16 липня 2025 року
м. Київ
справа №500/98/25
адміністративне провадження № К/990/27923/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Білак М.В., Мельник-Томенко Ж. М.,
перевіривши касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернівецькій області
на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду 28 лютого 2025 року
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2025 року
у справі № 500/98/24 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кавійчик Віта Петрівна, звернулася до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернівецькій області, у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернівецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 як судді Новодністровського міського суду Чернівецької області матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації у Чернівецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення за 2024 рік у розмірі посадового окладу судді Новодністровського міського суду Чернівецької області.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду 28 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернівецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 як судді Новодністровського міського суду Чернівецької області матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік.
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації у Чернівецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення за 2024 рік у розмірі посадового окладу судді Новодністровського міського суду Чернівецької області.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної судової адміністрації у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень, 20 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500 грн (дві тисячі п'ятсот гривень).
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2025 року рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року змінено, викладено абзац четвертий резолютивної частини цього рішення в такій редакції:
«Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень, 20 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.».
В решті рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року залишено без змін.
Не погодившись з судовим рішеннями судів попередніх інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що підставою для відкриття касаційного провадження у справі №260/3971/24 є пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України та просить відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 16 січня 2023 року у справі № 240/444/21.
Слід зазначити, що відступ - це інший підхід до застосування тієї ж норми права у подібних правовідносинах, щодо якої такий висновок сформовано.
Крім того, необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду має виникати з певних визначених об'єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України.
Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.
Також причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, помилковість тощо).
У касаційній скарзі відповідач фактично не погоджується з застосованими висновками Верховного Суду, що не може вважатися належним обґрунтуванням п. 2 ч. 4 ст. 328 КАС України.
За приписами пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Верховним Судом встановлено, що переглядаючи рішення суду першої інстанції та залишаючи його без змін, суд апеляційної інстанції, з урахування установлених у цій справі обставин, послався на висновки Верховного Суду, які викладеного у постанові від 16 січня 2023 року у справі № 240/444/21, в якому суд касаційної інстанції дійшов до висновку що позивачка у справі № 240/444/21 у 2020 році не отримувала допомогу на оздоровлення на підставі статті 136 Закону № 1402-VIII, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків щодо необґрунтованості доводів відповідача про відсутність обов'язку виплатити судді допомогу на оздоровлення за 2020 рік в розмірі посадового окладу судді.
Повертаючись до цієї справи, суд апеляційної інстанції, врахувавши вищенаведені висновки Верховного Суду, зазначив, що розмір суддівської винагороди встановлюється виключно Законом на що безпосередньо вказує частина друга статті 130 Конституції України. Виплата матеріальної допомоги для оздоровлення під час щорічної відпустки є соціальною гарантією судді, закріпленою на законодавчому рівні спеціальним Законом, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні. При підготовці бюджетного запиту та подальшого затвердження кошторису враховується виплата однієї допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки судді на відповідний рік відповідно до статті 136 Закону. Отже, виплати, передбачені статтею 136 Закону, є однією з гарантій незалежності судді. При цьому єдиною необхідною умовою для виплати судді допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу Закон, який є спеціальним нормативно-правовим актом, визначає надання судді щорічної оплачуваної відпустки, Закон не містить будь-яких виключень з цього правила.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що відповідач порушив право позивачки на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення у 2024 році у зв'язку із наданням щорічної основної відпустки.
Отже, ураховані судом апеляційної інстанції висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 136 Закону № 1402-VIII стосуються подібних правовідносин, що створює підстави для застосування пункту 6 частини першої статті 333 КАС України.
Відтак, враховуючи те, що доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанції, які відповідають висновкам Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, пунктом 6 частини першої 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернівецькій області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду 28 лютого 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2025 року у справі № 500/98/24 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді М. В. Білак
Ж. М. Мельник-Томенко