про повернення касаційної скарги
16 липня 2025 року
м. Київ
справа № 160/25344/24
адміністративне провадження № К/990/29561/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Коваленко Н.В., перевіривши касаційну скаргу керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.06.2025 у справі за позовом першого заступника керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області Лупашка Сергія Вікторовича в інтересах держави до Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, Дніпровської міської ради, третя особа - Комунальний навчальний заклад освіти «Навчально-виховний комплекс №148 «Спеціалізована школа - дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) «Планета щастя» Дніпровської міської ради, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Перший заступник керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області Лупашку Сергій Вікторович звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах держави до Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, Дніпровської міської ради, третя особа - Комунальний навчальний заклад освіти «Навчально-виховний комплекс №148 «Спеціалізована школа - дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) «Планета щастя» Дніпровської міської ради, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради та Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, яка виразилась у невжитті заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів та державної реєстрації права комунальної власності на будівлю Комунального навчального закладу «Навчально-виховний комплекс №148 «Спеціалізована школа - дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) «Планета щастя» Дніпровської міської ради, розташовану за адресою: м. Дніпро вул. В. Антоновича, 13.
- зобов'язати Дніпровську міську раду та Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради вжити заходи щодо оформлення правовстановлюючих документів та державної реєстрації права комунальної власності на будівлю Комунального навчального закладу «Навчально-виховний комплекс №148 «Спеціалізована школа - дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) «Планета щастя» Дніпровської міської ради, розташовану за адресою: м. Дніпро вул. В. Антоновича, 13.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду рішенням від 27.11.2024 позов задоволено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.06.2025 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Справу в суді першої інстанції розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Таким чином, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 та пункти 1 та 3 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заявник вказує на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду від 14.02.2023 у справі №580/1374/22, від 05.11.2019 у справі №804/4585/18 та від 23.12.2021 у справі №0440/6596/18.
Виникнення підстав для касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, на який у касаційній скарзі посилається позивач, обумовлюється наявністю саме подібних правовідносин, які виникли у справі, у якій ухвалені судові рішення, щодо оскарження яких порушується питання, та у справах, розглянутих Верховним Судом, на які здійснюється посилання на підтвердження застосування норми права без урахування висновку цього Суду.
Колегія суддів Верховного Суду в ухвалі від 09.07.2025 про повернення первинної касаційної скарги вже надала оцінку доводам скаржника щодо правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14.02.2023 у справі №580/1374/22, від 05.11.2019 у справі №804/4585/18 та від 23.12.2021 у справі №0440/6596/18.
За результатами розгляду колегія суддів дійшла висновку про відсутність передбачених законом підстав для касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, висновки, на які посилається скаржник, не є подібними до обставин справи, що розглядається, що було зазначено Верховним Судом в ухвалі від 09.07.2025.
Водночас, пункт 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу, яких у касаційній скарзі не викладено.
При цьому, скаржник конкретно не зазначає, які саме докази, які наявні в матеріалах справи, залишилися не дослідженими та яку саме обставину такі докази підтверджують. Доводи про надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справах доказам не є тотожним не дослідженню таких доказів, неповному з'ясуванню судом обставин та/або встановленню судом обставин на підставі недопустимого доказу.
Щодо посилання скаржника на підставу касаційного оскарження, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що зі змісту касаційної скарги неможливо встановити, яке саме клопотання, яке стосувалося встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, суд відхилив.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України).
Крім того, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на підпункт «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та твердження про те, що суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково, оскільки за предметом спору ця справа не належить до тих, які мають розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження, тому з урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, колегія суддів вважає, що вищезгадану касаційну скаргу подано на судові рішення у справі незначної складності, яка була обґрунтовано розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанції обставинами та наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність в даному випадку обставин, наведених у підпунктах «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Звертаючись вдруге з даною касаційною скаргою позивач жодним чином не виправив виявлені судом під час попередніх звернень недоліки касаційної скарги. Текст касаційної скарги фактично є ідентичним попереднім касаційним скаргам, та не містить передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Водночас за приписами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо належного оформлення касаційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Верховний Суд не має самостійно визначати підставу для касаційного оскарження судових рішень, а таку підставу має вказувати заявник касаційної скарги з одночасним наведенням підстави касаційного оскарження з огляду на обставини справи та висновки судів попередніх інстанцій.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Касаційну скаргу керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.06.2025 у справі за позовом першого заступника керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області Лупашка Сергія Вікторовича в інтересах держави до Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, Дніпровської міської ради, третя особа - Комунальний навчальний заклад освіти «Навчально-виховний комплекс №148 «Спеціалізована школа - дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) «Планета щастя» Дніпровської міської ради, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не оскаржується.
Суддя Н.В. Коваленко