15 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/27479/23 пров. № А/857/27824/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Матковської З.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Рівненської митниці на додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року (головуюча суддя: Поліщук О.В., місце ухвалення - м. Рівне, повний текст рішення складений 09.10.2024) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнерагро» до Рівненської митниці про визнання дії та бездіяльності протиправними, -
встановив:
рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року у справі № 460/27479/23 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнерагро» до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування карток відмови, рішень про коригування митної вартості товарів задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасовано рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів № UA204000/2023/000134/2 від 06.09.2023, № UA204000/2023/000135/2 від 06.09.2023, № UA204000/2023/000136/2 від 06.09.2023.
Визнано протиправними та скасовано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2023/000181, № UA204000/2023/000182, № UA204000/2023/000183.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнерагро» за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судовий збір у розмірі 16253 (шістнадцять тисяч двісті п'ятдесят три) гривні 63 копійки.
Від представника позивача, 21.08.2024 надійшла заява про стягнення судових витрат, в якій він просить суд стягнути з Рівненської митниці Державної митної служби України судові витрати у розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн, пов'язані з правничою допомогою адвоката.
Додатковим рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 2024 року заяву представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнерагро» до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування карток відмови, рішень про коригування митної вартості товарів задоволено частково.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнерагро» за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці 6000 (шість тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.
У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
З цим судовим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що додаткове рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин справи та порушено норми процесуального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення про зменшення стягнення витрат на правничу допомогу.
Обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що витрати по оплаті правничих витрат в сумі 6000 грн, не відповідають критерію розумності, обґрунтованості та є безпідставними, а загальна сума, заявлена позивачем до стягнення є неспівмірною зі складністю справи.
Зазначає, що виходячи з предмета та підстав позову, наявну судову практику в аналогічних спорах, обсяг виконаних безпосередньо адвокатом робіт, відповідач вважає, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може з таких мотивів.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду апеляційної інстанції для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. Крім цього, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу подано, зокрема:
1) договір № 101 від 20.11.2023;
2) додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги № 101 від 20.11.2023 з описом наданих юридичних послуг, зі змісту якого вбачається, що адвокатом надано позивачу наступні види правничої допомоги:
здійснення юридичного аналізу та правового вивчення первинних митних декларацій та документів, які були додані до них для здійснення митного оформлення товару;
правовий аналіз рішень про коригування митної вартості товарів, а також документів на підставі яких вони прийняті;
правовий аналіз карток відмови у прийнятті митної декларації та документів, що стали підставою для її прийняття;
аналіз митних декларацій, за якими товар було випущено на території України у вільний обіг з усіма доданими до них документами;
формування правової позиції та стратегії захисту прав клієнта, визначення переліку доказів та документів, необхідних для формування та обґрунтування правової позиції;
вжиття заходів по зібранню доказів та документів, відправка адвокатських запитів та заяв про надання документів;
здійснення аналізу норм матеріального права, в частині необхідній для формування правової позиції захисту прав та інтересів клієнта;
аналіз судової практики по вирішенню аналогічних спорів;
здійснення написання та подання до суду заяв по суті справи;
здійснення представництва інтересів в суді;
отримання копії рішення суду.
3) додаток № 2 до договору про надання правничої допомоги № 101 від 20.11.2023 у якому зазначено сума гонорару адвоката у розмірі 15000 грн;
4) акт № 2 передачі-прийняття наданої правничої допомоги;
5) рахунок на 2 від 20.11.2023;
6) платіжна інструкція від 20.11.2023 на суму 15000 грн.
Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг та розрахунком таких витрат.
Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що предмет спору в цій справі не є складним, містить лише епізод взаємопов'язаних спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. Крім цього, Єдиний державний реєстр судових рішень містить значну кількість судових рішень щодо справ у аналогічних правовідносинах, що не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів, пошуку в Єдиному державному реєстрі судових рішень та вивчення практики в аналогічній категорії справ.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку представник позивача просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (15000 грн), не відповідає критеріям співмірності, визначених ч. 5 ст. 134 КАС України. Оскільки, на думку суд апеляційної інстанції, виокремлення адвокатом таких видів правничої допомоги, як вивчення та здійснення юридичного аналізу наданих клієнтом документів, вивчення положень матеріального та процесуального права, в частині необхідних для подання позову є безпідставним, так як наведені послуги по суті стосуються складання позовної заяви.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Враховуючи вищенаведене, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що заяву про стягнення витрат на правничу допомогу необхідно задовольнити частково та стягнути на користь позивача 6000 грн витрат на правничу допомогу.
Таким чином, апеляційна скарга Рівненської митниці не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив додаткове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а додаткове рішення суду без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд-
постановив:
апеляційну скаргу Рівненської митниці залишити без задоволення, а додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 460/27479/23 без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді З. М. Матковська
В. В. Ніколін