16 липня 2025 року
м. Київ
справа №460/3173/24
адміністративне провадження № К/990/29815/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Мацедонської В.Е., Кашпур О.В.,
перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2025 року у справі №460/3173/24 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення військовослужбовця за період з 03 серпня 2020 року по 21 грудня 2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення військовослужбовця за період з 30 серпня 2020 року по 31 грудня 2020 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня 2020 року за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня 2021 року за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи, станом на 01 січня 2022 року за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01 січня 2023 року по 21 грудня 2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня 2023 року за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 03 серпня 2020 року по 31 грудня 2022 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 03 серпня 2020 року по 31 грудня 2022 року;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 45 діб за 2022 рік та за 26 діб за 2023 рік;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 45 діб за 2022 рік та за 26 діб за 2023 рік;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», частини чотирнадцятої статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за 2017-2023 роки, виходячи з його грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день виключення зі списків особового складу 21 грудня 2023 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», частиною чотирнадцятою статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за 2017-2023 роки, виходячи з його грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день виключення зі списків особового складу 21 грудня 2023 року;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати надбавки за особливості проходження військової служби у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, премію в розмірі 530 відсотків від посадового окладу по 21 грудня 2023 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, премію в розмірі 530 відсотків від посадового окладу по 21 грудня 2023 року;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за період з 2012 року по 2016 рік;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за період з 2012 року по 2016 рік;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, яка здійснюється (здійснювалося) в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах, за період 2008-2023 роки, відповідно до пункту 4 статті 10-1 Закону № 2011- XII;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби яка здійснюється (здійснювалося) в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах, за період 2008-2023 роки, відповідно до пункту 4 статті 10-1 Закону № 2011-XII;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням до складових місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації грошового забезпечення, встановленої Законом України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік з урахуванням пільгової вислуги років служби, що складає повних 15 років;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби з урахуванням до складових місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації грошового забезпечення, встановленої Законом України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення», в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік з урахуванням пільгової вислуги років служби, що складає повних 15 років;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року, за період з 01 по 19 грудня 2023 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду у розмірі 100000,00 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року, за період з 01 по 19 грудня 2023 року;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати підйомної допомоги, у зв'язку з переїздом на нове місце служби (проживання) у розмірі місячного грошового забезпечення;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити підйомну допомогу, у зв'язку з переїздом на нове місце служби (проживання) у розмірі місячного грошового забезпечення.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 03 серпня 2020 року по 19 травня 2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;
- зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 03 серпня 2020 року по 19 травня 2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України па 2020 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», із урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підйомної допомоги у зв'язку з переїздом на нове місце служби (проживання) у розмірі місячного грошового забезпечення;
- зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу, у зв'язку з переїздом на нове місце служби (проживання) у розмірі місячного грошового забезпечення;
-у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2025 року рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі № 460/3173/24 скасовано в частині задоволених позовних вимог про визнання бездіяльності протиправною та виплату грошового забезпечення за період 03 серпня 2020 року по 19 травня 2023 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, та прийняти постанову, якою ці позовні вимоги задоволено частково:
- визнано протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо здійснення розрахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 03 серпня 2020 року по 19 травня 2023 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року;
- зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за періоди: з 03 серпня 2020 року по 31 грудня 2020 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», станом на 01 січня 2020 року; з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», станом на 01 січня 2021 року; з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року; з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року в частині задоволення позовних вимог про визнання бездіяльності НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) протиправною та зобов'язання НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу залишено без змін.
14 липня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2025 року у справі №460/3173/24.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII.
Частиною першою статті 13 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються з ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які, у розумінні Закону України «Про запобігання корупції», займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій убачається, що позивач у період з 17 липня 2008 року по 17 жовтня 2016 року проходив службу на посаді інспектора прикордонної служби 1 категорії, в подальшому 2 категорії, у військовій частині НОМЕР_3 та з 03 серпня 2020 року перейшов на нове місце служби у НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України.
Відомостей про те, що позивач є особою, що проходить військову службу у військовому званні генерал-майора, контр-адмірала, генерал-лейтенанта, віце-адмірала, генерал-полковника, адмірала, генерала армії України, відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, у системному зв'язку з положеннями примітки до статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду), суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.
За таких обставин і правового регулювання публічно-правовий спір у цій справі відноситься до справ незначної складності.
У касаційній скарзі скаржник посилається на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та зазначає, що справа має виняткове значення для відповідача.
Суд відхиляє зазначені доводи скаржника з огляду на таке.
У Рішенні від 22 листопада 2023 року у справі №3-88/2021(209/21, 47/22, 77/23,188/23) Конституційний Суд України зазначив, що Верховний Суд як суд касаційної інстанції під час перегляду в касаційному порядку судових рішень має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків судових рішень, а не задля нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у вчиненні правосуддя. Унормування процесуальних відносин у спосіб визначення в у процесуальному законі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики.
Суд зазначає, що справа, яка має виняткове значення для її учасника, може бути виокремлена із загальних правил розгляду адміністративних справ Верховним Судом, якщо виявлено після апеляційного розгляду справи неоднакове застосування судом апеляційної інстанції одного й того ж положення закону.
Отже, допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа має виняткове значення для скаржника також зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Водночас заявником у касаційній скарзі не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її виняткового значення, а також не виділено вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.
Суд наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Водночас Судом установлено, що касаційна скарга не містить належних доводів, які могли б обґрунтувати дію підпунктів «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не вказав випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 12, 13, 248, 328, 333, 359 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2025 року у справі №460/3173/24.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: Судді:О.Р. Радишевська В.Е. Мацедонська О.В. Кашпур