16 липня 2025 року
м. Київ
справа №340/6874/24
адміністративне провадження № К/990/29556/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Жука А.В., Радишевської О.Р.,
перевірив касаційну скаргу адвоката Чернікова Дмитра Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2025 року у справі №340/6874/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачеві грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але невиключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, з 29 січня 2020 року по 24 липня 2024 року включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачеві з 29 січня 2020 року по 24 липня 2024 року включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення позивача сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових);
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити позивачеві компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових), обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати військовослужбовцю ОСОБА_1 грошового забезпечення за період служби з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року без застосування належної розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок щомісячного грошового забезпечення та грошової допомоги для оздоровлення, нарахованого та виплаченого ОСОБА_1 за період служби з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, виходячи із посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених із застосуванням належної розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2020 року, та виплатити йому заборгованість, яка виникне у зв'язку з таким перерахунком.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок щомісячного грошового забезпечення та грошової допомоги для оздоровлення, нарахованого та виплаченого ОСОБА_1 за період служби з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, виходячи із посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених із застосуванням належної розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01 січня 2021 року, та виплатити йому заборгованість, яка виникне у зв'язку з таким перерахунком.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок щомісячного грошового забезпечення та грошової допомоги для оздоровлення, нарахованого та виплаченого ОСОБА_1 за період служби з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи із посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених із застосуванням належної розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року, та виплатити йому заборгованість, яка виникне у зв'язку з таким перерахунком.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок щомісячного грошового забезпечення, нарахованого та виплаченого ОСОБА_1 за період служби з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року, виходячи із посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених із застосуванням належної розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року, та виплатити йому заборгованість, яка виникне у зв'язку з таким перерахунком.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2025 року скасовано рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року у справі №340/6874/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо оскарження бездіяльності військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення позивача сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових).
Позов ОСОБА_1 в цій частині задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових).
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 , з урахуванням раніше виплачених сум, компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових), обчисливши її суму, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
В іншій частині рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року в адміністративній справі №340/6874/24 залишено без змін.
11 липня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга адвоката Чернікова Дмитра Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2025 року у справі №340/6874/25. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 щодо періоду служби з 20 травня 2023 року по 19 липня 2024 року; відмови у задоволенні позовним вимог ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 щодо застосування 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року як мінімальної величини розрахункового показника при перерахунку грошового забезпечення в період служби з 29 січня 2020 року по 19 липня 2024 року та ухвалити нове рішення в цій частині, яким задовольнити позов.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Відомостей про те, що позивач є посадовою особою вищого офіцерського складу відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.
Отже, враховуючи, що ця справа відноситься до справ незначної складності, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає про наявність виключних обставин, наведених у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Зокрема, скаржник, що касаційна скарга у цій справі має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки висновки Верховного Суду, що викладені у справах №480/7154/24, №420/5584/24, №280/8083/24 щодо застосування судами положень пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481 при перерахунку грошове забезпечення військовослужбовця після 20 травня 2023 року, зроблені без врахування вимог частин третьої-четвертої статті 7 КАС України (в частині не застосуванні підзаконних актів, якщо такі суперечать актам вищої юридичної сили та Конституції України); скасування (визнання) нечинним пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №481 від 12 травня 2023 року (постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24). Незважаючи на те, що рішення у справі набуло чинності 18 червня 2025 року, ймовірно Верховний Суд ще не був проінформований про наявність постанови апеляційного суду; усталену позицію Верховного Суду та позиції Великої Палати Верховного Суду (постанова від 09 червня 2022 року у справі №520/2098/19) в частинні застосування частин третьої-четвертої статті 7 КАС України (суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи).
Верховний Суд не приймає вказані доводи, оскільки подібне формулювання обставин, передбачених пунктом «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України спростовує наявність обставин для формування єдиної правозастосовчої практики через наявність вже сформованої судової практики.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 30 червня 2025 року у справі №280/8605/24 визнав необґрунтованим посилання в касаційній скарзі на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24, адже згідно з частиною другою статті 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Верховний Суд вказав, що визнання у судовому порядку пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481 нечинним не породжує для позивача юридичних наслідків, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні положення зазначеної постанови були чинними.
Отже, доводи скаржника, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики при вирішенні аналогічних судових справ є необґрунтованими та зводяться виключно до незгоди з висновками Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
У касаційній скарзі скаржник вказує, що ця справа становить значний суспільний інтерес. Зокрема, зазначає, що на момент звернення з даною касаційною скаргою 880 тисяч військовослужбовців налічують Сили оборони та відповідно, кожному з цих 880 тисяч військовослужбовців нараховується та виплачується грошове забезпечення з застосуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 та внесених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481. Це вказує на те, що права кожного з військовослужбовців безперервно порушуються при реалізації встановлених для них Конституцією України гарантій та змушує захищати свої в судовому порядку. Скаржник зазначає, що наразі аналіз відомостей в ЄДРСР дає підстави для висновку, що більше 5000 справ розглядаються судами України щодо перерахунку грошового забезпечення військових через протиправне застосування прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2018 року.
Вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Суд зазначає, що касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Також скаржник зазначає, що рішення щодо перерахунку грошового забезпечення має виняткове значення для військовослужбовця, адже воно безпосередньо впливає на його добробут, соціальні гарантії, рівність перед законом та справедливість у ставленні держави до захисників країни.
Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Справа яка має виняткове значення для її учасника, може бути виокремлена із загальних правил розгляду адміністративних справ Верховним Судом, якщо виявлено після апеляційного розгляду справи неоднакове застосування судома апеляційної інстанції одного й того ж положення закону.
Встановлення в КАС України виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи та гарантувати особі права на остаточне та обов'язкове судове рішення.
Суд враховує, що для кожної із сторін справа, в якій він є учасником має виняткове значення, оскільки спірні правовідносини, що склались, потребують судового втручання.
Разом з тим, скаржник повинен довести, що спірні правовідносини є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків.
При цьому, Верховний Суд зазначає, що незгода із судовим рішенням не свідчить про винятковість справи, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання відповідних наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є передбачуваним процесом.
У касаційній скарзі не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості, а також не виділено вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.
Суд наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Отже, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено, а судом касаційної інстанції не встановлено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи, яка відноситься до категорій справ незначної складності.
Щодо посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі незначної складності, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Чернікова Дмитра Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2025 року у справі №340/6874/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кашпур
Судді: А.В. Жук
О.Р. Радишевська