16 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 605/83/25 пров. № А/857/17478/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Заверухи О. Б., Курильця А. Р.,
з участю секретаря судового засідання - Волчанського А. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 14 квітня 2025 року у справі №605/83/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до старшого сержанта поліції СПД№2(м.Підгайці) Стоколоси Богдана Йосиповича, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови,-
суддя в 1-й інстанції - Лелик О. М.,
час ухвалення рішення - 14 квітня 2025 року,
місце ухвалення рішення - м.Підгайці,
дата складання повного тексту рішення - 14 квітня 2025 року,
Позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідачів - старшого сержанта поліції СПД№2 (м.Підгайці) Стоколоси Богдана Йосиповича, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову по справі адміністративне правопорушення у сфері, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку від 24 лютого 2025 року серії ЕГА №1698568 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП і закрити провадження у справі.
Рішенням Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 14 квітня 2025 року позов задоволено. Позовну заяву ОСОБА_1 до старшого сержанта поліції СПД №2 (м. Підгайці) відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області) Стоколоси Богдана Йосиповича, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити. Скасувати постанову серії ЕГА №1698568 від 24 лютого 2025 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за притягнення до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП у виді штрафу у розмірі 850,00 гривень, а провадження у справі закрити.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що позивачка здійснила завідомо неправдивий виклик спеціальних служб, а саме: поліції, зателефонувавши на лінію «102», чим порушила ст.183 КУпАП, у зв'язку із чим на неї складено постанову серії ЕГА №1698568 від 24 лютого 2025 року, згідно з якою позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 850,00 гривень. Факт здійсненого ОСОБА_1 правопорушення підтверджується відеозаписом, долученими до матеріалів справи. Зазначає, що поліцейський, як посадова особа, наділена дискреційними повноваженнями та, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням докази вчинення адміністративного правопорушення позивачкою, дійшов висновку про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності. Таким чином, вважає, що оскаржувана постанова винесена з дотриманням норм чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, скаржник у апеляційній скарзі зазначає про розгляд справи у відсутності їхнього представника, згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи в їх відсутності за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 24 лютого 2025 року поліцейський СПД (м. Підгайці) відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області старший сержант поліції Стоколоса Б.Й. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку від 24 лютого 2025 року серії ЕГА №1698568 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 24 лютого 2025 року у м.Підгайці по вул. Спасівська, 2 ОСОБА_1 здійснила завідомо неправдивий виклик працівників поліції, за що передбачено адміністративне правопорушення за ст.183 КУпАП.
З вказаною постановою позивачка не погодилася, тому звернулася у суд з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, матеріали справи не містять, а тому постанова серії ЕГА №1698568 від 24 лютого 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 850,00 грн є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Ст.7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Згідно зі ст.9 КУпАП правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
При прийнятті постанови про накладення адміністративного стягнення за правилами ст.252 КУпАП визначено обов'язок відповідача провести оцінку наявним доказам, повно і об'єктивно дослідити всі обставини справив їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Згідно зі ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Ст.183 КУпАП передбачає, що завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань - тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Диспозиція статті 183 КУпАП передбачає об'єктивну сторону правопорушення виклик представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності. Дії правопорушника спрямовані на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як пожежна охорона, міліція, швидка медична допомога, аварійні бригади, що обслуговують газову, водопровідну, опалювальну, електричну та інші системи житлово-комунального господарства. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (стаття 10 КУпАП).
Отже, склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, потребує умисної форми вини особи, коли, відповідно до положень статті 10 КУпАП, особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою ЕГА №1698568 від 24 лютого 2025 року, притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, передбачене ст.183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850,00 гривень.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП, відповідачем зазначено, що позивач здійснила завідомо неправдивий виклик поліції, а саме: зателефонувала на лінію 102 та повідомила про погрози з боку співмешканця братової дружини, однак даного факту насправді не було. Ці обставини відповідач ототожнив із здійсненням позивачем завідомо неправдивого виклику поліції.
Колегією суддів оглянуто відеозапис, який міститься у матеріалах справи (а.с.37), на якому зафіксовано перебування позивача із працівниками поліції у приміщенні будинку, де мешкає дружина її брата. На запитання працівників поліції, чи хтось ще знаходиться у вище вказаному домоволодінні, ОСОБА_2 повідомила, що знаходиться ще її дитина. Надалі, працівник поліції задає запитання доньці ОСОБА_2 чи хтось ще перебував та/або перебуває у приміщенні будинку, на що остання повідомила, що ні. У подальшому, в ОСОБА_2 було відібрано пояснення з даного приводу, які вона писала під диктовку працівника поліції. На 35:08 хв. ОСОБА_1 повідомлено про те, що відносно неї буде винесено постанову за ст. 183 КУпАП.
Крім того, як правильно встановлено судом першої інстанції, на аудіо записі телефонного дзвінка, який здійснила позивач ОСОБА_1 на спеціальний номер «102» зафіксовано, що вона повідомляє працівника поліції, що на вулиці їй погрожує невідомий чоловік на ім'я ОСОБА_3 .
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що працівники поліції не з'ясувавши обставин справи, зокрема того факту, що подія сталася на вулиці Спасівська біля будинку №2 у м. Підгайці близько 18:00 години, з'ясовували обставини, які нібито відбувалися в будинку АДРЕСА_1 . Не з'ясували осіб очевидців, які б могли бачити подію, яка відбувалася на вулиці, не здобули відео з камер спостережень, які є на даній вулиці щодо з'ясування особи, яка за повідомленням ОСОБА_1 чіплялася до неї на вулиці і погрожувала їй.
Колегія суддів зазначає, що для встановлення у діях правопорушника складу адміністративного правопорушення передбаченого ст.183 КУпАП він повинен викликати представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності. При цьому такі дії правопорушника мають бути вчинені з прямим умислом, тобто, повідомляючи певну інформацію та викликаючи дану службу, він повинен усвідомлювати, що вона є неправдивою, і бажати даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.
Разом з тим, у спірних правовідносинах виклик поліції позивачем не може вважатися завідомо неправдивим викликом поліції, та не може бути кваліфіковано за ст.183 КУпАП.
Крім того, ст.72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч.2 ст.74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.76 КАС України).
За приписами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Колегія суддів зауважує, що Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення. Тобто, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, використовуючи свої повноваження, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення, перед складанням постанови та відібранням пояснень від правопорушника роз'яснити його права, надати можливість заявити та розглянути клопотання.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, є недоведеним, оскільки відповідачем не надано суду доказів на підтвердження вказаних у постанові обставин.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, матеріали справи не містять, тому постанова серії ЕГА №1698568 від 24 лютого 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 850,00 грн є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Колегія суддів також звертає увагу на п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 грудня 1994 року Справа "Руїз Торіха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Також згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки апеляційний суд залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.139, 229, 242, 243, 250, 268, 271, 272, 286, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 14 квітня 2025 року у справі №605/83/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді О. Б. Заверуха
А. Р. Курилець
Повне судове рішення складено 16 липня 2025 року.