 КК України строків давності; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч.2-4 ст.49 КК України) .
Правилами ч. 3 ст. 288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Таким чином, за змістом статей 284 - 288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
При цьому, в постанові від 25 лютого 2021 року в справі № 192/3301/16-к Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду вказав, що системне тлумачення норм кримінального та процесуального закону свідчить про те, що до особи можуть бути застосовані положення ст. 49 КК України у випадках, передбачених цією статтею та за наявності клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності. При цьому таке клопотання подається стороною кримінального провадження, а не виключно підозрюваним, обвинуваченим або засудженим. Разом з тим кримінальний процесуальний кодекс вказує на обов'язковість згоди обвинуваченого на звільнення його саме від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
У цій справі окреслені Верховним Судом у справі № 192/3301/16-к орієнтири дотримано. Так, клопотання подане стороною кримінального провадження та обвинувачений надав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
Також Суд враховує, що в постанові від 24 травня 2021 року у справі № 522/2652/15-к Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у т.ч. зауважив, що суддя районного суду при постановленні ухвали, відповідно до ст. 372 КПК України, не повинен був вирішувати питання про встановлення вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
В даному кримінальному провадженні, наявне клопотання захисника обвинуваченого про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, а також обвинувачений в судовому засіданні надав згоду про його звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження. Судом роз'яснено обвинуваченому підстави звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження. Суть обвинувачення овинуваченому зрозуміла.
Отже, наявність цих умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов'язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.
За загальним правилом, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння (ч.2 ст.4 КК України).
Відповідно до ч.2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років-у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності є лише закінчення відповідного строку давності, який сплинув до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила злочин певної тяжкості.
Як вбачається із змісту клопотання та матеріалів кримінального провадження, закінчився двохрічний строк давності притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, у разі вчинення кримінального проступку.
При цьому, закон не пов'язує можливість застосування правил ч. 1 ст. 49 КК України із визнанням особою вини, обов'язковою передумовою для закриття провадження у справі є наявність згоди особи на звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.
Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України визнається благополучне закінчення певних строків давності з дня вчинення злочину до набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа засуджена за вчинений нею злочин певної тяжкості.
Благополучним визнається таке закінчення зазначених строків давності, протягом яких особа, що вчинила злочин, виконала дві умови:
- не ухилялася від слідства або суду;
- не вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин.
Початком перебігу строку давності є день, коли злочин був вчинений.
Закінченням перебігу строку давності є день набрання вироком законної сили.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.
Таким чином, положення ст. 49 КК України є імперативною нормою, яка передбачає не право суду, а його обов'язок розглянути відповідне питання.
Відтак суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповіда-льності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням.
При цьому, суд має з'ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена Колегією суддів Ксаційного кримінального суду Верховного суду у постанові від 19.11.2019 року у справі № 345/2618/16-к.
Таким чином, суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа) досудове розслідування, підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної, касаційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили.
Як встановлено судом, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушенння передбаченого ст. 356 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком.
Згідно вимог ч. 2 ст. 12 КК України, Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Санкція ст. 356 КК України передбачає штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до трьох місяців.
Таким чином, кримінальне правопорушення передбачене ст. 356 КК України є кримінальним проступком.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 було вчинено 02.05.2019 року , з цього часу минуло більше чотирьох років, перебіг строків давності не переривався і не зупинявся, тобто є всі підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч.1 ст. 49 КК України.
Таким чином на даний момент строк давності за вказане кримінальне правопорушення є таким, що минув, а тому у суду відсутні підстави щодо відмови в задоволенні заявленого клопотання.
Згідно ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Обставин, які би виключали звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття даного кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності судом не встановлено.
За таких обставин, суд, за наявності згоди ОСОБА_5 , приходить до висновку про необхідність звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 356 КК України у зв'язку з закінченням строків давності та закриття кримінального провадження.
Що стосується цивільного позову, слід зазначити також наступне.
Ст.129 КПК України передбачено вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні, а саме: ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому;у разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення суд відмовляє в позові; у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.
Тобто КПК України не передбачено вирішення цивільного позову одночасно із вирішенням питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, а відтак цивільний позов ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням - слід залишити без розгляду, що не позбавляє позивача можливості і права звернутися до суду з аналогічним позовом в порядку цивільного судочинства.
У зв'язку з наведеним вище, цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_5 , про відшкодування завданої матеріальної шкоди - слід залишити без розгляду.
Питання про судові витрати судом вирішується відповідно до ст. 124 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта лише у разі ухвалення обвинувального вироку.
Водночас ч. 1 ст. 126 КПК України унормовано, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою. Тобто суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Вказане твердження узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17.06.2020 у справі № 598/1781/17.
Кримінальний процесуальний кодекс України прямо не передбачає стягнення процесуальних витрат з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв'язку зі звільненням її від кримінальної відповідальності.
За таких обставин процесуальні витрати на залучення експертів для проведення експертизи, понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, слід віднести на рахунок держави. Така позиція суду відповідає правовому висновку Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеному в постанові від 12.09.2022 року у справі №203/241/17.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст.100 КПК України.
Згідно ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.
Згідно п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України, документи, що є речовими доказами, залишаються у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Відповідно до вимог ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію, в тому числі після закриття кримінального провадження, в порядку передбаченому цим Кодексом.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.cт. 12, 49 КК України, п. 2 ч. 2 ст. 284, ст. 285 - 288, 369-371, КПК України, суд, -
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - адвоката ОСОБА_4 , про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення передбачене ст. 356 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019070170000517 від 02.05.2019 р. стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 356 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності -провадженням закрити.
Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 не обирати.
Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів в ході досудового розслідування, віднести за рахунок держави.
Речові докази :
- автонавантажувач марки " Fiat - Alis - 64", моделі "645-В", державний номерний знак " НОМЕР_2 ", 1990 року випуску, номер кузова № НОМЕР_1 , в розібраному та порізаному стані , який перебуває на території бази ПРАТ " Ужгород ОПТОРГ" , за адресою Ужгород, вул. Чурговича, 2 - повернути власнику;
Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про стягнення шкоди завданої злочином - залишити без розгляду
Ухвала суду може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає закон-ної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Дата оголошення повного тексту ухвали - 25.08.2023 року о 10 : 20 год.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1