16 липня 2025 року
м. Київ
справа № 440/9310/21
адміністративне провадження № К/990/28056/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року, додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року по справі № 440/9310/21 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «ПОЛТАВАТРАНСБУД» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
установив:
Товариство з додатковою відповідальністю «ПОЛТАВТРАНСБУД» звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 липня 2021 року №00050610701.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 27 липня 2021 року №00050610701 про збільшення грошового зобов'язання Товариству з додатковою відповідальністю «Полтаватрансбуд» з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 441 069,75 грн.
Постановою Верховного Суду від 10 липня 2023 року скасовано рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року у справі № в частині задоволених позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 00050610701 від 27 липня 2021 року в частині збільшення ТДВ «Полтаватрансбуд» грошових зобов'язань за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на загальну суму 320 286,75 грн, в тому числі за основним платежем 317 299 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2 987,75 грн, а також в частині здійсненого розподілу судових витрат. Справу № 440/9310/21 в цій частині позовних вимог направлено на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду. У іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року у справі № 440/9310/21 залишено без змін.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року задоволено.
15 січня 2025 року до суду надійшла заява позивача про стягнення з Головного управління ДПС України у Полтавській області на користь повивача витрати на економічну експертизу у розмірі 54 524,40 грн.
Додатковим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з додатковою відповідальністю «ПОЛТАВТРАНСБУД» витрати, пов'язані із проведенням експертизи, у сумі 54 524,40 грн.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року залишено без змін.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року залишено без змін.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Полтавській області вже зверталося до Верховного Суду з касаційною скаргою, яку ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2025 року було повернуто на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
30 червня 2025 року до Верховного Суду надійшла вдруге подана касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року, додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року по справі № 440/9310/21.
Під час перевірки вдруге поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України установлено, що вона майже повторює зміст попередньої касаційної скарги, яку було повернуто, зокрема, ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2025 року (провадження № К/990/22540/25).
Так, аналогічно попередній касаційній скарзі, у повторно поданій касаційній скарзі скаржник, як на підставу касаційного оскарження, посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд уже звертав увагу скаржника на те, що обов'язковими умовами для оскарження судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є: зазначення норми матеріального права, яку було неправильно застосовано судами попередніх інстанцій; наявність висновку щодо правильного її застосування, який ще не сформульований Верховним Судом; а також обґрунтування помилки судів при застосуванні відповідної норми та викладення, як, на думку скаржника, ця норма повинна застосовуватися.
Водночас у повторно поданій касаційній скарзі скаржник не вказав чітко, яку саме норму права суди попередніх інстанцій застосували неправильно і щодо якої відсутній висновок Верховного Суду в контексті предмета спору у цій справі.
Крім того, скаржником не зазначено, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду.
Верховний Суд також зауважував, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Виходячи зі змісту пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, прийнятність доводів про ненадання оцінки усім доказам у справі можливе виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу, яких у касаційній скарзі не викладено.
Відсутність у касаційній скарзі належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, які передбачені пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, унеможливлюють перевірку такої умови.
Доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин справи, цитати нормативних актів, однак без зазначення в чому саме полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та/або порушення норм процесуального права.
Щодо додаткового рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року по справі № 440/9310/21, Суд зазначав, що додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення, яким розглянуто справу по суті.
Тому при оцінці касаційної скарги на предмет допустимості касаційного оскарження додаткового рішення, слід застосовувати такий же критерій.
Перевіркою змісту касаційної скарги, поданої у цій справі, встановлено, що вона не містить жодної з передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України підстав для касаційного оскарження додаткового рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року по справі № 440/9310/21 в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з додатковою відповідальністю «ПОЛТАВТРАНСБУД» витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, у сумі 54 524,40 грн.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою вдруге скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які були вказані Верховним Судом.
Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз'яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -
постановив:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року, додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року по справі № 440/9310/21 повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя О. О. Шишов